Роль міжнародних угод в усуненні подвійного оподаткування

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

Дніпропетровська державна фінансова академія

ФІНАНСОВИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ПОДАТКІВ

 

 

 

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНЕ НАУКОВО-ДОСЛІДНЕ ЗАВДАННЯ

З ДИСЦИПЛІНИ: «ПОДАТКОВА СИСТЕМА»

НА ТЕМУ: «РОЛЬ  МІЖНАРОДНИХ УГОД В УСУНЕННІ ПОДВІЙНОГО ОПОДАТКУВАННЯ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ-2011

 

 

 

ПЛАН

ВСТУП

1. Поняття та правова природа міжнародного подвійного оподаткування, його особливості.
2. Поняття міжнародних податкових угод та їх правова природа.
3. Механізм усунення міжнародного подвійного оподаткування.
4. Методи усунення подвійного оподаткування.

ВИСНОВКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Зміни, які відбуваються в зовнішній політиці України  та її економічному співробітництві, спрямовані на інтегрування в світове господарство і розвиток взаємовигідної співпраці  на міждержавному рівні. І на цьому  рівні важливим завданням є створення  нової податкової системи України.Усе це вимагає розроблення цілого ряду спеціальних питань у сфері міжнародного оподаткування. Пріоритетне місце в сфері податкового співробітництва займає специфічне явище міжнародних відносин – міжнародне подвійне оподаткування.

Така співпраця необхідна  у рамках багатостороннього і  двостороннього міжнародного договірного  регулювання. Саме воно спрямоване на усунення різноманітних перешкод економічної  інтеграції, серед яких податкова  сфера займає одне з перших місць. Тому двосторонні (багатосторонні) угоди  про уникнення подвійного оподаткування  гарантують забезпечення єдиного системного підходу до усунення міжнародного подвійного оподаткування за відмінних податкових систем.

Чітке розмежування податкових претензій держав та правова регламентація  діяльності платників податків на території  іноземних держав гарантує дотримання конституційного обов’язку із сплати податків та стимулює до міжнародної  економічної активності останніх. Це дає забезпечення наповнення державного бюджету та бюджетів інших рівнів на законних підставах, що є необхідною умовою для нормального функціонування державного механізму.

Внаслідок цього виникає необхідність теоретичного осмислення системних якостей міжнародного подвійного оподаткування, внаслідок доктринальної нерозробленості таких базових понять, що використовуються законодавцем, як “подвійне оподаткування”, “усунення подвійного оподаткування”. Саме це породжує неможливість практичного використання договірного регулювання та уникнення такого явища як міжнародне подвійне оподаткування.Все це свідчить про актуальність проблем, пов’язаних із правовим регулюванням усунення міжнародного подвійного оподаткування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття та правова природа міжнародного подвійного оподаткування, його особливості.

Подвійне оподаткування– це повторне обкладання одного і того ж джерела (особи або предмета). Селігман зазначає в його “Essay in taxation”, що воно є і дуже старе, і порівняно нове явище. Воно – старе, оскільки в епоху абсолютизму воно було результатом свавілля державних органів, обкладаючи підданих без всякого врахування принципу податкової справедливості. В той же час воно може бути розглянуте, як цілком нове явище, оскільки виникає в силу складності соціальних відносин, коли капітал однієї і тієї ж особи не тільки бере участь в різній підприємницькій діяльності, але він навіть експлуатується в різних країнах, і, відповідно, може підлягати оподаткуванню два рази і більше – в силу невідповідності податкового законодавства та складності економічних відносин.

Під подвійним юридичним  оподаткуванням (на думку тих же авторів) розуміється “ситуація, коли один і той самий платник податку  обкладається у відношенні того самого доходу однаковими чи подібними податками  два і більше рази за один період.

Міжнародні податкові відносини, які виникають на сучасному етапі  в умовах розширення і глобалізації економіки, складні і неоднорідні. Ці відносини виникають в тих  випадках, коли:

• держави укладають міжнародні договори про усунення подвійного оподаткування і попередження ухилення від оподаткування;
• при укладенні договорів про надання правової допомоги в податковій сфері;
• при взаємодії компетентних органів держави з питань оподаткування.

Частіше всього виникнення міжнародних податкових відносин пов’язане  з необхідністю стягнення податків з іноземних фізичних і юридичних  осіб.

До міжнародних податкових відносин належать:

• Відносини між державами з приводу укладення і виконання міжнародних податкових договорів з метою розмежування податкової юрисдикції держав;
• Податкові відносини між державами та фізичними і юридичними особами других держав (суб’єктами іноземного права), тобто податкові відносини, які зачіпають суверенітет інших держав;

Відносини публічного характеру  між юридичними і (або) фізичними  особами різних держав, які виникають, наприклад, при отримані податковим агентом податку з іноземної  особи у джерела виплати.

Мал.1

Різниця підходів окремих  держав до тих чи інших питань оподаткування  породжує не тільки складнощі в оформленні податкової звітності, але і приводить  до такого феномену як міжнародне подвійне оподаткування.Такі конфліктні ситуації обумовлені тим, що кожна держава по-своєму вирішує питання про конструкцію взаємозв’язку таких податкових елементів як суб’єкт оподаткування (платник податку) і об’єкт оподаткування.

Платники  податків – це суб’єкти податкових правовідносин, на яких при наявності об’єкта оподаткування покладено визначений комплекс податкових прав та обов’язків, встановлених законодавством.

Згідно Закону України  “Про систему оподаткування” платниками податків і зборів (обов’язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено  обов’язок сплачувати податки і  збори.

Ситуація міжнародного подвійного оподаткування виникає в декількох  випадках:

1. Якщо згідно національного законодавства декількох держав платник податку визнається резидентом і відповідно несе необмежену податкову відповідальність перед кожною з них по відношенню до об’єктів оподаткування.
2. Якщо у резидента однієї держави виникає об’єкт оподаткування на території іншої держави, і обидві ці держави оподатковують даний об’єкт.
3. Якщо декілька держав піддають одну і ту ж особу, яка не є резидентом ні однієї з них, оподаткуванню по об’єкту, який виникає у суб’єкта податку в цих державах.

Подвійне оподаткування  не обов’язково означає буквальне  використання однакових податкових важелів. Воно можливе і при частковому накладанні одного об’єкта на інший, при чому це може відбуватися як у рамках однієї держави, так і  при дії різних податкових систем.

Отож, якщо дана проблема не виходить за рамки державних кордонів, то вона може бути вирішена шляхом приведення норм національного законодавства  у певну логічну відповідність  і гармонійність. Але якщо така ситуація виникає в міжнародних відносинах і зачіпає податкові законодавства  суверенних держав, то міжнародне подвійне оподаткування може бути усунуто  шляхом узгодження численних і складних питань на міждержавному рівні.

В основі виникнення подвійного оподаткування лежить різне законодавче  регулювання платника і джерела  доходу в законодавстві різних держав. Реалізація подвійного оподаткування може здійснюватися в різних формах (оподаткування того ж самого об’єкта в рамках однієї держави чи різними державами; різне визначення платника податку і інше). Усе це перетворило подвійне оподаткування в міжнародну проблему. Тому вже в 1921 році Ліга Націй доручила групі вчених вивчити цю проблему і виробити рекомендації (деякі з них лягли в основу способів усунення подвійного оподаткування).

В усуненні подвійного оподаткування  доходів і майна зацікавлені  не тільки платники податків, податковий тягар яких багаторазово зростає  при послідовному обкладанні того самого об’єкта в різних країнах, але  і самі держави, що прагнуть до збільшення внутрішнього і зовнішнього товарообігу, залученню іноземних інвестицій і підвищенню конкурентноздатності не тільки окремих національних підприємств, але і економіки в цілому. Міжнародне податкове право не містить загальних правил, що забороняють міжнародне подвійне оподаткування. Будь-яка держава має виняткове право стягувати податки на своїй території відповідно до національного податкового законодавства (законодавства про податки і збори). Країни з розвинутою економікою, та країни, що розвиваються, користуючись своїм правом на податковий суверенітет, використовують у своєму національному оподаткуванні принципи територіальності і резиденства. Це призводить до міжнародного подвійного оподатковування.

Міжнародні угоди обмежують  податкову юрисдикцію договірних держав шляхом розподілу прав по оподаткуванню  окремих видів доходів і майна  між державою резидентства, державою місцезнаходження постійного представництва і державою джерела доходу.

Загальне правило оподаткування  доходів від підприємницької  діяльності полягає в тому, що доходи, одержувані в одній державі резидентом іншої держави, підлягають оподаткуванню  в резервом державі тільки в тому випадку, якщо вони отримані з джерел у даній державі чи через розташоване  в ній постійне представництво. В  другому випадку джерело доходу може виникати будь-де. Важливо лише, щоб таке джерело доходу виникало у зв'язку з діяльністю постійного представництва.

Це положення закріплене практично у всіх податкових угодах, укладених Україною. Офіційне визначення постійного представництва нерезидента  в Україні дане в п.1.17. ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р.: постійне представництво нерезидента в Україні – це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. Даний принцип побудований на наступному припущенні: до того моменту, коли в іноземної особи з'явиться постійне представництво в іншій державі, така особа не розглядається як учасник в економічному житті цієї іншої держави в такій сфері, щоб підпадати під його необмежену податкову юрисдикцію. Під постійним представництвом з метою оподаткування розуміється спосіб ведення іноземною особою підприємницької діяльності на території іншої держави.

Обов'язкова умова виникнення постійного представництва іноземної  юридичної особи, що повинно дотримуватися  в будь-якому випадку, - місце діяльності передбачуваного представництва повинне  знаходитися на території України. I друга умова виникнення постійного представництва – стала діяльність: постійне представництво може вважатися  існуючим тільки в тому випадку, якщо його діяльність не є тимчасового  характеру.

Міжнародні угоди не встановлюють яких-небудь термінів, з перевищенням яких місце діяльності вважається постійним (за винятком термінів існування будівельних  площадок).

У податкових цілях при  визначенні поняття “постійне представництво”  з цивільно-правового формулювання підприємницької діяльності варто  зробити одне вилучення - у відношенні умови реєстрації особи. Це необхідно, оскільки постійне представництво виникає  й у тому випадку, якщо діяльність, спрямовану на одержання прибутку, веде особа, не зареєстрована в підприємницьких  цілях.

2. Поняття міжнародних податкових угод та їх правова природа

Міжнародні податкові  угоди відіграють важливу роль у  регулюванні міжнародних економічних  відносин в Україні:

• платникам податків – юридичним і фізичним особам – вони дають гарантію, що їхні доходи і капітали не будуть обкладатися подвійними податками, і надають захист від дискримінаційного оподаткування за кордоном.
• для податкових органів вони забезпечують можливість взаємних прямих консультацій і контактів для вирішення всіх спірних питань, а також для контролю над міжнародною діяльністю своїх платників податків.
• для держави податкові угоди є засобом закріплення на договірній основі своїх прав на одержання справедливої частки від оподаткування доходів і прибутків, реалізованих платниками податків у сфері міжнародної економічної і фінансової діяльності.

Міжнародна  угода з питань оподаткування- це договір між державами чи іншими суб'єктами міжнародного права, що встановлює їхні взаємні права й обов'язки в сфері міжнародних податкових відносин. Міжнародні податкові угоди, так само як і податкові закони, підлягають затвердженню в законодавчих органах країн-партнерів. Платники податків через своїх представників у парламенті можуть контролювати, щоб їхні інтереси не були забуті і не були відсунуті убік як при прийнятті податкових законів, так і при ратифікації податкових угод. Міжнародна податкова угода про усунення подвійного оподаткування зазвичай складається з трьох частин: у першій частині встановлюється сфера дії угоди, у другій - визначаються податкові режими, у третій - передбачаються методи і порядок виконання угоди.

Глибока і ретельна розробка всього комплексу національних правил і норм у сфері податкового  регулювання міжнародної діяльності необхідна і для укладення  податкових угод, оскільки саме на основі своїх національних норм кожна країна формує свої вихідні позиції при  узгодженні взаємоприйнятих компромісів  по окремих статтях і режимах, що включається в податкову угоду. Для держав, що виступають як сторони при укладені податкових угод, їхнє значення виходить за межі тільки вибору більш зручних адміністративних процедур: насправді вони поділяють між собою реальні гроші (податкові надходження) і кожна зі сторін може як виграти, так і програти від такого поділу. Для платників податків міжнародні податкові угоди, окрім більш удосконаленого і надійного усунення подвійного оподаткування, корисні тим, що відкривають їм унікальну можливість винесення свого питання на рівень міжнародної суперечки, тобто на наднаціональний рівень, понад ті судові й інші засоби захисту, що надаються їм по національному законодавству.