Облік оплати праці

Тема 4: Облік оплати праці  

1. Форми та системи оплати праці

 

     Згідно  із Законом України „Про оплату праці" заробітна плата — це винагорода, обчислена переважно у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

     Держава регулює оплату праці працівників  підприємств за допомогою установлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, а також оподатковуючи доходи працівників.

     Мінімальна  заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану роботу, нижче від якої не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

     Під системою оплати праці розуміють спосіб обчислення розмірів винагороди, що підлягає виплаті працівникам підприємства згідно із здійсненими ними витратами праці або за результатами роботи.

     Основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці. Вона використовується для розподілу робіт залежно від їхньої складності, а працівників — залежно від їхньої кваліфікації та за розрядами тарифної сітки.

     Тарифна система оплати праці має такі дві основні форми:

• погодинна — згідно з тарифною ставкою оплачується робота за одиницю часу (як правило, це година);
• відрядна — за основу розрахунку заробітної плати беруть кількість виконаної роботи і розцінку за одиницю продукції.

     Як  відрядна, так і погодинна форми оплати праці мають декілька різновидів.

     За  погодинної оплати праці розрізняють  просту погодинну, погодинно-премі-альну  та окладно-преміальну форми оплати праці.

     Проста  погодинна форма ставить оплату праці у залежність від кількості відпрацьованого часу і кваліфікації працівника. Ця форма оплати праці застосовується для оплати праці технічних фахівців і службовців: вахтерів, ліфтерів, кур'єрів, охоронців, допоміжних робітників тощо, коли оплата прямо не пов'язана з якістю праці і не містить ніяких преміальних доплат.

     Погодинно-преміальна форма оплати праці застосовується для підвищення матеріальної зацікавленості працівників у результатах їхньої праці. За цієї системи поряд з виплатою посадових окладів або ставки за одиницю часу роботи, за досягнення певних кількісних і якісних показників працівнику виплачується надбавка до заробітної плати, тобто премія. Здебільшого розмір премій встановлюється у відсотках до нарахованої заробітної плати.

     Окладно-преміальна система оплата праці застосовується для керівників і спеціалістів. Для кожного працівника згідно зі штатним розкладом установлюється посадовий оклад, який відображає кваліфікацію працівника, а залежно від досягнутих результатів керівники та спеціалісти преміюються за виконання плану і високу якість роботи.

     Відрядна  форма оплати праці має декілька різновидів, які залежать від способу обліку і порядку оплати виготовлюваної продукції, а саме:

     • пряма відрядна;

     • відрядно-прогресивна;

• відрядно-преміальна;
• акордна;
• опосередковано-відрядна.

     За  прямої відрядної форми оплати праці основу оплати становить відрядна розцінка, котра визначається діленням годинної ставки, що відповідає розряду конкретної роботи, на годинну норму виробітку (або множенням цієї ставки на норму часу). Заробіток працівника за прямої відрядної оплати праці визначається множенням розцінки на кількість виробленої прийнятої придатної продукції.

     Відрядно-прогресивна  форма оплати праці передбачає збільшення відрядної розцінки зі збільшенням  виробництва продукції, виконання  робіт чи надання послуг протягом встановленого робочого дня, зміни.

     Відрядно-преміальна форма оплати праці передбачає виплату робітнику відряднику, крім заробітку за відрядними розцінками, премії за перевиконання кількісних і якісних показників.

     Акордна оплата праці застосовується, коли виконавцю (виконавцям) заробітна плата нараховується за певну виконану роботу. Специфіка цієї форми оплати праці в тому, що доручена робота повинна бути виконана в повному обсязі; час, витрачений на виконання дорученої роботи, особливої ролі для нарахування зарплати не відіграє

     Опосередковано-відрядна форма оплати праці застосовується для допоміжних робітників, розмір заробітної плати яких ставиться в залежність від результатів праці робітників, яких вони обслуговують. Так, наприклад, для налагоджува-льників верстатів, працю яких неможливо виміряти в будь-яких одиницях виробітку, встановлюють розцінки за операціями, що виконуються робітниками-верстатниками, верстати яких вони обслуговують. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Нарахування заробітної плати працівникам підприємства

 

     При нарахуванні заробітної плати, яка належить кожному працівникові, розраховують заробіток за місяць і від цієї суми здійснюють необхідні відрахування. Розрахунок на багатьох підприємствах здійснюють у Розрахунковій або Розрахунково-платіжній відомостях. У лівій частині Розрахунково-платіжної відомості записують суми всіх видів нарахованої заробітної плати за її видами (відрядно, погодинно, премії та інші нарахування), а в правій - утримання за їх видами і суми до видачі.

     Розрахунково-платіжні відомості складають щомісячно по кожному цеху, допоміжних і підсобних службах, відділах з групуванням прізвищ працюючих у розрізі категорій.

     Групування  заробітної плати у відомостях по цехах та інших структурних підрозділах  за категоріями працівників і видами заробітної плати сприяє оперативному складанню звітності з праці та заробітної плати, контролю за її використанням та напрямками витрат.

     Для нарахування основної заробітної плати  працівникам,з погодинною оплатою праці необхідно мати відомості про посадові оклади (на основі штатного розпису); про присвоєні розряди (на основі наказів керівника підприємства), а також дані табельного обліку відпрацьованого ними часу за відповідний період (місяць тощо).

     Облік праці та основної заробітної плати працівників здійснюють на основі різних спеціальних документів, що застосовують при індивідуальному, серійному і масовому виробництвах.

     Основним  первинним документом на індивідуальних виробництвах з обліку праці, виробітку і основної заробітної плати робітника-відрядника є Наряд.

     У серійних виробництвах застосовується більш досконала документація з  обліку праці, виробітку і оплати праці - Маршрутний лист, об'єднаний із Змінним рапортом.

     Маршрутний  лист є документом, що виписується  на відповідну партію продукції. на весь шлях її обробки у даному цеху. Всі операції обробки до її закінченим знаходять відображення у Маршрутному листі, за яким можна визначити весь фактичний технологічний процес обробки від початку і до кінця.

     Принципова  відмінність Маршрутного листа від Наряду полягає в тому, що Наряд виписується на одного робітника (або бригаду), що виконує відповідну операцію, а Маршрутний лист - на всю роботу (на всі операції), виконану різними робітниками з відповідної партії продукції.

     У масовому виробництві промисловості робота виконується кожним робітником, як правило, однорідна. Частіше робітника закріплюють за визначеною операцією. Тому у масових виробництвах часто застосовується, як правило, Змінний рапорт без Маршрутного листа або картки і розрахунку заробітної плати, до яких щоденно вноситься виробіток робітників. Інколи ведеться Журнал робіт типу табельної відомості. У цих журналах проти прізвища кожного робітника щоденно проставляється кількість однорідного виробітку (кг, шт. тощо). По закінченні визначеного періоду за кожним робітником підраховують підсумок виробітку. Множенням встановленої розцінки за одиницю виробітку на підсумок розраховують заробітну плату.

     Первинними  документами доплат робітнику-відряднику є:

     Список  осіб, які працювали в надурочний час - у випадках, коли за незалежних від робітника обставин виникають  відхилення від установленого технологічного процесу, що зумовлюють допоміжні витрати робочого часу порівняно із встановленою нормою; 

     Листок  обліку простоїв (ТФ №11-16) - лист на оплату простою не з вини робітника;

     Акт про брак (форма  №ТФ №П-46) - у разі, коли частковий брак продукції стався з вини (або не з вини) робітника;

     Табель  обліку використання робочого часу (ТФ №П-13) - для   зазначення фактичних годин нормової, понаднормової роботи кожного робітника і роботи в нічний час.

     Кожен із первинних документів має містити такі реквізити: прізвище виконавців роботи та їхні табельні номери; місце  (цех, відділ, тощо); період роботи (розрахунковий); найменування роботи, кількість і якість виконаної роботи; розцінка за одиницю виробітку (за одиницю роботи); години, хвилини (за нормою) на одиницю роботи і на всю виконану роботу; об'єкт обліку витрат, на який має бути віднесена заробітна плата за даним документом (стаття витрат, виріб, замовлення).

     Методика  нарахування заробітної плати спеціалістам. Потрібно при повному робочому місяці проставити поданий йому склад згідно з Наказом по підприємству відповідно до посади, а при неповному робочому місяці - оклад розділити на кількість робочих днів у даному робочому місяці й отриману денну заробітну плату помножити на кількість відпрацьованих (згідно з табелем) робочих днів.

     Надурочні роботи згідно із статтею 64 КЗпП України провадитися лише з дозволу профспілкового комтету підприємства, установи, організації. Згідно із статтею 65 КЗпП України надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.

     До  надурочних робіт відповідно до статті 63 КЗпП України забороняє ться залучати вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3-х років (стаття 192); осіб, молодших 18-ти років (стаття 192); працівників, які навчаються н загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять (стаття 220).

     Оплата  роботи в надурочний час здійснюється згідно зі статтею 106 КЗпП України в подвійному розмірі годинної ставки за погодинною системою оплати праці, за відрядною системою оплати праці - доплата у розмірі 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, якщо оплата праці здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години.

     Оплата  праці у нічний час здійснюється відповідної до статті 108 КЗпП України (стаття 54) у розмірі, що встановлюється генеральною, галузевою (регіональною) угодами, колективним договором, але не менше 20% тарифної ставки (окладу) за кожну юдину роботи в нічний час.

     Нічним  вважається час з 22-ї  ночі до 6-ї години ранку.

     Робота  у святкові дні  оплачується:

• відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;
• робітникам, працю яких оплачують за годинними або денними ставками, у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
• робітникам, що отримують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий день виконувалась у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної погодинної або денної ставки, якщо робота виконувалась понад місячну норму.

     Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують   заробітну плату за фактично виконану роботу.

     На  різних підприємствах можливі інші нарахування:

• за шкідливі умови праці;
• за профмайстерність;
• премії керівникам, спеціалістам служб, робітникам;
• одноразові премії;
• матеріальна допомога;
• при народженні дитини;
• доплата до середнього заробітку та ін.

 
 
 
 

3. Облік відпусток

 

     Згідно  зі ст. КзпП кожен працівник, який перебуває  у трудових відносинах з підприємством, має право на оплачувану відпустку  із збереженням за її період місця  роботи (посади) і заробітної плати.

     Відпустки поділяються на:

• щорічні (основна, додаткова за шкідливі та важкі умови праці, додаткова відпустка за особливий характер праці, інші додаткові відпустки);
• додаткові відпустки у зв’язку з навчанням;
• творчі відпустки;
• соціальні відпустки (у зв’язку з вагітністю та пологами; для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей);
• відпустка без збереження заробітної плати.