Проблеми обліку продукції молочного скотарства

Проблеми обліку продукції молочного скотарства

Мельниченко Тетяна Миколаївна

Науковий керівник –  Дудкевич О.В.

Уманський національний університет  садівництва

Виробництво продукції  молочного скотарства є одним  із основних видів господарської  діяльно сті значної частини аграрних підприємств країни. Особливість даної галузі полягає у тому, що тут використовують біологічні активи, які здатні до біологічної трансформації й до відтворення самих себе. Тому в обліку потрібно враховувати ці процеси.

Діюча методика обліку витрат і оцінки молодняку великої рогатої худоби не має достатнього економічного обґрунтування, а тому не відображає фактичних витрат на вирощування тварин для поповнення основного стада, забою і для реалізації на м'ясо. Справа в тому, що корову-первістку при переведенні в основне стадо оцінюють за середньозваженою оцінкою 1 ц живої маси усього молодняку тварин. Але витрати на вирощування ремонтного молодняку неоднакові з витратами, які пов'язані з вирощуванням тварин на забій і реалізацію їх на м'ясо. Звісно, витрати на вирощування тварин для поповнення основного стада завжди вищі, ніж на вирощування тварин на м'ясо.

Таким чином, діючий порядок обліку витрат і визначення оцінки поголів'я молодняку великої рогатої худоби молочного стада, яке вирощується на м'ясо, непридатний для оцінки ремонтного молодняку.

Ці витрати (витрати на вирощування ремонтного молодняка) підприємство несе заради майбутнього молока. За своєю економічною природою вони є інвестиціями, адже підприємство вкладає кошти у вирощування ремонтного молодняку, щоб отримати від нього продукцію (молоко), яке окупить понесені витрати і дасть прибуток. Фактично корова є засобом виробництва. Тому нарахування амортизації на корів і віднесення її на собівартість молока було б економічно коректним і дало б реальну його собівартість. Але амортизацію не рахує ніхто. Тому, як свідчить практика, ні власники господарств, ні їх керівники, ні навіть головні бухгалтери, зазвичай, не знають реальної собівартості молока, а відтак, не знають і його прибутковості. Бухоблік дає нам занижену цифру собівартості молока, до того ж ніхто не знає наскільки. Але значення сааме цієї, заниженої собівартості потрапляє до звіту 50-сг, до інших звітів, а звідти – до офіційної статистики [3].

Є недоліки обліку й у оприбуткуванні продукції, одержаної від молодняку тварин. Справа в тому, що корів-первісток до переведення їх в основне стадо (довгострокові біологічні активи) перевіряють на продуктивність. Для цього відводиться певний період, як правило до трьох місяців після отелення. Якщо за цей час з'ясується, що продуктивність достатньо висока – тварину переводять до основного стада, а якщо низька – переводять у групу відгодівлі. Але в цей період від корови-первістки одержують молоко, яке так само, як і приплід, одержаний від них, оприбутковують як продукцію основного стада. Водночас витрати на утримання нетелей до отелення і корів-первісток протягом трьох місяців після отелення (доки досліджується продуктивність корів-первісток) обліковують на аналітичному рахунку "Витрати з утримання молодняку великої рогатої худоби і дорослих тварин на відгодівлі".

Також бувають випадки, коли від корів, переведених на відгодівлю, одержують молоко, але оприбутковують його як від корів основного стада. Всі зазначені недоліки в обліку одержаної продукції від поточних біологічних активів викривляють оцінку такого показника, тобто: а) необґрунтовано занижується оцінка приплоду і молока, одержаних від корів основного стада; б) завищується оцінка приросту живої маси усього молодняку тварин і тварин на відгодівлі [2].

Одне з найбільш дискусійних  питань калькуляції собівартості продукції  молочного скотарства – це обґрунтування коефіцієнтів при розподілі витрат між молоком і приплодом.

Нині, згідно з чинним законодавством, застосовують метод розподілу відповідно до якого спершу розраховували собівартість 1 голови приплоду, за вартістю 60-ти кормоднів утримання кормів. Недоліком діючої методики оцінки 1 гол. приплоду є ігнорування його маси, яка залежить від породи тварин і варіює в межах 25-40 кг. Це питання неодноразово піднімалось економістами. Як варіант пропонується при визначенні собівартості приплоду за калькуляційну одиницю брати не поголів’я, а його живу вагу. Так, 1 кг молока = 6 кг живої маси. Проте цей метод на практиці застосування не знайшов.

Нині діюча система бухгалтерського обліку не відображає усіх видів продукції, які нам дає основне стадо ВРХ. Це стосується приросту живої маси корів. Справа в тому, що корови від моменту переводу їх в довгострокові біологічні активи (основне стадо) до вибракування внаслідок втрати продуктивності збільшують свою вагу згідно проведених досліджень вченими до 100 кг і більше, а бугаї-плідники – майже у 1,5-2 рази, які в бухгалтерському обліку не відображають [1].

Значні нововведення в обліку продукції тваринництва з'явились після впровадження з 1.01.2007 року П(С)БО 30 "Біологічні активи". Як зазначено в Методичних рекомендаціях, нововведення полягає в оцінці біологічних активів на дату проміжного і річного балансу. Оцінка, відповідно до п. 10 П(С)БО 30, відображається за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу. Визначення справедливої вартості активів сільськогосподарського виробництва базується на цінах активного ринку. Але даний показник є надзвичайно проблемним у сучасних умовах, оскільки подібний ринок в Україні недостатньо сформований та нестабільний.

Список використаних джерел

1. Гузар Б.С. Облік поточних біологічних активів тваринництва та витрат на їхнє перетворення / Б.С. Гузар, Н.А. Загребельна, Л.Л. Головко, Г.Ю. Аніщенко // Економіка АПК. – 2008. – № 9. – C. 72-77
2. Гузар Б.С. Теоретичні і практичні проблеми оцінки біологічних активів за справедливою вартістю / Б.С. Гузар // Концепція розвитку бухгалтерського обліку в аграрному секторі економіки України. – 2009. – №5. – С. 99-101.
3. Собівартість молока: чи дозволяє облік собівартості побачити реальний фінансовий результат // Молочна промисловість. – 2010. – №1. – С. 15-18