Бесіда, ведення дискусії

44 - 45:

Важливим компонентом  ділового спілкування є етика  мовлення. Недаремно один мудрий філософ сказав: «Заговори, щоб я тебе побачив». Вислів віками не втрачає своєї актуальності. Адже те, якими лексичними засобами володіє мовець, яку має інтонацію, вимову, як послуговується жестами, емоціями - вказує на рівень його освіченості й культури.

Виховану людину завжди вирізняє ввічливість, привітність, доброзичливість, тактовність, стриманість, повага до співрозмовника, здатність до співчуття та розуміння оточуючих. І особливу роль у цьому відіграє слово: вчасне, доречне, вагоме, переконливе.

Не завжди на належному рівні ведуться ділові переговори, виступи перед співробітниками чи незнайомою аудиторією. І, на жаль, частково огріхи припадають на невдало підібрані й сказані слова. Наприклад, доповідачі, лектори у своїх виступах часто вживають російські слова в українському варіанті або ж навпаки, тобто калькують їх. Насичують свою мову просторіччям, територіальними діалектами, нехтують вимовою, а іноді й роблять це навмисне. Часто можна почути, як через мовознавчу некомпетентність порушується граматична й лексична структура слів.

Не завжди розрізняється  й логічна структура слів. Наприклад: прошу (будь ласка) і прошу (звертаюся  з проханням), икода (про жалість, втрату) і шкода (даремно, не варто). Трапляється, що не точно коментується значення і зживання паронімів. Наприклад: відігравати (роль), грати на чомусь) і ґрати (конструкція).

З'явилась проблема і у використанні букви ґ. Дехто  намажеться вживати її взагалі замість г. У випадках сумніву слід звернутися до українського правопису.

Іноді мовці у  виступах використовують книжні слова, різні граматичні звороти, маловідому термінологію. Така мова не сприймається слухачами, стомлює їх, створює дискомфорт і свідчить про низький рівень виступаючого.

Бувають випадки, коли доповідач чи лектор нав'язливо звертається  до слухачів «Вам зрозуміло?», «Вам ясно?». Запитання такого типу свідчать, що виступаючий недооцінює слухачів і цим ображає їх.

Отже, аби не траплялося подібних ситуацій, потрібно скористатися загальноприйнятими нормами ділового етикету.

Мова виступу, доповіді, лекції має бути бездоганною, простою, зрозумілою широкому колу слухачів. Слід уникати іншомовних слів, якщо є  українські відповідники; сполучників типу: тому що; через те, що; у зв'язку з тим, що; враховуючи те, що; з огляду того, що; зважаючи на те, що; так, як; про те, що і т. д.

Важливим є також  правильне й доречне використання вставних слів і виразів, обережне послуговування крилатими словами та іншими фразеологізмами. Тут треба враховувати професіональний і віковий контингент слухачів.

Для ефективності ділових  взаємин варто зорієнтуватися не лише в собі, а й в тих, хто  оточує, виробити свою манеру спілкування. Спілкуючись, треба триматися скромно  й впевнено. Належить подбати й про атмосферу приязності, товариськості, вільного й рівноправного обміну думками. Необхідно передбачати і враховувати реакцію слухачів.

Доповідач повинен  говорити чітко, переконливо, не поспішаючи, в ході мовлення змінювати інтонацію, щоб мова не була монотонною. Буває й так, що спілкуючись, співрозмовники не завжди розуміють один одного. Не слід забувати, що в будь-якій ситуації можна дійти згоди. Запорукою успіху в цьому є взаємодовір'я.

Отже, уважне, дбайливе ставлення до мови є зовнішньою ознакою  мовного етикету. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                       Усне мовлення

     Усне  мовлення – це слухове сприймання певної інформації.

     За  допомогою усного мовлення спілкування  і обмін думками відбувається безпосередньо. В усному мовленні вживається побутова й діалектна лексика, слова розмовно-просторічного характеру, своєрідні фразеологізми.Синтаксична будова усної мови характеризується тим, що в ній здебільшого вживаються прості речення, часто – неповні. У складних реченнях переважає сурядність. Зв’язок речень переважно безсполучниковий. Рідко вживаються дієприкметникові й дієприслівникові звороти. Речення усної мови часто не вкладаються в звичайні синтаксичні рамки.

     За  характером спілкування усне мовлення – діалогічне, має ряд лексичних  особливостей.В усному мовлення широко використовуються додаткові засоби висловлення: інтонація, жести, що надають відтінок переконливості та емоційності.

     Звичайна  сфера застосування усного мовлення –  бесіда, розмова.

     Усні  виступи, доповіді, звіти, лекції являють  собою проміжну форму між усною і писемною формами літературної мови. Це складний вид усного мовлення, ніж розмовний, бо тут все-таки обмеженіше використовуються допоміжні засоби (жести, інтонація)

     Усне  мовлення кожної людини свідчить про  рівень її освіченості, культури. Відомий  український педагог В.Сухомлинський писав, що “мовна культура – це живодавній корінь культури розумової, високої, справжньої інтелектуальності. Щоб правильно розмовляти й писати, треба прагнути до удосконалення своїх знань, набутих раніше, треба любити українську мову й свою справу”.

     Без мови неможливе існування будь-якого  людського колективу, виробництва, трудової діяльності, творчої праці. Головна складність в обладнання усним мовленням полягає у  необхідності визначати на слух, інтуїтивно доцільності чи недоцільності того чи іншого слова, звороту, інтонації, манери мови у кожному конкретному випадку.

До  усного ділового мовлення ставляться такі вимоги:

точність у  формулюванні думки, не двозначність;

логічність; стильність; відповідність між змістом і мовними засобами;

відповідність між мовними засобами та обставинами  мовлення;

відповідність між мовними засобами та стилем викладу;

вживання сталих словосполучень;

різноманітність мовних засобів;

нашаблонність у побутові висловлювання;

доречність;

виразність дикції;

відповідність інтонації мовлене вій ситуації

Необхідно, щоб  ці вимоги базувалися на знанні літературної норми і чутті мови. Усне ділове мовлення – це розмовно-літературне  мовлення, воно наближається до мовлення писемного. 
 
 
 
 

                           Телефонна розмова

     Один  із різновидів ділового спілкування  є телефонна розмова. Вона розширює, прискорює ділові контакти, дає можливість оперативно передати чи прийняти певне  повідомлення.

У телефонній розмові  беруть участь двоє співрозмовників: той, хто телефонує, і той, хто приймає інформацію. Може бути й третя особа – посередник, який з’єднує співрозмовників. Тут особливо важливим є слова ввічливості вибачте, будь-ласка, дякую.

Вибір мовних засобів  для телефонної розмови залежить від того, хто, куди, кому і з якою метою телефонує.

Умовно телефонну  розмову можна поділити на офіційну і приватну. Кожне з них вимагає  відповідного етикету.

Телефонна розмова, як правило, почитається привітання. Не слід запитувати: з ким я говорю? Якщо розмовляє н той, з ким  ви хочете поговорити, необхідно попросити викликати потрібну людину. Робити це слід коректно, ввічливо.

Часто в державних  установах можна почути шаблонну фразу турбує вас таки-то... Ділова телефонна розмова в роботі установи чи закладу аж ніяк не може турбувати, бо вона для цього й призначена.

Розмова по телефону має бути спокійною, розбірливою, чемною, лаконічною. Тому треба заздалегідь  її продумати.

Також важливим є вміння слухати співрозмовника. Вихована людина не буде перебивати співрозмовника чи поправляти.

За етикетом завершує телефонну розмову як у  діловому, так і в приватному спілкуванні, її ініціатор.

Завершуючи телефонну  розмову, обов’язково треба попрощатися.

Варто пам’ятати, що надмірна ввічливість, улесливість  на прикрашають співрозмовника, а  навпаки, свідчить про його низький етичний рівень і можуть викликати роздратування. 
 
 
 
 
 
 
 

                                 
 
 
 
 
 
 
 

                              Прийом відвідувачів

      (графік, час, місце, організація  прийому).

Відвідувач може бути приватною особою чи представником іншої організації.

Графік прийому  повинен бути складений і доведений  до всіх зацікавлених осіб. Якщо прийом керівником відвідувача зараз неможливий, слід подбати про прийом його іншим  компетентним працівником або виділити додатково власний час. Інакше це буде проявом недбалості чи зверхності.

Місце, де чекають  прийому, повинне бути обладнане  місцями для сидіння і, можливо, столами та письмовим приладдям. Написи повинні мати ввічливу форму: “У нас не палять”, а не “Не палити”. В приміщенні, де проводиться прийом –відповідні меблі, порядок.

Ставлення до відвідувача  має бути ввічливим, доброзичливим, уважним, з повагою незалежно  від службового положення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                     

                                          Етикетні формули

Етикетна  формула — це фразеологізовані речення, готові до вжитку стандартизовані мовні конструкції. За допомогою словесних формул висловлюється взаємовідношення при зустрічі і розставанні, дякуванні або вибаченні, у ситуації знайомства й у багатьох інших випадках. їх арсенал в українській мові надзвичайно багатий.

Принцип використання етикетних  формул, крім універсального принципу ввічливості, — це принцип відповідності мовної ситуації. Обстановка спілкування (офіційна / неофіційна) і фактор адресата (соціальний статус, особисті заслуги, вік, стать, ступінь знайомства) є визначальними при виборі етикетних формул.

Формули знайомства:

Мене  звуть (звати)... Моє  прізвище, ім'я... Дозвольте  відрекомендуватися... Дозвольте Вам відрекомендувати...   • Дозвольте познайомити Вас... Прошу Вас познайомитися, це... Прошу, будьте знайомі Знайомтесь, це... Познайомте нас, будь ласка... Будьте ласкаві мене відрекомендувати... Було приємно з Вами познайомитися... Вельми радий познайомитися з вами... Радий нашому знайомству... Мені дуже приємно...

Формули привітання та побажання:

Доброго ранку!   Добрий день!   Добридень!  Добрий вечір!   Здрастуйте!  Вітаю Вас!

З приїздом Вас!    Хай живе...  Поздоровляю Вас!   Зі святом Вас!  Вітаю з Днем народження!  Бажаю (зичу) щасливого Нового року!   Хай щастить у Новому році!

З Різдвом Христовим!  Бажаю (зичу) Вам здоров 'я, щастя, успіхів! Щасливих Вам свят!

Дозвольте вітати Вас від  імені...    Наше щире вітання...   Прийміть мої співчуття!

Хай збудуться всі Ваші мрії!   На здоров 'я!

Формули прощання:

До  побачення!   До зустрічі!  До завтра!   На добраніч!   На все добре!   Усього найкращого!   Бувайте здорові!   Щасти Вам!   Дозвольте попрощатися!

Щасливої  дороги!   Вибачте, мені час (пора).   На все добре!   Усього найкращого!

Вітайте своїх батьків (від  мене).  Сподіваюся, ми незабаром побачимося.

Бажаю Вам добре провести час!   Прощавайте!

Формули вітання

Добрий  день!   Добридень!  Добрий вечір!   Здрастуйте!   Вітаю Вас!   З приїздом Вас!

Хай живе...  Поздоровляю Вас!  Зі святом Вас!  Вітаю з Днем народження!

Бажаю (зичу) щасливого Нового року!  Хай щастить у Новому році!  З Різдвом Христовим!   Бажаю (зичу) Вам здоров 'я, щастя, успіхів!   Щасливих Вам свят!

Дозвольте вітати Вас від  імені...  Наше щире вітання...   Прийміть мої співчуття!

Хай збудуться всі  Ваші мрії!   На здоров 'я!