Облік надходження і вибуття сировини та матеріалів

Група запасів

Запаси

1. За призначенням та  утворенням

- запаси сезонні (поточні  (оборотні), підготовчі (технологічні), резервні (страхові))

- запаси постійні

2. За місцем походження

- запаси на складі

- запаси в дорозі

- запаси у виробництві 

3. За наявністю на підприємстві

- запаси нормативні

- запаси понаднормативні

4. За наявністю на початок  і кінець звітного періоду

- запаси на початок  звітного періоду

- запаси на кінець звітного  періоду

5. Стосовно балансу

- балансові запаси

- позабалансові запаси

6. За ступенем ліквідності

- ліквідні запаси

- неліквідні запаси

7. За походженням

- первинні запаси

- вторинні запаси

8. За обсягом

- запаси вільні

- запаси обмежені

9. За сферою використання

- запаси у сфері виробництва

- запаси у сфері обігу

10. За складом та структурою

- запаси виробничі

- запаси у незавершеному  виробництві

- запаси готової продукції

- запаси товарів

Придбані (отримані) або вироблені  запаси зараховуються на Баланс підприємства (форма 1) за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість за плату, є собівартість запасів, яка  складається з таких фактичних  витрат:

1. суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику за вирахуванням непрямих податків;
2. суми ввізного мита;
3. суми непрямих податків, які не відшкодовуються підприємству;
4. транспортно-заготівельні витрати (витрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту), вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів, що надійшли за звітний місяць.
5. інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Не включаються до первісної  вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені:

1. понаднормові втрати і нестачі запасів;
2. відсотки за користування позиками;
3. витрати на збут;
4. загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов’язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

При відпуску запасів у  виробництво, продаж та іншому вибутті  їх оцінка здійснюється за одним із методів, наведених в таблиці 1.2:

Таблиця 1.2

МЕТОДИ ОЦІНКИ ЗАПАСІВ  ПРИ ВІДПУСКУ ЇХ У ВИРОБНИЦТВО, ПРОДАЖ ТА ІНШОМУ ВИБУТТІ

Міжнародні стандарти  бухгалтерського обліку передбачають вільний вибір методики оцінки матеріальних цінностей, тобто вони не обмежуються  рекомендаціями з вибору мінімальної  оцінки з двох можливих. За міжнародними стандартами використовуються такі методи оцінки:

1. первісна вартість являє собою грошовий вираз ціни придбання конкретного предмета;
2. відновлена вартість являє собою суму коштів, яку потрібно було б виплачувати на даний момент за необхідності заміни предмета іншим таким самим;
3. чиста вартість реалізації - це ціна продажу за відрахуванням торговельних витрат у розумних межах прибутку. Цей метод дає змогу визначити втрачену вигоду у випадках, коли предмет не буде реалізований на сторону;
4. приведена вартість - дисконтована величина майбутніх надходжень коштів, яку, як передбачається, може принести реалізація даного предмета у процесі звичайної комерційної операції.

У міжнародній практиці користуються спеціальними термінами, що характеризують методи оцінки матеріальних цінностей  в активі балансу.

Метод Fifo — це метод, за яким матеріальні цінності оцінюються за ціною придбання (заготівельна собівартість), якщо вона менша від ціни продажу. Різниця відображає можливий прибуток. Ціна придбання визначається як середня  зважена величина з усіх партій закуплених матеріальних цінностей або за вартістю першої придбаної одиниці запасів. Fifo - це метод оцінки за первісною  вартістю.

Оцінки за методом Fifo вимагає  аналітичного обліку надходження кожного  матеріалу за партіями, а це надто  трудомістка й невигідна з  економічної точки зору справа.

1.3. Правова основа обліку  запасів

Бухгалтерський облік  утворює нерозривну єдність з  середовищем, у взаємозв’язку з  яким він проявляє свою цінність, зокрема, з системою законодавчого регулювання. Так, облік виробничих запасів регламентує широке коло нормативних документів.

 В першу чергу,  Господарський кодекс України № 436-IV від 16.01.2003р. (зі змінами та доповненнями). Визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб‘єктами господарювання, а також між цими суб‘єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання;

Цивільний кодекс України  № 435-IV від 16.01.2003р. (зі змінами і доповненнями). Регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників;

Податковий кодекс України  від 01.01.2011р. Визначається порядок нарахування податку на прибуток, визначається база оподаткування, базові ставки оподаткування, пільги, порядок розрахунку амортизаційних відрахувань;

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні» від 16.07.99 р. №996-ХІV (зі змінами і доповненнями). Визначає правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності в Україні;

Інструкція щодо застосування Плану рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. №291 (зі змінами і доповненнями). Встановлює значення та порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку. Інструкція про застосування Плану рахунків направлена на забезпечення однаковості відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках та субрахунках;

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 9 «Запаси», затв. Наказом Мінфіну від 31.03.99р. №87 (зі змінами і доповненнями). Визначається методологія обліку запасів, порядок розкриття інформації про них у фінансовій звітності. Норми цього положення застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами усіх форм власності (крім бюджетних установ);

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 16 «Витрати», затверджена Наказом Мінфіну від 31.12.99р. №318 (зі змінами і доповненнями) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ);

Методичні рекомендації з  бухгалтерського обліку запасів, затверджені  наказом Міністерства фінансів України  від 10.01.2007 р. №2. Визначено порядок практичного застосування норм П(С)БО 9 «Запаси». Конкретно розглянуто питання визначення первісної вартості придбаних і отриманих запасів, наведено приклади застосування методів оцінки запасів при їх вибутті. Крім того, міститься інформація про документальне оформлення операцій з руху запасів, облік і контроль наявності та руху запасів в місцях їх зберігання та у виробництві;

Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом Мінфіну  від 11.08.1994р. №69. Визначає порядок і терміни проведення інвентаризації.

Так, законодавством розроблена велика кількість законодавчих актів щодо запасів, які повинні б забезпечувати правильний їх облік, документальне оформлення, контроль за зберіганням тощо. Але все ж існує достатня кількість проблем, які потребують негайного вирішення.

Формування ринкової економіки  в Україні вимагає кардинальних змін в управлінні і перебудові системи  методології обліку і функціонування контролю. Нині одним з найбільш складних і суперечливих питань ведення  облікового процесу є облік все  ж виробничих запасів.

Необхідно якнайшвидше вирішувати такі проблеми, як: обґрунтування понятійного апарату щодо визначення поняття «виробничі запаси»; визначення і використання облікової інформації для цілей оперативного управління і контролю; удосконалення методів оцінювання; організація поточного контролю за наявністю та рухом виробничих запасів; усунення дублювання інформації в різних документах; уніфікація форм документів, регламентація обсягу та строків їхньої передачі на обробку; методика ведення бухгалтерського обліку та проведення контролю виробничих запасів в умовах його автоматизації і комп’ютеризації та розробки і впровадження програмного забезпечення з використання персонального комп’ютера.

Для їх вирішення необхідно: уточнити класифікацію та методику оцінки виробничих запасів; визначити передумови раціональної організації обліку виробничих запасів на підприємствах; обґрунтувати системи обліку матеріальних витрат на освоєння нової техніки; уточнити об’єкти, суб’єкти та методику внутрішньогосподарського контролю виробничих запасів, критерії та ознаки його класифікації; впровадити ресурсозберігаючі, маловідходні та безвідходні технології; обґрунтувати більш раціональні методи проведення інвентаризації виробничих запасів в умовах комп’ютеризації, використання вимірювальної техніки тощо.

Отже, облік запасів в Україні має досить широку нормативно-правову базу, що дозволяє підприємствам правильно обліковувати та контролювати їх надходження та використання. Та все ж, основним нормативним документом, на якому ґрунтується облік запасів є П(С)БО 9 «Запаси», на додаток до нього Міністерством фінансів було затверджено Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, роз’яснивши в них більш докладно деякі положення П(С)БО 9. Важливим документом є Податковий кодекс України, де визначені основні вимоги до обліку запасів та їхнє включення до валових витрат підприємства. Всі інші законодавчі та нормативні документи не повинні суперечити вимогам зазначених вище трьох основних документів. Вони можуть лише їх роз’яснювати та коментувати.

Незважаючи на зміни, які  відбувалися в законодавчо - нормативній  базі, котра регулює бухгалтерський облік запасів, в ній все ще мають місце певні недоліки, котрі  свідчать про необхідність подальшого вдосконалення діючого законодавства.  До цього часу залишаються невирішеними багато важливих питань, пов'язаних з  розробкою науково обґрунтованої  системи обліку використання виробничих запасів. Необхідно, щоб зміст законодавчих актів повністю охоплював всі  моменти, які стосуються бухгалтерського  обліку запасів, всі тлумачення повинні  бути чіткими, повними та зрозумілими.

РОЗДІЛ 2

ОБЛІК НАЯВНОСТІ ТА ВИБУТТЯ  СИРОВИНИ ТА МАТЕРІАЛІВ

2.1. Організація обліку виробничих запасів та характеристика облікової політики Долинської дистанції електропостачання ЕЧ5 ДП «Одеська залізниця»

Зміни умов господарювання в Україні зумовили також зміни  в організації бухгалтерського  обліку. У зв'язку з цим значно розширилися повноваження підприємств  щодо відображення власних господарських  операцій. Вони самостійно обирають методи оцінки виробничих запасів і способи  обчислення собівартості продукції, розробляють  облікову політику, форми, техніку ведення  і організації бухгалтерського  обліку.

Важливою умовою правильної організації обліку виробничих запасів є їх відповідне групування. На різних підприємствах виробничі запаси можуть мати різне призначення залежно від функції, яку вони виконують у процесі виробництва. Так, наприклад, дошки на меблевій фабриці створюють основу готової продукції - меблів, а на машинобудівному, цукровому підприємствах дошки використовуються для поточного ремонту будівель тощо, безпосередньої участі у виробництві готової продукції не беруть. Тому важливо правильно згрупувати (класифікувати) виробничі запаси на підприємстві за їх призначенням та роллю у процесі виробництва.

На підприємствах кожна  група запасів може складатися із десятків сотень назв, сортів, розмірів. Для раціонального обліку виробничих запасів, який би сприяв оперативній  роботі, плануванню та бухгалтерському  обліку, необхідно розробити деталізоване групування таких запасів. З цією метою на підприємствах перелік  найменувань окремих видів запасів  класифікується за визначеною ознакою. Виробничі запаси поділяються на групи (наприклад, кольорові метали, чорні метали тощо). Кожна група  поділяється на підгрупи (наприклад, група чорних металів на прокат, вуглецеву сталь, мартенівську леговану сталь тощо). У межах кожної підгрупи запаси, в свою чергу, групуються за профілем, маркою, сортом, а потім  за розміром та ін.

За кожною назвою, сортом, розміром виробничих запасів закріплюється  постійний шифр, що має бути проставлений на всіх документах, пов'язаних з обліком  запасів. Цим шифром користуються також  в аналітичному обліку.

Перелік запасів, згрупованих  за характерною для них ознакою  і відповідним чином зашифрованих із зазначенням одиниці виміру, називається  номенклатурою виробничих запасів.

На кожному документі  на надходження або витрату запасів  мають бути вказані не лише назва  запасу, а й його номенклатурний номер.

Однією з важливих умов правильної організації обліку запасів  є попередня розробка норми запасу по кожному номенклатурному номеру і норм витрат кожного виду запасів  на кожний вид вироблюваної продукції, що необхідно для контролю за станом залишків запасів на складах підприємства в межах потреб, а також за правильним їх використанням у виробництві.

Таким чином, необхідними  умовами правильної організації  обліку виробничих запасів є:

чітка організація складського  господарства;

наявність інструкції з обліку запасів;

правильне групування (класифікація) запасів;

розробка номенклатури запасів;

розробка норм запасу і  норм витрат запасів.

Для забезпечення безперебійної  роботи виробництва на складах підприємства завжди мають бути виробничі запаси в межах норм, передбачених потребою підприємства. У складських приміщеннях  підприємств здійснюються операції зі збереження виробничих запасів, що надходять, а також відпуску їх у  виробництво. Бухгалтерський облік  має забезпечити контроль за залишками, надходженням і витратами виробничих запасів на складі, що є важливою умовою для забезпечення збереження власності підприємства.

Розглянемо організацію  обліку запасів на ДП «Одеська залізниця», зокрема на прикладі Долинської дистанції  електропостачання ЕЧ5.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.98  № 173 «Про перелік робіт (послуг), що належать до основної діяльності залізничного транспорту»: основна  діяльність  залізничного  транспорту  є складовою частиною загальної господарської діяльності і  означає  діяльність усіх   взаємопов'язаних  підприємств  та  структурних  підрозділів галузі,  спрямовану на виконання єдиного перевізного  процесу.

Основна діяльність залізниць  – діяльність усіх взаємопов'язаних відокремлених підрозділів,  що входять  до складу залізниць, спрямована на  виконання і обслуговування єдиного  перевізного процесу, тобто експлуатаційна   (перевізна) та підсобно-допоміжна діяльність, пов'язана з обслуговуванням  експлуатаційної діяльності.

Експлуатаційна діяльність – діяльність відокремлених підрозділів,  безпосередньо пов'язана з перевезенням пасажирів, вантажів, вантажобагажу,   пошти тощо.

Підсобно-допоміжна діяльність – діяльність відокремлених підрозділів,  пов'язана з виконанням ряду допоміжних операцій та організацією виробництв, продукція (послуги) яких використовується переважно для потреб експлуатаційної діяльності залізниць.

Порядок організації бухгалтерського обліку встановлюють дирекції залізничних перевезень, служби та структурні підрозділи , в якому визначається:

1. перелік посадових  осіб, які ведуть   облік  (чисельність, структура   облікового   апарату,  його підпорядкованість і розміщення);
2. перелік посадових осіб, які мають право підписувати первинні документи на здійснення господарських операцій, пов’язаних з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, основних засобів, нематеріальних активів та іншого майна;
3. графік    документообігу, який повинен забезпечити оптимальну кількість підрозділів і виконавців, через які проходить кожен первинний документ, визначати мінімальний термін його знаходження в підрозділі;
4. як  ведеться  облік (за допомогою яких рахунків, субрахунків, документів, форм обліку, які регістри обліку використовуються, яка техніка ведення обліку та технологія обробки облікової інформації);
5. в  які  терміни   та   яким   чином   здійснюється  збір,   обробка, узагальнення та надання інформації;
6. інші   особливості  організації  роботи  та  ведення  бухгалтерського обліку.

Відповідальність за організацію  бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення  всіх господарських операцій у первинних  документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше  трьох років, покладається на керівників дирекцій залізничних перевезень, служб (їх структурних підрозділів) відповідно до законодавства та установчих документів.

Для забезпечення ведення  бухгалтерського обліку на  залізниці  створена фінансово-економічна служба, яка є окремим структурним  підрозділом апарату управління залізниці і підпорядкована безпосередньо  начальнику залізниці та оперативно  заступнику  начальника  залізниці  з економічних  питань.

Фінансово-економічну службу залізниці очолює начальник служби,  вказівки якого з питань бухгалтерського обліку та звітності, планування, фінансування, контролю за надходженням доходів є обов’язковими для виконання всіма дирекціями залізничних перевезень, службами, відділами та  структурними підрозділами залізниці.

На структурних підрозділах  інших видів діяльності залізничного транспорту ведення бухгалтерського  обліку  покладається на бухгалтерську  службу (бухгалтерію) на чолі з головним бухгалтером  структурного підрозділу.

Обов’язки головного бухгалтера визначаються  відповідно до вимог  п.7 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні». Конкретні обов’язки, права та відповідальність кожного  працівника бухгалтерської служби (бухгалтерії) встановлюються посадовими інструкціями, які затверджуються керівником залізниці, структурного підрозділу.

Бухгалтерський облік  господарських операцій з 01.01.2000 Залізниця здійснює згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій  залізничного транспорту України (далі – План рахунків), затвердженим наказом Укрзалізниці від 19.01.2000 № 17-Ц, який розроблений відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99  № 291.

Виходячи з потреб управління, контролю, аналізу й звітності  Залізницею використовуються рахунки  першого, другого і третього порядків, передбачених Планом рахунків.

Нові рахунки (рахунки  другого та третього порядку) можуть вводитися до Плану рахунків Укрзалізницею  за відповідними клопотаннями залізниці  щодо бухгалтерського обліку специфічних  для неї операцій.

Рахунки класів 0-7, 9 є обов’язковими  для всіх  структурних підрозділів, а рахунки класу 8 “Витрати за елементами”  не використовуються.

Підставою для бухгалтерського  обліку господарських операцій є  первинні документи, які фіксують факти  здійснення господарських операцій.

Первинні документи, створені засобами обчислювальної техніки на машиночитаних носіях інформації, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови  надання їм юридичної сили і доказовості, і повинні бути записані на паперовому носії, виготовлені і розмічені  за вимогами відповідного стандарту  і закодовані згідно із затвердженою системою кодифікації.

Залізниця самостійно з додержанням  єдиних засад бухгалтерського обліку та  з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки  облікових даних обирає форму  бухгалтерського обліку як певну  систему регістрів бухгалтерського  обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Облікові  регістри повинні мати повну назву, період реєстрації господарських операцій, посаду, прізвища і підписи або  інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь в їх складанні.

У разі складання та зберігання регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації, забезпечується виготовлення копій на паперових  носіях.

Для організації обліку оборотних активів в структурних підрозділах наказами керівників створюються постійно діючі комісії. 

Склад постійно діючої комісії  та обов’язки, які на неї покладаються, визначаються відповідно до Примірного  положення про постійно діючу  комісію по організації обліку оборотних активів на підприємствах залізничного транспорту, затвердженого наказом  Укрзалізниці від 03.07.2000 № 254-Ц (із змінами та доповненнями).

Координацію роботи постійно діючих комісій  структурних підрозділів, здійснює постійно діюча комісія  залізниці з організації обліку оборотних активів під головуванням головного інженера - Першого заступника начальника  залізниці.

На залізниці з метою ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності дирекціями залізничних перевезень, службами та структурними підрозділами, розроблена облікова політика Одеської залізниці.

Облікова політика розроблена на підставі Закону України “Про бухгалтерський   облік та фінансову звітність в  Україні”, «Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських операцій, які володіють та користуються об’єктами державної, комунальної власності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.12.2006 № 1213, Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, Методичних рекомендацій по застосуванню на залізничному транспорті Положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку і фінансової звітності та з метою визначення Облікової політики Залізниці як сукупності принципів, методів і процедур, що забезпечить об’єктивне відображення фінансового стану і результатів господарської діяльності структурних підрозділів.

Облікова політика є елементом  системи нормативного регулювання  бухгалтерського обліку структурних підрозділів, що входять до сфери управління Залізниці. Закріплені в ній принципи та методи відповідно до принципу послідовності мають застосовуватися постійно (із року в рік).

Облікова політика змінюється, тільки якщо змінюються статутні вимоги, вимоги органу, який затверджує Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, або, якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності залізниці.

Метою Облікової політики є розкриття найважливіших положень, які використовуються структурними підрозділами при веденні бухгалтерського обліку, складанні та поданні фінансових звітів, інформація яких необхідна користувачам для прийняття відповідних рішень.

Щодо запасів, то в обліковій  політиці Одеської залізниці зазначено, що:

1. Одиницею бухгалтерського обліку запасів визнається їх найменування. Облік запасів ведеться у натуральному та грошовому вимірниках;
2. Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю;
3. Оприбуткування колісних пар, викочених при ремонті та виключенні вантажних вагонів із інвентарного парку і колісних пар, викочених з-під пасажирських вагонів, та колісних пар, що відправляються в ремонт,  провадиться за вартістю, яка визначається Головним управлінням вагонного господарства та Головним управлінням пасажирського господарства Укрзалізниці відповідно;
4. Структурні підрозділи, які здійснюють матеріально-технічне забезпечення залізниці, транспортно-заготівельні витрати  включають до собівартості придбаних запасів і обліковують загальною сумою на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, яка щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули за звітний місяць. Інші структурні підрозділи транспортно-заготівельні витрати  включають до собівартості придбаних запасів, а при необхідності можуть обліковувати їх загальною сумою на окремому субрахунку рахунків обліку запасів;
5. При відпуску запасів у виробництво, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за методом Fifo, за яким оцінка запасів базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів;
6. При передачі в експлуатацію малоцінних та швидкозношуваних предметів, що використовуються протягом не більше одного року, їх вартість  виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і матеріально-відповідальними особами протягом строку їх фактичного використання та обліковується на позабалансовому субрахунку 073 “Перелік списаних малоцінних та швидкозношуваних предметів, строк корисного використання яких не більше одного року”. З оперативного обліку малоцінні та швидкозношувані предмети, які вийшли з ладу, списуються  відповідно до актів, складених комісією та затверджених керівником структурного підрозділу;
7. Запаси, які зіпсовані, застарілі або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду, відображаються за чистою реалізаційною вартістю, яку визначає постійно діюча інвентаризаційна комісія. Суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретно винних осіб відображаються на відповідному позабалансовому субрахунку. Списання проводиться відповідно до розпорядчого документу по залізниці (структурному підрозділу);
8. Строки корисного використання малоцінних та швидкозношуваних предметів в експлуатації встановлюються  згідно з наказом Укрзалізниці від 14.07.2003  № 172-Ц;
9. Аналітичний облік запасів здійснюється відповідно до Класифікатора матеріально-технічних ресурсів, які використовуються на залізничному транспорті України, затвердженого наказом Укрзалізниці від 20.12.2001 № 716-Ц;
10. Розрахунок нормативу запасів товарно-матеріальних ресурсів здійснюється відповідно до Методики розрахунку нормативу запасів товарно-матеріальних ресурсів на залізничному транспорті, затвердженої  наказом Укрзалізниці від 28.12.2001 № 738-Ц;
11. При відпуску у виробництво, у разі продажу та іншому вибутті старопридатних запасів, що були оприбутковані при ліквідації, ремонті або іншому поліпшенні основних засобів, оцінка здійснюється за методом та у спосіб щомісячної середньозваженої собівартості, за яким оцінка вибуття запасів проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Таким чином, організація бухгалтерського обліку на державному підприємстві «Одеська залізниця» здійснюється і регулюється згідно чинного законодавства України, нормативних актів та регламентується наказом про облікову політику, яка визначає принципи та методи обліку для об’єктивного відображення фінансового стану і результатів господарської діяльності структурних підрозділів підприємства.

2.2. Документальне оформлення  вибуття сировини і матеріалів та відображення в обліку

Від правильно організованого документування господарських засобів  залежить правильність списання вартості запасів, їх оцінка, відображення у звітності. Існують типові первинні документи з обліку руху запасів. Проте, підприємство на свій розсуд визначається з тим, які документи доцільно використовувати, враховуючи його розміри та специфіку.

Структура документообігу повинна  бути такою, щоб забезпечити вчасне надходження необхідної інформації як для обліку, так і для контролю й оперативного управління рухом  матеріальних запасів.

У відповідності до П(С)БО 9 списання виробничих запасів може відбуватися з наступних причин:

-  відпуск у виробництво  та на інші потреби підприємства;

-  реалізація на сторону;

-  передача до статутного  капіталу іншого підприємства;

-  списання у зв’язку  з невідповідністю запасів критеріям  визнання активу;

-  списання у зв’язку  із псуванням, розкраданням;

-  безоплатна передача. 

На ДП «Одеська залізниця» за період 2010-2011 рр. здійснювалися наступні операції з вибуття сировини та матеріалів:

Таблиця 2.1

ЖУРНАЛ РЕЄСТРАЦІЇ ГОСПОДАРСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ

Сировина, матеріали, напівфабрикати, паливо та інші матеріали на ДП «Одеська залізниця» відпускаються за вагою, об'ємом у суворій відповідності з встановленими нормами витрат по кожному виду матеріалів та об'ємами виробничої програми.

При відпуску матеріалів у  виробництво необхідно дотримуватись  наступних вимог:

1) запаси обліковуються  за вагою, обсягом, масою у суворій відповідності з нормативами витрат на визначений обсяг виробництва;

2) відпуск, як правило,  здійснюється в межах попередньо  встановлених лімітів. Лімітування  здійснюється відділом матеріально-технічного  постачання чи плановим відділом;

3) з головним бухгалтером  узгоджуються списки осіб, яким  надано право вимагати зі складів  запаси, а також беруться зразки  їх підписів. Ці дані повинні  бути повідомлені працівникам  складів (комор). Запаси на виробництво  видаються зі складів тільки  представникам цехів, господарств,  відділів тощо, які офіційно призначаються  для їх отримання. 

Основні первинні документи, якими оформлюють операції відпуску, виробничих запасів представлені в  таблиці 2.1.

ТАБЛИЦЯ 2.1

Первинні  документи якими оформлюють відпуск  виробничих запасів

В залежності від напрямку витрачання виробничих запасів в  обліку відображаються наступні види господарських операцій та реквізити, що їх характеризують :

ТАБЛИЦЯ 2.2

Основні реквізити, що характеризують операції з відпуску запасів

Облік вибуття сировини і  матеріалів ведеться за кредитом субрахунків до рах. 201 «Сировина та матеріали».

Відпуск виробничих запасів  у виробництво та на інші потреби підприємства.

Відповідно до П(С)БО 9 підприємство має право вибору методу оцінки при списанні матеріалів. На ДП «Одеська залізниця» при відпуску запасів у виробництво, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за методом ФІФО.

Приклад  списання  матеріалів  на  виробництво  продукції  за  методом  ФІФО. Скласти бухгалтерські проводки, виконати розрахунки. Залишок ВЗ на початок місяця 80 шт.х12=960. Протягом місяця виробничі запаси:

Рішення:

Облік ТЗВ

Для визначення фактичної собівартості списаних виробничих запасів необхідно враховувати вартість транспортних послуг.

До первісної вартості сировини та матеріалів, що надійшли від  постачальника,  включаються транспортно-заготівельні витрати. А тому при їх  списанні у виробництво, списуються відповідні транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ).

До складу ТЗВ відносяться: витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи виконані сторонніми організаціями, вантажно-розвантажувальні  роботи  виконані  власними  силами  (з/п  робочим), вартість  транспортних  послуг  на  доставку  матеріалів  включаючи страхування ризиків, інші витрати підприємства з доставки матеріалів власними силами (вартість бензину для машини, з/п водіям, оплата відрядження експедитора).

Матеріали  обліковуються  на  рах.  201 «Сировина  і матеріали»,  а  тому ТЗВ при надходженні  матеріалів вони також  обліковуються  за  рах.  201  «ТЗВ  на  сировину  і  матеріали».

П(С) БО 9 передбачає 2 варіанти розподілу ТЗВ:

1. Метод прямого розподілу. 

2. Метод розподілу за  середнім  %.

Сутність  1-го методу полягає  в тому, що транспортні витрати  розподіляють між  одиницями  придбаних  сировини та матеріалів  у  вартісному,  кількісному  або  у  ваговому  співвідношенні в момент їх придбання.

Наприклад  - підприємство придбало партію матеріалів на суму 60 000 грн. (в.т.  ПДВ  –  10  000)  в  кількості  650  одиниць  були  понесені  підприємством транспортні  витрати з доставки матеріалів в  сумі 2400 грн. ( в т.ч. ПДВ 400 грн.).

Розрахуємо первісну вартість придбаних матеріалів.

1. Вартість матеріалу - 50 000 грн.
2. Вартість ТЗВ – 2000 грн.
3. Всього – 52 000 грн.
4. Собівартість одиниці – 52000:650=80 грн..

Якщо  підприємство має  великі  обороти  з  надходження  та  списання сировини і матеріалів  та постійно здійснює транспортні витрати, оптимальним варіантом розподілу  ТЗВ є метод розподілу за середнім відсотком.

Метод  розподілу  ТЗВ  за  середнім  відсотком  полягає  у  визначенні відсоткового співвідношення суми всіх транспортних витрат звітного періоду до всієї вартості виробничих запасів. Знаючи таке співвідношення можна  легко визначити суму ТЗВ, які  підлягають списанню на витрати.

Застосування  методу  середнього  відсотку  не  передбачає  розподіл  ТЗВ безпосередньо  при  одержанні запасів,  як  це  відбувається  при  використанні методу прямого розподілу.

Алгоритм обчислення ТЗВ (за середнім відсотком)

1.  Протягом звітного  періоду транспортні витрати накопичуються окремо на 201 рахунку. 

2. Обчислення середнього  відсотку ТЗВ за місяць за  формулою:

3.  Визначення суми  списання ТЗВ відповідно до  суми списаних матеріалів:

Приклад: скласти бухгалтерські  проводки, виконати розрахунки.

Примітка:

1. фактична собівартість придбаних виробничих запасів = первісна вартість+ТЗВ
2. фактична собівартість списаних виробничих запасів = вартість списаних запасів+ТЗВ

Обчисливши відсоток ТЗВ  можна визначити суму ТЗВ, що підлягає списанню відповідно до суми списаних матеріалів:

Порядок формування фактичної  собівартості витрачених матеріалів у  синтетичному обліку

На протязі місяця матеріали списуються на витрати за цінами придбання, а наприкінці місяця списується відповідна сума ТЗВ:

Формування фактичної  собівартості списаних матеріалів відбувається в журналі №5.

Реалізація на сторону

Алгоритм реалізації запасів схожий з алгоритмом реалізації основних засобів, переведених у групу вибуття.

Приклад.  Підприємство  реалізує  запчастини  на  суму  480,00  грн.  Вартість придбання  запчастин  –  360,00  грн.  Скласти  бухгалтерські  проводки,  виконати розрахунки.

Рішення:

Крім цього матеріали  можуть списуватись на такі потреби  підприємства:

Інші випадки списання матеріалів з балансу підприємства:

2.3. Порядок проведення  інвентаризації сировини та матеріалів, відображення результатів в обліку

Однією з основних вимог, що ставляться до бухгалтерського обліку, є достовірність його показників. Проте в процесі зберігання і  відпуску товарно-матеріальних цінностей  між фактичною наявністю і  даними бухгалтерського обліку можуть виникнути розходження, які не піддаються повсякденному обліку, зокрема, в  результаті пересортиці, несправності ваговимірювальних приладів, помилкових записів, втрати документів, зловживань матеріально відповідальних осіб та ін. У зв'язку з цим виникає  об'єктивна необхідність у такому способі, який би забезпечив можливість взяти на облік можливі розходження  між даними обліку і фактичною  наявністю господарських засобів. Це досягається за допомогою інвентаризації.

Інвентаризація — це перевірка  і документальне підтвердження  наявності та стану, оцінки активів та зобов'язань підприємства. Інвентаризація є одним з елементів бухгалтерського обліку і відіграє роль обов'язкового доповнення до поточної документації господарських операцій всіх підприємств.

Проведення і оформлення результатів інвентаризації залишків виробничих запасів  здійснюється  підприємствами  відповідно  до  вимог  інструкції  по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів, розрахунків та інших активів, затвердженої наказом Мін. Фіну України від 11.08.94 р. № 69.

Відповідно до цієї інструкції проведення інвентаризації є обов’язковим: 

при передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворенні державного підприємства у Публічне акціонерне товариство;

перед складанням річної бухгалтерської звітності;

при зміні матеріально-відповідальної особи;

при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей;

за приписом судово-слідчих  органів;

у разі техногенних аварій, пожеж, стихійного лиха;

у разі ліквідації підприємства.

На ДП «Одеська залізниця» інвентаризація активів і зобов’язань  проводиться щорічно перед складанням річної звітності, крім випадків, коли її проведення є обов’язковим згідно з чинним законодавством України, у  наступні строки:

станом на 01 жовтня – інвентаризація виробничих запасів;

станом на 01 листопада  – інвентаризація необоротних активів;

станом на 31 грудня – інвентаризація інших активів та зобов’язань  балансу.

Інвентаризація дорогоцінних металів проводиться 2 рази на рік  – станом на 1 січня та на 1 липня.

Інвентаризація бібліотечних фондів проводиться один раз у  три роки.

Основними завданнями інвентаризації є :

1.Виявлення фактичної наявності активів.

2.Установлення  надлишку  або  нестачі  цінностей шляхом  зіставлення фактичної наявності з даними бух. обліку.

3.Виявлення товарно-матеріальних  цінностей, які частково втратили свою первісну вартість.

4.Перевірка дотримання умов та порядку збереження товарно-матеріальних цінностей.

5.Перевірка  реальності  вартості  зарахованих  на  баланс  активів  і

зобов’язань.

Існують чотири стадії проведення інвентаризації, характеристика яких подана в рис. 2.1..

Інвентаризація виробничих запасів здійснюється інвентаризаційною    комісією, призначеною наказом керівника  підприємства за місцями зберігання ТМЦ у присутності матеріально  відповідальної особи.

Дані інвентаризації кожного  виду товарно-матеріальних цінностей  заносяться в інвентаризаційний  опис, який складається в двох примірниках  і підписується всіма членами  комісії.

Один примірник опису  залишається у матеріально відповідальної особи, а другий – передається  до бухгалтерії.  В  бухгалтерії  фактичний  залишок  цінностей, зафіксований  в  описах  звіряють  з  даними  бухгалтерського  обліку. Матеріальні  цінності,  за  якими  виявлені  розбіжності  (залишки,  нестача),  записуються  в порівняльну відомість, а матеріально-відповідальна особа  надає інвентаризаційній комісії  письмове пояснення про причини  виникнення таких розбіжностей.

Свої висновки і пропозиції, щодо врегулювання інвентаризаційних  різниць комісія оформлює протоколом та подає на затвердження керівнику  підприємства.

Керівник  повинен  прийняти  рішення  про  оприбуткування  лишків  і  списання нестач товарно-матеріальних цінностей та затвердити протокол в  п’ятиденний термін.

Рис. 2.1. Стадії проведення інвентаризації активів

У  бухгалтерському  обліку  результати  інвентаризації  відображаються  в  такому порядку: 

При регулюванні інвентаризаційних  різниць взаємний залік залишків і нестач сировини і матеріалів, що виникають в наслідок пересортиці  може бути допущений, як виняток, якщо пересортиця виникла з вини однієї і тієї ж матеріально-відповідальної особи, за один і той же період і  з матеріальних цінностей одного і того самого найменування.

Приклад: під час проведення інвентаризації виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей у сумі 150 грн. з вини матеріально відповідальної особи.  Скласти бухгалтерські проводки, виконати розрахунки.

Рішення:

Отже, інвентаризація є просто необхідним і незамінним, безальтернативним  важелем в руках керівництва  підприємства в галузі управління матеріальними  ресурсами. Особливо велику роль інвентаризація відіграє на матеріалоємних підприємствах, зокрема на ДП «Одеська залізниця», де з її допомогою можна вчасно і майже безпомилково виявити  нестачі або лишки сировини та матеріалів чи товарів, миттєво позбутися  нечесних і непорядних працівників, оперативно і, головне, вчасно вносити  корективи в бухгалтерський облік.

2.4. Відображення інформації  про запаси у звітності

В бухгалтерському обліку (форма 1 «Баланс») в статті "Виробничі запаси" (ряд. 100) відображається вартість запасів сировини, основних та допоміжних матеріалів, палива, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, які призначені для споживання в ході нормального операційного циклу.

Активи, які за фізичною формою відповідають видам виробничих запасів, але не можуть бути використані або  продані протягом 12 місяців з  дати складання балансу, повинні  враховуватись як інші необоротні активи (pax. 18) та відображатися в рядку 070 Балансу.

В бухгалтерському обліку зміна вартості запасів внаслідок  уцінки (дооцінки) відображається наступним  чином:

в Балансі – розділ II (по рахунках оборотних активів) – на суму уцінки (дооцінки) зменшується (збільшується) залишок на кінець звітного періоду;

в Звіті про фінансові  результати – ряд. 090 (Інші операційні витрати) – на суму уцінки.

Із введенням П(С)БО при  складанні фінансової звітності  важливу роль відіграють примітки до неї. Що стосується запасів, то в примітках  до фінансової звітності обов'язково повинна наводитися наступна інформація :

методи оцінки запасів;

балансова (облікова) вартість запасів у розрізі окремих класифікаційних груп;

балансова (облікова) вартість запасів, які відображені за чистою вартістю реалізації;

балансова (облікова) вартість запасів, переданих у переробку, на комісію, в заставу;

 суму збільшення чистої вартості реалізації, за якою проведена уцінка запасів відповідно до пункту 28 П(С)БО 9.

РОЗДІЛ 3

УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ НАЯВНОСТІ  ТА ВИБУТТЯ СИРОВИНИ ТА МАТЕРІАЛІВ

3.1. Зарубіжний досвід  обліку запасів

Бухгалтерський облік  запасів за міжнародними правилами  ведеться згідно вимог міжнародного стандарту бухгалтерського обліку (МСБО) № 2 «Запаси».

Метою даного стандарту є  визначення підходу до обліку запасів, який базується на системі історичної собівартості. Головним питанням обліку запасів є визначення суми, яка  повинна визнаватися як актив  та залишатися такою до моменту визнання відповідних доходів. Цей стандарт забезпечує практичне керівництво  для визначення собівартості і її наступного визнання як витрати, включаючи  будь-яке часткове списання до чистої вартості реалізації. Він також є  керівництвом до застосування формул собівартості, які використовуються для визначення собівартості запасів.

Згідно МСБО 2 запаси - це активи, які:

      а) утримуються для продажу за умов звичайної господарської 
діяльності;

      б) знаходяться в процесі виробництва для такого продажу або існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг.

Чиста вартість реалізації - це розрахункова ціна продажу за умов звичайної господарської діяльності мінус розрахункові витрати завершення виробництва та розрахункові витрати, потрібні для здійснення продажу.

Оцінка запасів відповідно до вимог МСБО 2 вимірюється за найменшим  з двох показників: собівартістю або  чистою вартістю реалізації.

Собівартість запасів  повинна включати всі витрати  на придбання, витрати на переробку  та інші витрати, що виникли під час  доставки запасів до їх теперішнього місце знаходження та приведення їх у теперішній стан.

Витрати на придбання запасів  складаються з ціни придбання, мита на ввіз та інших податків (окрім тих, що згодом повертаються підприємству податковими органами), а також витрат на транспортування, робіт з навантаження та розвантаження й інших витрат, безпосередньо пов'язаних із придбанням готової продукції, матеріалів та послуг. Торговельні знижки, інші знижки та інші подібні їм статті вираховуються при визначенні витрат на придбання.

Витрати на переробку запасів  включають витрати, що безпосередньо  пов'язані з одиницею виробництва, наприклад, оплату праці виробничого  персоналу. Вони також включають  систематичне розподілення постійних  та змінних виробничих накладних  витрат, що виникають при переробці  матеріалів у готову продукцію. Постійні виробничі накладні витрати —  це ті непрямі витрати на виробництво, які залишаються відносно незмінними, незалежно від обсягу виробництва, серед них амортизація та утримання  будівель і обладнання заводу, а  також витрати на управління й  адміністративні витрати заводу. Змінні виробничі накладні витрати - це такі непрямі витрати на виробництво, що змінюються прямо або майже  прямо пропорційно обсягу виробництва, до них відносять витрати на непрямі  матеріали та непрямі витрати  на оплату праці.

Інші витрати включаються  в собівартість запасів, якщо вони відбулися  при доставці запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведення у теперішній стан. Наприклад, може бути доцільним  включати у собівартість запасів  невиробничі накладні витрати або  витрати на проектування продукції  для конкретних клієнтів.

Нижче наведемо приклади витрат, які виключаються із собівартості запасів  і визнаються як витрати періоду, в якому вони відбулися:

а) наднормативні суми відходів матеріалів, оплати праці або інших 
виробничих витрат;

б) витрати на зберігання, крім тих витрат, які обумовлені виробничим 
процесом і є необхідними для наступного етапу виробництва;

в) адміністративні накладні витрати, які не пов'язані з доставкою 
запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведенням у теперішній стан;

г) витрати на продаж.

За окремих обставин витрати  на позики включаються в собівартість запасів. Ці обставини визначені  в дозволеному альтернативному  підході в МСБО 23 «Витрати на позики».

Собівартість одиниць  запасів, які, як правило, не є взаємозамінними, та товарів або наданих послуг, призначених для конкретних проектів, слід визначати шляхом використання конкретної ідентифікації їх індивідуальної собівартості.

Конкретна ідентифікація  собівартості означає, що конкретні  витрати ототожнюються з одиницями  запасів. Такий підхід є доцільним  для запасів, що призначені для конкретних проектів, незалежно від того, чи вони були придбані, чи вироблені. Проте  метод конкретної ідентифікації  собівартості не придатний у випадку, коли існує велика кількість одиниць  запасів, які, як правило, є взаємозамінними. За таких обставин (наприклад для  визначення очікуваного впливу на чистий прибуток або збиток за певний період) можна застосувати метод вибору тих одиниць, що залишилися в запасах.

Собівартість запасів  слід визначати за формулою - «перше надходження - перший видаток» (Fifo) або середньозваженої собівартості.

Формула Fifo припускає, що одиниці запасів, які були придбані першими, продаються першими, і, отже, одиниці, які залишаються в запасах на кінець періоду, є тими, що були придбаними або виробленими самими останніми. Згідно з формулою середньозваженої собівартості, собівартість кожної одиниці визначається з середньозваженої собівартості  подібних одиниць на початок періоду та собівартості подібних одиниць, що були придбані або вироблені протягом періоду. Середнє значення може бути обчислене на періодичній основі чи з отриманням кожної додаткової партії товару залежно від обставин, що склалися на підприємстві.

Коли запаси реалізовані, їхня балансова вартість повинна  визнаватися як витрата періоду, в якому визнається відповідний  дохід. Сума будь-якого часткового списання запасів до чистої вартості реалізації та всі втрати запасів повинні  розглядатися як витрата періоду, в  якому відбувається списання або  збиток. Сума будь-якого сторнування будь-якого списання запасів, що виникає в результаті збільшення чистої вартості реалізації, повинна визнаватися як зменшення суми запасів, які визнані як витрата періоду сторнування.

Процес визнання балансової вартості реалізованих запасів як видатку  призводить до співвідношення витрат та доходів. У фінансових звітах слід розкривати:

а) облікову політику, прийняту для оцінки запасів, включаючи 
використані формули собівартості;

б) загальну балансову вартість запасів та балансову вартість згідно з 
класифікаціями, які є прийнятними для підприємства;

в) балансову вартість запасів, відображених за чистою вартістю 
реалізації;

г) суму будь-якого сторнування будь-якого часткового списання, яке 
визнається як дохід певного періоду;

д) обставини або події, що призвели до сторнування списання запасів;

є) балансову вартість запасів, що передані як застава для гарантії зобов'язань.

Також у фінансових звітах слід розкривати:

а) собівартість запасів, що визнані як витрата протягом певного  періоду;

б) операційні витрати, пов'язані  з доходом і визнані як витрата  протягом певного періоду та класифіковані  за їх характером.

Програмою реформування системи  бухгалтерського обліку, затвердженою Кабінетом Міністрів України, передбачено  запровадження на підприємствах  і організаціях країни міжнародних  стандартів бухгалтерського обліку (МСБО).

Головне завдання трансформації  національної системи бухгалтерського  обліку полягає в прискоренні  процесу її приведення у відповідність  з вимогами ринкової економіки та міжнародними стандартами бухгалтерського  обліку, наданні суб'єктам господарювання можливостей визначати межі та форми  внутрішньовиробничого (управлінського) обліку.

Важлива причина переходу до застосування МСБО полягає в тому, що Україна розширює зовнішньоекономічні зв'язки з іншими країнами, збільшується кількість підприємств з іноземним капіталом, виникає потреба у зіставленні показників звітності.

Дослідження свідчать, що більшість  країн або безпосередньо застосовують МСБО, або їхні національні стандарти  ґрунтуються на МСБО. Таким чином, міжнародні стандарти бухгалтерського  обліку постійно адаптуються до умов перехідної економіки.

Таким чином, міжнародні стандарти  обліку дозволяють не тільки скоротити  витрати компаній по підготовці своєї  звітності (особливо в умовах консолідації фінансової звітності підприємств, що працюють у різних країнах), але  й знизити витрати по залученню  капіталу.

3.2. Удосконалення обліку  сировини та матеріалів

Нині, першочерговими завданнями підприємства є заняття лідируючого  положення на ринку, підвищення ефективності роботи персоналу, створення оптимальної  структури управління. При цьому  однією з важливих проблем залишається  удосконалення бухгалтерського  обліку, звітності та контролю, основним напрямком якої є їх автоматизація  із застосуванням різних засобів  комп'ютерної техніки та автоматизованих  інформаційних систем обліку.

Застосування комп'ютерних  технологій у бухгалтерському обліку значно підвищує продуктивність праці  бухгалтерів, підвищує оперативність  обробки даних і вірогідність ділової інформації, сприяє прийняттю  більш об'єктивних фінансових й управлінських  рішень. На ринку програмних продуктів  представлено широкий спектр програм  з автоматизації бухгалтерського  обліку, найпоширенішими з яких і  найбільш адаптованими до української системи ведення обліку є пакети 1С: "Підприємство" та "Парус - Підприємство". Тому, детальніше розглянемо порівняльну характеристику їх модулів: модуль «ПАРУС - Бухгалтерія» та модуль «1С: Бухгалтерія». Характерні риси платформи «Парус -Бухгалтерія» наведені на рис. 3.1..

Рис. 3.1. Характерні риси платформи  «Парус-Бухгалтерія»

Він забезпечує: формування повної і достовірної інформації про фінансово- господарську діяльність, для потреб внутрішніх і зовнішніх  користувачів та контрагентів; реєстрацію первинних документів та підготовку річної, квартальної, місячної звітності  підприємства.

Будучи одним з лідерів  на українському ринку інформаційних  технологій, Корпорація ПАРУС пропонує сьогодні нове рішення  - ПАРУС-ON-LINE, яке об'єднує облікові та управлінські можливості «Паруса 8.хх» у поєднанні із комунікаційними можливостями WEB-технологій для поетапного переведення бізнесу на рейки нової Інтернет-економіки XXI століття.

ПАРУС-ON-LINE - це подальший розвиток Комплексної системи автоматизації фінансово-господарської діяльності, що дозволяє розсунути межі інформаційної системи за межі одного офісу або підприємства, передати частину бізнес-функцій постачальникам і покупцям, знизити транзакційні витрати, пов'язані з введенням та передачею інформації, а також дає змогу організувати бізнес таким чином, що в базі даних компанії постачальники зможуть самостійно реєструвати свої пропозиції з виробничих запасів, а споживачі - свої замовлення на готову продукцію. Тобто, за допомогою стандартного WEB-браузера кожен користувач працює тільки з тією інформацією і тільки з тими бізнес-функціями, які відповідають його правам доступу.

Незважаючи на такі переваги більш широкого розповсюдження набула програма "1С: Підприємство 7.7". Але є вже нова версія цієї програми "1С: Підприємство 8.0" завдяки своїм новим додатковим можливостям.

Даний пакет дозволяє автоматизувати ведення всіх розділів бухгалтерського  обліку: операції по банку і касі; основні засоби та нематеріальні  активи; облік виробничих запасів; облік  товарів та послуг; облік виробництва продукції; облік валютних операцій; розрахунки з покупцями і постачальниками; розрахунки з підзвітними особами; облік розрахунків по заробітній платі з працівниками; розрахунки з бюджетом та інші розділи обліку .

"1С: Підприємство 8.0" - остання версія технологічної  платформи фірми "1С", на основі  якої розробляються прикладні  рішення по автоматизації діяльності  компаній.

При розробці нової платформи "1С: Підприємство 8.0" був узагальнений багаторічний досвід вживання на ринку  версії 1С: Підприємство 7.7, проаналізовані міжнародні методики управління підприємством, а також враховані всі побажання  партнерів і клієнтів фірми 1С. Система  програм, що в результаті зарекомендувала  себе, була доповнена рядом нових  можливостей, які дозволяють значно розширити спектр прикладних задач, вирішуваних при автоматизації  підприємств.

Важливо зазначити, що прикладні  рішення, розроблені в "1С:Підприємство 8.0", можуть використовуватися з версією платформи 8.1 без переробки конфігурації. Оскільки нова версія не має істотних відмінностей при роботі з нею, користувачам не треба буде перенавчатися.

В порівнянні з "1С:Бухгалтерією 7.7" "вісімка" має ряд переваг:

реалізована можливість ведення обліку декількох підприємств, організацій в єдиній інформаційній базі. Організації можуть використовувати загальні списки товарів, статей витрат, контрагентів і т.д.;

поява в "1С:Підприємстві 8.0" партіонного обліку розширює область застосування типового рішення. Крім способу оцінки виробничих запасів за середньою собівартістю, стає можливим застосування і такого способу, як Fifo, незалежно для бухгалтерського і податкового обліку і для кожної організації.

реалізований опціональний аналітичний облік по місцях зберігання виробничих запасів: кількісний і кількісно-сумовий;

реалізована можливість обліку товарів в роздрібній торгівлі за продажними цінами;

у "1С: Підприємстві 8.0" підтримується облік діяльності індивідуальних підприємців;

у новій версії розширені можливості настройки типових операцій - засоби групового введення часто використовуваних бухгалтерських проведень;

сучасний ергономічний інтерфейс "1С:Підприємстві 8.0" робить доступними сервісні можливості 1С: Підприємство 8 навіть для невеликих організацій;

в програмі підтримуються  наступні способи оцінки виробничих запасів при їх вибутті: за середньою  собівартістю; за середньою собівартості; за собівартістю перших за часом придбання  матеріально-виробничих запасів (Fifo).

Враховуючи динаміку розвитку восьмого покоління системи програм 1С: Підприємство та їх можливостей  в обліку запасів можна зробити  висновок, що під час автоматизації  обліку виробничих запасів дана програма повинна стати стандартом автоматизації, що забезпечує потреби підприємства в отриманні оперативної інформації.