Футбол

Зміст:

Вступ

1.Історія розвитку футболу;

2.Головні правила;

3.Перший офіційний турнір,та перший кубок;

4.Футбол в Україні;

Висновки

Література 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.Історія розвитку футболу.

                                                Футбол в стародавні часи

  Футбол - одна з найдавших ігор людства. Невідомо, де і коли він з'явився. Архівні джерела, знайдені в Китаї та Єгипті, зокрема зображення гравців з м'ячем, окремо м'ячі, дають вченим підстави стверджувати, що футбол був відомий людству задовго до нашої ери. Так, англійський професор Барканс переконаний, що навіть первісні люди грали в футбол кам'яним м'ячем. Китайцям гра з м'ячем була відома ще понад 5000 років тому. Імператори вважали, що така гра є важливим засобом військової під-готовки. На футбольних майданчиках воїни намагалися застосовувати тактику, якої вони дотримувалися на полі битви, тож і вдосконалювали основні принципи атаки та захисту. М'яч тоді був набитим кінським волосом і обшитий шкурою. А надувними м'ячами почали грати вже у XVIII столітті. В правилах навчання воїнів, виданих в Китаї понад 2000 років тому, досить докладно описано гру в футбол. Архівні дані свідчать, що змагалися між собою дві команди, завданням яких було потрапити м'ячем у отвір в сітці, натягнутій між двома бамбуковими жердинами. Переможців нагороджували щедрими подарунками. Деякі популярні гравці навіть призначались на високі державні або військові посади. Згодом під назвою "Кемарі" футбол із Китаю перекочував до Японії. Тут ця гра стала частиною чисельних религійних обрядів, але широкого розповсюдження серед населения не здобула. Археологічні розкопки, проведені в Єгипті та стародавній Греції, а також архівні джерела, засвідчують, що там футбол був досить поширений. Так, він згадується у всесвітньо відомій "Одіссеї" Гомера. Ця гра була складовою частиною спартанського виховання юнаків, оскільки вимагала від її учасників прояву сили та елементів боротьби. У стародавній Греції гра з м'ячем мала три назви: "Файнінда", "Гарпаціон", "Єпіскурос". Однак тільки у перших двох видах завданням гравців (що складали дві команди по 15 чоловік у кожній) було оволодіти м'ячем, зберегти його під контролем своєї команди і провести у визначене місце або ворота ногами, Із літературних джерел відомо, що Софокл, Александр Македонський, Діонісій також були знайомі з грою у футбол, існує чимало згадок, що в стародавній Греції в гімназіонах існували спеціальні майданчики для гри, яку організовував і проводив ок-ремий вчитель. Це був дійовий засіб фізичного загартування не лише воїнів, але й оздоровления усієї нації. К.Гален - римський лікар і природодослідник, писав, що гра з м'ячем забезпечувала фізичну, психічну підготовку найширших мас. Вона, на його думку, є могутнім засобом лікування хворих. Хоч сам Гален мав міцне здоров'я, багато часу віддавав цій грі, оскільки, власне, таким способом вів боротьбу зі стараниям.

  Після занепаду стародавньої Греції, футбол під назвою "Гарпастум", стрімко завойовує римлян і особливо захисників імперії. 3міст гри полягав у перекидані м'яча один одному так, щоб занести його за основні лінії половини майданчика суперників. Ті лінії вважалися голевими. Існувала ще и центральна лінія. Правила гри забороняли одному і тому самому гравцеві володіти м'ячем двічі до взяття воріт. За їх порушення м'яч передавався суперникам.

  Гравці тоді мали взуття, яке римляни називали "кальцеус". Корінь цього слова зберігся в Італії до наших днів, де "кальчіо" означає футбол.

   Завойовуючи дедалі нові території, римські воїни просувалися вглиб Європи - до Франції, Німеччини, Англії і впроваджували свої звичаї та ігри. Легіонери весь вільний час віддавали футболу.

У Франції  ця гра називалася "Soule" або "Choule". Завдання гравців тут зводилося  до того, щоб переміщувати м'яч від  однієї лінії до другої. Боротьба за м'яч була безкомпромісною і навіть небезпечною. Тож і з'явилися королівські та парламентські укази про заборону гри, що призвело до тимчасового занепаду футболу.

  В Англії найпопулярнішим видом розваги був "футбол натовпу". Ігри неорганізованих гуртів проводилися на майданах і вулицях міст, що паралізувало життя населення, завдавало великих збитків ремісникам, торговцям. Усе це викликало невдоволення королів, і в 1314 р. Едуард ІІ видав указ, де зазначалося: "У зв'язку з тим, що гра у м'яч призводить до великого безладдя, а це само собою є велике зло, ми іменем короля під страхом ув'язнення забороняємо грати в футбол у великих містах". Його послідовники Едуард III, Річард II та Генріх IV ще неодноразово повторюватимуть цей указ. 3амість гри у футбол мешканцям міст пропонувалося зайнятися метанням списа чи стрільбою з лука. Не зважаючи на суворі заборони популярність футболу серед населення зростала. На зображення гри з м'ячем (різьба по дереву) натрапляємо в кафедральному соборі м. Ланкастер, який побудовано в XIV ст. і є найстарішим у світі. Про нехтування забороною королівськими указами цієї гри згадує В.Шекспир у "Комеди помилок" та "Королі Лірі".

   В Італії в часи Середньовіччя у "саlcio" грали переважно у містах Флоренції та Падуї, але там уже існували деякі правила гри. Так, визначалася кількість учасників в команді, ставилися певні вимоги до розташування гравців, що вважається витоками тактичних систем гри. Існує думка, що ігри з м'ячем в середні віки були відомі також і в країнах Африки та Південної Америки, але там вони мали релігійно-культовий характер. Отож фахівці та більшість істориків вважають, що футбол постав на традиціях ігор з м'ячами, якими користувалися за давніх часів та в Середньовіччі, а батьківщиною його є, безперечно, Англія. У першій половині XIX ст. "футбол натовпу" вже мав два різновиди:

з м'ячем тільки ногами (футбол);

гра з м'ячем руками та ногами (регбі).

  Останній вид спорту здобув назву від міста Регбі, в коледжі якого ця гра культивувалася. Якщо в цьому місті грали руками і ногами, то в містечку Херроу - тільки ногами. Шанувальники одного способу гри домоглися, щоб м'яч був овальної форми, а іншого -- щоб м'яч був лише круглий.

Виникнення  сучасного футболу  в 1863 році.

  Велику популярність футбол мав серед учнівської молоді. Досить сказати, що вже на початку XIX ст. він був включений до навчальних програм шкіл і проводились змагання. Трохи пізніше почали створюватися футбольні клуби. Перший -- "Форест клаб" -- з'явився у 1859 р. у містечку Єпінг, поблизу Лондона. Найстарішими вважаються також клуби "Барнс", "Блек-хед", "Кристал Палас", "Кільбурн", "Крузейдер" тощо.

   У 1823 р. було дозволено гравцям бігти з м'ячем. Саме тоді було покладено початок розвитку сучасних правил футболу та регбі, історія яких, в ті далекі часи тісно перепліталась. Оскільки у кожній місцевості існували свої правила, то, певна річ, під час матчів постійно виникали непорозуміння. Це змусило представників усіх створених до того часу клубів зібратися в 1863 р. у Лондоні, щоб розробити єдині правила гри, але досягти згоди не вдалося, зате було створено Англійську футбольну асоціацію. А перші єдині правила гри були ухвалено в 1863 р. У них передбачено чисельний склад команд, розміри футбольного поля та воріт, гравцям заборонялося грати руками в межах штрафного майданчика (за винятком воротаря). Вони складалися з 13 пунктів. У перші правила постійно вносилися доповнення, поправки, нові параграфи. Однак в основному вони збереглися до наших днів. Створення Футбольної асоціацій сприяло переходу від стихійного до організованого футболу.

  На другому засіданні Футбольної асоціації, 6 грудня 1863 р., було вирішено вважати футбол і регбі різними видами спорту. Це і є дата народження сучасного футболу.

Переворот у тактику футболу внесли дві  команди міста Глазго, їх гравцями у 1870 р. під час гри вперше в історії було застосовано передачу м'яча. 3 тих пір футбол став командною грою. На жаль, прізвище футболіста, який вперше здійснив передачу м'яча, історії не відоме. Цей гравець, власне, і дав поштовх для розвитку і подальшого вдосконалення сучасної тактики гри.

   Ігри на Кубок Англії проводяться з 1871 р. Вони надзвичайно популярні у глядачів і сьогодні. У 1873 р. було проведено перший Міжнародний матч між командами Англії і Шотландії.

У 1888 р. було створено Англійську, а у 1890 р. Шотландську футбольні ліги.

   Завдяки англійцям футбол став улюбленою грою і в інших країнах Європи. Під час стоянок кораблів у портах вони організовували матчі між членами команд, до складів яких залучалась місцева молодь.

Французькі  студента, що навчалися в Англії в 1872 р. у портовому міcтi Гавр створили першу футбольну команду, а "Перший футбольний клуб" у Парижі з'явився в 1879 р. Англійці, що навчалися в Швейцарії організовували там футбольні команди. Так, у 1879 р. у Женеві заявив про себе футбольний клуб "Сент Гал", а в 1886 р. у Цюріху -- "Грасхоперс". У 1875 р. виник "Швейцарський футбольний союз". Згодом футбольні клуби було утворено також i в інших країнах Європи, зокрема в Данії, Голландії, Бельгії, Німеччині, Aвстрiї та Угорщині. Швидкий i динамічний розвиток футболу, що спостерігався в Європі на початку XX ст. спонукав до створення міжнародної організації. І вже у 1904 р. у Парижі відбулася конференція за участю Бельгії, Данії, Франції, Голландії, Іспанії, Швейцарії та Швеції, де i було засновано Міжнародну федерацію футбольних асоціацій (ФІФА) -- (Federation Intemacional Football Association).

  Першим головою ФІФА було обрано француза Р.Гірена. До речі, англійці спочатку ігнорували ФІФА, а через piк, переконавшись у її швидкому організаційному зростанні, стали її членами.

  Країни Латинської Америки ввійшли в ФІФА починаючи з 1912 року (Аргентина). В наш час ФІФА об'єднує футболістів близько 170 країн і являється найбільшою міжнародною спортивною організацією, масштаби діяльності якої відповідають величезній популярності футболу в світі. З 1908 року футбол включений в програму Олімпійських ігор. В першому олімпійському турнірі приймало участь 7 країн. Перемогла збірна Англії.

Розвиток  футболу в світі.

  Створення Міжнародної федерації сприяло поширенню i зміцненню контактів як між футбольними клубами різних кpaїн, так i між національними збірними командами, що порушило питання про організацію i проведення чемпіонатів світу i включення футболу до програми Олімпійських iгop. Перший чемпіонат світу ("Кубок світу") відбувся в Уругваю у 1930 р., в якому взяло участь із національних збірних команд. У фінальному матчі збірна Уругваю перемогла збірну Аргентини з рахунком 4:2 i стала першим чемпіоном світу. Другий чемпіонат проводився в Італії у 1934 р. до нього залучено було вже 32 національні з6ipнi команди. У фіналі господарі поля в додатковий час узяли гору над збірною Чехословаччини (2:1). У матчі за третє місце німецькі футболісти здобули перемогу над австрійцями (3:2) i стали бронзовими призерами. У чемпіонаті світу, що розігрувався у 1938 р., у фіналі італійська збірна з рахунком 4:2 виграла в угорців. А в матчі за третє місце з таким самим рахунком бразильці перемогли шведів.

  У зв'язку з початком Другої світової війни в розіграшах чемпіонатів cвiту наступила вимушена перерва.

   У післявоєнні роки черговий чемпіонат світу відбувся в Бразилії (1950р.). У фіналі на стадіоні "Маракана" в присутності 200 000 глядачів господарі поля зазнали поразки з рахунком 2:1 від збірної команди Уругваю. А в матчі за бронзові медалі шведи перемогли італійців (3:1).

  П'ятий чемпіонат світу проводився в Швейцарії у 1954 р. Угорці, які вважалися фаворитами чемпіонату, в фіналі програли збірній команді Федеративної Республіки Німеччини (3:2). Бронзові медалі завоювали австрійці, які з рахунком 3:1 перемогли уругвайців.

  Черговий, шостий, чемпіонат світу було розіграно в Швеції в 1958 р. У фінальному матчі бразильці виграли у шведів (5:2). У зустрічі за бронзові медалі збірна французів перемогла німців з рахунком 6:3.

Сьомий  чемпіонат світу було проведено  в Чилі у 1962 р. Тут у фінальному матчі збірна команда Бразилії перемогла  чехословацьких гравців (3:1), а в зустрічі за бронзові медалі чілійські футболісти взяли гору над югославами (1:0). В 1966 р. восьмий чемпіонат світу розігрувався в Англії. У фіналі господарі поля здобули перемогу над збірною командою Федеративної Республіки Німеччини (4:2). Бронзовими призерами тоді стали португальці, які випередили збірну Радянського Союзу (2:1).

   В Мексиці у 1970 р. переможцями дев'ятого чемпіонату світу виявилися бразильці, перемогли у фіналі збірну Італії (4:1). В матчі з уругвайцями за третє місце збірна команда Федеративної Республіки Німеччини обійшла суперників з рахунком 1:0. Важливо підкреслити, що до 1970 р. в фіналі чемпіонатів світу брало участь 16 команд, але, враховуючи велику популярність футболу та в зв'язку з підвищенням рівня якості гри в ycix країнах cвiту, ФІФА ухвалила довести кількість фіналістів до 24 команд.

  У черговому, десятому, чемпіонаті світу, який проводився в 1974 р. у Федеративній Республіці Німеччині, у фіналі господарі поля перемогли голландців (2:1), а бронзовим призером стала збірна команда Польщі.

Одинадцятий чемпіонат розігрувався в Аргентині в 1978 р. Тут у фіналі господарі поля перемогли збірну команду Голландії (3:1), а бронзові медалі здобули бразильці, які виграли у збірної Італії (2:1).

  У дванадцятому чемпіонаті в Іспанії (1982), у фіналі збірна Італії виборола перемогу в команди Федеративної Республіки Німеччини (3:1). Тоді бронзовими призерами нарекли поляків, які випередили французів з рахунком 3:1.