Проблематика роману Джона Стейнбека «Грона гніву»

     Точний опис побутових деталей межує з символікою та алегоріями («банк», «компанія», «держава» - чудовисько, наділене здатністю мислити, відчувати ). Сімейство Джоудів – символ принижених, знедолених, ображених американців, всіх тих, хто і сьогодні продовжує блукати дорогами Америки в пошуках хоч якогось заробітку. Сам роман – символ антикапіталістичного протесту, противага міській «машинній» цивілізації.

     Навіть назва « Грона гніву» - символічна: в християнській та іудейській традиції «грона гніву» - божа кара містам Содом і Гомора  за розпусту моралі [22, 18].

     Роман створено за свіжими слідами подій та під безпосереднім враженням від них. За своїм змістом «Грона гніву» - хроніка переселення сімейства Джоудів. Вона обмежена в часі і в місці дії.

     Час оповідача – вересень 1937-1939 рік. Місце – місто Пасифік – Гров, штат Каліфорнія, куди Стейнбек переїхав після одруження з Керол Ханніган.

     Час подій в творі – 30–і роки 20 століття – економічна криза, Велика депресія в США, засуха та неврожай. Місце подій – штат Оклахома – федеральне шосе 66 – Каліфорнія.

       Багато центральних штатів від заходу і до середньої течїї Місісіппі страждали від пилових бур, засухи, вивітрювання, неврожаю. В 1933–1935 роках стихійні лиха ( засуха, пилові бурі, вивітрювання, неврожай ) захопили штати Колорадо, Канзас, Нью-мехико, Техас, Оклахому, Дакоту, Мічиган.   Країні того часу характерні банкрутства, розорення, міграція [17, 25].

     В «Грона гніву» відчути атмосферу  епохи дозволяє сімейство Джоудів, середовище, в якому розгортаються головні події.

     Неврожайні  роки, пилові бурі встилали землю, не було дощів, все вигорало від нещадного  сонця, орендатори не мали змоги виплачувати банкам проценти. А банки і трести, вони ж «…дихають прибутком, вони їдять проценти з капіталу…». Оренда землі більше не виправдовувала себе, на зміну дрібним господарствам йшло велике капіталістичне виробництво. Сотні тисяч людей залишали землю. Хто не хотів вибратися по власній волі, того зганяли силою: трактори просто зносили з землі будинки орендаторів. І ті змушені були купувати старі машини, вантажили свої пожитки і вирушали на Захід, в благодатну Каліфорнію, де потрібна була робоча сила, але на досить обмежений період.

           Багаті врожаї фруктів, овочів, бавовни необхідно було зібрати  в стислі терміни, до приходу сезону дощів. А потім десятки тисяч  сезонників залишались без роботи, і їх різними способами виганяли за межі штату. Заробітки були настільки мізерними, що в них не було жодних заощаджень. Зігнані з місць, не маючи між собою міцних зв’язків, позбавлені роботи, вони змушені були тинятися дорогами Америки в пошуках кращої долі.

 2.3 Проблематика твору

      1. Перехід до індустріального суспільства, капіталізму (масштабне капіталістичне сільськогосподарське виробництво перетворює вільного землевласника до становища безликого і безсловесного придатку машини. З однієї сторони -  Джоуди, які намагаються зберегти своє достоїнство, свою людську самодостатність. А з другого – тракторист, син сусіда Джо Девіса, який трактором безжалісно руйнує будинок на очах хазяїна і його сім’ї для того, щоб заробити «лишні 2-3 долари». Тракторист руйнує дім орендаря. Продавець користованих машин збуває покупцям «не машини, а рухлі». Скупники беруть за безцінь майно, яке залишилося – коней, реманент. Кожен хоче нажитися на нещасті іншого – такий вовчий закон капіталізму, така реальність США [1, 19].

     2. Егоїзм уряду, «закони існують тільки на папері», «насилля породжує насилля». Стейнбеку вдалося, хоч лише посередньо, показати байдужість державного апарату США до долі бідняків. У бідняків жодного разу не виникає думки про те, що їхнє становище може бути покращене «зверху». Уряд якби і не існує для них. Це непряма, але неспростовна критика «буржуазної демократії» [25, 26].

     3. Трагедія банкрутств та розорень. Дрібні фермери не мали можливості збирати врожай, в них не було грошей платити за збір навіть за найнижчою ціною. Урожай гниє, і над землею стоїть запах гниття. А в цей час діти вмирають від недоїдання , тому що їжу знищують навмисне, щоб підняти ціни на продукти. Картоплю викидають в річку. Люди приходять підбирати продукти, але охоронці гонять їх. І хто потім говорить, що кожен має право на життя? [4, 18]

      4. Трагедія міграцій та бездомності; втрата коренів, краху сім’ї. Ще одна сторона американської трагедії: в поїздках, переїздах та недоїданнях проходить дитинство маленьких Руф та Уінфілда. Вони і не мріють про школу, про законні дитячі зручності. Знову порушені їхні природні права.

     5. Проблема людського існування в неблагополучному середовищі. Десятки тисяч сезонників залишалися без роботи, їхні сім’ї виганяли за межі штату. Заробітки були настільки мізерними, що в людей не було жодних заощаджень. Відірвані від рідного коріння, вони ставали бездомними, тиняючись дорогами Америки. «Як же ми будемо жити, коли нас позбавлено життя? Як ми пізнаємо самих себе, коли в нас забрали минуле?  - ці питання стоять перед ними, але ніхто не має відношення до їхньої долі. Їм все життя твердили, що вони живуть в вільній країні. Тепер вони починають розуміти, що свобода в Америці – поняття чисто матеріальне.: «Скільки в тебе є в кармані, на стільки у тебе є й свободи» [18, 33]

     6. Протиставлення суспільного офіційного буржуазного стандарту нормативу та істинній людяності. «Каліфорнія – країна просто не налюбуватися, а от  люди злі. Так тримаються за своє добро, що готові вбити за нього. Бояться, тому і скажені від злоби». Автор показує, як країна починає покриватися сіткою таємних наглядів, негараздів, як етична і соціальна розпусність системи породжує злочинні політичні порядки.

     7. Демократії та гуманізму; захист прав людини і її світогляду.

       Том розповідає про свого тюремного  товариша: «Розпоров собі вени  шпилькою, не виніс образи… А сумирний був. Яких тільки недоумкуватих там не зустрінеш». Картина жахливого знущання над людиною, спотвореного відчуття людського достоїнства, яке переконує себе в болісному самовбивсті.

     8. Жадоба, інтелектуальне лицемір’я, жорстокість, нетерпимість, злоба як побічний ефект капіталістичного, індустріального суспільства». «Вони сподівалися знайти тут дім, а знайшли лише ненависть». Спалахують страйки, гримлять вистріли, підпалюють вночі табори переселенців. Сезонники засвоюють гіркий урок: «…що підвернулося, то або бери, або подихай із голоду». Так життя скидає з хваленої американської свободи маску, і під нею приховане справжнє лице буржуазної демократії – хижий оскал капіталу, непоборна жадоба багатства і влади [10, 22].

     9. Зв’язок людина – земля. Стейнбек постійно підкреслює неподільний зв’язок  людини з землею, з природою. В романі автор показує, як монополії та банки руйнують цей зв’язок. Критики часто закидали Стейнбеку містичність, подеколи навіть пантеїстичність у відтворенні цієї вза’ємодії, яка знижує філософську цінність книги. Однак я впевнена, що в «Грона гніву» прив’язаність героїв до землі трактується як право людини жити на цій землі, яку він обробляє; користуватися її дарунками, як право на працю і на свободу.

     10. Солідарності безробітних. Група людей стає єдиним колективом, ціль якого - знайти роботу. Перехід від «я» до «ми», опис перетворення заляканого стада в народ. Цитую: "Тисячі сімей їхали по дорогах і люди розуміли, хоч ніхто їх не вчив, свої права: право на колектив і право бути самому, право запропонувати допомогу і право від неї відмовитися. І права вагітних і хворих, які стоять вище всіх інших прав». «…вечорами відбувалися дивні речі: десятки машин ставали одним табором і одна хвора дитина ставала предметом занепокоєння всіх, а якщо в одній палатці народжувала жінка, то двадцять чи тридцять сімей, з тривогою думаючих про завтрашній день, вранці перебирали речі, намагаючись знайти подарунок новонародженому» [12, 13].

     11. Трьох поколінь фермерів Джоудів (засновників ферми, американських піонерів, що захопили землю в індіанців; їхніх дітей, зігнаних з насиджених місць неврожаєм, банками і трестами; їхніх онуків, що перетворилися в найманих робітників).

     12. Втрата відчуття власного достоїнства. Стейнбек зазначає, що відчуття власного достоїнства – це не міра значимості чи важливості окремої особистості, це просто показник відповідальності людини перед суспільством. Більшість сезонників під тиском долі втрачали це відчуття відповідальності. «Цю втрату відчуття власного достоїнства ми розглядаємо, - писав Стейнбек, - як один із найбільш сумних результатів життєвого досвіду сезонників, бо ж саме із-за цього він втрачає відповідальність і перетворюється в озлобленого ізгоя, здатного повстати проти влади…» Я не впевнена, що погоджуюся з цим твердженням. Бо проти влади, проти існуючих в Америці порядків повстають насамперед ті, хто зберіг відчуття власного достоїнства, хто усвідомлює свою відповідальність перед мільйонами знедолених. На цьому шляху гине Кейсі, на цей же шлях стає Том [10, 14].

     «Грона  гніву» - проблеми соціології сільського господарства, практичного виробництва, як поводити себе в час надмірних навантажень, удар по індивідуалізму, есе в захист  природі, жорсткий  виступ проти основаної на простих емоціях релігії євангелістів, яка схоже процвітає в найбідніших сільськогосподарських районах цієї величезної країни. 

 2.4 Цілісні структури персонажів

     Джон  Стейнбек не прикрашає своїх героїв – показує такими, якими їх виліпило суспільство (в характері Тома Джоуда – частково риси жорстокості, нетерпимості, озлоблення). Недолік сімейства Джоудів – їх простота. Це люди, готові фізично працювати скільки завгодно і нездатні проявити практичність в фінансових справах. Вони – типове явище епохи, відображають тогочасне усвідомлення світу.

     Ма, Том, Кейсі, Роза піднімаються до глибоких філософських гуманістичних прозрінь. «Якщо у тебе горе, твердо я знаю одне: іди до бідняків, вони допоможуть», - говорила Ма. Вона знає, що прості люди і їх традиції – безсмертні. Саме вони, а не закони власницького світу – першооснова життя. «Багачі поживуть, поживуть і вмирають, і діти  в них нікудишні. А ми , Том, нам ні кінця ні краю не видно…» [4]. Це кульмінаційні сцени в плані соціально-філософського викриття буржуазного порядку в американській літературі критичного реалізму.

     Місяць  боротьби за життя не пройшов марно, починається осмислення сили єдності, сили колективу, необхідність прийти на поміч слабшому. І Роза Сарона, яка щойно втратила народжену дитину, материнським молоком рятує від голодної смерті незнайомця. Її вчинок ідеально передав прозріння Джоудів, логічно завершив їх соціальний протест.

     Ма  Джоуд – охоронниця патріархальних установ сім’ї, її опора, твердиня. «… Її високе і разом з тим скромне положення в сім’ї придавало їй достоїнство і чисту душевну красу. Її руки, сповнені ран, набули впевненості і твердості, а сама вона була безпристрасна і безпомилкова в своїх вердиктах, зовсім як богиня. Вона знала: варто їй похитнутися - і сім’я прийме це на себе як удар, варто їй піддатися відчаю - і сім’я рухне, сім’я втратить волю до життя» [4]. Проста і мудра жінка з народу, Ма стійко переносить усі біди, які падають на плечі сім’ї, приймає близько до серця негаразди інших, але завжди стримує себе, не дає розростися спалахуючим в душі злобі та гніву. Більше всього вона турбується про єдність сім’ї, розуміючи, що саме сім’я – частина того великого, що об’єднано називається народом.

     Колишній  служитель релігії Кейсі роздумує: «Люди проголодалися, дорвуться до м’яса, а ситості не відчувають. А коли вже нарешті виголодаються так, що сил вже не буде терпіти, тоді попросять мене помолитися… Я раніше думав, що молитва допомагає. Прочитав молитву – вона полетить і все з собою забере. А зараз так не буває. Люди хочуть жити по-людськи, хочуть виховувати дітей» [4]. Але власний досвід, все побачене ним, переконує, що бажаного не так і просто досягти. І Кейсі вирішує допомогти людям вирватися на свободу зі злиднів, стати страйкуючим.

     Вимушений покинути сім’ю, Том іде, і автор не каже, що з ним сталося далі. Але нам і без цього зрозуміло, що з цього часу Том – з тими, хто бореться за кращу долю для простих людей, серед тих, в душі яких налилися грона гніву:  « В душах людей наливаються і зріють грона гніву – тяжкі грона, і дозрівати їм тепер уже не довго».

     Таким чином, можна прослідкувати образ безпосередньої, «природної» людини, близької до землі, до першооснов буття, невибагливого побуту. Визначальна риса героїв – почуття власної гідності, достоїнство, честь, справедливість, величина духу, непокірна воля, щирість помислів, віра в свою правоту.

 2.5 Позасюжетні елементи, композиція, жанрова характеристика

     В Стейнбека ми спостерігаємо справді  вдалі та колоритні пейзажі, антуражі. Проте завжди в цьому романі вони виглядають як  соціальні контрасти. Ненависні автору стандарти – завжди норми буржуазного світу. Так природа Каліфорнії – «фруктові дерева, наче сповнені благоговіння білі  і рожеві хвилі на морській мілині», «наливчата солодка вишня», «дорогоцінний виноград» - контрастують з картиною спотворення тієї ж природи в умовах економічної кризи: «…урожай сохне, валяючись на землі, хмари мух летять на бенкет, в чанах з’являється пліснява та окисень», «апельсинові гори заливають шлангом з керасином», «над квітучою Каліфорнією встає запах тління». Чи полярність у відтворенні антуражів табору Гуверніль («…на території не було ніякого порядку… замість даху у ньому сплетіння з необроблених вербових прутиків, зверху кучею навалена трава …керосиновий бідон замість пічки, …ящики, заміняючи стільці, столи…») та державного табору Уідпеч ( «…там убиральні та душові, білизну можна прати в цебрах, води скільки завгодно – хорошої, питної, гарячої; вечорами музика, щосуботи – танці…для дітей є площадка…в убиральнях бумага…полісменів немає…») [4, 18, 25].