Шумерський міфічний епос. Космологічні оповіді

Енліль був найбільш значущим божеством шумерського пантеону. З міфології відомо, що він породжує бога місяця Нанну, а також Нінурту, Нінгірсу, ряд божеств Підземного царства і т. д. Згідно з міфом «Енліль і створення мотики», Енліль був богом, який відділив небо від землі, виплекав із землі «насіння полів », справив на світло « все корисне », винайшов для оброблення землі і будівельних робіт мотику і дарував її « чорноголовим », тобто шумерам або, можливо, всьому людству.

Один  з найбільш змістовних шумерських міфів  присвячений тому, як бог Енкі встановив порядок у всьому всесвіті. Міф починається хвалебним гімном, зверненим до Енкі, який наглядає за всім сущим і від якого залежить родючість полів, садів і плодючість стад худоби. Потім слідує вкладена у вуста Енкі пісня самовихваляння, де йдеться про його взаємини з головними божествами пантеона - Аном, Енлілем і Нінту - і з менш значними божествами - Ануннаками, які нижче віддають почесті Енкі. Потім описуються храм Енкі, його подорож у човні макурру по лагуні Перської затоки і багаті навантажені дарами човни, які прийшли в Ніппур, щоб ушанувати Енліля, з різних країн, іменованих Маган, Дільмун і Мелухха (мабуть, з Сомалі, Бахрейну та Індії).

Далі  в цьому міфі слід виділити такі мотиви, як благословення Енкі Шумеру й інших країн - Мелуххи, Дільмуна та інших, які він наділяє деревами і очеретом, худобою, птахами, золотом і т.д.; після того як Енкі визначає долі різних країн, які складали в уявленні шумерів весь населений світ, він здійснює серію актів, що мусять забезпечити родючість землі: він наповнює Тигр свіжою водою, призначає для нагляду за водами Тигру і Євфрату бога Енбібуллу, «наглядача каналів», наділяє болота і очеретяні зарості рибою і призначає бога, «люблячого рибу», для нагляду за ними. Таким же чином він звертається до моря і призначає для нагляду за ним богиню Нанше (богиня-тлумач снів, можливо, дочка Енкі). Нарешті, Енкі змушує падати на землю животворний дощ і призначає для нагляду за ним бога бурі Ішкура.

Після цього Енкі переходить до задоволення культурних потреб землі і піклується про плуг, ярмо і борону, призначає Енкімду, хлібороба бога Енліля, для нагляду за ними. Потім він виробляє на світ різні злаки і плоди, піклується про мотики і форми для виготовлення цегли, викладає фундамент і будує «будинок», призначаючи в кожному окремому випадку відповідальне за те чи інше нововведення божество.

Енкі приділяє увагу також гірським країнам, покриває їх землі рослинністю, примножує їх худобу, зводить стійла й загороди, обділяє худобу жиром і молоком і призначає наглядати за худобою «царя гір» Сумукан і бога пастухів Думузі. Він проводить кордони - мабуть, міст і держав, встановлює межові камені і призначає бога сонця Уту «для нагляду за всім всесвітом». Нарешті, він дбає про те, що є справою жінок, особливо про прядіння і ткацтво, і передає їх під нагляд богині одягу і ткацтва Утту.

Існує оповідання, що використовувалося як пролог до заклинання з метою очищення вавілонського храму. Згідно з ним, спочатку не було нічого: ні очерету, ні дерева, ні дома, ні храму, ні міста, ні живих істот, і «всі країни були суцільним морем». Потім були створені боги і побудований Вавилон, після чого Мардук влаштував на поверхні вод споруду з очерету і за допомогою своєї матері Аруру (шумерська Нінмах, вона ж Нінту і Нінхурсаг) створив людей. Потім Мардук створив степових звірів, річки Тигр і Євфрат, траву, очерети, зелену поросль полів, землі, болота, хащі, корову й теля, вівцю і ягня. Таким же чином виникла тверда земля, і з цеглин, виготовлених у формах, були побудовані такі міста, як Ніппур і Урук з їх храмами і будинками.

Згідно  з іншим коротким оповіданням, яке призначалося для читання в зв'язку з ритуалом перебудови храму, небеса були створені богом Ану, в той час як Ейя створив тверду землю і все що знаходиться на ній. Він «відщипнув глину» від Апсу, свого морського житла, і створив свого супутника-рибу Кулулу, бога цеглин. Ану ж створив очеретяні болота і ліси, гори і моря, а також богів, що відають такими ремеслами, як теслярська справа, ковальська справа, різьба і каменярська робота. Для того щоб побудовані храми були забезпечені регулярними жертвопринесеннями, він створив богів, що наглядають за зерном, худобою і вином, так само як і божественного кухаря, кравця і верховного жерця. Нарешті, для підтримки храмів і виконання робіт, які богам в іншому разі довелося б виконувати самим, Ану і Ейя створили людей і царів.

Відомий фрагментарний міф про творіння, що використовувався як заклинання при  пологах. Згідно з ще однією міфологічною версією, боги звернулися до богині Мамі, вона ж Аруру, з проханням створити людину «для несення ярма» богів. Мамі просить поради у Ейі, і той радить їй створити людину в якості істоти частково божественної, змішавши глину з кров'ю і плоттю божества, убитого богами.

ВИСНОВКИ

Значення  міфів один сучасний знавець шумерської культури, який багато зробив для їх розуміння, виразив заголовком своєї  книги "Історія починається в  Шумері". Разом з міфами ми занурюємося  на глибину п'яти і більше тисячоліть. Міфи розкривають уявлення про місце  людини в світі, про її залежність від могутніх сил природи і  від богів, створених за образом  людей. Міфи - це священна історія, де поряд  з богами виступають предки, прабатьки, що дали життя "чорноголовим" і  які позбавили їх за помилки головного  блага, яким користувалися самі, - безсмертя. У міфах існують у нерозривній єдності релігія, філософія, історія, поезія і мистецтво. З цих текстів ми дізнаємося, що думали шумери і аккадяни про походження всесвіту і небесних світил, гір, морів, природних явищ, як вони уявляли собі виникнення людства і початок його господарської діяльності. Безумовно, шумерська космогонія породжує безліч питань, але, без сумніву, перед нами - перша в історії людської думки спроба пояснити появу існуючого навколо нас світу.

Крамер С.Н. ИСТОРИЯ НАЧИНАЕТСЯ В ШУМЕРЕ. /Под ред. акад. В. В. СТРУВЕ – М., Изд-во «Наука», 1965. – 257 с.

Fra. Orient LVX  Эзотерический смысл шумерских мифов. – Изд-во Ex Nord Lux DIGITAL, 2011. – 61 с.

Афанасьева В.К., Дьяконов И.М. Когда Ану сотворил небо  - www.liber666.ucoz.ru, 2000. – 232 с.

Немировский А.И. Мифы и легенды Древнего Востока. – Ростов-на-Дону, Изд-во «Феникс», 2000. – 562 с.

Ладынин И.А. История Древнего Востока. – М., Изд-во «Дрофа», 2009. – 1164 с.

Самозванцев А.М. Мифология Востока. – М., Изд-во «Алетейа», 2000. – 380 с.

~ ~