Поняття, види і значення прогнозування злочинності

Контрольні питання.

Варіант 2

1. Що розуміється під прогнозуванням злочинності, в чому його практичне значення?
2. Дайте коротку характеристику методу спостереження та його видам.

Наведіть 2-3 приклади можливого використання цього методу у  кримінальному дослідженні.

3. Зверніться до статистичних даних про злочинність в Україні та проаналізуйте динаміку злочинів у сфері обігу наркотичних засобів їх аналогів або прекурсорів за останні 4-5 років (у відносних показниках до злочинності в цілому)

 

 

 

 

ПЛАН

1. Поняття, види і значення прогнозування злочинності

1.1 Методи кримінологічного прогнозування

1.2 Практичне значення кримінологічного прогнозування

2. Стисла характеристика та види методу спостереження.

Використання  методу у криміналістичному дослідженні.

3.  Статистичні данні про злочинність в Україні та аналіз динаміки злочинів     у сфері обігу наркотичних засобів.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

 

 

 

1. Поняття і види кримінологічного прогнозування

 

Прогнозування злочинності — це передбачення ймовірних  змін тенденцій і закономірностей злочинності в майбутньому.

Розроблені  кримінологією прогнози про майбутній  стан злочинності в тому чи іншому регіоні або у країні загалом  є підґрунтям для планування заходів, спрямованих на попередження злочинів.

Прогнозування взагалі — це процес наукового пізнання майбутнього за допомогою вивчення тенденцій розвитку будь-якого явища, а прогноз є підсумковим судженням, висновком прогнозування.

Відповідно  кримінологічне прогнозування (за А. Зелінським) — це процес отримання, обробки й  аналізу інформації з метою визначення майбутнього стану злочинності або ймовірності вчинення конкретного злочину, а кримінологічний прогноз — це висновок, який отримують у результаті прогнозування, тобто судження про майбутній рівень, структуру і динаміку злочинності, а також про небезпеку вчинення злочину конкретною особою.

Деякі вчені  поняття “прогнозування злочинності" і “кримінологічне прогнозування” вважають тотожними, а інші, навпаки, підкреслюють їх відмінність. Останні  аргументують свою думку тим, що поняття “кримінологічне прогнозування” ширше, оскільки охоплює прогнозування не лише злочинності, а й інших антисуспільних явищ, а також тенденцій і закономірностей розвитку правоохоронних органів, каральної практики, системи органів, що беруть участь у попередженні злочинів, тощо. Проте умовно вважатимемо ці поняття тотожними.

Отже, основна  мета прогнозування злочинності  полягає у визначенні найзагальніших показників, що характеризують розвиток (зміну) злочинності в майбутньому, виявленні її позитивних і негативних тенденцій, а також у пошуку на цій основі способів зміни або стабілізації цих тенденцій у необхідному для суспільства і держави напрямі.

Особливою наукою про закони й методи прогнозування  є прогностика. Значення цієї науки  в усіх галузях людської діяльності важко переоцінити. Хоча прогноз завжди є ймовірним судженням, це не суперечить його об'єктивності. Злочинність належить до явищ, розвиток яких підпорядковується тільки законам теорії ймовірності. Як масове явище злочинність становить відносно стійку імовірнісну систему, параметри і динаміка якої підпорядковуються статистичним закономірностям. Визнання злочинності імовірнісною системою зі стійкими параметрами теоретично обґрунтовує принципову можливість надійного кримінологічного прогнозування.

Максимальне підвищення надійності кримінологічного прогнозування  є одним з найосновніших завдань  сучасної науки. Ступінь імовірності  кримінологічного прогнозу залежить від  урахування комплексу факторів, які  використовують у прогнозуванні. У  процесі прогнозування необхідно враховувати не тільки статистичні дані про злочинність і осіб, які вчинили злочини, а й дані, що характеризують розвиток (зміну) інших соціальних процесів, які в будь-який спосіб впливають на злочинність. Факторів, що безпосередньо й опосередковано впливають на злочинність, дуже багато. Прогнозуючи, зокрема, злочинність слід ураховувати такі фактори, як появу нових форм власності, підвищення або зниження рівня достатку населення, розшарування населення на багатих і бідних, безробіття, міграцію, стан моралі, ставлення населення до норм права, діяльності правоохоронних органів. Важливою обставиною, що впливає на прогноз злочинності, є зміни, що вносяться у кримінальне законодавство.

Прогнозування злочинності ґрунтується на статистичних закономірностях масового соціального явища і може здійснюватися на кількох рівнях:

   - злочинності  загалом;

   - певної  категорії злочинності (рецидивної, насильницької, неповнолітніх та  ін.);

   - окремих  видів злочинів (вбивство, вимагання,  бандитизм та ін.).

Прогнозування може здійснюватися також в межах  різних соціальних груп, що сформовані за певними ознаками, такими як сімейний стан, вік, професія, освіта.

За територіальною ознакою розрізняють прогнозування  загальнодержавне, регіональне і  місцеве. Існує також відомче кримінологічне прогнозування — у відповідній галузі народного господарства, на окремому підприємстві.

За тривалістю прогностичного періоду прогнози злочинності  можуть бути короткостроковими (на один-два  роки), середньостроковими (на 3-5 років) і довгостроковими, або перспективними (на 10-20 років).

Крім загального прогнозування злочинності самостійне значення має індивідуальне прогнозування (передбачення індивідуальної злочинної  або правомірної поведінки). На відміну  від прогнозування злочинності взагалі прогнозування індивідуальної злочинної поведінки теоретично розроблене ще недостатньо, а на практичному рівні зроблено тільки перші кроки.

Методологічне обґрунтування можливості прогнозування  поведінки людини пов’язане з  детерміністичною концепцією поведінки, яка розглядається як результат складної взаємодії особи, середовища і конкретної життєвої ситуації. Безумовно, складна сутність людини і різні властивості її природи зумовлюють труднощі методології пізнання і прогнозування поведінки, ускладнюють їх практичне здійснення, але не роблять їх неможливими. На думку А. Зелінського, індивідуальне прогнозування повинно виходити з психології особи та її минулої діяльності.

Здійснювати індивідуальне  прогнозування злочинної поведінки  можна лише щодо осіб, які в минулому вже вчинили злочини або припускалися антигромадської поведінки. Роль індивідуального прогнозування полягає саме в тому, щоб із зазначеного контингенту осіб визначити тих, до яких необхідно вживати індивідуальних попереджувальних (профілактичних) заходів з метою недопущення вчинення ними злочинів у майбутньому.

На практиці досвідчені працівники органів внутрішніх справ можуть здійснювати чіткий прогноз щодо дій тих чи інших  осіб, які скомпрометували себе антигромадською  поведінкою. Маючи інформацією про властивості таких осіб і середовище, в якому вони перебувають, працівники органів внутрішніх справ своєчасно виконують профілактичну роботу, запобігаючи тим самим вчиненню злочинів.

Кримінологічне  прогнозування повинно бути неупередженим, обґрунтованим і надійним.

Вимога неупередженості  прогнозування полягає в тому, що прогноз злочинності не повинен  залежати від особистих або групових інтересів і видавати бажане за істину.

Вимога обґрунтованості  прогнозування полягає в тому, що воно повинно ґрунтуватися на аналізі криміногенних факторів в їх динаміці.

Вимога надійності полягає в тому, що високий ступінь  прогнозу має здійснюватися з  достовірності.

Ступінь ймовірності  прогнозу злочинності в значній  мірі залежить від кількості різного  роду факторів, що використовуються при прогнозуванні. Як справедливо вказують Г. А. Аванесов та С. Є. Віцин, "треба враховувати і вивчати не тільки дані про злочинність, але й дані, що характеризують розвиток (зміна) інших соціальних явищ, так чи інакше впливає на злочинність: соціально-політичні явища, організаційно-правові,економічні, демографічні і т.д. "[1].

 

1. Методи кримінологічного прогнозування

Для кримінологічного прогнозу злочинності використовують дані, які отримують у результаті аналізу й узагальнення соціальної, економічної та правової інформації з використанням методів кримінології.

У процесі прогнозування  злочинності застосовують найрізноманітніші  методи. Метод — це спосіб, прийом отримання й аналізу інформації, що необхідна для розв’язання  завдань прогнозування злочинності. Найширше при прогнозуванні злочинності застосовують методи екстраполяції, моделювання і експертних оцінок.

Необхідно розрізняти прогнозування зареєстрованої злочинності  й передбачення її реального стану, оскільки латентна злочинність істотно ускладнює прогнозування і може призвести до спотворення прогнозу.

Для передбачення змін у динаміці й структурі злочинності  найчастіше використовують метод екстраполяції. Цей метод призначений для  пошуку показників майбутнього виходячи з того, що тенденції минулого й теперішнього діятимуть і в подальшому. Аналіз показників динаміки злочинності та її окремих видів за кілька попередніх років дає змогу виявити тенденцію до зміни цих показників (зменшення чи збільшення коефіцієнта злочинності). На підставі цього за допомогою спеціальних математичних розрахунків можна визначити, як коефіцієнти змінюватимуться в майбутньому. Метод екстраполяції дає точні результати за умови відносної стабільності криміногенних факторів, і тому його застосовують тільки для короткострокового прогнозування. Основний недолік цього методу полягає в ігноруванні криміногенних факторів — їх зміни у прогнозованому майбутньому.

Сучаснішим  і складнішим є метод математичного  моделювання, що передбачає побудову кількісної моделі злочинності, яка відбиває її залежність від дії низки факторів. Підставивши в модель значення факторів злочинності на планований період, визначають майбутній стан злочинності. Складність цього методу полягає в недостатньому пізнанні факторів злочинності й механізму їх дії, ступені зв’язку цих факторів із злочинністю. Проте за окремими даними такі моделі можна побудувати. Зокрема, можливою є побудова прогнозу злочинності на основі демографічного прогнозу змін у чисельності та структурі населення. Дані про соціально-демографічний склад правопорушників накладають на припустиму демографічну структуру, внаслідок чого визначають імовірний рівень злочинності. Найефективнішим цей метод є для короткострокових прогнозів.

Перспективне (довгострокове) прогнозування здійснюють здебільшого за допомогою методу експертних оцінок, який полягає в отриманні думок спеціалістів щодо можливих змін тенденцій і закономірностей злочинності на планований період. Існують суворі процедури збирання думок експертів, їх аналізу і розрахунку експертних оцінок. Найпопулярнішим є так званий дельфійський метод (метод Дельфі), розроблений у США. Згідно з цим методом опитування експертів здійснюють у такий спосіб: запитання експертам ставлять так, щоб вони мали будь-яку кількісну характеристику; опитування здійснюється в кілька турів, під час яких питання і відповіді уточнюються; у разі відхилення прогнозів від думки більшості, експерти обґрунтовують свою думку. До експертизи можуть залучати додаткових експертів. Так формується мережа експертів, яких можна використати для повторної експертизи.

Прогнозування індивідуальної поведінки полягає  у визначенні ймовірності вчинення конкретною особою злочину або навпаки  її виправлення й відмови від  злочинної діяльності.

 

2.   Практичне значення кримінологічного прогнозування

Завдання підвищення ефективності боротьби зі злочинністю  зумовлює необхідність обґрунтованого прогнозування злочинності. Прогноз  злочинності є насамперед інформацією  для потреб практики, причому такою  інформацією, на підставі якої визначають і оцінюють можливості боротьби із злочинністю в майбутньому з урахуванням усіх наявних сил і засобів.

По суті прогноз  злочинності є основою для  організації боротьби зі злочинністю  взагалі, що здійснюється не тільки державними органами, а й громадськими організаціями. Прогноз є важливим етапом планомірної боротьби зі злочинністю — тільки на основі прогнозу можна вирішити питання прийняття своєчасних рішень про вплив на злочинність, її види, причини, що її породжують, і умови, які їй сприяють.

Кримінологічний прогноз сприяє зміцненню і розвитку системи органів, що реалізують попереджувальні та інші заходи боротьби зі злочинністю. Оцінюючи рівень, структуру, динаміку та інші характеристики злочинності з позицій теперішнього й майбутнього, ці органи в разі потреби ставлять перед законодавцями питання про внесення змін і доповнень у чинне кримінальне, кримінально-процесуальне та кримінально-виконавче законодавство.

Отже, кримінологічне прогнозування забезпечує визначення не тільки оптимального варіанта науково  обґрунтованої стратегії й заходів підвищення організаційної діяльності державних і громадських органів у сфері боротьби зі злочинністю, а й тактики і методики цієї боротьби.

Прогнозування злочинності тісно взаємопов’язане  з плануванням боротьби зі злочинністю, хоча вони різняться цілями і завданнями. Прогнозування має на меті виявити можливі варіанти зміни злочинності в майбутньому й обставини, які сприятимуть зниженню (збільшенню) рівня злочинності, а план встановлює, що для цього необхідно зробити, в який термін, які потрібні ресурси, засоби тощо. Прогнозування злочинності передує формуванню плану в часі й визначає його сутність і зміст.

Прогнозування є науковою основою для складання  планів боротьби зі злочинністю та її попередження. Між надійністю прогнозу й обґрунтованістю плану існує прямий зв’язок: що точніший прогноз, то більше підстав для забезпечення оптимальності плану.