Регіональні аспекти зовнішньоекономічних зв’язків Бразилії

Міністерство освіти і науки, молоді на спорту України

Київський національний торговельно-економічний  університет

 

Кафедра міжнародної економіки

 

 

 

Курсова робота

 

з курсу «Регіональної  економіки»

на тему:

«Регіональні аспекти зовнішньоекономічних зв’язків Бразилії»

 

 

 

 

 

Студентки I курсу ФЕМП

15 групи денної форми навчання

 

Науковий консультант

проф. Мазаракі А.А.

 

 

 

 

 

Київ 2011

Зміст

 

Вступ. 3

1. Значення і види зовнішньоекономічних зв’язків країни, загальні закономірності та принципи її розвитку. 5

2. Фактори територіальної організації та розвитку зовнішньо-економічних зв’язків країни, що обрана для дослідження 7

3. Зовнішня торгівля країни, її товарна і територіальна структура. Участь у міжнародних торговельних і економічних союзах. 16

4. Зовнішні зв’язки  країни в банківсько-кредитній, фінансово-інвестиційній, освітньо-науковій, транспортно-комунікаційній та техніко-технологічних сферах. 21

5. Проблеми і перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків країни 26

Висновки. 29

Список використаної літератури. 31

 

 

Вступ.

 

В сучасних умовах кваліфікований спеціаліст, що займається дослідженням особливостей економічного розвитку світових країн, повинен не тільки досконало знати специфіку  проблеми  та умови господарювання держави, а й враховувати багатогранні просторові форми економічної діяльності, специфіку регіональних умов функціонування підприємств і розвитку цілих  комплексів.

Актуальність  теми полягає в тому, що врахування досвіду провідних країн світу (до яких відноситься і Бразилія) у вирішенні проблем зовнішньоекономічного  характеру держави сприятиме  формуванню нового економічного мислення, без якого неможливо успішно  вирішувати комплексні проблеми світової економіки .

За багатьма соціально-економічними ознаками Бразилія відноситься до країн, що розвиваються, але займає серед них особливе місце. Володіючи великим економічним потенціалом і досить високим рівнем економічного розвитку, вона входить до числа нових індустріальних країн.

Ця країна швидко розвивається, активно використовує свої ресурси і має великі  шанси на місце серед провідних  країн світу з розвиненою економікою.

Таким чином, сказане  вище зумовлює актуальність дослідження  курсової роботи.

Об’єктом дослідження  курсової роботи є теоретичні засади зовнішньоекономічних зв'язків Бразилії.

Предметом дослідження  є регіональні аспекти зовнішньоекономічних зв'язків Бразилії.

Метою курсової роботи є дослідження основних напрямків розвитку зовнішньоекономічних зв'язків Бразилії.

 

 

 

Метою роботи зумовлено  виконання таких завдань:

• дослідити суть поняття «зовнішньоекономічні зв'язки»
• визначити основні чинники, що впливають на зовнішньоекономічні відносини Бразилії
• охарактеризувати особливості сучасної зовнішньоекономічної ситуації Бразилії
• виявити основні проблеми і перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв'язків Бразилії
• зробити висновки

Дослідження здійснене  з використанням таких методів: структурного аналізу, порівняльного, історичного, аналітичного, прогнозування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Значення  і види зовнішньоекономічних зв’язків країни, загальні закономірності та принципи її розвитку.

 

Зовнішньоекономічна діяльність – діяльність суб'єктів господарської діяльності країни та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території країни, так і за її межами. [1]

Зовнішні зв’язки держави - це взаємообмін з країнами світу продуктами матеріального виробництва, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці, а також співдружність політичних органів, направлене на ефективне рішення глобальних проблем людства, розширення особистих проблем громадян.

Зовнішні зв'язки мають розгалужену структуру. За змістом, характером, предметами обміну поділяються на політичні, економічні, наукові, культурні, інформаційні, воєнні, екологічні, релігійні, гуманітарні відносини, особисті стосунки громадян.

Структурна ознака класифікації зовнішньоекономічних зв'язків визначає їх груповий склад, який відтворює сферу економічних інтересів і основну мету зовнішньоекономічної діяльності як господарюючих одиниць, так і держави в цілому. За цією ознакою зовнішньоекономічні зв'язки поділяються на:

• зовнішньоторговельні;
• фінансові;
• виробничі;
• інвестиційні.

До числа найважливіших форм міжнародних економічних зв'язків належать:

• зовнішня торгівля (імпорт і експорт),
• кредитно-фінансові відносини,
• обмін науково-технічною інформацією,
• надання різно­манітних послуг, міжнародний туризм. [7, с. 222]

Провідне становище в зовнішньоторговельних зв'язках Бразилії займають промислово розвинені країни, але частка їх поступово знижується. Найбільшими торговельними партнерами виступають США і Китай.

Однією з характерних рис бразильської економіки є швидкий розвиток її світогосподарських зв'язків. Провідну роль серед них відіграє зовнішня торгівля   ( Див. дод. 1).

Промислово розвинені країни поглинають більшу частину вивезених машин і устаткування. Експорт оброблених товарів йде з південно-східних районів, а сировинних товарів - з південних штатів.

Великий розвиток отримала торгівля з латиноамериканськими країнами.

Основними товарами експорту є залізна руда, соя та продукти борошномельної промисловості, кава, какао, цукор, апельсиновий сік, боксити. Зростає частка промислових виробів (автомобілі, морські судна, літаки, сталь). Бразилія імпортує нафту, машини та устаткування, зерно, вугілля, кольорові метали. Її основними торговими партнерами є країни — члени ЄС, Китай і США.

В даний час, місце Бразилії у світовій економіці характеризується наступними показниками: 5-е місце за чисельністю населення і площі, 9-е за розміром економіки, 7-е - за розміром офіційних валютних резервів, 4-е по площі оброблюваних сільськогосподарських земель, 2 -е з виробництва та 1-е - по експорту біопалива.

 

 

 

2. Фактори територіальної організації та розвитку зовнішньо-економічних зв’язків країни, що обрана для дослідження.

 

Ефективність  вдалого ведення господарства і  розвитку країни, залежить від зовнішніх  факторів та базується на комплексному врахуванні основних суспільно-територіальних властивостей та соціально-економічних  характеристик регіонів.

До основних факторів формування економіки країни відносять: природні, які включають сировинний, земельний, водний, паливний, енергетичний фактори; екологічні та соціально-економічні, які містять суспільно-політичний фактор, загальноекономічний, соціально-демографічний  та економко-географічне положення. Економіко-географічне положення  має важливе значення для господарства кожної країни. Всі ці фактори впливають  на розвиток господарства країни та на її місце на світовій арені.

Бразилія –  найбільша держава Латинської Америки, що займає майже половину континенту. На півночі межує з Венесуелою, Гайаною, Суринамом, Французькою Гвіаною, на півдні — з Уругваєм, на заході — з Аргентиною, Парагваєм, Болівією і Перу, на північному заході — з  Колумбією. На півночі і сході  омивається водами Атлантичного океану.

Бразилія —  п'ята за величиною країна світу ( після Росії, Китаю, Канади і Сполучених Штатів Америки ).

Коли португальські  дослідники прибули в 15 столітті, місцеві племена Бразилії, з населення близько 2,5 мільйона чоловік, жили практично незмінно з кам'яного століття. Ринок бразильської економіки спиралися на виробництво первинної продукції для експорту. Бразилія була колонією Португальської імперії, її торговельна політика мала три основних великомасштабних економічних циклів виробництва - цукор, золото, а з початку 19-го століття, кава. З тих пір, Бразилія пережила період сильного економічного і демографічного зростання, яке супроводжувалося масовій імміграції з Європи (в основному з Португалії , Італії , Іспанії і Німеччини ), до 1930-х. У Південній Америці, США, Аргентині, Бразилії та Канаді (у порядку убування) були країни, які отримали більшість іммігрантів. У разі Бразилії, статистика показує, що 4,5 мільйона осіб емігрували в країні в період між 1882 і 1934 рр..

В даний час, з  населенням в 190 мільйонів і рясними  природними ресурсами, Бразилія є одним  з десяти найбільших ринків у світі, виробляючи десятки мільйонів тонн сталі, 26 млн. тонн цементу, 3,5 млн. телевізорів, і 3 млн. холодильників. Крім того, близько 70 мільйонів кубічних метрів нафти  були оброблюваних щорічно в паливо, мастильні речовини, пропан, а також широкий спектр нафтохімії. Крім того, Бразилія має принаймні 161 500 кілометрів доріг з твердим покриттям.

Її реальний ВВП  на душу населення перевершив 10 500 дол. в 2008 році і продовжує зростання. На її промисловий сектор припадає три п'ятих від Латинської Америки промислового виробництва економіки.  Сільськогосподарський сектор є одним із самих динамічних. Упродовж двох десятиліть цей сектор зберіг Бразилії авторитет серед найбільш продуктивних країн світу, що стосуються аграрного сектора, сільського господарства і гірничодобувної галузі. Також підтримується активне сальдо торгового балансу.

Бразилія має  великі запаси мінеральних ресурсів, у структурі яких переважають  рудні корисні копалини. Запаси паливно-енергетичних ресурсів у країні незначні і не забезпечують власних потреб. Так, Бразилія має відносно невеликі поклади вугілля  на південному сході країни. Великі прогнозні запаси нафти в Амазонській  низовині, територія якої досліджена дуже слабо, та у межах шельфу зони Атлантичного океану, що простягається  більш як на 7 тис. км. Брак власної  нафти став поштовхом до широкого використання спирту з тростинового цукру як пального на автотранспорті. Велике значення для енергетики мають  великі поклади уранових руд.

Бразилія має  великі запаси залізних руд — 40 млрд. т. (друге місце після Росії), манганових руд (одне з перших місць у світі), значні поклади різноманітних руд  кольорових металів, зокрема бокситів, нікелю, олов'яних, титанових і вольфрамових руд. Здавна Бразилія славилась великими запасами золота, дорогоцінного каміння. Країна має незначні запаси сировини для хімічної промисловості.

Країна посідає  друге місце у світі після  Росії за запасами лісових ресурсів. Найбільші на Землі площі вологих  екваторіальних лісів (5 млн. ) розміщені в Амазонії. Завдяки величезним запасам лісу, Бразилія може зайняти в перспективі одне з провідних місць у світі за його заготівлею та експортом.

Земельні ресурси  Бразилії становлять понад 750 млн. га, але сільськогосподарські угіддя займають менше 1/5 частини території країни. У їхній структурі переважають пасовища.

Виділяють п'ять  великих економічних районів  Бразилії:

1. Північ, що включає широкий басейн Амазонки, займає 45% площі країни, де проживає 7% загальної чисельності населення країни. Тут, незважаючи на наявність декількох промислових районів, переважає сільське господарство, особливо обробка цукрової тростини, бавовни й какао, а також тваринництво.
2. Північний схід (18% площі і 29% населення країни) - густонаселений сільськогосподарський район, що спеціалізується на вирощуванні цукрової тростини.
3. Південний схід (11% площі і 43% населення) - найбільш розвинений район, де виробляється понад 80% промислової продукції Бразилії; до того ж сільське господарство цього району постачає більшу частину кави, соєвих бобів, цукру й продукції тваринництва.
4. Південь (7% площі і 15% населення) - важливий сільськогосподарський район, де виробляється рис, пшениця, соєві боби, вино й м'ясо. Тут також знаходяться промислові центри, що швидко розвиваються.
5. Центрально-західний (19% площі і 7% населення) -  провідною галуззю є сільське господарство з переважанням тваринництва; в окремих місцевостях обробляють соєві боби, рис та інші культури. [3, с.  688]

У постколоніальний період у традиційній структурі  господарства Бразилії відбулися значні зміни - країна стала на шлях індустріалізації. Промисловий розвиток в державі  розпочався з галузей легкої і  харчової промисловості.

Бразилія володіє  значним промисловим потенціалом. Його основу становлять такі галузі важкої промисловості, як гірничовидобувна, нафтовидобувна і нафтопереробна, чорна і кольорова  металургія, машинобудування та ін. У 80-х роках XX ст. в Бразилії виникли  наукомісткі галузі виробництва - радіотехніка, мікроелектроніка, біотехнологія, аерокосмічна промисловість.