Методи аудиту та критерії оцінки аудитором фінансової звітності

- кредитоспроможність підприємства - можливості своєчасно і повністю  розрахуватися за своїми зобов'язаннями;

- ліквідність балансу - покриття зобов'язань підприємства його активами, строк переведення яких у гроші відповідає строку погашення зобов'язань;

- ліквідність активів  - величина, обернена терміну, необхідному  для перетворення активів у  гроші (чим менше часу потрібно  для того, щоб цей вид активів  перетворився у гроші, тим вища  його ліквідність).

Залежно від ступеня  ліквідності, швидкості перетворення у кошти активи підприємства поділяються на такі групи:

- активи найбільш ліквідні;

- активи, які швидко  реалізуються;

- активи, що повільно  реалізуються;

- активи, що важко реалізуються.

Пасиви балансу аудитори групують за строками їх оплати:

- термінові зобов'язання;

- короткострокові пасиви;

- довго-і середньострокові  пасиви;

- постійні пасиви.

Зіставлення найбільш ліквідних  коштів і швидко реалізованих активів  з найбільш терміновими зобов'язанням  і короткостроковими пасивами дає  змогу визначити поточну ліквідність. Порівняння активів, які повільно реалізуються, з довго- і середньостроковими пасивами відображає перспективну ліквідність.

Поточна ліквідність  свідчить про платоспроможність  підприємства на найближчий період. Перспективна ліквідність є прогнозом платоспроможності на підставі порівняння майбутніх надходжень і платежів.

Аудит фінансового стану  підприємства завершується розробленням заходів щодо поліпшення маркетингової  діяльності, де передбачають підвищення економічної ефективності діяльності підприємства, зміцнення внутрішньовиробничого господарського розрахунку. Висновки і пропозиції за результатами аудиту повинні розроблятися по кожному підрозділу підприємства з участю економістів, фінансистів, бухгалтерів, аудиторів. Це дає змогу розробити більш конкретні організаційно-технічні заходи, які відображають особливості роботи кожного підрозділу підприємства.

Отже, аудит фінансового  стану сприяє розвитку маркетингової  діяльності як основи ринкової економіки, спрямованої на ефективне господарювання та задоволення потреб трудового колективу підприємства.

 

6. Аудит фінансових результатів

Ключовим питанням аудиту е визначення показників, що характеризують формування загальної суми балансового  прибутку. Аудитор насамперед має  оцінити вплив прогресивних факторів формування прибутку - зниження собівартості продукції, підвищення якості і поліпшення асортименту продукції. Виявляються також негативні фактори - завищення цін, тарифів, порушення встановлених стандартів тощо.

Аудитор користується нормативними документами, які стосуються оподаткування, а також пільг, які надають суб'єктам підприємницької діяльності при обчисленні податків. Зокрема, це законодавство з оподаткування прибутку, ПДВ та інших обов'язкових податків і платежів до республіканського і місцевого бюджетів, а також нормативні документи з цих питань, видані Міністерством фінансів України.

Узагальнюючу характеристику діяльності підприємства в Умовах ринкової економіки аудитор дає за величиною  чистого прибутку і за фінансовим станом. Важливо не тільки отримати якомога більший прибуток, а й використати прибуток, що залишився у розпорядженні підприємства, у такий спосіб, щоб забезпечити оптимальне співвідношення темпів науково-технічного, виробничого й соціального розширеного відтворення. У динаміці темпів зростання власних коштів підприємства виявляються успіхи або недоліки розвитку підприємства.

Оцінка потенційного банкрутства. Одним із завдань фінансового  аналізу, який проводиться під час  аудиту, є своєчасне виявлення  можливості банкрутства підприємства. Процес банкрутства, тобто визнання підприємства неплатоспроможним, регулюється законодавчими актами й урядовими документами.

Незадовільний фінансовий стан підприємства - ознака банкрутства, тому менеджеру потрібно тримати  під постійним контролем роботу підприємства. Слід звертати особливу увагу на такі показники, які свідчать про незадовільний фінансовий стан підприємства: збитки від основної господарської діяльності, брак обігових коштів, неодержання кредитів, зменшення надходження грошових коштів від господарських операцій, падіння ціни цінних паперів, випущених підприємством, невиконання своїх зобов'язань та ін. Ці та інші питання передусім вивчаються під час надання аудиторських послуг.

Для визначення кількісних параметрів фінансового стану підприємства і виявлення ознак банкрутства потрібно після складання поточного балансу розрахувати і проаналізувати співвідношення показників: чистого прибутку і суми усіх активів;

обігових активів і  суми усіх активів; усіх пасивів і  суми активів;

надходження грошових коштів від операцій по основній діяльності і всіх зобов'язань; величини вартості обігових коштів і вартості запасів.

Під час аудиту важливо  перевірити такі фінансові коефіцієнти  та встановити їх достовірність: коефіцієнт поточної ліквідності;

коефіцієнт забезпечення власними коштами і коефіцієнт платоспроможності тощо. Якщо на підприємстві після складання балансу зазначені розрахункові коефіцієнти нижчі від установлених, то таке підприємство підпадає під дію законодавчих актів про можливість банкрутства.

Завдання аудиторської перевірки інвестиційної діяльності незалежно від форм її здійснення полягає у визначенні доцільності  вкладення інвестицій, обґрунтованості  використання коштів та ефективності розвитку технічного прогресу, сприяння найбільш раціональному використанню майнових та інтелектуальних цінностей під час створення і модернізації основних фондів, реалізації цільових комплексних програм.

 

7. Особливості аудиту інвестиційної діяльності

Особливості аудиту інвестиційної  діяльності пов'язані з тим, що остання - це самостійний вид діяльності, здійснюваний підприємством, що виступає як забудовник (замовник). До об'єктів аудиту інвестиційної діяльності належать: інвестиційні вкладення в майнових та інтелектуальних цінностях; інвестиційна та інноваційна діяльність, яка охоплює планування і фінансування капітальних вкладень, збалансування ресурсів, а також виконання цих планів і відображення в бухгалтерському обліку і звітності. Оскільки капітальні вкладення здійснюються переважно підрядними будівельними організаціями, то обов'язком замовника є забезпечення їх проектно-кошторисною документацією. Замовник відповідає перед підрядником за своєчасність розроблення і затвердження проектно-кошторисної документації, здавання її підрядній будівельно-монтажній організації в строки, передбачені договором, і належної якості. Тому проектно-кошторисна документація, пов'язана з ноу-хау, і розглядається аудитором як об'єкт контролю, що становить інтелектуальну цінність.

Джерелами інформації є  законодавчі акти з інвестиційної діяльності, планування і фінансування капітальних вкладень та нової техніки, розробки проектно-кошторисної документації, нормативно-планова документація, а також первинні документи, облікові регістри і звітність з інвестиційної діяльності, виконання планів капітальних вкладень і введення в дію об'єктів і виробничих потужностей та інша фактографічна інформація. Значення бізнес-плану має бути вирішальним на стадії планування й аудиторської експертизи проекту. Для цього необхідно використовувати вітчизняні й зарубіжні методики, враховуючи особливості України: рівень рентабельності; паралельне використання вільноконвертованої валюти і гривні; структурні зміни у ціноутворенні; затримання взаємних платежів; нестабільність поставок та ін.

Аудитор разом із глибоким аналізом проекту, що враховує перелічені фактори, проводить за даними бізнес-плану аналіз ризику. При цьому необхідно визначити ключові фактори ризику та можливі шляхи і методи запобігання їм. Аналіз ризику важливий Ще й тому, що вітчизняні та іноземні інвестори повинні перебувати в однакових інформаційних умовах і свідомо брати на себе частку спільного ризику. Інакше іноземний інвестор у процесі спільної діяльності виявляє негативні фактори для інвестицій і стає не партнером, а опонентом, що піддає сумніву компетенцію українського партнера, неспроможного до співробітництва.

Для забезпечення якісної  аудиторської експертизи інвестиційних  проектів необхідно всі пропозиції і пояснення бізнес-плану привести до рівня міжнародних і національних стандартів. Це дасть змогу систематизувати процес експертизи і створити базу для порівняння різних проектів, використовуючи єдину систему критеріїв.

Інвестор повинен здійснити  активний пошук проектів, щоб забезпечити  аудитору широкий вибір найбільш оптимального проекту. Аудитор аналізує подані на експертизу проекти за багатоступеневою схемою, яка складається з таких етапів: попередня експертиза; основна експертиза (інвестиційний аналіз); підсумковий аналіз (прийняття рішень про фінансування проекту).

Попередня експертиза передбачає визначення критеріїв оцінки, мінімальної трудомісткості, що знижує вартість експертних робіт, залучення до експертизи інших фахівців, можливість отримання інтегрального показника ефективності проекту за результатами аналізу, проведеного аудитором. Для цього використовуються методичні прийоми експертних оцінок. Розробляється перелік критеріїв у вигляді листів опитування фахівців, де для кожного із критеріїв визначають відповідні коефіцієнти, які мають суттєві значення.

Джерела інформації аудиту - це договори підряду, акти передавання підряднику проектно-кошторисної документації, дані бухгалтерського обліку за рахунком 15 "Капітальні інвестиції", а також нормативно-правові і методичні документи державних планових органів і банків з питань інвестицій і впровадження досягнень науки і техніки, скорочення тривалості будівництва, затвердження титульних списків на проектно-пошукові роботи для будівництва майбутніх років та ін., що стосуються капітальних вкладень.

Аудитор, перевіряючи  виконання графіків надходження технічної документації на будову, з'ясовує, чи дотримуються вимоги комплектності документації. Наявність некомплектної документації може бути виявлена під час вивчення претензій підрядної організації, а також робочих креслень, що надійшли на будову. Перевіряються також претензії щодо якості робочих креслень способом зіставлення їх з проектними рішеннями робіт і кошторисною вартістю. Це дає змогу виявити відхилення робочих креслень від затвердженого проекту. Аудитор установлює, які наслідки низької якості проектної документації і чи не призвело це до подорожчання будівництва та хто має відповідати за допущені перевитрати ресурсів.

Перевіряючи якість проектної документації, аудитор вивчає висновки експертів  до проектів, а також претензії, подані до проектної організації. У такий спосіб визначають причини недоліків і встановлюють конкретних осіб, винних у допущених порушеннях.

Особливій перевірці підлягає капітальне будівництво, виконав не за договорами з підрядними організаціями. Своєчасність і правильність розрахунків з підрядними організаціями за виконані роботи аудитор перевіряє за аналітичним рахунком "Розрахунки з постачальниками і підрядниками", керуючись при цьому чинними нормативними документами.

Аудит операцій із придбання і передавання  замовником підряднику обладнання і будівельних матеріалів здійснюється за рахунком "Будівельні матеріали". Перевіряється собівартість заготовлених матеріальних цінностей, відповідність їх кошторисним розцінкам, наявність понаднормативних запасів, непоставленого підряднику обладнання, забезпечення його зберігання і заходи щодо прискорення введення його в дію. Одночасно перевіряють, у який спосіб забудовник контролює додержання режиму у витрачанні будівельних матеріалів підрядником (застосування прогресивних видів легких конструкцій, економічних конструкцій металопродукції та ін.) під час виконання будівельно-монтажних робіт.

Перевіряючи акти приймання забудовником від підрядника виконаних етапів будівельно-монтажних робіт, об'єктів  і споруд, аудитор установлює, чи дотримувались правила приймання цих робіт, чи не було випадків завищення обсягів і вартості їх. Зустрічній перевірці підлягають документи на виконані роботи, відображені у бухгалтерському обліку забудовника, і дані установи банку, яка фінансує і кредитує забудовника, аналізуються акти контрольного обміру. Випадки відмови банку від оплати виконаних робіт вивчаються аудитором із залученням підрядника, з'ясовуються їх причини і встановлюються особи, винні в порушенні правил виконання і функціонування капітальних вкладень.

На завершення аудитор перевіряє  обґрунтованість відображення в  обліку операцій з капітальних вкладень, достовірність звітності і визначення інвентарної вартості завершених і  зданих в експлуатацію об'єктів капітальних  вкладень. Виявлені недоліки, пов'язані з приписками невиконаних робіт, позаплановими капітальними вкладеннями, розпорошеннями коштів між численними об'єктами, порушеннями договірної і кошторисно-фінансової дисципліни та ін., групують в аналітичних відомостях.