Облікова політика підприємства

Тож можна погодитися на варіант, коли головбух ініціює питання до розгляду і разом зі своєю службою бере у ньому активну (безпосередню) участь. Розроблення пропозицій, особливо щодо питань, які безпосередньо не стосуються бухгалтерського обліку та прийняття конкретних рішень, доречно покласти на спеціально створену комісію. А щоб не плодити усілякі комісії, найдоцільніше наділити такими повноваженнями постійно діючу інвентаризаційну комісію.

Оскільки ведення  бухгалтерських операцій та складання  фінансової звітності підприємства повинні базуватись на єдиних та незмінних методичних засадах, розроблення облікової політики слід розпочати до нового звітного року і завершити до 31 грудня, щоб з нового фінансового року працювати за новими параметрами. Зразок наказу про облікову політику та практичні поради фахівця дивіться додаток № 2.

Новостворені  підприємства розробляють облікову політику до початку господарської діяльності таким чином, щоб перша господарська операція відбувалася після затвердження.

Комісія за участю всіх причетних до розроблення облікової політики спеціалістів приймає на своєму засіданні рішення щодо облікової політики (зміни окремих її положень). За формою облікова політика підприємства має вигляд наказу керівника (власника), на підставі якого головний бухгалтер складає проект наказу і зі всіма додатками та розрахунками передає на затвердження власнику (керівнику) підприємства. Наказ набирає юридичної сили з дня його підписання власником (керівником) підприємства і є обов'язковим для виконання всіма службами і працівниками підприємства.

Можливий варіант, коли облікову політику (зміни до неї) розробляє внутрішній аудитор підприємства, аудиторська фірма під керівництвом головного бухгалтера та за участю інших відповідних спеціалістів або ж — якщо така фірма здійснює бухгалтерський облік на підприємстві — під керівництвом власника (керівника). Це завдання може входити до складу наданих послуг протягом проведення перевірки або бути предметом окремого договору. [13; 211-212]

 

5. ВИПАДКИ, ПРИ ЯКИХ МОЖЕ ЗМІНЮВАТИСЯ ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА НА ПІДПРИЄМСТВІ

 

Доцільність зміни  того чи іншого параметра комісія  має встановити під час обов'язкової  річної інвентаризації, а якщо їх розробляє  аудиторська фірма, — під час  аудиторської перевірки. При цьому слід пам'ятати, що такі зміни можливі у випадках, передбачених пунктом 9 П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах». Отже, облікова політика може змінюватися, коли:

• змінюються статутні  вимоги  (тобто при внесенні змін до статуту підприємства);

• змінюються вимоги органу, що затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку (тобто внесені зміни чи доповнення до П(С)БО або затверджене чергове П(С)БО);

• зміни забезпечать  достовірне відображення подій або  операцій у фінансовій звітності  підприємства.

Вплив зміни  облікової політики на події й операції минулих періодів відображається у звітності шляхом:

• коригування  сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;

• повторного надання  порівняльної інформації стосовно попередніх звітних періодів.

Зміна облікової  політики, вибір відображення впливу зміни на облікову політику повинні бути розкриті й обґрунтовані у примітках до фінансової звітності за поточний звітний період.

Облікова політика застосовується щодо подій і операцій з моменту їх виникнення, за винятком випадків, коли зі зміною облікової політики суму коригування нерозподіленої суми прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно (наприклад, втрачено якусь підшивку первинних документів за попередній період, відновити яку неможливо). У цьому випадку облікова політика поширюється тільки на події й операції, які відбуваються після дати зміни облікової політики.

Таким чином, зміна  облікової політики тягне за собою  перерахунок прибутків за всі  попередні періоди діяльності підприємства, що зайвий раз підтверджує надзвичайну важливість науково обґрунтованого, професійного підходу до її встановлення.

Дещо пом'якшує  ситуацію те, що не вважається зміною облікової політики встановлення облікової політики для:

• подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій;
• подій або операцій, які не відбувалися раніше.

А якщо неможливо  розрізнити зміну облікової політики та облікових оцінок, то це розглядається й відображається як зміна облікових оцінок.

Не слід плутати  зміну облікової політики зі зміною визначення облікових оцінок. Наприклад, зміну характеру діяльності підприємства, застосування нових видів сировини й матеріалів спричиняють не зміна облікової політики, а її встановлення. У цьому випадку ми маємо справу не зі зміною облікової політики, а із зміною облікових оцінок.

Облікова оцінка — попередня оцінка, яка використовується підприємством з метою розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами. Вона може бути переглянута, якщо змінюються обставини, на яких вона ґрунтувалася, або отримано додаткову інформацію.

Встановлення  таких змін на практиці — досить складна і скрупульозна справа, під час якої важко повністю уникнути помилкових рішень. Тому перш ніж прийняти одне (єдине) конкретне рішення, добре поміркуйте!

Отже, усім подіям (операціям), які є новими для підприємства, для встановлення облікової політики необхідно дати попередньо облікову оцінку, а оскільки вона може змінитися, то доведеться застосовувати інші методи і процедури. Якщо облікова оцінка змінюється, то не варто коригувати прибуток і повторно надавати інформацію про попередні звітні періоди для порівняння. Зміни облікових оцінок впливають тільки на майбутнє і не стосуються минулого.

Наслідки змін в облікових оцінках включайте  до тієї статті звіту про фінансові результати, яка раніше застосовувалась для відображення доходів або витрат, пов'язаних а об'єктом такої оцінки, в тому періоді, в якому відбулася зміна, а також в наступних періодах, якщо зміна впливає на ці періоди.

Відповідальність суб'єкта господарювання, його посадових осіб за неприйняття облікової політики та за внесення необґрунтованих (незаконних) змін до облікової політики підприємства, за ведення обліку всупереч вимогам політики

Законодавчі акти України не передбачають безпосередньої відповідальності підприємства, його власника та посадових осіб у випадку неприйняття облікової політики або за внесення необґрунтованих (із порушенням установленого порядку) змін. Однак це не означає, що її немає взагалі!

Так, під час  перевірки фінансової діяльності підприємства орган, який її проводить (аудиторська фірма, податкова інспекція), може визнати недійсним баланс, складений без затвердженої відповідним чином облікової політики (або уразі прийняття необґрунтованих змін до облікової політики, або у випадку не проведення перерахунку прибутків за попередні звітні періоди після внесення змін до облікової політики). Такий висновок базується на положеннях статті 8 Закону про бухоблік, чинних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.  [4]

 

ВИСНОВОК

 

В даній курсовій роботі висвітлені всі основні питання  та положення, що характеризують облікову політику підприємства. Розкрито суть та основні положення, що характеризують дану тему, зокрема:

«Облікова політика — сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності» — таке визначення облікової політики наведене в статті 1 «Визначення термінів» Закону України від 16.07.99 р. №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі — Закон про бухоблік) [1].

Згідно з  визначенням, облікова політика підприємства базується на основних принципах обліку та звітності. Під принципами бухгалтерського обліку слід розуміти правила, якими необхідно керуватися при вимірюванні, оцінці й реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Документальне оформлення облікової політики підприємства здійснюється у вигляді наказу про  облікову політику підприємства, який після його затвердження набуває статусу юридичного документу. Наказ про облікову політику є основним внутрішнім документом, яким регулюється організація  облікового  процесу  на  підприємстві  та  є  обов'язковим  для виконання всіма службами і працівниками підприємства.

Правильно розроблена облікова політика, яка враховує умови  та можливості ведення господарської  діяльності забезпечує:

♦   повноту   відображення   в   бухгалтерському   обліку   всіх   фактів господарської  діяльності;

♦  готовність бухгалтерського обліку до втрат (витрат) та пасивів, ніж можливих доходів і активів - не допускаючи створення прихованих резервів;

♦   відображення     в    бухгалтерському    обліку    фактів    та    умов господарської діяльності, виходячи не тільки з їх правової форми, але й з їх економічного змісту;

♦   тотожність даних аналітичного обліку оборотам та залишкам по рахунках синтетичного  обліку  на   1-ше  число  кожного  місяця,  а також  показників бухгалтерської звітності даним синтетичного та аналітичного обліку;

♦ раціональне ведення бухгалтерського обліку виходячи, з умов господарської діяльності та величини підприємства.

Облікова політика розробляється на багато років і  може змінюватись лише у випадку:

♦   зміни  статутних вимог;

♦   зміни    вимог   органу,    що   затверджує    положення   (стандарти) бухгалтерського обліку;

♦   забезпечення внесеними змінами більш достовірного відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Вплив зміни  облікової політики на події й  операції минулих періодів відображається у звітності шляхом:

• коригування  сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;

• повторного надання  порівняльної інформації стосовно попередніх звітних періодів.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

 

1. Закон України від 16.07.99 р. №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
2. Положення (стандарт)  бухгалтерського   обліку 1 "Загальні вимоги  до фінансової звітності" від 31 березня 1999р. № 87. 
3. Положення (стандарт)  бухгалтерського   обліку 2 «Баланс» від 31 березня 1999р. № 87.
4. Положення (стандарт)  бухгалтерського   обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» від 28 травня 1999р. № 137.
5. Положення (стандарт)  бухгалтерського   обліку 7 «Основні засоби» від 27 квітня 2000р. № 92.
6. Положення (стандарт)  бухгалтерського   обліку 8 «Нематеріальні активи» від 18 жовтня 1999р. № 242.
7. Положення (стандарт)  бухгалтерського   обліку 9 «Запаси» від 20 жовтня 1999р. № 246.
8. Положення (стандарт)  бухгалтерського   обліку 10 «Дебіторська заборгованість» від 8 жовтня 1999р. № 237.
9. Положення (стандарт)  бухгалтерського   обліку  12  «Фінансові інвестиції» від 26 квітня 2000р. № 91.
10. Положення (стандарт)  бухгалтерського   обліку 15 «Дохід» від 29 листопада 1999р. № 290.
11. Положення (стандарт)  бухгалтерського   обліку 16 «Витрати» від 31 грудня 1999р. № 318.
12. Должанський М.І.,  Должанський А.М. Бухгалтерський  облік в Україні: Навч. посіб. – Л.: Львівський банківський інститут НБУ, 2003. – 494с.
13. Кужельний М.В., Лінник В.Г. Теорія бух обліку: Підруч. – К.: КНЕУ, 2002. – 334с.
14. Лучко М.Р., Бенько І.Д. Бухгалтерський  облік у зарубіжних країнах: Навч. посіб. – Тернопіль: Економічна думка, 2004. – 236с.
15. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів – 6-те вид. – К.: А.С.К., 2002. – 784с.
16. Бухгалтерський фінансовий облік: Підруч. для студ. спеціальності «Облік  і аудит» вищих навч. закл./За ред.Ф.Ф.Бутинця. – 4-е вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП «Рута», 2002. – 688с.
17. Бухгалтерський  облік в бюджетних установах: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл./ Л.Панкевич, М. Зварич. – Львів: Аверс, 2002. – 316с.
18. Особливості бухгалтерського  обліку в торгівлі. Курс лекцій. Навч. посіб./ За ред.. проф.. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ЖІТІ, 2001 – 608с.

 

Додаток №1

Таблиця 1. Основні складові та положення  облікової політики

	Основні складові облікової політики	Положення облікової політики
	1	2
	1.  Основні засоби. До елементів облікової політики відносяться:   1) термін корисного використання основних засобів; 2) методи нарахування амортизації; 3) ліквідаційна вартість основних засобів; 4) порядок обліку витрат по утриманню основних засобів та їх ремонту
	Первісна оцінка	При зарахуванні  на баланс об'єкт оцінюється за собівартістю, що складається з витрат на його виробництво або придбання. Витрати, що включаються до собівартості об'єктів, визначені П(С)БО 7
	Об'єкт основних засобів	Об'єкт основних засобів визначений П(С)БО 7
	Методи амортизації	Обирається  метод амортизації об'єктів з  методів, визначених П(С)БО 7
	Перегляд методу амортизації і терміну корисної експлуатації	Можуть   переглядатись   відповідно   до   вимог,   визначених П(С)БО 7
	Переоцінка  об'єктів основних засобів	Здійснюється  на підставі положень, які визначені  П(С)БО 7
	Відсотки за кредит, отриманий в банку для  виготовлення основних засобів	Визначаються  на підставі положень, визначених П(С)БО 7
	Витрати на ремонт, модернізацію та інше	Визначаються  на підставі положень, визначених П(С)БО 7
	2. Нематеріальні  активи. До елементів облікової політики відносяться: 1) строки корисного використання нематеріальних активів; 2) способи нарахування амортизації активів
Первісна оцінка		При зарахуванні  на баланс нематеріальний актив оцінюється за собівартістю придбання або створення. Витрати, що включаються до собівартості нематеріального активу, визначені П(С)БО 8
Групи нематеріальних активів		Визначаються групи, за якими ведеться бухгалтерський облік нематеріальних активів, перелік яких наведений в П(С)БО 8
Методи амортизації		Обирається метод амортизації, виходячи з умов отримання майбутніх економічних  вигод, розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів встановлений П(С)БО 7
Перегляд методу амортизації терміну корисного  використання		Можуть переглядатися  в кінці звітного року (П(С)БО 8)
Переоцінка  нематеріальних активів		Здійснюються  на підставі положень, які визначені (П(С)БО 8)
3. Довгострокові  фінансові інвестиції
Первісна оцінка		Довгострокові фінансові інвестиції зараховуються  на баланс за собівартістю. Витрати, що включаються до собівартості, визначені П(С)БО 12
Відображення  довгострокових фінансових інвестицій, які дають право власності, у балансі		Обирається  метод обліку в залежності від  ступеня впливу підприємства-інвестора  на підприємства, що інвестуються, з методів, перелічених у П(С)БО 12
Відображення  вартості довгострокових фінансових інвестицій у боргові цінні папери в балансі		Здійснюється  відповідно до вимог, які встановлені  П(С)БО 12
Методи амортизації  знижки (премії)		Обирається  метод амортизації з методів, перелічених у П(С)БО 12
4. Запаси.   До   елементів   облікової   політики   відносяться:    1)   порядок   розподілу заготівельно-складських витрат; 2) порядок оцінки товарів в торгових організаціях: 3) методи оцінки цінностей при їх вибутті; 4) способи амортизації МШП
Первісна оцінка		Придбані (отримані) або виготовлені запаси обліковуються  за собівартістю. Витрати, що включаються  до собівартості запасів (крім запасів, виготовлених власними силами), встановлені  П(С)БО 9. Витрати, що не включаються до собівартості таких запасів, а відносяться на витрати того періоду, у якому вони були здійснені, наведені у П(С)БО 9. Витрати, що включаються до собівартості запасів, виготовлених власними силами, встановлені П(С)БО 16. Перелік витрат, що не включаються до Собівартості таких запасів, а відносяться на витрати того періоду, в якому вони були здійснені, наведені у П(С)БО 16
Переоцінка  запасів на дату балансу		У балансі запаси відображаються за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації (П(С)БО 9)
Метод оцінки вибуття  запасів		Обирається  метод, згідно з яким оцінюється вибуття  запасів при відпуску їх у виробництво, на продаж (П(С)БО 9)
5. Поточна  дебіторська заборгованість. До елементів облікової політики відноситься: порядок її оцінки с)ля відображення в бухгалтерській звітності
Первісна оцінка		Встановлюється  метод оцінки за первісною вартістю (П(С)БО 10)
відображення  в балансі		Здійснюється  за чистою реалізаційною вартістю, яка
дебіторської  заборго-		дорівнює сумі дебіторської заборгованості за товари, роботи.
ваності за продукцію.		послуги за вирахуванням резерву сумнівних боргів
товари, роботи,послуги		(П(С)БО 10)
Резерв сумнівних  боргів		Обирається  метод створення резерву:
		1) виходячи із  платоспроможності окремих дебіторів;
		2) на підставі  класифікації дебіторської заборгованості
		(П(С)БО 10)
6. Поточні  фінансові інвестиції
Первісна оцінка		Первісна оцінка фінансових інвестицій здійснюється за
		собівартістю. Витрати, що включаються до собівартості.
		визначені П(С)БО 12
Відображення  поточних		Здійснюється  відповідно до вимог, встановлених П(С)БО 12
фінансових  інвестицій в
балансі
7. Забезпечення. До елементів облікової політики відноситься склад резервів наступних
платежів і  порядок їх утворення та використання
Забезпечення		Визначаються  створювані резерви майбутніх витрат і
		платежів, наприклад, на гарантійне обслуговування, на
		оплату майбутніх  відпусток працівників тощо (П(С)БО 2)
8. Доходи  і витрати звітного періоду.  Використовуються  наступні  елементи  облікової
політики: 1) об 'єкт обліку витрат при виробництві продукції; 2) склад витрат, що формують
собівартість  виробництва продукції; 3) оцінка витрат, що враховуються по об'єкту обліку:
4) метод  обліку витрат на виробництво; 5) класифікуються витрати на постійні та змінні:
6) витрати     групуються     за     елементами     витрат     та     статтями     калькуляції;
1) встановлюється  система оплати праці працівників,  зайнятих виробництвом продукції; 8)
визначається  порядок обліку та розподілу загально виробничих витрат; 9) визначається
метод оцінки виконаних робіт при розрахунках  з замовником за повністю готовий  об 'єкт або
поетапно - виконані роботи; 10) визначаються норми відшкодування витрат працівникам.
розмір  яких лімітується при визначені бази оподаткування; 11) встановлюються методи
розподілу витрат виробництва продукції на її реалізовану (здану) частину   і частину, що
знаходиться в незавершеному виробництві; 12) встановлюється метод оцінки незавершеного
виробництва при розрахунках з покупцем (замовником) за повністю готовий об 'єкт обліку;
13) визначається  склад витрат майбутніх періодів  та порядок їх списання на  витрати
виробництва: 14) метод оцінки зобов 'язанъ - в гривнях  або в умовних грошових одиницях; 15)
метод визначення виручки та фінансового результату від виконаних робіт;  16) метод
визначення  виручки від реалізації продукції  для цілей оподаткування
Дохід		Дохід визнається під час збільшення активу або  зменшення
		зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за
		винятком зростання  капіталу за рахунок внесків учасників
		підприємства) за умови, що оцінка доходу може бути достовірно
		визначена. Умови  визнання доходів від реалізації активів,
		внаслідок цільового  фінансування, що виникають у результаті
		використання активів підприємства (у вигляді відсотків, роялті.
		дивідендів), визначаються П(С)БО 15. Для підприємств, що
		надають послуги, дохід визначається шляхом:
		- визначення  виконаної роботи;
		- визначення  питомої ваги обсягу послуг, наданих  підпри-
		єством на певну  дату, у загальному планованому обсязі;
		- визначення  питомої ваги витрат, понесених  на певну дату
		у загальній  очікуваній сумі таких витрат;
		- рівномірного  нарахування;
		- відображення  в розмірі витрат, що підлягають  відшкодуванню
Оцінка доходу		Дохід відображається в сумі справедливої вартості отриманих
		активів або  тих. що підлягають одержанню
Витрати		Витрати визначаються в обліку як результат зменшення
		активів або  збільшення зобов'язань, що призводить до
		зменшення власного капіталу підприємства (за винятком
		зменшення капіталу за рахунок його вилучення або  розподілу
		власниками) за умови, що вони можуть бути достовірно
		оцінені. Політика щодо визначення собівартості реалізованої
		продукції, адміністративних витрат, витрат на збут, інших
		операційних витрат, фінансових витрат тощо формується
		відповідно  до П(С)БО 16