Особливості розвитку швидкісних якостей у веслувальників високої кваліфікації в річному циклі тренування

Прискорення варто використати й у підготовці у спортивних іграх. Тут повторні 20-30 сек темпу понад, чергуючись зі звичайним режимом гри, пред'являють значно підвищені вимоги до бистроти дій гравців, до миттєвої оцінки ситуації, до негайної реакції на маневри супротивника. При цьому зовнішні умови можуть бути ускладнені не тільки зменшенням ігрового поля, але й перешкодами на ньому (розставленими, підвішеними, нерухомими й що рухаються). Подібний метод буде корисний і для поліпшення тактичної підготовленості, створюючи можливість програвання шквальних натисків на команду супротивника. 

20. Виконання вправи з ходу полягає в можливо швидкому проходженні короткої ділянки дистанції після попереднього розгону. Ця ділянка повинна бути такою, щоб її можна було пройти не більш ніж за 5-20 сек (залежить від виду спорту). Більш ефективний даний метод при проходженні ділянки максимальної швидкості на час. Метод з ходу застосовується в підготовці легкоатлетів, велогонщиків, ковзанярів, веслярів, у тренуванні інших спортсменів. 
21. У перемінному методі нарощування швидкості, підтримка її й уповільнення (за умови повторення кілька разів підряд) дозволяє досить ефективно опановувати вмінням розвивати максимальну швидкість, роблячи це вільно, без зайвих напружень. Перемінний метод використається в підготовці спринтерів-бігунів, велосипедистів, ковзанярів, веслярів. Не має сумніву, що цей метод може широко застосовуватися й у боротьбі, боксі й спортивних іграх, а також при виконанні спеціальних вправ на бистроту. 
22. У вихованні бистроти досить ефективний зрівняльний метод. Наприклад, у бігу на 100 м всю дистанцію біжить найсильніший спортсмен, трохи менше - другий по силам, ще менше - більш слабкий і так далі. Перевага дається кожному, виходячи з результатів у бігу на коротку дистанцію.

Ефективність  цього методу дуже висока, оскільки він дає можливість спортсменам  різної підготовленості боротися один з одним у рівних умовах, з емоційним підйомом, проявляючи максимальні вольові зусилля.  

23. Різні естафети й ігри також є прекрасним методом виховання бистроти, тому що проводяться, як правило, дуже емоційно, без зайвих напружень. Це баскетбол, бейсбол і ін. Особливо велике значення естафети й ігри мають у заняттях з юними спортсменами. 
24. Більш емоційне забарвлення мають тренувальні й офіційні змагання. Вони по праву можуть бути названі одним з найважливіших методів виховання бистроти. Тільки в змаганнях спортсмен повністю проявляє всі свої сили й можливості у бистроті та швидкості.

Однак треба  застерегти від участі у великій  кількості змагань тих, хто ще не опанував досить правильно спортивну техніку. Передчасні спроби проявити максимальну бистроту при слабкому руховому навику можуть закріпити техніку з помилками, зробити рух зажатим.

25. Для виховання бистроти найбільш часто використовують повторний метод. Інші методи виховання бистроти органічно пов'язані з повторним методом, оскільки будь-яка вправа на бистроту вимагає багаторазового повторення.

26. Окрім загальних положень навчання й тренування, особливостей навантаження й планування, треба дотримуватися наступних правил:

1. Тривалість безперервної циклічної вправи повинна бути такою, при якій вона виконується без зниження субграничної або граничної швидкості.
2. Кількість повторень безперервної циклічної вправи повинна бути такою, при якій вона щораз виконується без зниження швидкості.
3. У тренувальній роботі ациклічного типу кількість повторень повинна бути такою, при якій атлет виконує щораз рух без зниження швидкості.

Тренувальна робота, спрямована на розвиток бистроти, повинна закінчуватися, як тільки суб'єктивні відчуття атлета або показання секундоміра вкажуть про стомлення. Однак ця робота може тривати в більшій мері для розвитку витривалості й зміцнення мускулатури й у меншій мері для поліпшення техніки.

4. Відпочинок між вправами повинен створювати готовність атлета повторити ту ж роботу, не знижуючи швидкості. Внаслідок високої інтенсивності роботи при швидких рухах дуже часто утворюється киснева заборгованість, що погашається нерідко протягом багатьох хвилин. Наприклад, після бігу на 100 м ЧСС відновлюється через 40-50 хв. а величина поглинання кисню приблизно на 40-й хв. Здавалося б варто робити більше тривалі інтервали відпочинку між повтореннями вправ. Однак зайва тривалість інтервалів відпочинку знижує бистроту рухів. Отже, основну роль у цьому грає зменшення збудливості центральної нервової системи, а також зниження температури тіла (у першу чергу в м'язах), підвищеної в процесі розминки й попередньої роботи.

5.      Тривалість відпочинку залежить від виду вправ, стану спортсмена, його підготовленості, умов тренування; вона визначається на підставі досвіду й суб'єктивних відчуттів, що підказують момент найбільшої готовності до роботи.

6. Вихованням бистроти варто займатися майже щодня, і обов'язково циклами у кілька днів підряд. У цьому випадку:

а) повторне тренування з субграничної швидкістю повинне забезпечувати утворення й зміцнення рухового навику;

б) повторне тренування із граничною швидкістю повинне проводитися у фазі підвищеної працездатності, що виникла в результаті попереднього заняття.

У цей час використовуються в основному два варіанти побудови тижневого циклу. Перший варіант: перші чотири дні - тренування, п'ятий і шостий дні - тренування або (частіше) змагання; сьомий день - відпочинок; другий варіант: перші три дні - тренування, четвертий день - відпочинок, п'ятий і шостий дні - тренування або змагання, сьомий день - відпочинок. Ми вважаємо перший варіант найбільш ефективним. Це підтверджується й науковими дослідженнями.

Ми вважаємо, що спеціальне тренування бистроти протягом тривалого  часу може проводитися щодня й навіть двічі в день. При малому навантаженні в одному занятті можна тренуватися й тричі в день - питання в сумарному навантаженні. Воно повинне бути таким, щоб до наступного тренувального заняття із проявом максимальної інтенсивності, повністю відновилися функціональні можливості спортсмена. У вихованні бистроти це має принципове значення.

У наведених тижневих циклах, як і в будь-яких інших, щоденне основне тренування припустиме лише на рівні субграничної швидкості. Тренування із граничною швидкістю при великій кількості повторень включається у двох-трьох заняттях. Замість одного-двох у них спортсмен може брати участь у змаганнях. У мікроциклі можуть бути дні із тренуванням на середньому рівні швидкості у зв'язку з оволодінням технікою, розвантажувальним днем і ін. У заняттях, де вирішується комплекс завдань (наприклад, тренування в спортивних іграх), рівень бистроти, що проявляється у рухах, може бути різним, від малого до граничного.

7. Вправи для  виховання бистроти варто виконувати  після гарної розминки в першій  частині тренувального заняття, поки спортсмен ще не втомився.

8. Основне  тренувальне заняття, спрямоване на розвиток бистроти, краще проводити ввечері, коли працездатність організму звичайно найбільша.

1.3. Контроль швидкісних здібностей спортсмена

Контроль швидкісних здібностей може проводитися в умовах неспецифічних і специфічних  випробувань. Неспецифічні тести прийнятні  для контролю таких елементарних проявів швидкісних якостей, як прихований період простої рухової реакції, швидкість простого окремого руху, частота рухів. При більш складних проявах швидкісних здібностей перевага надається специфічним випробуванням, побудованим на матеріалі рухових дій, характерних для веслування на б/к [8, 10]. Наприклад, для оцінки реакції вибору слід пропонувати вибрати один із кількох названих техніко-тактичних варіантів, що складають арсенал засобів веслування на б/к. І це цілком природно, оскільки по мірі ускладнення діяльності рухового апарату її результативність визначається сукупністю факторів, в число яких, разом із функціональним потенціалом нервово-м'язової системи, входять і техніко-тактичні та психічні можливості спортсмена [4].

При контролі швидкісних якостей слід враховувати, що показники, неспецифічні для одних видів спорту, можуть бути специфічними для інших. Наприклад, розгинання передпліччя в ліктьовому суглобі може використовуватися для оцінки швидкісних здібностей спортсменів, які спеціалізуються в різноманітних видах спорту, як неспецифічний показник. У той же час для тих, хто спеціалізується в настільному тенісі,

розгинання в ліктьовому суглобі є специфічною вправою, що характеризує здатність швидко виконувати удари [8].

Найінформативнішим показником швидкості окремих рухів є час виконання специфічних рухів або вправ. До них відносяться:  час моторного компонента стартової реакції.

Контроль частоти рухів  оснований на визначенні кількості  гребків за одиницю часу. У цьому  випадку найінформативнішими є специфічні показники, що реєструються в умовах, максимально наближених до змагальних.

При організації контролю і виборі показників для оцінки швидкості  необхідно враховувати такі загальні положення:

1) показники простої  неспецифічної рухової реакції на різноманітні подразники (світловий, звуковий, тактильний), що реєструються у різних умовах (реагування частинами тіла, в різних вихідних положеннях), виявляються еквівалентними; спортсмени, які демонструють вищі показники в одній ситуації, виявляються більш швидкими і в інших;

2) показники простої  специфічної реакції мало взаємопов'язані,  оскільки ступінь засвоєння рухів,  які відбуваються слідом за  латентним періодом реакції, суттєво  впливає на загальний час реакції  (бігун-спринтер може виявитися повільним, стартуючи в бігу на ковзанах тощо);

3) відсутність залежності  між показниками часу простої  і складної реакції, елементарними  і комплексними формами прояву  швидкості [9, 35, 36].

При контролі комплексних  форм прояву швидкісних якостей, що реалізуються в складних рухах, програми тестів повинні бути органічно пов'язані з режимами швидкісної роботи, що використовуються в спеціальних тестах, — ациклічним, стартовим розгоном, дистанційним [2]. Слід пам'ятати, що у найважливіших компонентах спеціальної тренувальної і змагальної діяльності названі режими, як правило, не виявляються в чистому вигляді, а реалізуються у тісній взаємодії один з одним. Наприклад, у футболі, гандболі та інших спортивних іграх рухові дії швидкісного характеру можуть базуватися як на застосуванні одного із режими, так і на складних сполученнях двох або трьох режимів; у деяких видах легкоатлетичних метань у сукупності проявляється стартовий розгін, у плаванні — ациклічний (старт, поворот) і дистанційний, у веслуванні — стартовий розгін і дистанційний тощо. Усе це, звичайно, повинно враховуватися при розробці програм різноманітних тестів для оцінки швидкісних якостей.

Підбираючи програми випробувань, пов'язаних із контролем  швидкісних можливостей в умовах складних реакцій і реакцій передбачення, слід уважно спостерігати за наявністю достатнього обсягу інформації, яку повинен опрацьовувати спортсмен в процесі реагування, а також техніко-тактичної складності рухових дій, необхідних для успішного реагування.

Недостатній обсяг інформації, що опрацьовується, спрощує завдання і не дає змоги оцінити здатність спортсмена до реагування в складних ситуаціях тренувань і змагань. Навпаки, надмірний обсяг, зайва складність рухових завдань також створюють умови, які не дозволяють реально оцінити рівень швидкісних можливостей спортсмена у зв'язку з нереальністю даного йому завдання [12].

При плануванні контролю швидкісних можливостей — як щодо змісту тестів, так і методики їх використання, слід пам'ятати, що в процесі  випробувань спортсмен повинен  знаходитися у стані високої працездатності, без ознак утоми, що розвивається. Час, протягом якого можливе виконання роботи максимальної інтенсивності, не перевищує 15—20 с. Саме цим слід керуватися при виборі специфічних контрольних вправ.

У циклічних видах  спорту з цією метою визначають максимальну швидкість, що розвиває спортсмен на короткому відрізку дистанції. Така швидкість приймається за абсолютну і служить узагальненим показником швидкісних здібностей. Абсолютна швидкість може оцінюватися і за відстанню, яку весляр долає за конкретний час (як правило, за 10с).

Контроль комплексних  форм прояву швидкісних можливостей  весляра, природно, повинен органічно  пов'язуватися зі складом рухомих  дій, характерних для спеціальної  тренувальної і змагальної діяльності в даному виді спорту. Але навіть стосовно простих форм прояву швидкісних якостей слід орієнтуватися на адекватні для даного виду спорту показники. Наприклад, оцінка часу простої реакції і реакції вибору особливо широко застосовується в спортивних іграх і єдиноборствах, у видах спорту із складною координацією рухів. Швидкість окремого руху найінформативніша в боксі, фехтуванні, легкоатлетичних метаннях, важкій атлетиці. Частота веслування є особливо важливим показником швидкісних здібностей спортсмена у спринтерській гонці на 200 м у веслуванні на б/к. Наведемо ряд конкретних показників, що використовуються для оцінки комплексних здібностей спортсменів, які спеціалізуються в веслуванні на б/к [12, 17].

Для оцінки швидкісних можливостей  веслярів на б/к одними з основних показників слід вважати:

- час від стартового сигналу до першого гребка;

- час від першого гребка на старті до моменту відриву човна від людини, що тримає його корму;