Трикотажные товары

Рукавички і рукавиці

Рукавички шиті за конструкцією бувають двох типів: з прямокутним подоліком; з подоліком, розширеним до низу.

Рукавички в'язані також  розрізняють двох типів: п'ятипалі  і двопалі.

Рукавиці виготовляють двох типів: з втачним великим пальцем; з великим пальцем, що становить одне ціле з корпусом. За способом виробництва вони бувають шитими і в'язаними, а за конструкцією – одинарними і подвійними.

За статевою ознакою рукавички і рукавиці ділять на чоловічі, жіночі та дитячі. [5]

 

5. Стандартизація  та якість трикотажних товарів

На всі трикотажні вироби діють стандарти. При контролі якості та визначенні сортності трикотажних  виробів застосовуються основні  види стандартів, які наведені у таблиці 1.

Таблиця 1

Стандарти, які використовуються при контролі якості та визначені сортності трикотажних виробів

Номери стандартів	Найменування стандартів
ГОСТ 15895-77	Статистичні методи управління якістю продукції.
ГОСТ 25506-82	Полотна текстильні. Терміни  та визначення вад.
ГОСТ 8844-75	Полотна трикотажні. Правила  приймання та метод відбору проб.
ГОСТ 9173-86	Вироби трикотажні. Правила  приймання.
ГОСТ 4.26-80	Вироби трикотажні. Номенклатура показників.
ГОСТ 2351-77	Вироби та полотна трикотажні. Норми стійкості забарвлення  і методи її визначення.

Продовження таблиці 1

ГОСТ 11595-83	Вироби панчішно-шкарпеткові. Норми стійкості до стирання.
ГОСТ 16486-83	Полотна трикотажні для верхніх  виробів. Норми стійкості до стирання.
ГОСТ 25190-82	Полотна трикотажні основов'язані еластичні. Норми при розтягуванні.
ГОСТ 26289-84	Полотна трикотажні білизняного  призначення. Норми зміни лінійних розмірів після вологої обробки.
ГОСТ 9176-87	Вироби трикотажні. Методи випробування швів.
ГОСТ 12739-85	Полотна та вироби трикотажні. Метод визначення стійкості до стирання.
ГОСТ 13711-82	Полотна трикотажні. Метод  визначення зміни лінійних розмірів після вологої обробки.
ГОСТ 14629 -81	Вироби панчішно-шкарпеткові. Метод визначення стійкості панчіх до утворення затяжок.
ГОСТ 10399-87	Вироби трикотажні білизняні. Вимоги до шиття.
ГОСТ 10391-79	Блузки трикотажні. Загальні технічні умови.
ГОСТ 18401-80	Сукні та сарафани трикотажні. Загальні технічні умови.
ГОСТ 1430-76	Сорочки трикотажні верхні для чоловіків і хлопчиків. Загальні технічні умови
ГОСТ 9229-72	Вироби трикотажні білизняні  для дітей новонароджених, ясельного  та дошкільного віку.

 

Правила приймання та метод  відбору проб для оцінки фізико-механічних показників трикотажного полотна та визначення їх вологості нормується ГОСТом 8844-75. Приймання полотна по зазначеним показниками здійснюється партіям. При контролі якості полотен за фізико-механічними показниками методом випадкового відбору від кожної партії відбирають певну кількість пакувальних одиниць.

З кожної пакувальної одиниці (ящик, контейнер тощо) відбирають одну одиницю продукції (шматок, рулон та ін.) Якщо партія складається менше ніж з трьох пакувальних одиниць, то з кожної пакувальної одиниці для випробування допускається відбирати більше однієї одиниці продукції. Для визначення всіх фізико-механічних показників, крім вологості, від кожної одиниці продукції вирізують точкову пробу. Одиницею продукції за ГОСТом 15895-77 вважається окремий екземпляр штучної продукції чи визначена в установленому порядку кількість нештучної продукції.

Точкову пробу при визначенні фізико-механічних показників трикотажного полотна вирізають у всю ширину полотна на відстані не менше  1 м  від кінців одиниці продукції, суворо перпендикулярно поздовжньому згину полотна або кромці. Розмір точкової проби вибирають з урахуванням ширини полотна, величини рапорту переплетення, а також розмірів та кількості елементарних проб (смужки та ін), необхідних для тих чи інших випробувань (розривного навантаження, стійкості до стирання і ін.) При контролі показників будови та фізико-механічних властивостей трикотажних полотен зазвичай обмежується визначенням таких показників: поверхневої щільності полотен і щільності в'язання, довжини нитки в петлі, кута перекосу петельних рядів і петельних стовпчиків; лінійної щільності нитки, вилученої з полотна; товщини трикотажного полотна, їх розривного навантаження і розтяжності; лінійних розмірів виробу. [10]

Товщина трикотажу залежить від товщини ниток, способу переплетення, щільності, характеру обробки і визначає його призначення. Полотна товщиною 0,4-0,8 мм застосовуються для виготовлення білизни (у тому числі й полотна з начосом 1-1,4 мм), а більш товсті використовують для верхніх виробів. Зі збільшенням щільності трикотажу зростає ступінь вигину ниток в петлях, що викликає здатність ниток розширитися і призводить до збільшення товщини трикотажу.

Поверхнева щільність, або  маса одного квадратного метра полотна, впливає на матеріаломісткість виробів, визначає вибір полотна для виготовлення різних виробів і є одним з  факторів, що визначають якість виробів. Поверхнева щільність визначається сировинним складом і лінійною щільністю ниток.

Маса  1 м ²  трикотажного полотна – важливий фактор при виробництві одягу. Легкі полотна використовуються для виготовлення білизни, легких платтів, блузок. Для виготовлення теплих білизняних виробів застосовуються полотна з начосом масою 210-400 г / м 2. Костюми, жакети, джемпери виготовляють з полотна масою 250-400 г / м ², а пальто – з полотен масою 300-600 г / м ².

Розтяжність, здатність до розпускання, закручуваність, перекіс петельних стовпчиків, усадка залежать від петельної структури та особливостей будови трикотажу.

Розтяжність трикотажу характеризується його подовженням (у відсотках) під  дією постійного навантаження 600 гс (6Н) на зшиту в кільце смугу розміром 50x200 мм. За значеннями розтяжності встановлюють розмір припусків, визначають режими настилання полотен при розкрої, вибирають  обладнання, що запобігає витягуванню швів і деформації всього виробу при шитті і волого-тепловому навантаженні.

Здатність до розпускання  – негативна властивість трикотажу, що впливає на термін служби виробів, характеризується здатністю петель при розриві або натягу нитки вислизати одна з одної.

При обриві нитки порушується  рівноважний стан трикотажу, нитка  прагне розпрямитися і зайняти готове положення, вислизаючи з сусідніх петель в силу своєї пружності. Розпуску перешкоджають сили тертя між  нитками, і якщо вони менше пружних  сил нитки, трикотаж розпускається. Отже, важливим показником здатності до розпускання є коефіцієнт тертя ниток між собою. Найбільшим коефіцієнтом тертя мають нитки з вовни, бавовни, текстуровані, фасонної крутки.

У той же час на здатність до розпускання значно впливає вид переплетення. До цього схильні полотна поперечнов'язаного переплетення, як петельних рядів, так і петельних стовпчиків, так як вони можуть розкручуватися. Основов'язані переплетення по петельним рядам не розпускаються, оскільки всі петлі в ряду утворені з різних ниток.

Отже, здатність до розпускання визначає вибір технології виготовлення одягу.

Необхідно проводити обметування  обрізів полотен після розкрою; при виконанні швів нитки петель при проколах голками швейних  машин не повинні руйнуватися, щоб уникнути розпуску.

Закручуваність – визначає здатність петель, що розташовані по краях на полотні, випрямлятися; вона залежить від властивостей волокон, товщини і структури ниток, виду переплетення, щільності, обробки полотна. Це явище негативне, тому що створює серйозні труднощі у процесах розкрою полотен і виконанні швів при виготовленні одягу.

Найбільшою закручуваністю володіють полотна з вовни, і з збільшенням щільності в'язання закручуваність зростає. Подвійні кулірні основов'язані полотна практично не закручуються, так як здатність ниток до закручування на одній та іншій стороні полотна взаємно нейтралізується за рахунок різної напруги.

Це явище дещо знижується за рахунок каландрування (пропускання  через нагріті вальці зі зволожувачами), так як при даному процесі нитки розплющуються і вдавлюються одна в одну і таким чином закріплюються.

Застосування ниток або  пряжі з неврівноваженою крученістю (прагнення зайняти в різних місцях вихідне положення) призводить до перекосу петельних стовпчиків і викликає утруднення при розкрої і виготовленні виробів з поперечнов'язаного трикотажу. Перекіс петель усувають при обробці, а після прання він відновлюється і призводить до спотворення об'ємної форми і зовнішнього вигляду виробів з трикотажу. Усунути це явище можна, застосувавши для виготовлення полотна нитки протилежної закрутки.

Осадка трикотажу є  негативним явищем, так як впливає  на посадку форми і розміри виробів, що необхідно враховувати при проектуванні і виробництві одягу. Усадка обумовлена ​​релаксаційними процесами і набуханням волокон і ниток в процесі зволоження. При цьому відбувається перебудування структури трикотажу: змінюється конфігурація петель, зміщуються точки контексту ниток, в петлях змінюється співвідношення петельного ряду і його висоти.

Осадка трикотажу, більша, ніж у тканин, вона викликана більшою рухливістю його рухомої структури. [7]

Якість верхніх  трикотажних виробів.

Прийомка кожного виробу відділом технічного контролю підприємства-виробника, а також організацією-споживачем повинна здійснюватися згідно художньо-естетичних показників за зразками (еталонами), які затверджені в порядку установленому ГОСТ 15.602—73. Вироби, які не відповідають художньо-естетичним показникам зразку не належать прийомці.

На всі готові вироби встановлюються два ґатунки: 1-й та 2-й. Ґатунок  виробів визначають в залежності від наявності недоліків зовнішнього  вигляду полотна та виробничо-швейних  пороків.  

У виробах 1-го та 2-го ґатунків не допускається більше трьох різних пороків зовнішнього вигляду  полотна. Вироби, які виготовляються в комплекті, ґатунок кожного  виробу визначають окремо і ґатунок  всього комплекту встановлюють за виробом  нижчого ґатунку.

Також при визначенні ґатунку  всі частини та деталі виробу розділяють на відкриті та закриті. На закритих частинах і деталях пороки зовнішнього  вигляду полотна (за виключенням  обриву нитки, пряжі, штопання під відложними бортами) не враховуються. До закритих частин та деталей відносять невидимі під час носіння: внутрішню сторону карманів, паску, клапанів, манжет, напульсників, складки, ділянки виробу, що закриті накладними карманами та іншими деталями; частини поличок, які закриті бортом; виворітну сторону виробу; нижню частину блузки, яка заправляється в юбку; підкладку юбок, платтів, жакетів. [14]

 

6. Маркування, пакування  та зберігання трикотажних виробів

Трикотаж маркують, складають, упаковують, зберігають і транспортують у відповідності до вимог ГОСТ 10581-88. [13]

Маркування. Готовий трикотаж маркують товар ярликом, стрічкою із зображенням товарного знака, контрольною стрічкою.

На товарних ярликах вказують такі реквізити: товарний знак, найменування та місцезнаходження підприємства-виробника, найменування виробу і його приналежність, артикул, номер моделі, сорт, розміри, роздрібну ціну, номер стандарту  або технічних умов на виріб, дату випуску.

Стрічкою з зображенням  товарного знаку підприємства-виробника  маркують трикотаж для верхніх і  білизняних виробів з усіх видів ниток і пряжі, вироби з натуральних видів сировини з синтетичним оздобленням. На цій стрічці вказують також найменування сировини і процентний вміст волокон, символи по догляду за виробом у відповідності до вимог ГОСТ 16958-71. [12]

Упаковка. Трикотаж перед упаковкою повинен бути обов'язково відпрасований, спресований, сформований відповідно до затверджених режимів. Упаковують трикотаж в коробки або пачки з картону. Трикотаж 1 категорії якості з бавовняної пряжі, виробленої з бавовни у поєднанні з хімічними волокнами, напіввовняної пряжі високолінійних щільностей і трикотаж з начесних полотен упаковують у папір.

В пакет, коробку, пачку з картону, папір укладають трикотаж одного артикулу, полотна, ціни, ґатунку.

Перед укладанням в коробку  або пачку з картону кожне  трикотажне полотно упаковують в  паперові, целофанові або поліетиленові  пакети в залежності від виду сировини, що застосовується для виготовлення трикотажу.

Зберігання. Зберігати трикотаж на складах оптових баз і роздрібних торгових підприємств слід суворо у відповідність до вимог ГОСТ 10581-82 і основними правилами зберігання промислових товарів на складах оптових баз. Зберігання трикотажу слід організувати так, щоб повністю виключити їх деформацію, забруднення та псування. Відносна вологість повітря у складських приміщеннях тривалого зберігання – 60-65%, температура – не менше 10 і не більше 30 , в літній час приміщення необхідно провітрювати. Трикотаж зберігають у ящиках на дерев'яних настилах, на вішалах, кронштейнах. Трикотаж в коробках і пачках розміщують на поличних і клітинних стелажах. Відстань між пакувальними місцями і зовнішніми стінами та опалювальними приладами – 1 м , між стеллажами – не менше  0,7 м, 0,5 м – від електричних ламп  і стін, 0,2 м – від підлоги. Проходи між вішалами та стелажами повинні  бути  не менше 0,5 м. [11]