Байдарочний спорт

   Обстановка ЦБС повинна підтримувати атмосферу затишного мирного "курорту" з передбаченим до дрібниць обслуговуванням.

   Не  залежно від сезону ЦБС може запропонувати своїм відвідувачам масу можливостей для активного або пасивного відпочинку.

   Отже до складу приміщень даного ЦБС можуть входити різноманітні функції приміщень:

                     - готель або готельні номери

                     - конференц-центр або конференц-зал  спортивний блок

                           ∙ басейн

                           ∙ зал для занять фітнесом

                           ∙ тренажерний зал

                           ∙ більярдна

                     - ресторан

                     - бар

                     - кафе

                     - аптечний пункт

                     - масажні

                     - об’єкти технічної експлуатації

                     - приміщення побутового обслуговування

                     - офісні приміщення

                     - камінні зали

                     - адміністративні приміщення

                     - торгівельні приміщення

                      

    Формоутворення головних і другорядних приміщень, їхнє сполучення будується на основі гармонізації й психофізіологічних закономірностей внутрішнього простору.

   В архітектурному проектуванні суспільних будинків зложилися два основних методи побудови їхньої архітектурно-планувальної композиції залежно від різного підходу до формування внутрішнього простору будинків.

Перший  метод, найбільш традиційний, заснований на чіткому поділі всіх приміщень  на однорідні функціональні групи, виділення ядра композиції й елементів функціональних зв'язків. Система організації життя в будинку в тому випадку відповідає внутрішнім просторам.

   Другий метод, що відповідає вимогам сучасної архітектури, заснований на

універсальності й різноманітному використанні внутрішнього простору шляхом створення єдиного укрупненого гнучкого внутрішнього простору із простим обрисом обсягу. В будь-якому випадку функціональні групи формуються на основі розчленовування внутрішнього простору спеціальними конструкціями - пересувними перегородками.

   У цілому вибір того або іншого методу побудови архітектурно-планувальної композиції залежить від конкретних функціональних містобудівних і художньо прорізних завдань й умов проектування суспільного будинку.

   Очевидно, що угруповання внутрішніх просторів також впливає на композиційне рішення суспільного будинку. В одних випадках, коли ядро композиції розташовується по осі симетрії, а другорядні приміщення групуються довкола нього, формується симетрична схема.

В інші, коли ядро композиції розташовується не в центрі, а супідрядні елементи вільно групуються стосовно нього, створюється асиметрична схема композиції.

   Залежно від характеру функціональних процесів угруповання приміщень

повинна враховувати: по-перше, взаємозв'язку приміщень, що вимагають безпосереднього спряження приміщень (наприклад, зал і сцена вестибюль і гардероб і т.п.), і, по-друге, взаємозв'язку приміщень за допомогою горизонтальних і вертикальних комунікацій (коридори, сходи й ін.). Той самий функціональний процес може мати трохи раціональних схем організації внутрішнього простору або об'ємно-планувальних схем.

   Вибір тієї або іншої планувальної схеми визначається характером самих функціональних процесів, але у всіх випадках структура середовища повинна відповідати структурі функцій.

   Організація плану будинку визначається розташуванням і взаємозв'язком планувального ядра зі структурними вузлами й групами приміщень по горизонталі й вертикалі.

   Планувальне ядро будинку - саме головне по функції й по розмірах приміщення або їхня група.

   Структурний вузол будинку - блок взаємозалежних по призначенню приміщень, що має структуроутворююче значення для композиції плану будинку.

   До структурних вузлів відносять:

• вхідні групи (тамбури, вестибюлі, гардеробні);

• групи  основних приміщень (зали, аудиторії);

• групи  підсобних і допоміжних приміщень, санвузли;

• а  також горизонтальні комунікації (фойє, галереї, холи) і вертикальні комунікації (сходи, ліфти, ескалатори).

   План будь-якого будинку формують структурні вузли. Основними призначеннями перечислених структурних вузлів є: забезпечення входу людських потоків у будинок з міського простору і його підготовка до виконання основної функції, здійснення головної й допоміжної функцій будинку, пересування людських потоків.

   Вхідна група

   Вхідну групу проектують при кожному вході. Залежно від призначення будівлі й системи її завантаження й евакуації влаштовують:

- об'єднані  входи й виходи (найпоширеніший  прийом);

- роздільні  входи й виходи (у магазинах,  кінотеатрах, музеях і т.п.);

- роздільні  входи й виходи для чоловіків  і жінок (у лазнях, спортивних  павільйонах та ін.) 

   Вхідна група приміщень є в більшості видів будинків обов'язковою частиною. Вона містить у собі вхідні тамбури, вестибюль, гардероб і підсобні

приміщення.

   Група основних приміщень

   У цих приміщеннях здійснюються процеси, що визначають основне призначення суспільних будинків. До основного ставляться офісні приміщення адміністративних будівель, класи й аудиторії навчальних закладів, палати й кабінети лікувальних установ, приміщення масового користування та ін.

   Досвід проектування й експлуатації суспільних будинків показує, що раціональність компонування основних приміщень може бути досягнута при повному обліку специфічних вимог функціональних процесів, оптимальної природної освітленості і доцільному рішенні евакуаційних шляхів.

   Група підсобних і допоміжних приміщень

   Санітарні вузли – приміщення санітарно-гігієнічного призначення, згруповані у вузли (туалети, умивальники, ванні, душові, сушарки для одягу й т.п.). Ці приміщення обладнаються водопроводом і каналізацією, що визначає угруповання та розміщення їх у будинку. Гігієнічні приміщення необхідно ізолювати від інших приміщень і групувати в особливі вузли як у плані одного поверху, так і по вертикалі один над одним.

   Приміщення туалетів, у відповідності зі СНиП, розташовуються на відстані, не перевищуючому 75 м від найбільш вилученого місця перебування людей. Входи в сан. Вузли передбачаються через шлюзи з умивальниками. Звичайно кабіни із приладами й обладнанням блокуються біля внутрішньої стіни. Двері в кабіни відкриваються назовні.

   Кількість приладів у санвузлах (унітазів, душів, умивальників і т.п.) і їх площі визначаються залежно від кількості людей у будинку. Розрахунок кількості приладів ведеться з урахуванням співвідношення чоловіків і жінок, що перебувають у будинку, і залежить від типу

будинку.

   Розміри кабін у чистоті приймаються 1,2.0,85 м. Висота перегородок не менш 1,8м.

   Низ перегородок - на рівні 0,2 м від підлоги.

   Ширина проходів у сан. вузлах проектується: між двома рядами кабін - 1,5 м, а при числі кабін більше шести - 1,2 м; між рядами кабін і стіною або перегородкою - 1,3м, а при розташуванні пісуарів проти кабін - 2 м. Відстань між осями настінних пісуарів приймається - 0,7 м.

   Ширина проходу між рядами  умивальників - 1,6 м, а між рядами умивальників і стіною або перегородкою - 1,1 м. Відстань між кранами умивальників - 0,65 м.

   Ширина проходу між рядами душових кабін - 1,5 м, а між рядом кабін і стіною або перегородкою - 0,9 м. Розміри (у плані) для відкритих душових кабін приймаються 0,85*1 м .

   Санвузли й душові дитячих дошкільних установ, шкіл, лікарень і спортивних споруджень проектуються по нормах відповідних глав СНиП. Так, санітарні вузли у школах обладнаються з розрахунку 1 унітаз на 30 дівчинок, 1 унітаз і пісуар на 40 хлопчиків і 1 умивальник на кожні 60 учнів.

   В адміністративних, проектних й інших установах 1 унітаз й 1 пісуар на 50

чоловіків й 1 унітаз на 20 жінок.

   У театрах, концертних залах, клубах та інших видовищних установах 1 унітаз й 2 пісуара на 100 чоловіків й 1 унітаз на 50 жінок.

   У спортивних залах душові обладнаються з розрахунку - 1 ріжок на 10 чоловік, у басейнах - 1 ріжок на 3 чоловік. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

4.Конструктивне  рішення 

Підпірні  стіни та причали 

   Загальні  положення застосування гофрованих конструкцій при будівництві  та ремонті штучних споруд. Використання металевих гофрованих конструкцій (МГК) в будівництві налічує 130 років. Перші водопропускні конструкції  з'явилися в Росії у 1875 р. До 1914 було збудовано 5 тисяч об'єктів. Більшість  з них знаходяться в експлуатації зараз. В наш час можна виділити чотири основні направлення використання гофрованих конструкцій:

• будівництво промислових та транспортних об'єктів;
• будівництво водопропускних споруд;
• будівництво захисних споруд;
• будівництво інженерних комунікацій

 

   Підпірні  стіни, причали для судів (полегшені  конструкції з металевого оцинкованого профілю) 

Технічне вирішення:

   Розроблена  комбінована конструкція з металевих  гофрованих секцій коробчатої конструкції, в яких передані вертикальні елементи колони стикуються з вертикальними задніми елементами за допомогою стальних розпірних листів, поєднаних міх собою різьбленим поєднанням й кріпленнями (діаметр не менше 16 мм). Передні елементи модульних секцій виготовляються з гафрованих листів 2,5-8,0 мм. Модульні секції, внутрішній простір яких, послойно заповнюється сипучим водопроникним матеріалом(камінь, щебень...) розташовані один на одному під різним ухилом. Крок між колонами (довжина однієї секції) 3 м, висота і ширина секції підбирається в залежності від розрахованих навантажень і місця встановлення.

   Для забезпечення необхідної стабільності підпірної стіни в за стінній  частині модульних конструкцій  споруджують армоґрунтову конструкцію  у вигляді почергових слоїв щільного дренажного ґрунту (не менше 400мм) і геотекстильних слоїв, зважаючи на міру віддалення від передньої стінки і переходячи у відкіс.

   Для адаптації ґрунту довжина передніх і задніх елементів і крок між  вертикальними елементами об'ємної  підпорної стіни змінюються за допомогою  розпірних деталей в залежності від висоти стіни, ґрунтових умов профілю місцевості або дна водойма  і прогнозуючих навантажень.

Перевага:

• з'являється можливість проектування підпірних стін значної висоти і практично любої конфігурації. Стіни даної конструкції наділені оптимальним співвідношенням ваги і несучої здатності;
• забезпечує швидку та економічну транспортування основних конструкцій

стін –  гофролистів-стінок та інше; 

• скорочується протяжність будівництва в наслідок простоти технологічного

процесу, виключаючи використання важких, будівельних механізмів;

      • забезпечується   зниження   матеріалоємності.   З'являється    можливість використання місцевих грунтів в якості основного      будівельного матеріалу;