Сутність і генезис товарного виробництва

Товарне виробництво, а в наш час ринкова економіка є матеріа­лізацією товарно-грошових відносин, що виступають суспільною формою розвитку продуктивних сил, У цьому зв'язку важливо вра­ховувати два принципових моменти.

1. Виробничі відносини зароджуються в продуктивних силах, а не в системі управління. Інакше виробничі відносини можна було б "творити" за бажанням політиків. На ділі ж право в кращому випадку відображає економічну дійсність. Економічне середовище не створюється голосуванням та референдумами. Те, що можливе в політиці, неможливе в економіці, в господарському житті, хоч перша й впливає на другу та навпаки.

Перспективи розвитку організаційно-економічних виробничих відносин, ринкових за своєю суттю, зумовлюються характером та рівнем розвитку продуктивних сил. Саме в розвитку останніх слід шукати становлення ринкових відносин.

2. Чисті, тобто не одноукладні економіки в природі суспільно­го буття не зустрічаються. І будь-які спроби ліквідувати багато­укладність, розмаїття форм власності та господарювання означають відмову від ринкової економіки, законів товарного виробництва, тобто відпрацьованих віками регуляторів господарського життя.

Вільне підприємництво — одна з передумов ринкової економі­ки. Сутністю підприємництва є самостійне, ініціативне господарю­вання, а його метою — діловий успіх у вигляді прибутку, особистий доход. Основними його рисами є постійний ризик, матеріальна відпо­відальність, організаційно-господарське новаторство, раціоналізм, ефективне використання ресурсів. Підприємництво має такі форми: індивідуально-приватне, асоційоване, державне, індивідуально-сімейне.

Необхідним інститутом ринкового господарства є гроші, їх конвертованість. Це кисень для ринкового організму. При наявності дієздатного грошового інструментарію в споживача з'являється реальний важіль впливу на виробництво, а у виробника — реаль­ний стимул інтенсивніше працювати, щоб багатіти, бо гроші — це багатство, а багатство — це гроші.

Величезне значення для становлення ринкового середовища мають ціни, зокрема інститут вільного ціноутворення. Поза остан­нім існування саморегулюючих систем ринкових відносин немож­ливе. Вільне ціноутворення — це пункт перехрещення попиту й пропозиції, неминуча самокорекція, реагування на інтереси спо­живача залежно від стану виробництва, економії витрат.

Перелік передумов формування ринкового середовища можна значно продовжити, включивши, зокрема, стимулюючу податкову політику, еквівалентні відносини в сфері праці та найму робочої сили, відкритість національних економік, орієнтацію їх на міжнародний поділ праці, можливість світового обміну, зв'язки зі світовим ринком.

Перехід України до ринкової економіки ні за яких обставин не може бути здійснений "кавалерійською атакою", цей процес не може бути легким і безболісним. При цьому треба взяти до уваги, що в сучасному світі з 170 країн ринкової економіки тільки понад 30 належать до багатих розвинутих країн.

Загальновизнаними ознаками товарного виробництва, тобто ринкової економіки, є:

1.      багатоукладність економіки, в тому числі й приватний сектор, нормальне функціонування приватної власності;

2.      економічна відособленість, тобто повна економічна самостійність та економічна відповідальність товаровиробників;

3.      панування еквівалентних, тобто економічно справедливих зв'яз­ків і відносин між. господарюючими суб'єктами;

4.      реальна дієздатність товарно-грошового інструментарію, і насамперед грошей, цін;

5.      розвиненість ринкової інфраструктури — різних бірж та їх інститу­тів, маркетингових служб, інформаційно-посередницьких та інших фірм.

Якщо в будь-якій системі господарювання цих ознак, перелік яких можна значно продовжити, немає, то вона не є товарним ви­робництвом зі всіма наслідками. Головним при цьому є те, що ви­робничі відносини не є товарно-грошовими, а отже, і економічни­ми.

5.      Рівень зрілості товарного виробництва в Україні.

У зв'язу з розвитком товарно-грошових відносин в Україні починають вирощувати технічні культури (цукровий буряк тощо).

У 80-х роках на Лівобережжі було понад 3300 водяних млинів і 12 тис. вітряків, багато гуралень.

Наприкінці століття кількість поселень міського типу досягла 200.

У 1824 р. в Україні (село Трощин, тоді — Канівського повіту на Київщині) було збудовано перший цукровий завод, а загалом у першій половині століття було збудовано близько 200 цукроварень. Цукрова галузь посідає перше місце у промисловості України і Україна забезпечує 80% виробництва цукру в Російській імперії.

Друге місце належало суконній промисловості (160 фабрик). Розвивалося також військова (завод «Арсенал» у Києві, порохові заводи у Шостці, корабельні у Херсоні та Миколаєві тощо), металургійна промисловість, машинобудування. Кількість промислових підприємств вже у першій половині століття сягнула 649.

Український експорт (зерно, вовна, цукор) складав 60% загальноімперського.

У 40-і рр. розгортається перехід від мануфактур до фабрик із застосуванням машин (парових тощо). У Києві, Луганську, Катеринославі, Ромнах, Кременчуці створюються перші машинобудівні заводи, наприклад вже у 1840 р. Яхненком і Симиренком засновано у Млієві фабрику сільскогосподарських машин.

На середину 19 століття розвиток ринкових відносин спричинив глибоку кризу феодальної системи, включно з поміщицькими мануфактурами.

1858 р. кількість підприємств зросла до 2473, у 1869 р. налічувалося вже 3712 промислових і кустарно-ремісничих закладів, у 1900 р. — 5301. Самих лише машинобудівних підприємств у 1884 р. налічувалося 75.

Реформи другої половини століття (відміна кріпосного права і т.п.) прискорили розвиток ринкових відносин, сприяли промисловому перевороту в Україні. Мануфактурне виробництво практично повністю було замінене на фабрично-заводське з використанням найманої робочої сили та різних машин (парових, потім двигунів внутрішнього згоряння та електричних).

Особливість промислового перевороту в Україні полягала , що з 60-х років у першу чергу почало розвиватися будівництво та використання залізниць. З 1865 р. почалося спорудження першої в Наддніпрянській Україні залізниці між Одесою і Балтою, а вже на кінець століття довжина залізничних колій в Україні становили 8400 км.

За 1861 — 1900 р.. видобуток вугілля в Україні зріс більш, як у 115 разів і становив 691,5 млн. пудів (70% всього видобутку в імперії), залізної руди — відповідно в 158 разів і 210 млн. пудів (більше половини всього видобутку в імперії), виплавка чавуну — досягла 92 млн. пудів (більше половини всього видобутку в імперії), трохи менше половини — заліза та сталі, 70% прокату металів.

Слабким місцем промисловості було те, що лише 15% промислових підприємств на території України випускали готову продукцію, решта — давали сировину та напівфабрикати, які вивозилися в інші частини імперії.

У сільскому господарстві товарне виробництво найінтенсивніше розвивалося на Правобережжі (родючі ґрунти, транспортні комунікації до морських портів). В Україні вирощувалося 90% експортної пшениці імперії, 43% світового врожаю ячменю, 20% — пшениці і 10% — кукурудзи. Інтенсифікація призвела до утворення надлишку робочої сили в сілському господарстві — 7,3 млн. чоловік з 10,7 працездатних.

Чисельність міського населення зросла у 2,5 рази і становила 1457 тис. чол. У 80-90-ті роки в Харкові, Києві, Одесі, Катеринославі з'явилися електростанції, в 1892 р. в Києві пущено перший в імперії трамвай, за ним — в Катеринославі, Житомирі, Єлісаветграді, Севастополі. На початку 80-х встановлено телефонний зв'язок в Одесі, пізніше — в Києві (перша в імперії державна телефонна станція), Маріуполі.

В 1987 р. на обліку знаходилося 1480 тис. робітників, з яких 84% були корінними жителями, з них понад 52% назвали рідною мовою українську.

На початку століття територію України як і інші частини Російської імперії охопила економічна криза, яка тривала з 1900 по 1903 рр. і характеризувалася перевиробництвом продукції, відтак — зупинкою діяльності (частини) підприємств та накопиченням продукції на складах.

З 1910 р. розпочалося нове економічне піднесення. Щорічно економічне виробництво зростало приблизно на 10%.

В Україні з 1910 по 1913 р. видобуток вугілля підвищився в півтора, залізної руди — в два рази, марганцевої руди — в 4 рази. Продовжує зростати частка України в загальному промисловому виробництві Російської імперії — до 25%, частка в перевезеннях залізничним транспортом досягла 31%.

Реальний валовий внутрішній продукт (ВВП) України за січень-травень

2010 року зріс порівняно з аналогічним періодом 2009 року на 6,1%.

"Глава держави і глава уряду обговорили підсумки роботи впродовж 5

місяців, зазначивши, що країна досягся за цей період 6,1% зростання

ВВП", - йдеться у повідомленні прес-служби Адміністрації президента.

Також під час зустрічі йшлося про те, щоб у новому Податковому кодексі врахувати побажання бізнесу, і бюджет на 2011 рік планувати, вже виходячи з нового Податкового кодексу.

Як повідомлялося, валовий внутрішній продукт України за перший квартал 2010 року в постійних цінах 2007 року порівняно з першим кварталом 2009 року зріс на 4,8%, такі попередні дані повідомив Держкомстат. Відомство не наводить інших деталей.

Держкомстат також повідомив, що темпи відновлення промислового виробництва в Україні в квітні 2010 року прискорилися щодо аналогічного місяця кризового 2009 року до 17,4% з 13,8% в березні, 5,6% - в лютому і 11,8% - в січні.

Загалом за чотири місяці 2010 року промислове виробництво в країні збільшилося проти чотирьох місяців 2009 року на 12,6%, зазначає комітет.

Держкомстат уточнює, що порівняно з березнем цього року в квітні обсяг промислового виробництва знизився на 1,8%.

Як повідомлялося, в 2009 році промвиробництво в Україні впало на 21,9%, при цьому в квітні падіння становило 31,8%, за чотири місяці - 31,9%.

Уряд прогнозує зростання промвиробництва в 2010 році на 5,3%.

Як повідомлялося, уряд прогнозує зростання ВВП України в 2010 році на 3,7% після його падіння в 2009 році на 15,1%.

МВФ також прогнозує зростання ВВП України в 2010 р. на рівні 3,7%. Про це повідомляється в економічному прогнозі МВФ. Згідно з прогнозом, в 2011 р. зростання ВВП України становитиме 4,1%, а в 2015-му - 4%. Фонд також прогнозує інфляцію в Україні цього року на рівні 9,4% і 9% - в 2011 р. У той же час зростання ВВП України в першому кварталі 2010 р. становило 5%, в березні 2010 р. - 6,8%.

Стан сільського господарства у січні–червні 2010 року - Держкомстат

Загальне виробництво продукції сільського господарства за січень–червень п.р. порівняно з відповідним періодом 2009р. зросло на 3,4%, у т.ч. у сільськогосподарських підприємствах – на 7,7%, у господарствах населення – на 0,3%.

Рослинництво. За І півріччя п.р. загальний обсяг виробництва продукції рослинництва порівняно з відповідним періодом 2009р. був меншим на 3,0%, у т.ч. в аграрних підприємствах – на 19,4%, а в господарствах населення – зріс на 10,9%.

За результатами заключного підсумку сівби під урожай 2010р. сільськогосподарські культури посіяно на площі 26,7 млн.га, з них в аграрних підприємствах – на 18,8 млн.га (70,3% загальних площ), у господарствах населення – на 7,9 млн.га (29,7%).  

Посівні площі під урожай 2010р. характеризуються такими даними: