Контрольная работа по "Криміналістике"

- вчинив дрібне  хуліганство; систематично ухиляється  від лікування захворювання, що  становить небезпеку для здоров'я  інших осіб, а також вчинив  протягом року більше трьох  інших порушень режиму відбування  покарання, за умови, якщо за кожне з цих порушень за постановою начальника установи або особи, яка виконує його обов'язки, були накладені стягнення, що достроково не зняті або не погашені у встановленому законом порядку.

При призначенні  заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості й характеру проступку засудженого.

За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається одне стягнення. Стягнення може бути накладене  лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня  виявлення проступку, а якщо у  зв'язку з проступком проводилась  перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Накладене стягнення  звертається до виконання негайно, а у виняткових випадках - у строк  не пізніше одного місяця з дня  його накладення. Якщо протягом місяця з дня накладення стягнення воно не було звернено до виконання, то таке стягнення не виконується.

Повторне переведення  на поліпшені умови тримання може бути застосоване не раніше ніж через  шість місяців з дня відбуття стягнення. Стягнення у виді попередження або догани, призначення на позачергове чергування з прибирання приміщень і території колонії накладається усно чи письмово, інші стягнення -тільки письмово.

Стягнення у  виді дисциплінарного штрафу передбачене  ст. 133 КВК накладається тільки за злісне порушення встановленого порядку відбування покарання, за постановою начальника колонії або особи, яка виконує його обов'язки. Постанова оголошується засудженому під розписку. Стягнена сума штрафу перераховується в доход держави.

Поміщення засудженого  в дисциплінарний ізолятор або в карцер чи переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) проводиться за вмотивованою постановою начальника колонії або особи, яка виконує його обов'язки, з визначенням строку тримання.

Стягнення у  виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) накладається в разі безуспішного застосування інших заходів впливу. До засуджених, які поміщені в дисциплінарний ізолятор або карцер, переведені до приміщення камерного типу (одиночної камери), можуть застосовуватися всі заходи стягнення, за винятком повторного поміщення в дисциплінарний ізолятор або карцер, повторного переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери).

Під час тримання в дисциплінарному ізоляторі, карцері  або приміщенні камерного типу (одиночній камері) засудженим забороняються побачення, придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, одержання посилок (передач) і бандеролей, користування настільними іграми.

У дисциплінарному  ізоляторі, карцері або приміщенні камерного типу (одиночній камері) засуджені забезпечуються індивідуальним спальним місцем і постільними речами. Постільні речі видаються тільки на час сну, верхній одяг - на час виходу з приміщення. Тримання засуджених у карцері одиночне.

Засудженим, які  тримаються в дисциплінарному ізоляторі, карцері або приміщенні камерного типу (одиночній камері), надається щоденна прогулянка тривалістю в одну годину. Посилки (передачі) і бандеролі вручаються засудженому після закінчення строку його перебування в дисциплінарному ізоляторі, карцері або приміщенні камерного типу (одиночній камері).

Засуджені, які  тримаються в дисциплінарному ізоляторі  з виведенням на роботу, в приміщенні камерного типу (одиночній камері), працюють окремо від інших засуджених.

Засуджений  може оскаржити накладене на нього стягнення, однак подання скарги ие зупиняє виконання стягнення. Посадова особа, яка наклала стягнення, за наявністю для того підстав може його скасувати або замінити іншим, більш м'яке стягнення.

Вища посадова особа може скасувати стягнення  в разі, коли посадова особа, яка наклала стягнення, перевищила свої повноваження або стягнення було накладено нею за відсутності порушення з боку засудженого. Якщо протягом шести місяців з дня відбуття стягнення засуджений не буде підданий новому стягненню, він визнається таким, що не має стягнення.

При накладенні стягнення на засудженого адміністрація  колонії надає йому можливість у  встановленому порядку повідомити про це близьких родичів, адвоката або  інших фахівців у галузі права, які  за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Правом застосовувати  заходи заохочення і стягнення, передбачені  ст. 130 і 132 КВК, користуються начальник  колонії або особа, яка виконує  його обов'язки, а також його прямі  начальники. Заходи заохочення і стягнення можуть застосовувати також заступник начальника колонії, начальник відділення соціально-психологічної служби колонії в межах, передбачених частинами другою і третьою ст. 135 КВК.

Заступник начальника установи користується таким самим, як і начальник, правом застосовувати заходи заохочення і стягнення, за винятком накладення дисциплінарного штрафу, скасування поліпшених умов тримання, поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор або карцер, переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери).

Начальник відділення соціально-психологічної служби установи має право застосовувати в  усній формі такі заходи заохочення і стягнення: подяку, дострокове зняття раніше накладеного ним стягнення, попередження, догану, призначення на позачергове чергування за прибирання приміщень і території установи.

Засуджені до позбавлення  волі несуть матеріальну відповідальність за заподіяні під час відбування покарання матеріальні збитки державі  згідно з законодавством. Засуджені також повинні відшкодувати збитки, заподіяні установі, і додаткові витрати, пов'язані з припиненням втечі засудженого, лікуванням засудженого, який навмисно заподіяв собі тілесні ушкодження. Якщо збитки заподіяні у процесі виконання трудових обов'язків, засуджені несуть матеріальну відповідальність у розмірі й на підставах, встановлених законодавством про працю. В інших випадках збитки відшкодовуються в розмірі й на підставах, встановлених цивільним законодавством.

У разі заподіяння матеріальних збитків злочином, вчиненим засудженим під час відбування покарання, стягнення збитків провадиться на загальних підставах. Матеріальні збитки, заподіяні державі засудженими під час відбування покарання, стягуються з їхнього заробітку за постановою начальника колонії.

До винесення  постанови має бути встановлено  розмір збитків, обставини, за яких їх було завдано, і ступінь вини засудженого  в заподіянні збитків. У процесі  перевірки у нього береться письмове пояснення.

Постанова начальника установи про стягнення збитків  оголошується засудженому під розписку. Засуджений може оскаржити постанову начальника установи вищій посадовій особі. Подання скарги не зупиняє виконання постанови про стягнення збитків.

Вища посадова особа може скасувати постанову  про стягнення збитків або зменшити розмір суми, що підлягає стягненню. Неправильно відраховані суми за заподіяні матеріальні збитки підлягають поверненню засудженому і зараховуються на його особовий рахунок.

Після звільнення засудженого від покарання збитки, не відшкодовані ним під час відбування покарання, можуть бути стягнені за рішенням суду у встановленому законом порядку.

З урахуванням  викладеного робимо висновок, що соціально-виховна  робота в установах виконання  покарань проводиться в особливих  умовах, тому завдання, форми, принципи й найважливіші питання її організації врегульовані Конституцією України (гл. 6), кримінально-виконавчим законодавством України (ст. 123-137 КВК) та галузевими нормативними актами.

.  

Нормативні  акти і практика їх застосування: 

1. Конституція України. Прийнята Верховною радою України 28 червня 1996р. // Відомості Верховної Ради України - 1996. - №30. - Ст. 141.
2. Загальна Декларація прав людини. Документ ООНА/РЕ 2/7А. Прийнятий 10.12.1948р. // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / У поряд. Ю. Качуренко. - 2-е вид. - К., 1992.
3. Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями. Схвалені першим Конгресом ООН від 30.08.1955р. // Кримінально-виконавче законодавство України. - Харків, 1993.
4. Європейські в'язничні правила: Затверджені Комітетом міністрів Ради Європи - рекомендація №К (87) 3 від 12.08.1987р. //Права людини і професійні стандарти для юристів у документах міжнародних організацій. -Амстердам - Київ, 1996.
5. Правила ООН, що стосуються захисту неповнолітніх, позбавлених волі. Резолюція 40/33 Генеральної Асамблеї від 14.10.1990р. //Права людини і професійні стандарти для юристів у документах міжнародних організацій. - Амстердам - Київ, 1996
6. Кримінально-виконавчий кодекс України// Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 3-4, ст. 21) із змінами станом на 2013 р.
7. Кримінально- процесуальний кодекс України.- Закон Україїни від 13.04.2012 № 4651-VI.