Облік касових операцій і грошових документів

-                сум, що належать банкам і уповноваженим кредитно-фінансовим  установам;

-                депозитів, розміщених резидентами;

-                виручки від експорту послуг транспортних організацій, яка спрямовується ними на експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням їх транспортних засобів за межами  України. Підставою є сертифікат торгово-промислової палати України.          

 При  здійсненні обов'язкового продажу валюти винагорода уповноважених  банків не може перевищувати 0,05% по кожній угоді, включаючи операційні витрати.        

 Постановою  Правління Національного  банку України від 24.07.97 № 248 передбачено, що валютні надходження на  адресу резидента піддягають зарахуванню на розподільчий валютний рахунок. Банк зобов'язаний не пізніше наступного дня повідомити власника рахунка про надходження  валюти на розподільчий рахунок і, якщо резидент протягом п'яти банківських днів не дасть йому доручення на перерахування валютних коштів з розподільчого рахунка) банк на 6-й банківський день самостійно перераховує ці кошти на валютний  рахунок резидента. 
         Валютні кошти, зараховані на розподільчий рахунок, у бухгалтерському обліку відображаються записом по дебету рахунка 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», субрахунок 312-3 «Транзитний валютний рахунок» у кореспонденції з кредитом рахунка 362 «Розрахунки з іноземними покупцями».        

 Перерахування  банком  валютних  коштів транзитного валютного  рахунка на валютний  рахунок підприємства резидента відображається записом по дебету рахунка 312, субрахунок 312-І «Валютний рахунок в країні» і кредиту рахунка 312, субрахунок 312-3 «Транзитний валютний рахунок». 
         При обов'язковому продажу валюти (50Уо), а також якщо  підприємство приймає рішення про продаж частки валюти, що залишилася  в його розпорядженні на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ), воно подає банку  доручення (заявку) встановленої форми. Валютні кошти, перераховані банком на рахунок УМВБ для продажу, в сумі, визначеній за курсом НБУ на дату здійснення операції, відображаються записом по дебету рахунка 334 «Грошові кошти  в дорозі в іноземній валюті» і кредиту субрахунка 312-3 «Транзитний валютний рахунок». 
         Одержана на рахунок  підприємства національна валюта (гривні) зараховується в доход від реалізації іноземної валюти (за вирахуванням суми, утриманої банком як винагорода за надані послуги по продажу валюти на біржовому ринку) і в бухгалтерському обліку відображається записом  по  дебету  рахунка 311  «Поточні  рахунки   в національній валюті» в кореспонденції з кредитом рахунка 711 «Доход від реалізації іноземної валюти».         

 Собівартість  реалізованої на біржовому ринку  іноземної валюти за курсом  НБУ, що  діяв на день здійснення операції (за вирахуванням суми винагороди, утриманої банком), списується з  кредита рахунка  334  «Грошові кошти  в дорозі в іноземній валюті» на дебет рахунка 942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти»       

 У такій  же  кореспонденції рахунків відображається і сума винагороди, утримана банком  за надані послуги по продажу іноземної валюти на біржовому ринку.        

 Наприкінці  звітного періоду для визначення  фінансового результату від продажу  Іноземної валюти на Міжбанківській  валютній біржі роблять записи: 
   1) на списання доходу від реалізації іноземної валюти:

Д-т рах. 711 «Доход  від реалізації іноземної валюти»

К-т рах. 791 «Результат основної діяльності»;

2) на списання  собівартості реалізованої валюти:

Д-т рах. 791 «Результат  основної діяльності»

К-т рах. 942 «Собівартість реалізованої іноземної  валюти»;  

3) на списання  фінансового результату від продажу  іноземної валюти, визначеного за  даними  рахунка 791 «Результат основної діяльності» (як різниця між кредитовим і дебетовим оборотами);  

4) на суму  одержаного прибутку:

Д-т рах. 791 «Результат основної діяльності»

К-т рах. 441 «Прибуток нерозподілений»;

5) на суму  збитку:

Д-т рах. 442 «Непокриті збитки»

К-т рах. 791 «Результат основної діяльності».

44. Облік розрахунків з підзвітними особами

96.Облік  розрахунків з  підзвітними особами.  Готівкові гроші можуть витрачатися через касу підпр.,а в окремих випадках, коли сплата витрат через касу або з рахунку в банку неможлива( витрати по відрядж.,придбання дрібного інвентарю і т .і.)- через підзвітних осіб. Згідно з постановами КМУ та Мінфіну направл-я робітника у відрядж. викон-я за наказом кер-ка.Витрати по відрядж-ях входять у склад валових витрат підпр.тільки у разі наявності докум., які підтвердж. зв’язок цього відрядження з осн. д-стю підпр. Облік розрах-ів з підзв. особами ведеться на рах.372. Рах. акт.-пасивний, оскільки і підпр., і підзв. особа можуть виступати боржниками  один одного. В БО на суму виданого авансу підзвітн. особі на господ.витрати та витрати по відрядж-х роблять запис  по Дт327 та Кт 30”Каса”. Після повернення з відряж. протягом 3 днів робітник має подати в бухгалтерію авансов. звіт про витрачені суми у зв’язку з відрядж-м. Разом зі звітом подаються свідотство про відрядж., яке оформлене у відповід. порядку, докум. про найм житла, проїздні  та інші докум.У разі видачі робітнику готівки на відряд-ня та коштів у підзвіт для вирішення у відрядженні вир. або господ. питань, то підзвіт. особа, після повернення з відрядж-я , протягом 3-х днів повинна подати в бухгалтерію разом зі звітом про суму, видану на вирішення господ. питань, авансовий звіт про витрачені кошти  на відрядж-я. Після перевірки бухгалтерією законності та доцільності витрат, на  звіті вказуються суми витрат ,які утвердж. керів-м. Витрати з підзвіт. сум  списуюься з Кт 372  на Дт 20 ”Вироб. запаси” ,22 ”Малоц .та швидкознош.  предм.”, 92 ”Адмін. витрати”, 93 ”Витрати на сбут” та інш. Суми невитраченого авансу підлягають поверненню робітником в касу підпр.          

 Грошові  кошти  можуть витрачатися через касу підприємства, а в окремих випадках, коли оплата витрат через касу або рахунків у банках затруднена або зовсім неможлива (службові відрядження, придбання дрібного інвентарю, канцелярних предметів тощо), - через підзвітних осіб. 
         Витрати  на  службові відрядження  регламентуються постановою Кабінету Міністрів України «Про норми  відшкодування витрат  на відрядження в межах України І за кордоном» від 23.04.99 № 663 та Інструкцією про службові відрядження в  межах України і за кордоном, затвердженою  наказом Мінфіну  України від 13.03.98 № 59 (з наступними  змінами і доповненнями). Відповідно до вказаних нормативних  актів працівники підприємства направляються у відрядження згідно з наказом керівника (або його заступника). Строк відрядження не може перевищувати: в межах України - ЗО календарних днів, за кордоном - 60 календарних  днів.  Строк  відрядження  працівників, які направлаються  для виконання у межах  України монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, не 
повинен  перевищувати періоду будівництва об'єктів.        

 Реєстрація  осіб, які вибувають у відрядження,  здійснюється у спеціальному  журналі, в якому зазначається  дата вибуття у відрядження  І дата повернення з відрядження.    Витрати на  відрядження включаються до складу валових витрат підприємства тільки за наявності документів, які підтверджують зв'язок даного відрядження з основною діяльністю підприємства  (заключення  договорів, угод, участь в переговорах, конференціях, симпозіумах тощо). Граничні норми  добових витрат для працівників підприємств, установ і організацій всіх форм власності (крім державних службовців, а також інших осіб, які направляють ся у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються за рахунок коштів бюджетів) встановлені в єдиній сумі незалежно від статусу населеного пункту: для відряджень у межах України - 6 грн„ для відряджень за кордон - 160 грн. У разі, коли  до рахунків на оплату вартості проживання у готелях включаються  витрати на харчування, норми добових витрат встановлені: при одноразовому харчуванні - 4 грн. 80 коп., при дворазовому - 3 грн. 60 коп., при трьохразовому  харчуванні - 2 грн. 40 коп. При відрядженнях за кордон - відповідно 126 грн., 90 грн., 57 грн. 
         Для державних  службовців і працівників підприємств, установ, організацій, які повністю або частково утримуються за рахунок коштів бюджетів, норми відшкодування витрат на відрядження за кордон (норми добових витрат і по  відшкодуванню витрат на наймання  житлового приміщення  за  добу) встановлені в  Додатку  до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.99 № 663.        

 Державним  службовцям  і працівникам зазначених підприємств, установ та організацій, які перебувають за кордоном тривалий  строк і отримують заробітну плату в іноземній валюті, та працівникам дипломатичних установ України, які перебувають за  кордоном  у довготривалому відрядженні та отримують  виплати в іноземній валюті, у 
разі відрядження в межах країни перебування добові витрати  відшкодовуються  у розмірі 80% від норм добових витрат, визначених у Додатку до цієї постанови для даної країни.        

 Визначення  днів відрядження  для  виплати добових здійснюється з урахуванням дня вибуття і дня прибуття до місця постійної роботи, які зараховуються як 2 дні. Фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками  у посвідченні про відрядження, засвідченими печаткою.  За відсутності у посвідченні відмітки про відрядження добові  не виплачуються. 
         За наявності підтвердних документів підприємство відшкодовує   особам, що  перебували у відрядженні, також витрати: 
    - на проїзд до місця відрядження і назад (крім таксі) з урахуванням  усіх видів витрат, пов'язаних з придбанням  квитків, користуванням постільними речами в поїздах, а  також страхових платежів на транспорті; 
    - по найманню  житлового приміщення  у розмірі фактичних витрат, з урахуванням побутових послуг, наданих  у готелях (прання, чистка, прасування одягу тощо), але не  більш як 10% від норм добових витрат за всі дні проживання (для державних службовців);    

- на бронювання  місць у готелях у розмірах  не більш як 50% від вартості  місця за добу;

-          на користування  у готелях холодильником  І телевізором;

-          на комісійні у разі обміну валюти (при закордонних  відрядженнях).               

 Понад  встановлені норми компенсації  витрат відшкодовуються також  витрати на оплату  ПДВ   за придбані  проїзні документи, користування в поїздах постільними  речами та наймання  житлових приміщень  відповідно до  підтвердних документів в оригіналі. Відшкодовуються також витрати на службові телефонні розмови у розмірах, погоджених з керівником підприємства. 
         При відрядженні на один день у таку місцевість, звідки працівник має змогу щоденно повертатись до місця постійного  проживання, добові відшкодовуються за повну добу.        

 Відрядження за кордон здійснюється відповідно до наказу керівника підприємства після затвердження завдання,  в якому визначаються мета поїздки, строк, умови перебування за кордоном (у разі поїздки за запрошенням надається його копія з перекладом) і кошторис витрат. Строк 
 відрядження не може перевищувати 60 календарних днів. Підприємства, які направляють працівників у зарубіжну  поїздку, забезпечують їх грошовими коштами в національній валюті країни, в яку відряджається працівник, або у 
 вільно конвертованій валюті (доларах США)   у вигляді авансу на поточні потреби у розмірах, обумовлених реальними потребами в країні перебування у відрядженні відповідно до встановлених норм. Перерахунок норм, встановлених у гривнях, у долари США здійснюється за прогнозним  офіційним  обмінним   курсом  на  поточний   рік  національної валюти України до долара США або в національну валюту країни, до якої направляється у відрядження працівник. Копія наказу про відрядження за кордон, заявка на покупку готівкової валюти та розрахунок суми валюти, потрібної для виплати авансу на відрядження, подаються  уповноваженому  банку, який  обслуговує підприємство. На підставі поданих документів банк повинен продати підприємству зазначену суму валюти з оплатою   по  безготівковому розрахунку. При цьому згідно з п. 7.3.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати підприємства на купівлю іноземної валюти  на відрядження покриваються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Відповідно до п. 5.4.8 Закону видатки в межах  встановлених норм включаються   до валових витрат підприємства, а  понад норми  (враховуючи видатки, здійснені з дозволу керівника) - списуються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні  підприємства. При цьому  згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.92 № 13-92 «Про прибутковий  податок з громадян» суми, що  відшкодовуються  працівникові за рахунок  прибутку підприємства, вважаються  його власним доходом і мають бути приєднані до оподатковуваного доходу, з якого утримується прибутковий податок. На ці суми нараховуються збори на соціальне і пенсійне страхування. 
         У  бухгалтерському обліку на суму виданого авансу підзвітній особі на службові відрядження (або господарські потреби) роблять запис по дебету рахунка 372 «Розрахунки з підзвітними особами» в кореспонденції з кредитом рахунка ЗО «Каса». Протягом трьох днів післяповернення з відрядження (у разі застосування корпоративних пластикових карток міжнародних платіжних систем - не пізніше 10, а в окремих випадках з дозволу керівника підприємства при поважних причинах - 20 робочих днів) працівник зобов'язаний подати в бухгалтерію авансовий звіт про витрачені у зв'язку з відрядженням кошти. Разом з авансовим звітом подаються 
посвідчення про відрядження, оформлене у відповідному порядку, документи про наймання житла, проїзні та інші документи в оригіналі. 
         Якщо  аванси підзвітним особам були видані на господарські потреби, то до авансових звітів таких осіб додаються копії товарних чеків, матеріальні прибуткові ордери з розпискою осіб, які прийняли від підзвітної особи придбані предмети) -та Інші виправдні документи. 
         Бухгалтерія перевіряє правильність оформлення авансових звітів і доданих до них документів, встановлює законність і доцільність здійснених витрат. Після перевірки на звіті зазначаються суми витрат, що підлягають затвердженню   керівником. Списання  з підзвітних осіб виданих сум авансів відображається по кредиту рахунка 372 «Розрахунки  з підзвітними особами», і дебету рахунків:  

92 «Адміністративні  витрати» (на суми, витрачені на  службові відрядження); 
   93 «Витрати на збут» (на суми, витрачені по операціях, пов'язаних із збутом продукції); 
   20 «Виробничі  запаси», 28 «Товари» (на вартість придбаних  матеріальних цінностей із підзвітних сум) та ін.        

 Постановою  Правління  Національного  банку України від 22.05.98 № 207 «Зміни і доповнення до інструкції № 4 «Про  організацію роботи по готівковому обігу установами банків України»  визначено, що готівка, видана під звіт, але з будь-яких причин не витрачена (частково чи в повній сумі), має бути повернена в касу підприємства одночасно з авансовим звітом не пізніше 10 робочих днів з дня видачі її під звіт (по відрядженнях - не пізніше трьох робочих днів після повернення з відрядження). Якщо із каси підприємства його  працівнику одночасно  видані готівка на відрядження  і кошти під звіт для вирішення під час цього відрядження  господарських (виробничих) питань і при цьому  строк відрядження перевищує 10 робочих днів з дня видачі коштів під звіт, то підзвітна особа протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження повинна подати в бухгалтерію підприємства одночасно звіт про суму, видану їй для вирішення  господарських (виробничих) питань, і авансовий звіт про витрачені кошти безпосередньо на відрядження. Готівка, видана під звіт (у тому числі і на відрядження), але не витрачена і не повернена в касу підприємства (в повній сумі, виданій під звіт, або в сумі, яка не підтверджена авансовими звітами), на наступний день після закінчення зазначених вище строків включається розрахунково (без складання бухгалтерської проводки) в суму залишку готівки в касі на кінець дня. Одержана  в  результаті розрахункова сума  порівнюється  із встановленим лімітом залишку  готівки в касі.        

 Своєчасно  неповернені до каси підзвітні  суми підлягають утриманню   із заробітної плати. Заборгованість підзвітних осіб у разі неповернення у встановлений строк суми авансу, виданого на службові відрядження у валютних коштах, стягується в сумі, еквівалентній потрійній сумі вказаних валютних  цінностей, перерахованій за курсом  Національного банку України на  день погашення заборгованості. 

45. Облік розрахунків  з дебіторами. 

51. Нематеріальні активи, їх класифікація і оцінка, критеріїї їх визнання. Нематер. активи - умовна вартість об`єктів промисл. та  інтелект. власності , а також ін. аналогічних майнових прав, які визнач. об`єктом права власн-сті конкр. підпр-ва (гудвілл, патенти, ноу-хау, авторські права, прогр. забезпеч. обчислюв. тех.-ки...). Мають такі х-ні риси: відсутність мат форми; використання протягом тривалого часу; властивість приносити ек вигоду п-ву; високий ступінь невизначеності розмірів майб прибутку від їх викор-ня. Бухгалтерський облік нем ак ведеться щодо кожного об'єкта за такими групами: права користування прир ресурсами ; права користування майном ; права на знаки для товарів і послуг ; права на об'єкти пром власності ; авторські та суміжні з ними права ; гудвіл; інші немат акт (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо). Нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх ек вигод, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена. БО немат активів здійснюється за первинною в-тю,  що визначається в зал-ті від джерела їх надходження (придбання; внески засновників; обмін одного н.а. на інший н.а.; обмін н.а. на інший актив; в р-ті об’єднання п-в). Собіварт. придбаного немат. активу включ. всі витрати , пов’яз. з його придбанням та доведенням до стану, придатного до викор. Якщо немат. актив надійшов у рез. обміну, то його собів. дор. різниці між справедливою ринк.вартістю отриманого активу і сумою часткової оплати під час придбання. Собів. безкоштовно отриманого немат. активу дор. ринк. вартості на дату прийняття на облік.