Аналіз сформованості інтересу до фізичної культури і спорту у дітей молодшого шкільного віку

Міністерство науки  і освіти, молоді та спорту України

Запорізький національний технічний  університет

Інститут управління і права

 

 

 

каф.  «Управління фізичною культурою і спортом»

з предмету: Теорія і методика фізичного виховання

 

 

Курсова робота

на тему:

 

«Аналіз сформованості інтересу до фізичної культури і спорту у дітей молодшого шкільного віку»

 

 

 

 

Виконала

 ст.гр.УФКС 239

Стешина Антоніна

Перевірив

В.М Мазін

 

 

 

 

Запоріжжя

2012р.

ЗМІСТ

 

 

Зміст            2

Вступ             3

Розділ 1. Інтерес до фізичної культури і спорту дітей молодшого шкільного віку як предмет наукової уваги      6

1.1. Характеристика молодшого  шкільного віку     6

1.2. Характеристика поняття  "інтерес"             10

1.3. Фізична культура  і спорт як середовище для  особистісного і фізичного розвитку мололших школярів              12

Розділ 2. Завдання, методи і організація дослідження           14

2.1. Завдвння і методи дослідження               14

2.2. Організація дослідження               15

Розділ 3. Аналіз сформованості інтересу до фізичної культури і спорту у дітей молодшого шкільного віку               17

3.1. Аналіз інтересу школярів до занять фізичною культурою і спротом

        17

3.2. Визначення рівня інтересу школярів до уроків фізичної культури   22

Висновки                 24

Практичні рекомендаціі                25

Список використаних джерел               26

Додаток                  28

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Актуальність дослідження

Фізичне виховання учнів  є однією з найважливіших частин навчально-виховної роботи школи.

Завдання полягає в тому, щоб школярі займалися фізичними вправами не тільки в школі, але і вдома. Необхідно, щоб ці заняття увійшли у побут дітей і стали звичними для них.

Фахівці - лікарі, фізіологи, педагоги висловлюють серйозну заклопотаність станом підростаючого покоління. Дослідження свідчать про те, що сучасні діти здебільшого відчувають рухові дефекти, тобто кількість рухів вироблених ними, нижче вікової норми.

Життя вимагає перебудови всієї роботи з фізичного виховання. Це оволодіння руховими вправами, вміннями і навичками, отримання нових знань про своє тіло і його можливості, впевненість в тому, що кожне заняття приносить користь організму, формує струнку поставу, приносить позитивні емоції. Буде школяр на заняттях отримувати позитивні емоції - буде з радістю займатися фізичною культурою.

Для дитини початок навчання в школі є критичним періодом, коли він з "грає" перетворюється в "сидить", це веде за собою зниження рухової активності у молодших школярів в середньому на 50% в порівнянні з  дошкільнятами. Підвищена напруженість дня викликає у них неадекватні реакції, нерідко в учнів спостерігається явище втоми, а іноді і перевтоми. В дозвіллі дітей переважають заняття статичного характеру. Щоб виключити негативні явища гіпокінезії на зростаючий організм, потрібна, як показує дослідження, не менш ніж 2-х годинна неорганізована рухова активність або одночасове організоване заняття фізичними вправами високої інтенсивності. На жаль, щоденні уроки фізичної культури в школі поки нереальні.

Організовані форми фізичного виховання, передбачені шкільною програмою, складає в середньому 32% загальної добової рухової потреби дитини, а побутові спонтанні рухи 18 - 20%. Це все разом не може задовольнити потреби в русі дитини. Існує оптимальний обсяг рухової активності для кожного віку. При рухової активності в межах нижче оптимального спостерігається затримка росту й розвитку, а також зниженням робочих і адаптаційних можливостей організму.

У цих умовах постало  актуальним здійснити дослідження, мета якого науково обгрунтувати інтерес у школярів ЗНВК № 19 та ЗНВК № 101 до занять фізкультурою і спортом.

Все зазначене вище і  визначило вибір об'єкта, предмета, мети, завдань і методів обговорюваного дослідницького проекту.

Об'єкт дослідження – основні чинники, які впливають на інтерес до фізичної культури і спорту дітей молодшого шкільного віку

Суб’єкт дослідження – учні 1 – 3 класів

Предмет дослідження - інтерес школярів до занять фізичними вправами і фізична культура школярів.

Гіпотеза полягає в припущенні, що проведене нами дослідження допоможе вивчити інтереси школярів до занять фізичною культурою і фізичними вправами, з'ясувати основні показники, рівні та компоненти здорового способу життя та фізичної культури, ті чинники, які впливають на них, і на основі цього визначити ефективність залучення учнів до здорового способу життя.

Мета дослідження - проаналізувати інтереси школярів до занять фізичною культурою і фізичними вправами, з'ясувати основні показники, рівні та компоненти здорового способу життя та фізичної культури, ті чинники, які впливають на них, і на основі цього визначити ефективність залучення учнів до здорового способу життя, формування у неї високого рівня фізичної культури для її більш активної участі в засвоєнні соціально-економічного розвитку країни.

Завдання дослідження

1. Дослідити  мотиви відвідувань уроків фізичної  культури в ЗНВК № 19 та ЗНВК № 101.

2. Вивчити інтерес  школярів  ЗНВК № 19 та ЗНВК № 101 до занять фізкультури і спорту.

3. Виявити ставлення  класних керівників до занять  фізичними вправами.

4. Дослідити  вікову динаміку інтересу школярів 1 - 3 класів до уроків фізичної  культури.

5. Визначити  фізичну працездатність дітей  молодшого шкільного віку.

6. Розробити  практичні рекомендації.

Теоретичне значення полягає в тому, що в результаті аналізу літератури ми роздивились особливості молодшого шкільного віку, ознайомилися з поняттям "інтерес",  з’ясували що фізична культура і спорт є середовищем для особистісного і фізичного розвитку мололших школярів.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що результати проведеного нами дослідження можуть бути корисними вчителям, батькам, методистам лікувальної фізичної культури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1 ІНТЕРЕС ДО ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ ЯК ПРЕДМЕТ НАУКОВОЇ УВАГИ

 

 

1.1 Характеристика молодшого шкільного віку

 

 

Методика фізичного  виховання дітей повинна відповідати  морфофункціональним і психофізичним  особливостям їх організму. Відомо, що для дітей молодшого шкільного  віку, найбільш обтяжливими елементами шкільного режиму є тривале сидіння за партою, що сприяє хронічним перевантаженням хребта. Тому хребет повинен бути предметом особливих турбот при підборі вправ під час фізкультхвилинок. Це нахили, прогинання, обертання. Слід використовувати вправи і в положенні сидячи за партою, так звані позотоніческіе вправи. Це енергійні скорочення і напруги поперечно-смугастих м'язів розгиначів і згиначів кінцівок і тулуба з одночасними розтягуваннями антоганістов. Починати і закінчувати цикл цих вправ доцільно потягуванням м'язів, тому що сидіння за партою пов'язано з нахилом тулуба вперед. Наприкінці занять виконуються вправи на увагу.

У цьому віці можна  розвивати практично всі якості і навчати всім рухам, чому сприяє інтенсивний розвиток рухової функції. Відставання приросту фізичних якостей від приросту антропометричних показників свідчить про неправильну методиці фізичного виховання і негативно позначається як на фізичному розвитку, так і на розумової працездатності [25].

Комплексний розвиток якостей  з спрямованим розвитком витривалості створює базу для освоєння більш складних по координації рухових дій [17].

На початкових етапах навчання необхідно закласти фундамент  фізичного вдосконалення людини, яка може служити заставою його подальших  успіхів в розумової, трудової та спортивної діяльності [12].

Вік 7 - 9 років характеризується уповільненням темпів зростання, плавністю  розвитку, поступовістю змін структур і функцій організму. Вища нервова  діяльність, рухова функція досягають  досить високого ступеня розвитку, і сприяє в цьому віці оволодінню технічно складними формами руху, які вимагають точності, швидкості, гнучкості та спритності [20].

У молодших школярів триває розвиток скелета. До 7 - 9 років хребет зберігає в грудному відділі дуже велику гнучкість. Сталість поперекової  кривизни встановлюється до 12 років. Статеві відмінності хребта (довжина хрящових дисків і висота хребців) з'являються з 7 років, і найбільше в грудному відділі. З 9 до 11 років костеніє ліктьовий відросток променевої кістки. У хлопчиків до 7 - 8 років, а у дівчаток трохи раніше розширюється верхня частина грудної клітини, і до 12 - 13 років вона має таку ж форму, як у дорослих. Окружність грудей до 12 років дорівнює у хлопчиків 68 см., а у дівчаток на кілька сантиметрів більше. З 8 до 10 років у дівчаток найбільш інтенсивніше збільшується таз. Реберно-ключичний суглоб з'являється до 11 - 12 років. У хлопчиків з 7 років ноги ростуть швидше, ніж у дівчаток. До 7 років трубчасті кістки набувають будова, властиве дорослому. У цьому віці окістя вже обмежена від компактного речовини кістки [17].

Вага головного мозку  зростає незначно, на кілька десятків грамів. Кількість води в головному  мозку зменшується. До 8 років нервові  клітини кори великих півкуль  мало відрізняються від клітин дорослого. Приблизно до 9 - 10 років борозни  і звивини займають таке ж положення, як у дорослого. У 12 років закінчується зростання пірамідних клітин в нижніх шарах кори. В 7 років обсяг кіркових полів рухового аналізатора становить близько 80% від обсягу у дорослого, а підкіркових утворень близько 95%. Прискорення зростання рухового аналізатора в корі відбувається в 7 або 12 років. До 7 років будова мозкового кінця кожного кінця аналізатора наближається до дорослого типу. Диференціація зорового аналізатора кори особливо прискорюється до 7 - 12 років. Миелинизация всіх спинномозкових нервів закінчується іноді до 10 років. Нижній край мозочка тільки до 10 років досягає рівень більшого потиличного отвору.

В 7 років діти повинні  спати 11:00, а в 10 років - 10 годин на добу. У зв'язку з вдосконаленням діяльності головного мозку тривалість активної уваги з 7 до 10 років зростає до 20 хвилин, а з 10 до 12 років - до 25 хвилин. У дитини 8 років в бодрствующем спокої ритм біострумів головного мозку 8 - 9 в секунду перемежовується з ритмом 4 -5 коливань в секунду. При пробудженні у них відбувається перехід 2 - 4 коливання в секунду до цього ритму. З 10 років починає переважати тітці-ритм [20].

У молодшому шкільному  віці функції органів досягають  значного досконалості. У 10 років найближча  точка ясного бачення розташовується на відстані 7 см від ока, а обсяг аккомадаціі дорівнює 14 діоптріями. Ступінь розширення зіниць в темноті досягає в середньому величини його розширення у дорослого. Стінки слухового каналу костеніють до 10 років, а розвиток органу слуху в цілому закінчується до 12 років. У 8 - 10 років найбільший тимчасової поріг слуху.

З 7 - 12 років відбувається рівномірний розвиток дитини, темп його зростання дещо сповільнюється, а його вага збільшується. З 8 - 10 років  відбувається посилений розвиток мускулатури. До 8 років вага м'язів по відношенню до ваги тіла становить 27%. Сила м'язів обох рук зростає в 2,5 рази (з 14,0 кг до 33,5 кг). Поступово сила правої руки наближається до сили лівої. Якщо в 7 років права рука сильніше лівої приблизно в 80%, то до 12 років ця різниця становить лише 20%. У 8 років сила м'язів дівчаток менше, ніж у хлопчиків, приблизно на 5 кг, а в 11 - 12 років на 10 кг. Значно зростає станова сила у хлопчиків з 7 до 11 років на 11%, а у дівчаток на 36%. Лабільність нервово-м'язової системи досягає норми дорослої людини до 8 - 10 років. У цьому віці відзначається велика рухливість, але швидке наступає стомлення, так як функції нервової системи не досягли повного розвитку. З 7 - 8 років виробляється здатність виробляти дрібні, точні рухи. Одноманітні рухи і статичні зусилля несприятливо впливають на кровообіг і дихання. Абсолютна кількість крові збільшується, а відносний зменшується. Кількість крові становить 7% ваги тіла. Кількість еритроцитів приблизно таке ж, як у дорослих. Кількість лейкоцитів у кілька разів більше, ніж у дорослих: у дітей 8 - 9 років 9900 в 1 мм, в 10 - 11 років 8200. Кількість нейтрофілів збільшується, а лімфацітов зменшується. З 8 - 9 років нейтрофілів 49,5%, а лімфацітов 39,5%, з 10 - 11 років нейтрофілів 51%, а лімфацітов 36,5%. (20)

Вага серця з 7 до 12 років зростає з 92 гр. до 134 гр. у  хлопчиків; з 87,6 гр. до 143 гр. у дівчаток. Відносна вага серця на 1 кг. Величини ваги тіла досягає найменшої величини в 10 - 11 років, що вказує на відставання  ваги серця. З віком відбувається зменшення частоти пульсу в спокої: з 92 в 1 хвилину, в 7 років до 82 в хвилину до 12 років. Систолічний об'єм у спокої збільшується з 23 см. куб. до 33 см. куб., а хвилинні обсяг у спокої з 2120 см. куб. до 2740 см. куб. Особливості електродіаграмми у молодших школярів виражені менше, ніж у дошкільнят. Сісталіческое тиск крові в 7 - 8 років 99 мм. рт. ст., в 12 років 105 мм. рт. ст., діастолічний відповідно 64 і 70 мм. рт. ст., пульсовий тиск 43 мм. рт. ст. Відбувається подальше відносне звуження просвіту судин по відношенню до ємності серця, що і викликає підвищення артеріального кров'яного тиску. Велика частина серцебиття і велика швидкість кругообігу крові забезпечує більшу кровопостачання тканин, ніж у дорослих. Розвиток іннервації серця і велика еластичність судин обслуговують краще пристосування роботи серця при пред'явленні підвищених вимог. До 7 - 8 років лімфатичні вузли добре розвинені, їх ріст і розвиток закінчується до 12 років.