Облік надходження і вибуття сировини та матеріалів

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ТА ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ КАТЕГОРІЇ ВИРОБНИЧІ ЗАПАСИ

1.1. Сутність запасів як обліково-економічної категорії

1.2. Оцінка та класифікація виробничих запасів

1.3. Правова основа обліку  запасів

РОЗДІЛ 2 ОБЛІК НАЯВНОСТІ ТА ВИБУТТЯ СИРОВИНИ ТА МАТЕРІАЛІВ

2.1. Організація обліку  виробничих запасів та характеристика облікової політики Долинської дистанції електропостачання ЕЧ5 ДП «Одеська залізниця»

2.2. Документальне оформлення  вибуття сировини і матеріалів  та відображення в обліку. Методи контролю витрачання у виробництві

2.3. Порядок проведення  інвентаризації сировини та матеріалів, відображення результатів в обліку

2.4. Відображення інформації  про запаси у звітності

РОЗДІЛ 3 УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ НАЯВНОСТІ ТА ВИБУТТЯ СИРОВИНИ ТА МАТЕРІАЛІВ

3.1. Зарубіжний досвід  обліку запасів

3.2. Удосконалення обліку  сировини та матеріалів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

В умовах ринкової економіки  діяльність підприємств характеризується усе більшим ускладненням структури  ресурсів, що зумовлено розширенням  масштабів діяльності, ускладненням загальної стратегії підприємства. Основою ефективного функціонування підприємства на ринку є раціональне їх використання. Стрімкі економічні перетворення, політична невизначеність, жорстка конкуренція, обмеженість фінансових, матеріальних, кваліфікованих трудових ресурсів потребують пошуку нових підходів до управління матеріальними ресурсами, центральне місце у структурі яких посідають виробничі запаси.

Діяльність підприємств  всіх форм власності завжди починається з матеріальних основ майбутньої продукції. В процесі функціонування в будь-якій сфері діяльності підприємство розширює власні матеріальні фонди, налагоджує їх кругообіг та використання. Особливо велике місце товарно-матеріальні цінності займають на промислових підприємствах, де вони виконують роль предметів праці та становлять матеріальну основу продукції. Для правильного та раціонального використання матеріалів на підприємстві має бути налагоджений бухгалтерський облік стану та руху матеріалів.

З виходом України на міжнародний  ринок, розвитком ринкових відносин, переходом до міжнародних стандартів, зроблено величезну роботу як з формування правового поля щодо діяльності суб’єкта господарювання, так і з удосконалення  основних принципів управління. Однак  на сьогодні організація бухгалтерського  обліку виробничих запасів, зокрема  сировини та матеріалів, не повною мірою  відповідає сучасним вимогам ринку. Самостійність функціонування і відсутність обмежень діяльності суб’єктів господарювання надають можливість розробки і практичної реалізації оптимальних методів управління виробничими запасами, що зумовлює актуальність наукових досліджень такого характеру.

В економічній літературі тема обліку запасів висвітлена досить широко вітчизняними та закордонними авторами. Серед вітчизняних авторів методика бухгалтерського обліку матеріалів висвітлена у Бутинця Ф.Ф., Житнього В.Є., Завгороднього В.І., Кіляр О.Р., Козак В.Г., Кужельного М.В., Кузнецова В., Кузьмінського Ю.А., Лук’яненко Л.І., Матвєєвой В.В., Новодворського В.Д., Небильцовой О.В., Сопко В.В.. Серед зарубіжних авторів - Мюленбауер P., Хендріксен Є.С. та інші.

Метою курсової роботи є  розкриття методики обліку наявності та вибуття сировини та матеріалів та розробка пропозицій по їх вдосконаленню на підприємствах.

Відповідно до поставленої  мети в роботі сформульовано наступні завдання:

вивчити економічну сутність виробничих запасів;

розкрити класифікацію виробничих запасів і визначити їх оцінку;

обгрунтувати правову основу обліку запасів;

розкрити організацію і методику обліку наявності та вибуття сировини і матеріалів, привести характеристику облікової політики Долинської дистанції електропостачання ЕЧ5 ДП «Одеська залізниця»;

визначити порядок проведення інвентаризації сировини та матеріалів та відображення її результатів в обліку;

розробити напрямки удосконалення  обліку сировини і матеріалів, вивчити  зарубіжний досвід обліку запасів для  розробки пропозицій щодо використання результатів дослідження у практичній діяльності підприємств.

Об’єктом дослідження  є господарська діяльність ДП «Одеська залізниця», відокремленого структурного підрозділу, Долинської дистанції електропостачання ЕЧ5 в частині обліку сировини і матеріалів.

Предмет дослідження –  система обліку сировини та матеріалів на ДП «Одеська залізниця» в Долинській дистанції електропостачання ЕЧ5.

Для розв’язування поставлених  завдань використано такі методи наукового дослідження: загальнонаукові – аналіз, синтез, індукція, дедукція, моделювання, конкретно-емпіричні – документалістики (документування), двоїсті (подвійне відображення, система рахунків); органолептичні (інвентаризація, спостереження) та балансово-звітні; методи накопичення, вивчення, систематизації практичних даних.

Вихідними даними, які  використані для написання  курсової роботи є:

первинні документи (накладні, прибуткові ордери, рахунки-фактури, та інші); форми звітності (ф.№1 “Баланс підприємства”); законодавчо-нормативна документація (Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальний цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших активів, План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій та інші).

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ТА ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ КАТЕГОРІЇ ВИРОБНИЧІ ЗАПАСИ

1.1. Економічна сутність виробничих запасів

В умовах розвитку ринкових відносин управління підприємством набуває нових якостей. Та все ж основним елементом управління є бухгалтерський облік, який повинен забезпечувати користувачів інформацією на всіх стадіях кругообороту господарських засобів: постачання, виробництво, реалізація. Однією з обов’язкових умов здійснення процесу виробництва є забезпечення його предметами праці -  оборотними активами, зокрема запасами.

Різні автори по-різному дають визначення оборотним активам. Так, Мних Є.В. вважає, що оборотні засоби є фінансово-економічною категорією, яка випливає з існування товарно-грошових відносин, дії закону вартості та організації діяльності підприємства. Данілов О.Д. визначає оборотні активи як частину виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються у кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість продукції, що виробляється.

Філімоненков О.С. визначає оборотні активи як натурально-речовинну категорію, тобто це сукупність матеріально-речовинних цінностей і грошових коштів, які беруть участь у створенні продукту, цілком споживаються у виробничому процесі і повністю переносять свою вартість на виробничий продукт упродовж операційного циклу або дванадцяти місяців з дати балансу (сировина, матеріали, готова продукція, грошові кошти тощо).

Згідно з П(С)БО 2 «Баланс» оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Думки науковців різняться  і в визначенні поняття запасів: К. Маркс так висловлювався щодо місця запасів у пpoцeci виробництва: «Щоб процес виробництва протікав безперервно — цілком незалежно від того, чи поновлюється цей запас щоденно або тільки через певні строки, — необхідно, щоб на місці виробництва постійно знаходився великий запас сировини i т. ін., ніж той, який споживається, наприклад, щоденно або щотижня. Безперервність процесу вимагає, щоб наявність необхідних для нього умов не залежала ні від можливих перерв при щоденних закупках, нi від того, що товарний продукт продається щоденно або щотижня, i тому тільки не регулярно може перетворюватися назад в елементи його виробництва...» 

Сопко В.В. розкриває категорію «запаси» з боку накопичених ресурсів,що перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва. Фактично, вважає він, запаси — це сукупність матеріальних благ, вироблених невідомо для чого й кого, які навряд чи колись взагалі будуть використані за призначенням. А відбувається це тому, що ці запаси заготовляв, зберігає зовсім не той, хто їх у майбутньому споживатиме. А тому держава заготовляє те, що їй заготовляти зручніше i вигідніше, а зовсім не те, що може знадобитись конкретним споживачам — підприємствам, організаціям, тим більше, окремим громадянам.

Лень В.С., Гливенко В.В. вважають, що створення запасів, їхнє збереження, витрачання i поповнення характерне для  вcix видів господарської діяльності - від домогосподарства до економіки. Різні вироби або ресурси, які  безпосередньо не використовуються в даний момент часу, можна вважаться  запасами. Тому проблемами управління запасами займаються не тільки спеціальні організації - з ними стикається практично  кожна людина.

Чаюн І.Ю., Бондар І.Ю. виділяють  запаси, як матеріальні ресурси необхідні  для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального  виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах  або в інших місцях з метою  їх наступного використання. Лень В.С., вважає, що створення запасів, їхнє збереження, витрачання i поповнення характерних для всіх видів господарської діяльності - від домогосподарства до економіки. Різні вироби або ресурси, які безпосередньо не використовуються в даний момент часу, можна вважаться запасами. Атамас П.Й. визначає запаси як оборотні активи в матеріальній формі, що належать організації і забезпечують її функціонування та, як очікується, будуть використані або реалізовані або реалізовані протягом року.

Також слід виділити поняття виробничі запаси, яке трактується авторами досить диференційовано: так, Бутинець Ф.Ф. під сутністю виробничих запасів розуміє все те, що завезено на склади підприємства i ще не вступило в першу стадію обробки, тобто частина сукупних запасів, призначених для виробничого споживання. Лень В.С. визначає виробничі запаси як предмети праці, підготовлені для запуску у виробничий процес; складаються вони з сировини, основних i допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів i комплектуючих виробів, тари i тарних матеріалів, запасних частин для поточного ремонту основних фондів. А Ткаченко Н.М. вважає, що виробничі запаси - придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві.

Формування інформації про  запаси підприємства у бухгалтерському  обліку, до розкриття її у фінансовій звітності регламентується П(С)БО 9 «Запаси». Відповідно до нього запаси - активи, які:

1. утримуються для продажу, за умов звичайної діяльності;
2. перебувають у процесі виробництва, з метою подальшого продажу продукту виробництва (незавершене виробництво);
3. утримуються для споживання під час виробництва, продажу, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому  економічні вигоди, пов’язані з  їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

До складу запасів включаються  всі товарно-матеріальні цінності, якими підприємство володіє на певну  дату, незалежно від місця їх знаходження. Одночасно на території, що належить підприємству, можуть знаходитись предмети , що є власністю інших фізичних та юридичних осіб. Такі предмети не є запасами підприємства.

Всі запаси, наявні в економіці, визначені як сукупні. Вони містять  у собі сировина, матеріали, основні  і допоміжні, напівфабрикати, деталі, готові вироби, а також запасні  частини для ремонту засобів  виробництва. Основна частина сукупних запасів виробництва являє собою  предмети виробництва, що входять у  матеріальний потік на різноманітних  стадіях його технологічної переробки.

Сукупні запаси виробництва  підрозділяються на два види: виробничі  і товарні запаси. Виробничі запаси – придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві. Специфічною особливістю виробничих запасів є те, що вони в процесі виробництва використовуються повністю і тому для кожного нового процесу виробництва їх потрібно заміняти повністю новими. Також важливим є, що саме виробничі запаси повністю переносять свою вартість на вартість виробленої продукції. Товарні запаси – придбані підприємством товари, призначені для подальшого перепродажу.

Отже, з вище згадуваного можна зробити висновок, що саме нормативними актами (П(с)БО№9) виділяються усі стадії запасів: виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг та управління підприємством. Звідси виходить, що запаси – активи, які утримуються підприємством для реалізації, що безпосередньо беруть участь у продажі товарів, які виготовляються для продажу та використовуються для споживання та управління виробництвом.

 

1.2. Оцінка та класифікація  виробничих запасів

Для раціонального та ефективного  використання виробничих запасів у  бухгалтерському обліку їх класифікують за різними ознаками: за призначенням, за планом рахунків, економічним змістом.

За призначенням виробничі запаси класифікують за такими групами:

1. Сировина і основні матеріали. До них належать предмети праці, що входять до складу вироблюваних продуктів і становлять їх основу (наприклад, бавовна для виробництва пряжі, метал для виробництва станків, залізна руда для виробництва чавуну, цукровий буряк для виробництва цукру тощо).

2. Допоміжні матеріали. До них належать матеріали, які або приєднуються до основних матеріалів, щоб надати їм визначеної якості (наприклад, фарба для цукерок у кондитерському виробництві або фарба для фарбування вовни), або знаряддя виробництва, що витрачаються в процесі роботи (наприклад, мастильні матеріали, обтиральні), або ті, що витрачаються для обслуговування процесу виробництва (наприклад, канцелярське приладдя, бланки обліку, електричні лампочки тощо).