Вексельні операції в системі розрахунків на підприємстві

 

Для того, щоб  організувати бухгалтерський облік  векселів, необхідно пам’ятати про  принципи підготовки фінансової звітності  викладені в П(С)БО 1:

По – перше, принцип нарахування і відповідності доходів і витрат: він важливий визначені доходів і витрат у вигляді відсотків.

По – друге  принцип обачності: цей принцип  повинні використовувати всі  особи, які поставили свій підпис на вексельному бланку, - вони є солідарно  відповідальними за векселем. Оскільки при опротестуванні векселя в неакцепті або неплатежі з кожного з них може бути стягнута вексельна сума, то відповідно до П(С)БО 11 (набув чинності з 01.07.2000р.). існує можливість стоку ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди. Тому підприємство повинно визнати умовне зобов’язання у відповідному розмірі і відобразити таке зобов’язання у примітках до фін. Звітності.

По – третє  принцип превалювання змісту над  формою: операції повинні враховуватися  відповідно до їх економічної суті, а не тільки виходячи з юридичної форми. Цей принцип особливо важливий у тому випадку, наприклад, коли вексель номінальною вартістю 100 тис. грн. видається в оплату за товар вартістю 80 тис. грн.. Це означає, що по суті до номінальної вартості векселя закладені відсотки в розмірі 20 тис. грн., які повинні враховуватися як доходи (витрати) відповідного періоду (згідно з принципом нарахування).

Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються  відсотки, відображаються в балансі  за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання.

Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою  погашення.

Фінансові звіти відображають фінансові результати операцій та інших подій, об'єднуючи їх в основні класи згідно з економічними характеристиками. Ці основні класи мають назву елементи фінансових звітів. Одним з таких елементів є зобов'язання — заборгованість підприємства, яка виникла вна­слідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, зумовить зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі еко­номічні вигоди.

В балансі інформація про зобов’язання може бути наведена за умови, що зобов’язання відображається в балансі, у тому випадку, якщо його оцінка може бути достовірно визначена  та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

У статті «Векселі одержані» (Баланс, ІІ розділ активу балансу, рядок 150) показується заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями.

У статті «Векселі видані» (Баланс, IV розділ пасиву, рядок 520) показується сума заборгованості, на яку підприємство видало векселі на забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників, підрядчиків та інших кредиторів.

Сума заборгованості дорівнює номінальній вартості векселя, яка у випадку відсоткового векселя не містить, нарахованих відсотків, а у випадку безвідсоткового векселя може містити і суму нарахованих відсотків.

У примітках  до фінансової звітності наводиться така інформація:

1. Сума та  строки погашення зобов'язання, яке  було виключене із складу поточних  зобов'язань.

2. Перелік і  суми зобов'язань, що включені  до статей балансу «Інші довгострокові зобов'язання», «Інші поточні зобов'язання».

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Вексель – це складне за встановленою законом  формою безумовне письмове боргове  грошове зобов’язання, видане однією стороною (векселедавцем) іншій стороні (векселеутримувачу).

Бухгалтерський  облік вексельного обігу враховує подвійну природу цього фінансового інструменту. З одного боку, він є борговим зобов’язанням і використовується для розрахунків за товари (роботи, послуги), з другого – цінним папером, придбаним за гроші. Як останній, вексель відноситься до об’єктів інвестування і відображається у складі фінансових інвестицій. В Україні вексельний обіг має переважно товарний характер.

Векселі видаються  на забезпечення поставок, у результаті яких у підприємства виникла заборгованість перед постачальниками за надані товари (роботи, послуги). Відповідно до вексельного права видача векселя погашає кредиторську заборгованість перед постачальниками, тобто змінює цю кредиторську заборгованість іншим вексельним зобов’язанням.

Облік розрахунків  за векселями регламентується Постановою ВРУ «Про застосування векселів у господарському обороті України» від 17.06.1992р., Наказом Президента України «Про розширення сфери обігу векселів» від 26.07.1995р., листом Мінфіну України «Про бухгалтерський облік вексельного обігу» від 17.08.1992р. №18 – 4116 і листом ДПАУ від 17.01.1997р. №15 – 0214.

Основним документом, який визначає умови і порядок  випуску і обігу цінних паперів, є ЗУ «Про цінні папери і фондову  біржу» від 18.06.1991р. №1201 – ХІІ, ст..3 якого  вексель відносить до цінних паперів.

Векселя можуть використовуватись в операціях 4-х видів:

• товарних – операціях, пов’язаних з купівлею–продажем продукції виконанням робіт та виконанням послуг;
• фінансових – операціях пов’язаних з отриманням грошових коштів.
• бюджетних – операціях пов’язаних з припиненням зобов’язань бюджету перед бюджетом;
• фіктивних – операціях не пов’язаних з рухом товарів, бюджетних зобов’язань.

Така широка сфера застосування векселів викликана  особливостями, що виникають з його правової природи як абстрактного боргового  зобов’язання, оформленого як документ.

По характеру  векселі можуть бути необоротні або  оборотні, тобто довгострокові або  поточні. Векселі отримані становлять активи підприємства, векселі видані – його зобов’язання.

За формою та способом використання векселі поділяють  на: прості і переказні.

В простому векселі (соло) беруть участь дві сторони: векселедавець  і векселеотримувач. В ньому фіксується безумовне зобов’язання векселедавця сплатити вказану суму пред’явнику  векселя або особі, вказаній у  векселі через певний час.

Переказний  вексель (трата) є письмовим документом, що містить безумовний наказ векселедавця платнику сплатити вказану суму грошових коштів у визначений термін у зазначеному місці отримувачу або за його наказом.

Облік векселів виданих ведемо на рахунках:

51 «Довгострокові  векселі видані»;

62 «Короткострокові  векселі видані».

За кредитом рах. 51, 62 відображається видача векселів на забезпечення поставок (робіт, послуг), за дебетом – погашення заборгованості за виданими векселями.

Облік векселів отриманих ведемо на рахунках:

182 «Довгострокові векселі одержані»;

34 «Короткострокові векселі одержані».

За дебетом  рах. 182, 34 відображається сума векселів отриманих в рахунок відвантаженої  продукції (виконаних робіт і  послуг), а за кредитом отримання  грошових коштів за отриманими векселями.

Облік руху бланків  векселів ведемо на позабалансовому  рах. 08 «Бланки суворої звітності».

Аналогічний облік  ведеться за виданим і отриманим  векселем та за сторонами їх погашення.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-ХІV зі змінами і доповненнями.
2. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419 «Про затвердження Порядку подання фінансової звітності»
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».
4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 2 «Баланс»
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 11 «Зобов’язання».
6. Інструкція «Про використання плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій», затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. №291.
7. Міжнародний стандарт фінансової звітності 1 «Подання фінансових звітів»
8. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 10 «Непередбачені події та події, що сталися після дати балансу»
9. Міжнародний стандарт фінансової звітності 20 «Облік урядових субсидій і розкриття інформації про урядову допомогу»
10. Міжнародний стандарт фінансової звітності 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання інформації»
11. Міжнародний стандарт фінансової звітності 37 «Забезпечення, непередбачені зобов'язання та активи»
12. Бабіч В.В., Сагова С.В.Фінансовий облік (облік активів): Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2006. — 282 с.
13. Бухгалтерський фінансовий облік:Підручник для студентів спеціальності „Облік і аудит” вищих навчальних закладів. / За редакцією проф. Ф.Ф.Бутинця. – 5-е вид. і перероб. – Житомир: ПП „Рута”, 2003. – 726с.
14. Бухгелтерський фінансовий облік [текст]: підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів [Ф.Ф. Бутинець та ін.]; під заг. ред. [і з передм.] Ф.Ф. Бутинця. – 8-ме вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП «Рута», 2009. – 912с. – 1000примю – ISBN 978-966-8162-49-7
15. Бухгалтерський облік: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Л.Г. Ловінська, Л.В. Жилкіна, О.М. Голенко та ін. — К.: КНЕУ, 2002. — 370 с.
16. Герсим П.М., Журавель Г.П., Хомин. Фінансовий, управлінський та податковий облік у господарських товариствах.Тернопіль,2003. – 522с.
17. Давидюк Т. В., Панченко І. А., Свідерська О.О. Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця, проф. Т.Б. Трифонова, А. Марчевої. – Житомир: ЖДТУ, 2005. – 204с.
18. Коблянська О.І. Фінансовий облік: Навч. посіб. – к.: Знання. 2004. – 473с.
19. Лишиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік. Навчальний посібник. Київ: Вид-во «Центр навчальної літератури», 2004. - 528с.
20. Пушкар М.С. Фінансовий облік: Підручник. – Тернопіль: Карт-блант. 2002. – 628с.
21. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування та звітність: Підручник. – 3-те вид. допов. і перероб. – К.: Алерта, 2008. – 926с.
22. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2001. — 460 с., іл.