Суддів до місцевого суду

     Суди  загальної юрисдикції фінансуються на підставі кошторисів і помісячних розписів видатків, затверджених відповідно до вимог цього Закону, в межах  річної суми видатків, передбачених Державним  бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

     Видатки на утримання судів не пізніше  10 числа кожного місяця перераховуються органами Державного казначейства України на рахунки Верховного Суду України, інших судових установ - головних розпорядників бюджетних коштів та на рахунки територіальних управлінь державної судової адміністрації - для фінансування органів та установ, передбачених пунктом 2 частини другої етапі 120 цього Закону.

     У разі якщо Державний бюджет України  на поточний фінансовий рік не прийнято, суди фінансуються в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

     Матеріально-технічне забезпечення місцевих судів покладається на державну судову адміністрацію і  здійснюється на підставі замовлень  відповідного суду, в межах кошторису на утримання даного суду. Щодо забезпечення військових судів державна судова адміністрація взаємодіє з відповідними установами Міністерства оборони України. Особовий склад військових судів користується всіма видами військового спорядження нарівні з особовим складом військових частин і установ Міністерства оборони України.

     Суди  та інші установи, що мають статус юридичної  особи, забезпечують поточні потреби  своєї діяльності самостійно або  на підставі окремих з замовлень  через державну судову адміністрацію. Витрати на потреби капітального ремонту, реконструкції та нового будівництва приміщень судів, а також інші капітальні витрати здійснюються через державну судову адміністрацію. ¹¹

     Розмір  заробітної плати (грошового забезпечення) судді повинен забезпечувати його фінансову незалежність, визначається відповідно до закону про статус суддів та інших нормативно-правових актів щодо умов оплати праці суддів і не може бути зменшений.

     Розмір  заробітної плати працівників апарату  судів та працівників державної судової адміністрації, їх побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом про державну службу, іншими нормативними актами і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців апаратів законодавчої та виконавчої влади.

     Державна  судова адміністрація несе видатки  на поховання та увічнення пам'яті  суддів, у тому числі суддів у  відставці. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

¹⁷ Касинюк Л.А. Основи Конституційного права України. – Харків: ТОВ “Одісей”. – 1997. С. 100-160.

¹¹ “Положение о третейском суде для разрешения хозяйственных споров между объединениями, предприятиями, организациями и учреждениями”. Утверждено постановлением Госарбитража при Совете Министров N 121 от 30.12.1975г.

                          2.5. Організація роботи в місцевому суді. 

   Належна організація роботи місцевого суду має велике значення для забезпечення виконання покладених на нього функцій. Завдання організувати роботу суду покладено на голову суду.

   Голова суду розподіляє обов'язки між суддями. Якщо до складу суду обрано кілька суддів, то розподіл обов'язків між ними можливий за такими принципами:

• зональний або територіальний (суддя розглядає всі справи в межах своєї зони);
• предметний або функціональний (суддя розглядає тільки кримінальні чи цивільні справи або навіть певну категорію справ);
• предметно-зональний (суддя розглядає лише кримінальні чи цивільні справи у межах своєї зони);
• поточний (кримінальні справи розглядаються по черзі, цивільні — суддею, який прийняв заяву під час прийому громадян).

   Для забезпечення ефективної роботи місцевих судів по здійсненню правосуддя діє апарат суду, структуру і штатну чисельність яких затверджує Міністерство юстиції в установленому порядку за поданням голови суду. ¹⁶

   Голова суду добирає, приймає на роботу і звільняє з посади працівників, які не обираються: консультантів, секретарів суду та судового засідання, завідувача канцелярії, діловода, архіваріуса тощо. Він здійснює загальне керівництво роботою канцелярії суду, своєчасно вживає заходів щодо усунення недоліків і упущень в її роботі.

   Завідувач канцелярії організовує роботу канцелярії, керує роботою секретарів, діловода, архіваріуса. На завідувача канцелярії покладається: розподіл роботи між працівниками канцелярії суду і контроль за виконанням ними своїх обов'язків; розподіл кореспонденції, що надійшла до суду; контроль за веденням документів первинного обліку, нарядів, обліку і реєстрації звернень громадян і юридичних осіб; організація обліку і зберігання судових справ, речових доказів; контроль за своєчасним відправленням справ зі скаргами, поданнями, протестами до вищої ланки суду; забезпечення збереження та правильного заповнення трудових книжок працівників суду, особових справ та карток обліку тощо.

    На секретарів суду покладається ведення діловодства з судових справ, зокрема: реєстрація, облік і зберігання справ (кримінальних, цивільних, про адміністративні правопорушення та інших); ведення картотек, журналів, нарядів; оформлення документів щодо повернення вироків до виконання, рішень, ухвал, постанов суду і контроль за одержанням повідомлень про виконання; підготовка і передача до архіву закінчених провадженням справ, картотек, журналів, нарядів та ін. ⁸

   Крім того, секретар судового засідання виконує необхідну роботу під час прийому суддею громадян; викликає учасників процесу і свідків; перевіряє явку осіб, викликаних у судове засідання, та зазначає час перебування їх у суді; веде протоколи судових засідань, оформляє справи після їх розгляду; веде журнал судових засідань; виписує виконавчі листи у справах, щодо яких судом допущено негайне виконання рішень, та ін.

  Консультант суду веде облік законодавства та узагальнення судової практики; інформує працівників суду про чинне законодавство та судову практику судів вищої інстанції; обліковує окремі ухвали та контролює їх виконання.

   На архіваріуса суду покладається; ведення архіву; видача копій судових документів у справах, що є в архіві; облік і зберігання архівних справ та ін. 
 
 
 
 

¹⁶ Г. Омельяненко. Правове регулювання та законодавче забезпечення судово-правової реформи в Україні// Право України. – 1998. - №1. – С. 73-178.

¹⁷ Касинюк Л.А. Основи Конституційного права України. – Харків: ТОВ “Одісей”. – 1997. С. 94-160.                                                                                                                                                                                                                                          

ВИСНОВОК 

     За  час написання курсової роботи я  закріпив теоретичні знання з діловодства, цивільного права і процесу, адміністративного права, кримінального права, господарського права.

     За  період написання даної роботи використовував положення Конституції України, Закони України "Про судоустрій України", "Про статус суддів".

       Отже , місцеві суди в Україні мають однаковий статус і є  першою ланкою суддів загальної юрисдикції:

1. вони складають переважну більшість судових органів;
2. є низовими ланками найбільш наближеними до населення;
3. основний масив судових справ розглядається зазначеними судами.

      Будь-яка цивільна і господарська справа, незалежно від її складності може бути розглянута в місцевому суді. Переважна більшість кримінальних справ і справ про адміністративні  правопорушення підсудні місцевим судам і військовим судам гарнізонів.

     У розгляді будь-якої конкретної справи місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи по суті в судовому засіданні вперше, безпосередньо, у відкритому або закритому засіданні, за участю сторін і на основі їх рівності і змагальності процесу та інших принципів правосуддя, досліджує докази та засоби доказування і виносить рішення по цивільній справі, вирок суду – у кримінальній, котрі після набрання законної сили є загальнообов’язковими для виконання на всій території України.

      Справи в місцевих судах можуть розглядатися суддею одноособово або колегією суддів і народними засіданнями – у залежності від складності і категорії справи. 
 

                                                

                                                     ЛІТЕРАТУРА

1.  Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року. — К., 1996. — 118 с.

2.  Про державний  захист працівників суду і  правоохоронних органів: Закон  України від 23 грудня 1993 р. —  Відомості Верховної Ради України.  — 1993. — № 6. — ст. 36.

3.  Про статус  суддів: Закон України від 15 грудня 1992р. — Відомості Верховної  Ради України. — 1993. — №  8. — ст. 56; Голос України. —  1993, 10 лютого.

4.  Марочкін  І. Є. Конституційно-правові засади  судової влади. — Правова держава  Україна: проблеми, перспективи розвитку. — Харків. — 1995.

5.  Молдован  В. В. Основи держави і права.  Курс лекцій: Навчальний посібник  для юридичних фак. вузів. —  К., Юмана. — 1996. — 176 с.

6.  Юридичний  словник-довідник. За ред. Ю. С.  Шемшученка. — К., Феміна — 1996. — 696 с.

7.  Закон України  “Про судоустрій” від 5 червня 1981р. із змінами, внесеними  згідно із Законами №2464-12 від  17.06.92, №4017-12 від 24.02.94.

8.  Закон України  “Про арбітражний суд” від  4 червня 1991 зі змінами і доповненнями, внесеними законами №2350-12 від 15.05.1992, №2691-12 від 14.10.1992, №3346-12 від 30.06.1993, №96 від 20.02.97 р.

9.  Закон України  “Про Конституційний Суд України”  від 16 жовтня 1996 р.

 10.  Закон України “Про органи суддівського самоврядування” від 2 лютого 1994 р.

11. “Положение о третейском суде для разрешения хозяйственных споров между объединениями, предприятиями, организациями и учреждениями”. Утверждено постановлением Госарбитража при Совете Министров N 121 от 30.12.1975г.

12.  В. Онопенко. Конституція й судочинство: розбіжності та парадокси// Закон і бізнес. – 1997.- №42.

13.  Ю. Димитров. Навіщо нам потрібен апеляційний суд?// Право України. – 1994. - № 3-4.  
14.  Г. Омельяненко. Нова Конституція України і питання судової влади та судочинства// Право України. – 1996. - №10. – С. 11-16.

15.  В. Бойко. Нова Конституція і судова влада// Право України. – 1997. – №1. – С. 16-18.

16.  Г. Омельяненко. Правове регулювання та законодавче забезпечення судово-правової реформи в Україні// Право України. – 1998. - №1. – С. 73-78.

17.  Касинюк Л.А. Основи Конституційного права України. – Харків: ТОВ “Одісей”. – 1997.- 160с.

18.  О.О.Шевченко, В.О.Самохвалов та ін. Історія держави і права України. За ред. проф. В.Г.Гончаренка. Курс лекцій. – Київ.:“Вентурі”., 1996. – 288с.

19.  Дашков Г. В., Кигас В. Н., Мелик-Дадаева И. А., Тюрина Л. П. Обеспечение законности в деятельности частных правоохранительных служб за рубежом. — М., 1994.

20. Б с р н х с м В. Вступ до права та правової системи США. — К., 1999. — C.I81.