Футбол

  У 1986 р. в Мексиці збірна команда Аргентини у фіналі виграла у збірної Федеративної Республіки Німеччини (3:2) i стала переможцем тринадцятого чемпіонату світу.

  У 1990 р. в Італії на чотирнадцятому чемпіонаті світу у фінальному матчі грали німецька та аргентинська збірні команди, де останні зазнали поразки (2:0).

  П'ятнадцятий чемпіонат світу відбувся у США в 1994 р. У фіналі зустрілися команди Бразилії та Італії. Гра з додатковим часом закінчилася з рахунком 0:0. В одинадцятиметрових ударах перемогли бразильці (3:1). В матчі за третє місце шведи виграли у болгар з рахунком 4:0.

Основні етапи і дати розвитку футболу.

  Як повноправний вид спорту футбол заявив про себе в 1900 р., коли увійшов до програми Олімпійський iгop. Тоді в Парижі англійці, перемогли господарів поля і стали першими в icтоpiї чемпіонами Олімпійських iгop.

  На III Олімпійських іграх в Сент-Луїсі (1904 р.) футболісти Канади виграли у збірної команди США и здобули золоті медалі. В Лондоні у 1908 р. англійці у фіналі обійшли збірні команди Данії та Голландії i теж одержали золоті медалі. Свій ycпіx вони повторили i на наступних V Олімпійських іграх в Стокгольмі (1912 р.), де побороли датчан з рахунком 4:2, а бронзовими призерами стала команда Голландії, яка взяла гору над збірною Фінляндії.

   Чepгoвi Олімпійські ігри відбулися тільки у 1920 р. Тривалу перерву спричинила Перша світова війна. В Антверпені у фіналі господарі поля зустрілися з футболістами Чехословаччини, але матч не закінчився, оскільки гocтi, не погодившись з рішенням судді, покинули поле i, певна річ, втратили олімпійські нагороди. Тоді срібні медалі повезли додому футболісти Іспанії, а бронзові -- Голландії. У 1924 р. олімпійським чемпіоном стала команда Уругваю, яка у фіналі перемогла команду Швейцарії з рахунком 3:0, а третє місце посіли футболісти Швеції.

  В Амстердамі у 1928 р. уругвайці, які перемогли команду Аргентини (2:1), захистили титул чемпіонів, здобутий ними на попередній Олімпіаді. Бронзові нагороди одержали футболісти Італії, які виграли у команди Єгипту з рахунком 11:3.

  1932 р. з програми Олімпійських iгop футбол був вилучений, i тому переможець не визначався.

  У 1936 р. Олімпійські ігри проводились у Берліні. У фінальній гpi італійців та австралійців перші здобули перемогу (2:1), а бронзові медалі виборола команда Норвегії, яка обійшла збірну Польщі (3:2).

Чергова довготривала перерва в проведенні Олімпійських iгop була через участь багатьох країн світу у Другій світовій війні.

Наступна, XIV Олімпіада проводилася у Лондоні  через 12 років (1948р.). У фіналі команда  Швеції перемогла югославів (3:1), а  бронзовими медалями була нагороджена  команда Данії, яка виграла у господарів Олімпійського турніру з рахунком 5:3.

   В Гельсінкі (1952 р.) переможцями XV Олімпіади стали угорці, які виграли у фіналі в команди Югославії (2:0). Бронзові медалі завоювала команда Швеції, випередивши збірну Федеративної Республіки Німеччини (2:0).

    В Мельбурні у 1956 р. переможцем турніру була збірна команда Радянського Союзу, яка у фіналі поборола югославів, а бронзовими призерами - футболісти Болгарії.

   1960 р. в Римі золоті олімпійські медалі завоювала команда Югославії, що у фінальній грі перемогла датчан (3:1). Бронзовими призерами стала збірна Угорщини, яка перемогла господарів Олімпіади (2:1).

   В Токіо у 1964 р. золоті медалі дістались збірній команді Угорщини в матчі з Чехословаччиною (2:1), а бронзові -- команді Німецької Демократичної Республіки.

  На іграх XIX Олімпіади в Мексиці (1968 р.) угорці повторили свій токійський успіх i здобули золоті медалі. Вони в фінальному матчі виграли у збірної Болгарії з рахунком 4:1.

  В Мюнхені у 1972 р. перемогу на Олімпійських iгpax одержала збірна Польщі. У фінальному матчі вона поборола збірну Угорщини (2:1). Бронзовими медалями тоді було нагороджено збірні команди Радянського Союзу та Німецької Демократичної Республіки, оскільки матч між ними за третє місце після додаткового часу закінчився з рахунком 2:2.

   У 1976 р. в Монреалі на XXI Олімпійських iгpax володарями золотих медалей стали футболісти Німецької Демократичної Республіки. Вони у фінальній гpi випередили збірну Польщі (3:1), а в матчі за бронзові медалі команда Радянського Союзу перемогла збірну Бразилії (2:0).

На  ігpax XXII Олімпіади у Москві (1980 р.) лідером Олімпійського турнipy виявилась  збірна команда Чехословаччини, яка  у завершальному матчі здобула  перемогу, вигравши у збірної команди  Німецької Демократичної Республіки (1:0). Бронзові медалі завоювали господарі поля. Вони перемогли збірну Югославії (2:0).

   У 1984 р. у Лос-Анджелесі золоті медалі отримала збірна Франції, яка в останньому поєдинку виборола перемогу над командою Бразилії (2:0), а в iгpi за бронзові медалі югослави взяли гору над італійцями (2:1).

  На XXIV Олімпіаді в Сеулі (1988 р.) найбільший ycпiх мала команда Радянського Союзу, яка в останньому матчі виграла у збірної Бразилії (2:1).

  В Барселоні (1992 р.) золоті медалі дісталися господарям Олімпійських iгop, які у фіналі випередили команду Польщі з рахунком 3:2.

  У 1996 р. в Атланті на XXVI Олімпійських iгpax у фінальному матчі нігерійці перемогли Аргентину з рахунком 3:2. Бронзовими медалями нагороджено команду Бразилії, яка перемогла португальців з рахунком 5:0.

   Вперше в історії Олімпійських iгop було проведено турнір серед жіночих команд, Олімпійським чемпіоном стала команда США, яка перемогла китаянок з рахунком 2:1. Бронзовими медалями нагороджено команду Норвегії, яка з рахунком 2:0 перемогла команду Бразилії.

Футбол  у СРСР.

  Датою утворення футбольної збірної Союзу Радянських Соціалістичних Республік вважається 16 листопада 1924 року. Тоді, зустрівшись із збірною Туреччини, збірна СРСР «насухо» виграла у турків 3:0. Після цього матчу більше десяти років збірна СРСР грала у футбол, а потім майже на двадцять років припинила гру на світових турнірах. Чому? Винувата в цьому, в основному, Велика Вітчизняна війна, яка «згребла» на себе всі ресурси країни, а також протистояння комунізму решті всього світу. І лише після війни в СРСР задумалися про відродження збірної по футболу. І в 1946 році наша збірна була сформована і ввійшла до складу ФІФА.

  Це відбулося на XV Олімпійських іграх, що проходили в 1952 році. Наша збірна провела зустрічі із збірними Угорщини, Польщі, Румунії, Болгарії, Чехословакії, Фінляндії. Дебют вдався - збірна СРСР показала добрий футбол, але все таки поступилася сильній збірній Югославії і вибула з турніру. В тому історичному матчі СРСР програвала 1:5, але порівняла рахунок до 5:5. Наступного дня довелося перегравати, і СРСР поступилася Югославії 1:3. «На моєму спортивному віку, - писав капітан команди СРСР і учасник матчу В.М. Бобрів, - промайнуло немало напружених футбольних матчів. Але, мабуть, матч з олімпійською командою Югославії перевершив все по гостроті, по напруженню пристрастей, по спортивній люті».

  Зарубіжна преса оцінила футбол СРСР дуже високо. Англійський спортивний оглядач Д. Пейдж писав, що найбільшою несподіванкою олімпійського футбольного турніру з'явився дебют радянської команди, яка на його думку, зовсім не була схожа на недосвідчених новачків. А ось на батьківщині виступ збірної був визнаний невдалим.

Тому, в наступному сезоні СРСР зобов'язана  виграти. Адже була епоха комунізму, і не могло бути інакше!

  В 1954 році оновлена команда розгромила збірну Швеції з рахунком 7:0, пізніше зіграла внічию з олімпійськими чемпіонами угорцями. В 1955 році СРСР приймав гостей - збірну ФРН. Тоді вони були чемпіонами світу, тому цей матч був дуже відповідальним, в ньому радянська збірна хотіла перевірити свої сили. І СРСР виграла 3:2. Результат показав, що сили збірної зросли, що значно укріпило її авторитет. І вже через рік на олімпійських іграх в Мельбурні збірна СРСР перемогла югославів (1:0) і узяла «золото».

  Отже, підведемо підсумок: за 1954-1956 роки збірна СРСР в 22 матчах отримала 16 перемог, 4 внічию, і всього 2 програли. Забито 69 м'ячів, пропущено всього 17, що недивно, адже тоді в збірній числився такий відомий воротар, як Лев Яшин, який був визнаний кращим футболістів Європи в 1963 році. Яшин провів у складі збірної 78 матчів.

2.Головні правила. 

  Кембриджські правила, перший уніфікований звід футбольних правил, був складений в Кембриджському університетті в 1848 році. Творці Кембриджських правил прагнули розробити гру, прийнятну для студентів, які грали в різні форми гри з м’ячем в приватних школах. До того майже кожна школа і кожен футбольний клуб мали свої власні зведення правил. Одні правила допускали ведення і передачу м'яча руками, інші - відкидали; в одних командах кількість гравців обмежували, в інших - ні. В одних командах дозволялося штовхати, робити підсікання і бити суперника по ногах, в інших це було заборонено. Таким чином, англійський футбол перебував у хаотичному стані. І в 1848 році була зроблена перша серйозна спроба виробити універсальний звід футбольних правил. Г. де Уїнтон і Джон Чарльз Трінг з Кембриджського університету зустрілися з представниками приватних шкіл Ітона, Харроу, Шрусбері, Регбі та Вінчестера з метою сформулювати і прийняти звід єдиних правил. Дискусія тривала 7 годин і 55 хвилин, в результаті якої був опублікований документ під назвою «Кембриджські правила». Їх запозичили багато команд в районі Кембриджа але загального визнання вони не здобули. Тим не менше, Кембриджські правила стали першими розробленими футбольними правилами та передвісниками сучасного футболу. Вони відіграли значну роль в формуванні сучасних футбольних правил.

  В 1863 році Ебенізер Кобб Морлі, адвокат з міста Кінгстон-апон-Халл, опублікував статтю в газеті Беллз лайф в з пропозицією створити керівний орган футболу. Ідею Морлі підтримали керівники інших футбольних клубів, в результаті чого такий керівний орган був створений. Також він був причетний до складання перших Правил гри в футбол. Саме тому його вважають не лише батьком Футбольної Асоціації, але й батьком футболу. Морлі став першим секретарем Футбольної асоціації Англії (1863-1866) та другим її президентом (1867-1874).

   26 жовтня 1863 року представники ряду футбольних клубів зустрілися в Таверні Каменярів (Freemasons' Tavern) на Лонг-Ейкр в Ковент Гарден. Це було перше засідання Футбольної асоціації, перший офіційний футбольний орган. За результатом першої зустрічі учасники засідання звернулися із закликом до представників інших приватних шкіл Англії приєднатися до асоціації. За винятком Аппітгема (Uppingham school), решта шкіл відмовилися. Всього було проведено 6 зустрічей Футбольної Асоціації в період між жовтнем та груднем 1863 року. Найбільш прийнятними для Асоціації виявились Кембриджські правила, які й були прийняті за основу під час п’ятого засідання 1 грудня 1863 року. Правила забороняли футболістам пересуватися по полю з м’ячем в руках а також не дозволяли блокування, поштовхи, підніжки і підсічки, нанесення ударів по ногах. Більшість делегатів підтримали цю пропозицію за винятком Френсіса Кемпбелла, представника футбольного клубу Блекхет і першого управляючого фінансами Футбольної асоціації. Під час шостого і заключного засідання 8 грудня 1863 року, Френсіс Кембелл повідомив присутнім, що хоча футбольний клуб Блекхет затвердив принципи Асоціації, він не може погодитись грати за новими правилами, які забороняють підніжки, підсічки, і оголосив про вихід з організації. За результатами зустрічі 8 грудня Футбольна Асоціація опублікувала Правила гри у футбол, перший детальний набір правил, який пізніше став відомий під назвою футбол.

    Прийняті членами ФА Правила гри у футбол визначали максимальну ширину та довжину поля, процедуру початку гри з центра поля, тлумачили різні терміни, включаючи взяття воріт, вкидання м’яча в гру, положення поза грою. Торкання та передача м’яча руками дозволялась за умови, що його спіймали після першого відскоку. Незважаючи на уточнення характеристик взуття (заборонялось взуття з металевими шипами, залізні вставки та гутта перча), не було конкретних правил по кількості гравців, виконання пенальті, штрафних ударів, порушень гри чи розмірів футбольного м’яча. Капітанам обох команд необхідно було узгоджувати ці моменти перед початком кожного матчу.

   Встановлені ФА закони негайно вступили в дію, до яких приєдналися клуби Шеффілд та Ноттінгем, проводячи щорічні змаганням по правилах ФА. Протягом наступних двох років приєдналися Честерфілд і Стоук. До того часу команди визначились з кількість футболістів по 11 в кожній команді, гра велася круглим м’ячем (на відміну від регбі). Зазначалось, що всі гравці перед м’ячем перебувають в положенні поза грою, унеможливлюючи передачу м’яча вперед, так як це прийнято в регбі сьогодні. Згодом ведена заборона на гру рукою в м’яч за винятком одного гравця в кожній команді, воротаря. Червона стрічка протягалась між стійками воріт для позначення верхньої частини воріт. Втім, ФА в перші 10 років свого існування була не настільки вже популярна. За цей період до неї увійшло лише 18 клубів.