Облік оплати праці

     Основна відпустка гарантована працівнику незалежно від того, де він працює і яку роботу виконує.

     Статтею 75 Кодексу законів про працю України встановлено мінімальну тривалість щорічної оплачуваної відпустки 24 календарних дні. При цьому не має значення, є робота основною або за сумісництвом, зайнятий працівник повний робочий день чи ні.

     Деяким  категоріям працівників Законом України від 15.11.96 р. № 504/96-ВР "Про відпустки", із змінами та доповненнями (далі - Закон про відпустки), встановлено більшу тривалість щорічних основних відпусток, а також надано право на щорічні додаткові відпустки (подано у таблиці). При цьому загальна тривалість щорічних основної та додаткової відпусток згідно зі ст.10 Закону про відпустки не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.

     Окрім того:

• нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень (стаття 50);
• для окремих категорій працівників встановлена скорочена тривалість робочого часу (стаття 51);
• працівникам, яким встановлено 40-годинний робочий тиждень, тривалість роботи напередодні святкових і неробочих днів (стаття 73) скорочується на одну годину.

     Святковими  та неробочими днями  є:

• 1 січня - Новий рік;
• 7 січня - Різдво Христове;
• 8 березня - Міжнародний жіночий день;
• 27 квітня - Паска (Великдень);
• 1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих;
• 9 травня - День Перемоги;
• 15 червня - Трійця;
• 28 червня - День Конституції України;
• 24 серпня - День незалежності України;

     У випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

     Заробітна плата працівникам за час відпустки  виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.

     У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.

     У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація  за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна  бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

     За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється  грошовою компенсацією. При цьому  тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна  бути менше ніж 24 календарних дні.

     Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

     У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані  ним дні щорічних відпусток, а  також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, виплачується спадкоємцям.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

4. Нарахування і обчислення допомоги з тимчасової непрацездатності

     Підставою для нарахування допомоги у разі тимчасової непрацездатності є листок непрацездатності.

     Листок  непрацездатності видається лікувальним  закладом. У листку зазначається вид  непрацездатності та час звільнення з роботи. На зворотному боці лікарняного  відділом кадрів або керівником підприємства визначається безперервний стаж роботи на підприємстві згідно з трудовою книжкою. Довідка про заробітну плату заповнюється бухгалтерією підприємства

     Листок  непрацездатності — це документ, що виправдовує відсутність на роботі в період хвороби (відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами) і на підставі якого виплачують відповідну допомогу. Тому його необхідно подавати за місцем роботи в перший день виходу на роботу після закінчення періоду тимчасової непрацездатності або початку відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

     У разі тимчасової непрацездатності працівника йому надається допомога з тимчасової непрацездатності, яка може бути таких видів:

• допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві;
• допомога у зв'язку з вагітністю і пологами;
• допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.

 Перші п'ять календарних  днів допомоги оплачує підприємство, а решта — за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Розмір допомоги залежить від загального трудового стажу працівника і надається у розмірах, зазначених в таблиці. 
 
 
 
 

Розрахунок  розміру допомоги з тимчасової непрацездатності

 Розрахунок ведеться за формулою:

     Д = (Зпл/К₁)×%×К_2, 

     де    Д — допомога у разі тимчасової непрацездатності;

     Зпл — сума заробітної плати за останні шість місяців;                                                      

     К₁ — кількість відпрацьованих робочих днів за останні шість місяців;                                              % — відсоток, який залежить від трудового стажу;

       К₂ — кількість днів тимчасової непрацездатності.

     Виплата допомоги у разі тимчасової непрацездатності здійснюється в терміни, встановлені для виплати зарплати. 
 
 
 
 

5. Відрахування  з доходів фізичних осіб