Суспільні відносини, що виникають в процесі застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності

Розглядаючи сукупність видів звільнення від кримінальної відповідальності, можна диференціювати їх за критерієм  загальності. Відповідно, є загальні та спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності. До спеціальних відносяться ті, що передбачені у Загальній частині КК України (вичерпний перелік статей вказаний вище). Усі спеціальні види передбачають існування конкретного складу злочину, описаного у нормі статті. Усі вони, як правило, спонукають особу, що вчинила злочин, до позитивної посткримінальної поведінки, що має відвернути несприятливі для суспільства наслідки у разі звернення особи до компетентних органів. Саме стимулом для такого звернення є звільнення від кримінальної відповідальності. Усі інші види, передусім передбачені у ст..45 – 49, 97 КК України, можна віднести до загальних. Вони не прив’язані до конкретних складів злочинів і можуть бути застосовані до невизначеної кількості діянь, передбачених у Особливій частині КК України. Єдиним обмеженням щодо застосування загальних видів звільнення від кримінальної відповідальності є не конкретні склади злочину, а їх тяжкість відповідно до ст.12 КК України. Звільненими у цих випадках можуть бути особи, що вчинили злочини невеликої (у ст..47, 48 – також середньої) тяжкості. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, відповідно до ст.49 КК України, можливе за будь-якого ступеню тяжкості злочину.

За критерієм обов’язковості можна виділити обов’язкові (імперативні) та необов’язкові (диспозитивні) види звільнення від кримінальної відповідальності. За необов’язкових обставин, суд не зобов’язується, а лише уповноважується на звільнення особи від кримінальної відповідальності. Очевидно, що у таких випадках навіть за наявності законних підстав, до розгляду приймаються додаткові умови звільнення, вироблені судовою практикою, правосвідомістю суддів. Необов’язковими (факультативними) є види, вказані у ст. 47, 48, ч.1 ст. 97 КК України. Усі інші види звільнення від кримінальної відповідальності можна вважати обов’язковими (імперативними). Обов’язковими є підстави, за яких суд зобов’язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності, якщо дотримані усі умови, викладені у нормах закону. У такому разі, питання про доцільність або недоцільність звільнення не ставиться, важливе лише співставлення фактичних обставин справи та посткримінальної поведінки особи із умовами, встановленими у відповідних нормах КК України.

Ще одним фактором, за яким можливий поділ видів звільнення від кримінальної відповідальності є критерій умовності. За цим критерієм види поділяються на умовні та безумовні. Умовними є звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки (ст..47 КК України) та звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ч.1 ст.97). У цих випадках до особи, що звільняється, ставляться певні умови, що вимагають від неї належної поведінки протягом дії заходів виховного характеру. У разі неналежної поведінки та ухилення від виховних заходів, рішення про звільнення від кримінальної відповідальності скасовується та реалізується кримінальна відповідальність. До “безумовного” звільнення належать ті його види, рішення про здійснення яких розглядається судом одноразово і приймається остаточно. Тобто, у всіх інших випадках, коли у нормах закону відсутні вимоги до поведінки особи при застосуванні до неї виховних заходів, кримінальна відповідальність скасовується остаточно і безумовно.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із дійовим  каяттям та у зв’язку з примиренням винного з потерпілим

 

Відповідно до ст.45 ККУ: “Особа, яка  вперше вчинила злочин невеликої  тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після  вчинення злочину щиро покаялася, активно  сприяла розкриттю злочину і  повністю відшкодувала завдані нею  збитки або усунула заподіяну шкоду.” Наступна ст.46 ККУ вказує на те, що “Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.”

Ці види звільнення від кримінальної відповідальності є обов’язковими, тобто у разі з’ясування відповідності  фактичних обставин справи, поведінки  особи, що скоїла злочин, умовам, передбаченим у статті, суд зобов’язаний звільнити  таку особу. Також можна сказати, що звільнення від кримінальної відповідальності за цими підставами є безумовним, оскільки до майбутньої поведінки особи не ставляться жодні вимоги, рішення суду одноразове і остаточне, будь-які кримінально правові відносини між особою і компетентними органами розриваються, потенційна кримінальна відповідальність скасовується. Важливою умовою звільнення є скоєння злочину вперше, тобто відсутності рецидиву. Таким чином, звільнення від кримінальної відповідальності за цими підставами для особи, що має судимість неможливе. Ще однією обов’язковою умовою застосування цих статей є класифікація вчиненого діяння як злочину невеликої тяжкості, за який передбачено потенційне покарання, відповідно до ч.2 ст.12 ККУ, у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання.

Важливим питанням при застосуванні ст.45 ККУ є класифікація посткримінальної поведінки особи, що скоїла злочин, як дійового каяття. На думку О.О. Житного, дійове каяття можна розглядати як сукупність позитивних посткримінальних вчинків: активного сприяння розкриттю вчиненого злочину, повного відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної цим злочином шкоди, щирого розкаяння особи. Активне сприяння розкриттю злочину означає допомогу особи органам дізнання, досудового слідства, суду, у з’ясуванні фактичних обставин справи, що мають важливе значення для розкриття злочину. Відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної цим злочином шкоди є обов’язковою умовою звільнення від кримінальної відповідальності як за ст..45, так і за ст..46 ККУ. Це передбачає, зокрема: повернення викраденого майна або надання потерпілому замість викраденого, знищеного чи пошкодженого рівноцінного майна; компенсацію у грошовій формі вартості викраденого, знищеного чи пошкодженого майна; відновлення своєю працею або за свій рахунок властивостей пошкодженого майна; оплату вартості лікування потерпілого; внесення належної суми аліментів особою, яка обвинувачується в злісному ухиленні від їх сплати; усунення моральної шкоди у тій формі, яка задовольняє потерпілого (вибачення у публічній формі, спростування неправдивих відомостей у засобах масової інформації, грошова компенсація). Обов’язковою умовою застосування ст..46 ККУ є примирення винної особи із потерпілим. Відповідно до роз’яснень Верховного Суду, примирення винної особи з потерпілим (потерпілими) належить розуміти як акт прощення її ним (ними) в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором, та з яких мотивів.

Для наочного відображення застосування цих норм кримінального права  звернемося до судової практики із цього питання. Доступ до правозастосовчих документів можна отримати за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень Державної судової адміністрації, створеному згідно закону “Про доступ до судових рішень” від 22.12.2005 р. Відповідно до закону, у текстах судових рішень, що відкриті для загального доступу через оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади або офіційне опублікування, не можуть бути розголошені відомості, що дають можливість ідентифікувати фізичну особу.

Розглянемо постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06.03.2007 р. по справі №1-399/6-07.

 

Дело №1-399/6-07

ПОСТАНОВЛЕНИЕ

6 марта 2007 года г.Харьков

Судья Краснозаводского о районного суда г.Харькова Остапчик С.В., при секретаре Карабельниковой Т.В., с участием прокурора Путненко Т.В., предварительно рассмотрев в открытом судебном заседании в помещении суда Краснозаводского района г. Харькова уголовное дело по обвинению

ЛИЦО_1, родившегося ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1, гражданина Украины, разведенного, имеющего среднее образование, не работающего, не судимого, проживающего по адресу: АДРЕСА_2, в совершении преступлений, предусмотренных ч.1 ст.358, ч.З ст.358 УК Украины,

УСТАНОВИЛ:

ЛИЦО_1 обвиняется в том, что в 18-19 января 2007 года нашел пенсионное удостоверение «Ветеран труда» НОМЕР_1 на имя ЛИЦО_2 и, с целью дальнейшего использования для бесплатного проезда в общественном транспорте, в по месту жительства в АДРЕСА_2, вклеил в него свою фотографию. 23 января 2007 года около 11 часов ОСОБА_1 пытался использовать поддельное удостоверение для безоплатного проезда в метро, однако, при проверке проездных документов был задержан на контрольно-пропускном пункте станции Харьковского метрополитена "Проспект Гагарина".

Указанные действия ЛИЦО_1 квалифицированы следователем по ч.1 ст.358, ч.З ст.358 УК Украины - подделка удостоверения, предоставляющего право безоплатного проезда, и использование заведомо поддельного документа.

Преступления, в совершении которых  обвиняется ЛИЦО_1, не являются тяжкими и не представляют большой общественной опасности. ЛИЦО_1 к уголовной ответственности привлечен впервые, положительно характеризуется в быту, в ходе досудебного следствия в содеянном чистосердечно раскаялся и активно способствовал раскрытию преступления.

Суд считает, что при таких обстоятельствах  ЛИЦО_1 может быть освобожден от уголовной ответственности в связи с деятельным раскаянием.

Принимая во внимание вышеизложенное, руководствуясь ст.45 УК Украины, ст.7-2 УПК  Украины,

ПОСТАНОВИЛ:

Уголовное дело по обвинению ЛИЦО_1 в совершении преступлений, предусмотренных ч.1 ст.358, ч.З ст.358 УК Украины, прекратить в связи с деятельным раскаянием подсудимого.

Меру пресечения в отношении  ЛИЦО_1 в виде подписки о невыезде с постоянного места жительства отменить.

Вещественное доказательство пенсионное удостоверение НОМЕР_1 на имя ЛИЦО_2- хранить в материалах дела на стр.30.

Взыскать со ЛИЦО_1 судебные издержки, связанные с проведением экспертизы, в пользу НИЭКЦ при ГУ МВД Украины в Харьковской области (р/с 35229002000143 в УГК в Харьковской области, МФО 851011, код 25574728) в сумме 117 (сто семнадцать) гривень 70 копеек.

Постановление может быть обжаловано в апелляционный суд Харьковской области через суд Краснозаводского района г. Харькова в течение 7 суток.

 

У цій постанові вказується, ОСОБА_1 вчинила злочин, що передбачений ч.1 та ч.3 ст.358 “Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів”. Цей злочин, відповідно до санкції статті має бути класифіковано як злочин невеликої тяжкості. Як видно із постанови по справі, особа вперше вчинила злочин, не є судимою. Крім матеріальних підстав для застосування ст..45, наявна позитивна посткримінальна поведінка ОСОБА_1, яка щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину. Щоправда, у постанові не сказано, що ОСОБА_1 повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. Очевидно, що за незначний проміжок часу (4-5 днів), не було завдано шкоди при проїзді у громадському транспорті. Виходячи із фактичних обставин справи, та знайшовши їх відповідність умовам ст..45, суд прийняв рішення про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності. При цьому керуючись процесуальними нормами, встановленими ст..248 КПК, суд скасував запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд та вирішив питання про зберігання речових доказів.

 

 

Звільнення  від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи  на поруки

 

Відповідно до ч.1 ст.47 ККУ: “Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку”. Цей вид звільнення від кримінальної відповідальності відноситься до необов’язкових (факультативних) і умовних. Його особливістю є також можливість застосування звільнення у випадках вчинення злочинів не лише невеликої, але й середньої тяжкості, за які згідно ст..12 ККУ передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років. Щире покаяння, поставлене в диспозицію цієї норми, означає усвідомлення особою своєї вини, щирий жаль про вчинений злочин і осуд своєї поведінки. Отже, суд має право, а не зобов’язаний застосовувати цей вид звільнення, навіть за наявності усіх умов, передбачених даною статтею. Крім того, застосуванню ст..47 ККУ, має передувати клопотання колективу підприємства, установи або організації про передачу особи на поруки. Воно має прийматись на загальних зборах колективу, бути належним чином оформлено і представлено в органи досудового слідства або до суду в офіційному порядку. За своїм змістом дане клопотання включає: 1) вмотивоване прохання відповідного колективу звільнити від кримінальної відповідальності особу, яка вчинила злочин, і передати її йому на поруки; 2) зобов'язання колективу здійснювати заходи виховного характеру, спрямовані на недопущення вчинення особою, взятою на поруки, нових злочинів. Оскільки даний вид звільнення від кримінальної відповідальності є умовним, то можливе відновлення кримінально справи судом за наявності рішення колективу підприємства, установи чи організації, прийнятого на загальних зборах, про відмову від поручительства за взяту ними на поруки особу, яка протягом року з дня передачі її на поруки не виправдає довіру колективу, ухилятиметься від заходів виховного характеру та порушуватиме громадський порядок (відповідно до ст.13 КПК України). Згідно ч.2 ст.47 ККУ, у разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин.

Розглянемо постанову Дворічанського районного суду Харківської області  від 27.02.2007 р. по справі №1-35/07, у якій застосовується звільнення від кримінальної відповідальності за ст.47 ККУ.

 

Справа №1-35/07

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2007 року  суддя Дворічанського районного  суду Харківської області Рябоконь  Є.А., при секретарі - Кучеренко  О.І., з участю прокурора - Сивенко М.В., розглянувши в попередньому засіданні в залі суду в сел. Дворічна кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, уродженки і мешканки АДРЕСА_1, українки, громадянки України, з середньою - спеціальною освітою, одруженої, працюючої головним ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимої, -

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звинувачується в  тому, що працюючи на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно наказу НОМЕР_1, являючись посадовою і матеріально-відповідальною особою, в посадові обов’язки якої входить організація обліку грошових коштів, товарно - матеріальних цінностей і основних засобів, своєчасне відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій, контроль за законністю і правильністю їх оформлення, здійснення контролю за дотриманням порядку оформлення первинних і бухгалтерських документів, в результаті неналежного виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, всупереч вимог нормативно - правових актів про бухгалтерський облік і звітність, використала помилково отримані 27.12.2006 р. на рахунок КП "Шляховик" № 26003000430 МФО 350589 в ХОД "Райфайзен Банк Аваль" платіжним дорученням № 124 від ТОВ "Кодем", з яким були відсутні господарсько - фінансові відносини, грошові кошти в сумі 86462,40 грн., розрахувавшись ними по заборгованості з заробітної плати, податковим платежам і погасивши кредити, всього на загальну суму 72662 грн., не дивлячись на отриманий 29.12.2006 р. від ТОВ "Кодем" відповідний лист з проханням повернути помилково зараховані на їхній рахунок грошові кошти, спричинивши тим самим матеріальні збитки ТОВ "Кодем" на суму 72662 грн.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинила злочин, передбачений ст. 367 ч. 2 КК України, тобто службову недбалості, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов"язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки.

Під час попереднього розгляду справи обвинувачена заявила клопотання про закриття справи, в зв"язку з передачею на поруки трудовому колективу, надавши суду відповідне клопотання трудового колективу КІТ "Шляховик" Дворічанського району Харківської області, прийняте на загальних зборах.