«Божествена комедія» Данте як шедевр Проторенесансу

Чистилище розташоване  на поверхні землі. На березі Світового  океану знаходиться передчистилище, а далі підіймається освітлена сонцем і вкрита буйною рослинністю висока гора (за формою - зрізаний конус), оточена водою. На ній - сім уступів, де поступово очищаються душі. Вершина гори - це земний рай.

Найбільшу частину всесвіту займають десять небесних сфер, у яких перебувають душі тих людей, що заслужили вічне блаженство. Десята сфера неба - емпірей - є місцем божества.

Зміст «Комедії» становить  розповідь Данте про те, як він  пройшов цим потойбічним світом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                        ВИСНОВОК

 

Данте не просто  створив собі пам’ятник, величі якого будут дивуватись багато поколінь. Він настільки сміливий, наскільки прославлений ним «вільний дух» людський може бути наділений цією якістю. Сміливість його не тільки в тому, що він покусився на «святая святих» - католицьку церкву, що він взявся описвати Довічні Муки і Вічне Блаженство. Автор пустився до Пекла і повернувся з нього живим, уподоблюючись Діонісу та Гераклу чи самому Христу-Богу, наділив себе повноваженнями відправляти людей до Пекла чи до Раю на свій розсуд. Таким чином, він прірівняв себе, людину, до Бога, він зробив людину рівновеликою, посмів обожнити його. Данте перевернув всі півалини, він створив добу, створив новий світогляд. Данте обігнав свій час, своїх сучасників і навіть багато в чому своїх послідовників. Він став першим співаком Відродження, Нового життя. Ось вона перед нами, в усій красі ідея Визначної Людини. І не випадково Данте закінчує свою «Божествену комедію» дивовижним рядком «Кохання, яке рухає сонце».

Данте – геній. Він поставив в основу усіх координат Людину: Людина Відродження, яка наділена могутнім інтлектом та невичерпною силою духа. Людина, яка зустрічається з Богом. Хіба це не дивовижно? Припущення про те, що людина може побачити, пізнати Всевишнього само по собі нез’ясовно чудово та геніально. Коли Данте увінчав свою поему, наче діадемою, описом Емпірія, він прославив ідею людини яка вдосконалюється, чий дух прагне до висоти, до Всевишнього, намагаючись йому уподібнитися. Живу людину, що милується ідеальною гармонією, прекрасного настільки, що він може розмовляти зі св’ятими, без остраху та болю дивитися на Бога. Йому відкривються нові горизонти – в кінці «Комедії» перед нами цілком перенароджений герой, який в останій пісні протягом двадцяти чарівних рядків, пря мо дивиться на Бога, і очам його не боляче від сяяння, коли як на початку  він декілька разів сліпнув від нестерпного світла та міг спостергати тільки за його відображенням в непорочних очах коханої Біатричє. Можливо Данте хотів показати цим, що людина досягла кульмінації свого розвитку, апогею, вона стала достатньо досконалою, щоб побачити  істину самому. Розум привів його до Віри, а Віра привела його до Бога. І Данте більше не треба вдаватися до допомоги свого емного кохання, бо він усвідомив, що Істина є Кохання Божествене.Дійсно, ніхто не наважувався до Данте так високо ставити людину – він через Пекло та Чистилише підіймає його так, що той опиняється на рівні Всевишнього. В Раю головним мотивом стає  «visio», до того ж практично зливається з мотивом  благодаті. Герой – це, перш за все, узагальнений образ людини, Особистість, котра спроможна пройти тим же шляхом Розуму та Віри і піднятися до Бога. Таким чином, Рай переміщується в людську площину, в площину доступного, бачимого та пізнаваємого.

Значення поеми Данте в становленні нової системи художніх цінностей, названої Ренесансом, важко переоцінити. Велике його значення й у морально-релігійному плані. Так, саме після Данте в церковному навчанні з'являються конкретні образи диявола і різних демонів, до того існувавших лише умоглядно. Саме Данте додав їм плоть і почуттєвий образ. Сам принцип побудови дантевського Ада, сцени якого є вираженням сутності самого гріха, - це порушене сприйняття світу, постановка в центрі того, що центром не є.

Суть його Ада полягає  в тому, що людина, страждаючи від свого гріха, усе рівно йому піддається. Тобто, не зовнішні сили, а сама людина ввергає себе в пекло. Ті, хто в стані перебороти гріх, виявляються в чистилище. Таким чином, подорож по загробному світі є подорож по людській душі, це опредмеченние пристрасті кожної людини.

Остання частина “Комедії”  залишає нам надію на придбання  райських благ, якщо не в земній сутності, то в Раї. Не хотілося б стверджувати, що твір Данте потрібно прирівнювати до універсального путівника для  бажаючих бути прилічених до лику святих, але можливо однієї з задач автор і мав прагнення показати людству наскільки глибоко воно загрузло в болоті гріха і наскільки ще довгий шлях до порятунку.

Невмируща цінність «Божественної  комедії» полягає в неповторному художньому вираженні складної і суперечливої перехідної доби. «Комедія» належала до улюблених творів К. Маркса. Великий інтерес до Данте проявляли видатні діячі української культури. Високо цінив і часто згадував Данте Тарас Шевченко. Іван Франко перекладав твори геніального флорентійця і присвятив йому спеціальне дослідження «Данте Алігієрі». Кохання Данте до Беатріче збудило творчу уяву Лесі Українки, по-своєму переосмисливши цю тему, вона написала блискучу поему «Забута тінь».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Абрамов Ю.А., Демин В.Н. Сто великих книг. – М., 2001.

 

2. Асоян А.А. «Почтите высочайшего поэта…»: Судьба «Божественной комедии» Данте в России. – М., 1990.

 

3. Алексеев М.П. История Западно-Европейской литературы. Средние века и возрождения. Изд. «Высшая школа». М., 2000.

 

4. Ауэрбах Э. Мимесис: Изображение действительности в западноевропейской литературе. – М., 2000.

 

5. Баткин Л.М. Данте и его время. Поэт и политика. -  Изд. «Наука». -    М., 1965.

 

6. Божественная комедия. / Пер. с итал. М. Лозинского. – М., 2000.

 

7. Вількос Г.С. Що значить бути людиною//Всесвітня література та культура. – 2007. - №8. – с. 20-22.

 

8. Гвоздьов А.А. Геній італійського Ренесансу//Всесвітня література в навчальних закладах України. – 2004. - №4 – с.2-7.

 

9. Гузь О. У пошуках “правоти путі”. Сенст подорожі героя поеми Данте Аліг’єрі «Божествена комедія» до потойбічного світу//Зарубіжна література. – 2007. - №45, грудень. – с. 3-12.

 

10. Гукова О.О. Образи Паоло і Франчески у творах мистецтва//Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2004. - №1. – с. 36-37.

 

11. Доброхотов А.А. Данте Алигьери. – М., 1990.

 

12. Калашников В. Атлас тайн и загадок. Кн.1: Великие волшебники, сверхъестественные существа, легендарные царства. – М., 2000.

 

13.  Кирилюк З.В. Література середньовіччя. – Х., 2003.

 

14.  Кривенко Г. Куди прямує людська душа? Духовний і моральний сенс  подорожі героя Данте//Зарубіжна література. – 2005. - №38. – с. 3-4.

 

15.  Кузьменчук І. Практичні поради до розуміння Данте//Зарубіжна література. – 2005. - №38. – с. 5.

 

16.  Лосев А.Ф. Эстетика Возрождения. Изд. Мысль. М., 1978.
17. Пилипова А. Данте Алигьери//Среднее специальное образование. – 1990. - №4. – с. 36-39.

 

18. Писаренко Ю.М. Зображення потойбіччя в поемах Гомера, Вергілія, Данте//Всесвітня література в середніх навчальних закладах україни. – 2003. - №9. – с. 42-46.

 

19.  Полянських Н.Н. «Плод высокого гения». «Божественная комедия» Данте//Литература в школе. – 2008. - №23. – с.40-45.

 

20.  Стріка М. Дантеана на тлі портрета доби//Зарубіжна література. – 2005. – 11 жовтня.

 

21.  Хамітов Н.В. Проблема людини та її меж: Навч. Посібник. – К., 2000.

 

22.  Шалагінов В.В. Данте Аліг’єрі та його шедевр «Божествена комедія»//Зарубіжна література в школах України. –2006. -№10.–с.8-12.

 

23.  Шалагінов В.В. Зарубіжна література: Від античності до початку ХІХ сторіччя. – К., 2004.

 

24.  Шейко В.Н. История художественной культуры: Средние века. Возрождение: Учебник для вузов искусства и культуры. – К., 1999.

 

25.  Якушкина Т.В. Восприятие Данте и Петрарки в итальянской литературе//Вестник ЛГУ. – 1990. - №3. – с.24-25.