Автор работы: Пользователь скрыл имя, 27 Апреля 2013 в 21:16, курсовая работа
Цілком природно склалося так, що експресивно нейтральна (номінативна) лексика української мови (як загальновживана, так і термінологічна) вивчалася значно активніше (праці Д.Х.Баранника, І.К.Білодіда, А.А.Бурячка, В.С.Ващенка, В.О.Винника, С.І.Головащука, Л.Л.Гумецької, С.Я.Єрмоленко, В.В.Жайворонка, М.А.Жовтобрюха, Л.А.Лисиченко, Л.І.Мацько, О.С.Мельничука, Л.С.Паламарчука, М.М.Пилинського, І.А.Самойлової, Л.Г.Скрипник, Н.М.Сологуб, О.А.Стишова, Л.В.Струганець, О.О.Тараненка та інших учених), ніж виявлення складу й аналіз експресивного лексичного фонду, який не був об'єктом спеціального монографічного висвітлення.
Вступ
1.Загальна характеристика понять «експресія», ««експресивність», «експресивні засоби».
2.Функціонування експресивної лексики в публіцистиці
3. Засоби творення експресії в публіцистичному стилі.
а)контраст;
б)контекст;
в)лексичні засоби еспресивізації (стилістично знижена лексика, сленґова лексика,іншомовна лексика, пасивна лексика,фразеологізми);
г)словотвірні засоби експресивізації (демінутивні й аугментативні суфікси, осново- і словоскладання);
ґ)морфологічні засоби експресивізації;
д)синтаксичні засоби експресивізації;
е)стилістичні засоби експресивізації.
Висновки
Список використаної літератури