Облік найважливіших господарських процесів та явищ

Тема  3. Облік найважливіших господарських процесів та явищ 

План

3.1 Облік процесу постачання.

3.2 Облік процесу виробництва.

3.3 Облік процесу реалізації.

3.4 Порядок формування результатів господарювання. 

3.1 Облік процесу постачання 

    Господарська  діяльність підприємства пов'язана з використанням коштів, матеріальних і нематеріальних засобів, які постійно перебувають у кругообороті, що реалізується через господарські процеси. Під господарським процесом розуміють сукупність однорідних операцій, спрямованих на виконання певного господарського завдання, і які характеризують рух засобів у системі кругообороту капіталу. При цьому капітал може набувати в процесі такого руху грошову, товарну або виробничу форми. Процес постачання пов'язаний з використанням рахунків обліку грошових коштів, розрахунків, засобів та предметів праці. Процес виробництва відображається на рахунках витрат виробництва і готової продукції. Процес реалізації відображається на рахунках собівартості реалізації, грошових коштів та розрахунків.

   Кругооборот капіталу призводить до змін у структурі  активів і пасивів підприємства. Кожен операційний цикл може відрізнятися від попереднього за тривалістю, обсягами та структурними змінами в активах і зобов'язаннях, при цьому послідовність реалізації господарських процесів на підприємствах різних галузей та видів економічної діяльності залишається незмінною.

    Процес  постачання полягає в забезпеченні підприємства необхідними для його діяльності засобами Придбані запаси в обліку оцінюються за фактичною собівартістю, яка складається з:

• купівельної вартості запасів за вирахуванням непрямих податків (ПДВ), які відшкодовуються підприємству;
• сум ввізного мита;
• сум непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
• транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ) (на транспортування, страхування, вантажно-розвантажувальні роботи тощо);
• інших витрат, які пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях.

   Облік процесу постачання ведеться з використанням рахунків (табл. 8.1):

1. запасів   -   20   "Виробничі   запаси",   22   "Малоцінні   та швидкозношувані предмети", 28 "Товари";
2. грошових коштів - 30 "Каса", 31 "Рахунки в банках", 33 "Інші кошти";
3. розрахунків - 371 " Розрахунки за виданими авансами", 62 "Короткострокові векселі видані", 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", 64"Розрахунки за податками й платежами", 68 "Розрахунки за іншими операціями".

   Документальне оформлення операцій придбання проводиться з використанням: договору купівлі-продажу, рахунку (рахунку-фактури), накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, прибуткового ордера, довіреності, платіжного доручення тощо.

   ТЗВ обліковуються безпосередньо на рахунках запасів або загальною сумою відображаються на окремому субрахунку 289 "Транспортно-заготівельні витрати". Використання цього рахунка регламентовано ПСБО-9 "Запаси".

   ТЗВ, які відносяться до запасів, що вибули, визначається за методом середнього відсотка на підставі розрахунку, який проводиться в два етапи:

1) розрахунок  середнього відсотка ТЗВ:

де  - середній відсоток ТЗВ,

ТЗВ_П - сума ТЗВ на початок місяця,

ТЗВ_м - сума ТЗВ, що надійшли за місяць,

З_п — вартість запасів на початок місяця,

З_м - вартість запасів, що надійшли за місяць.

2) розрахунок  суми ТЗВ на запаси, що вибули:

 

   де  ТЗВ_в - сума ТЗВ, яка припадає на запаси, що вибули протягом місяця,

З_в - вартість запасів, що вибули протягом місяця.

Приклад:

1)  =

2)

Таблиця 3.1.1 Бухгалтерські записи з обліку процесу постачання

 

 

    Таким чином, фактична собівартість витрачених на будівництво будівельних матеріалів становить (308 670 +19 133) = 327 803 грн.

   Схема 3.1.1 Схема обліку процесу постачання

     
 

3.2 Облік процесу виробництва 

        Процес виробництва являє собою сукупність операцій з виготовлення продукції, виконання робіт та надання послуг, що здійснюються в результаті взаємодії та витрачання трьох факторів виробництва - засобів праці, предметів праці і живої праці. Всі витрати, пов'язані з процесом виробництва, в сукупності становлять виробничу собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Витрати виробництва - це виражені в грошовій формі поточні витрати матеріальних, трудових та фінансових ресурсів на виробництво продукції. Витрати можуть здійснюватися шляхом:

1. виплати грошових коштів;
2. зменшення негрошових активів;
3. виникнення заборгованості за прийнятими до оплати рахунками, виданими векселями, за нарахованою заробітною платою, платежами до бюджету та позабюджетних фондів.

    Для правильного розрахунку собівартості продукції в обліку виробничі витрати диференціюються за способом віднесення на конкретні види продукції, процеси або стадії виробництва на прямі і непрямі. Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом конкретного виду продукції і в момент їхнього виникнення можуть бути відразу включені до собівартості цього виду продукції. Непрямі витрати пов'язані з виробництвом кількох видів продукції, тому прямо до собівартості конкретного продукту можуть бути віднесені лише наприкінці місяця на основі розподілу за певним критерієм.

   Облік витрат виробництва ведеться на активному калькуляційному рахунка 23 "Виробництво", за дебетом якого відображаються понесені витрати на виробництво продукції, а за кредитом - фактична собівартість виготовленої продукції. Сальдо за дебетом рахунку 23 означає залишки незавершеної виробництвом продукції, які встановлюються шляхом проведення на кожну звітну дату інвентаризації. Аналітичний облік ведеться за конкретними видами продукції, виконаних робіт, наданих послуг та статтями витрат (табл. 3.2.1).

 

   

   До  виробничої собівартості продукції (робіт і послуг) включаються такі витрати:

• прямі матеріальні витрати (вартість сировини і матеріалів та основних матеріалів, що утворюють основу виробленої продукції та інші витрати);
• прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг);  
• інші прямі  витрати  (відрахування  на соціальні заходи, амортизація, витрати від браку та інші прямі витрати);
• загальновиробничі витрати (витрати на управління та обслуговування виробництва, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт основних засобів та інші непрямі витрати).

   Непрямі витрати протягом місяця обліковуються  на збірно-розподільчому рахунку 91 "Загальновиробничі витрати", а в кінці місяця після розподілу за певним критерієм між об'єктами калькулювання списуються в дебет рахунка 23 "Виробництво".

   Критеріями (базами) розподілу непрямих витрат можуть виступати:

1. загальна сума прямих витрат;
2. прямі витрати матеріалів;
3. прямі витрати на оплату праці;
4. години роботи обладнання тощо.

   Під час вибору критерію розподілу необхідно  дотримуватися таких умов:

• безпосередній зв'язок критерію з витратами, що розподіляються;
• економічну доцільність проведення розподілу за даним критерієм.

   Змінні  загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу, виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загально-виробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення.3