МІНІСТЕРСТВО  АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

 БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ  АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

 Факультет юридичний СП 

 Кафедра публічно-правових дисциплін 
 
 

 Курсова робота 

 З дисципліни: Кримінальне право 

 На  тему: Форми співучасті 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 Біла  Церква

     2011 р. 

Зміст

 Ст.

 Вступ…………………………………………………………………………….3

 Розділ I. Поняття і ознаки співучасті…………………………………………5

    1.1. Об’єктивна сторона ознаки  спільності співучасті…………………….5

    1.2 . Суб’єктивна сторона ознаки спільності співучасті…………………….7

 Розділ II. Види співучасників………………………………………………….9

    2.1. Виконавець……………………………………………………………….9

    2.2. Організатор……………………………………………………………..11

    2.3. Підбурювач……………………………………………………………..15

     2.4. Пособник…………………………………………………………………17

 Розділ III. Форми співучасті у злочині………………………………………20

    3.1 Основні визначення форм співучасті………………………………….20

    3.2. Соціолого- психологічні та кримінологічні аспекти форм співучасті.23

    3.3 Злочинна організація…………………………………………………..25

 Висновки……................................................................................................28

 Список  використаної літератури…………………………………………….29

     Вступ

 

     Злочини вчиняються не лише поодинці . Досить часто  в одному злочині беруть участь двоє або більше осіб, які діють узгоджено  і спрямовують свої дії на досягнення єдиного результату. У таких ситуаціях  виникає питання про співучасть у злочині.

     Забезпечення  захисту інтересів громадян і  держави в процесі здійснення правосуддя не можливе без точної, відповідної до вимог закону, кваліфікації скоєних злочинів. Тому є необхідність правильно кваліфікувати злочини, що скоєні кількома особами, які зустрічаються досить часто. Злочини скоєні в співучасті складають значну частину посягань на власність, зґвалтувань, деяких господарських та інших злочинів. Співучасть в більшості випадків значно підвищує суспільну небезпеку злочинного посягання, тому розроблення інституту співучасті займає важливе місце в кримінальному праві, і особливо це стосується питань злочинної організації.

     Кримінально - правовий інститут співучасті законодавець визначає у розділі VI “ Співучасть у злочині “ Загальної частини Кримінального кодексу України ( статті 26-31 ).

     Співучасть  має важливе значення в кримінальному  праві.

 1)інститут  співучасті включений до Кримінального  права для того, щоб на його  підставі визначити, як і за  що відповідають ті особи, що  безпосередньо у вчиненні об’єктивних  ознак злочину не брали участі

 2)об’єднання  зусиль двох чи більше осіб  при вчиненні злочину в принципі  підвищує небезпечність самого злочину, полегшує його вчинення і приховування. Ось чому у деяких випадках співучасть розглядається як кваліфікуюча обставина , що тягне за собою більш сувору кваліфікацію злочину ( наприклад, вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб ), або вважається обтяжуючою обставиною при призначенні покарання ( п.2 ч.1 ст. 67 КК).

     З огляду на подані вище факти стає очевидним  те, що детальне вивчення поняття співучасті у злочині є досить необхідним аспектом на сьогодні. Співучасть переважає у більшості вчинених злочинів, відповідно до статистики. Тому, на мою думку, удосконалення знань щодо цього інституту є досить актуальним.

     Мета курсової роботи–дослідити правову природу поняття співучасті, її види та форми.

     Предметом курсової роботи є вивчення і аналіз окремих аспектів співучасті у злочині, об’єктом виступає Кримінальний Кодекс України.

     В ході роботи над курсовою були вивчені  теоретичні аспекти, щодо вибраної теми і проаналізовані відповідні статті чинного Кримінального Кодексу України. Корисним матеріалом для дослідження були підручники, статті періодичних видань вітчизняних і зарубіжних авторів, а також аналітичні матеріали з сайтів мережі Інтернет.

 

     

Розділ  I. Поняття і ознаки співучасті 

     Згідно  ст. 26 Кримінального кодексу, співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

     Співучасть  не утворює яких-небудь особливих , інших підстав відповідальності, підставою для відповідальності є той же склад злочину, але вчинюваний у співучасті. Те, що норма про співучасть вміщена в Загальній частині КК, означає те ,що вона може застосовуватись до будь-якого випадку вчинення злочину ,зазначеного в Особливій частині КК, але вчиненого в співучасті . Так, положення ст. 26 застосовується при вчиненні вбивств, грабежу, розбоїв, зґвалтувань, викрадення наркотиків , як і будь-якого іншого злочину . Вчинення злочину у співучасті визнається обставиною ,яка обтяжує відповідальність і покарання .

     При розкритті змісту співучасті слід встановити його об’єктивну та суб’єктивну ознаки . 

1. Об’єктивна  сторона ознаки спільності співучасті

 

     Об’єктивна  ознака виражається у наступному :

     1)співучасть є тільки там , де в злочині беруть участь кілька осіб (2особи або більше)

     Але не будь-яка злочинна діяльність двох і більше осіб утворюватиме співучасть. Для наявності співучасті необхідно, щоб якнайменше двоє із співучасників  досягли віку, що дозволить притягнути їх до кримінальної відповідальності. Стаття 22 ККУ: кримінальній відповідальності підлягають особи , яким до вчинення злочину виповнилось 16 років – цей вік загальний; ч.2 : встановлює знижений вік відповідальності – 14 років за такі злочини як крадіжка, вбивство, зґвалтування та інші. Також необхідно щоб не менш як двоє із співучасників були осудні під час здійснення злочину ,тобто були здатні усвідомлювати свої дії і могли керувати ними. У зв’язку з цим не може визнаватись співучастю у злочині використання малолітніх чи неосудних як виконавців злочину. В таких випадках особи, які залучили до вчинення злочину цих осіб, будуть нести кримінальну відповідальність за безпосереднє вчинення злочину, знаряддям здійснення якого були малолітні ( 14 р.) чи неосудні особи. Причому кожна з цих осіб повинна мати ознаки суб’єкта злочину – тобто бути фізичною, осудною особою і досягти віку кримінальної відповідальності.

     Таким чином, участь у вчиненні одного і  того злочину двох і більше осіб, які відповідно до закону не є суб’єктами злочину, не утворює співучасті у злочині. Те саме можна сказати і про випадки , коли лише один з учасників злочину є суб’єктом злочину, а інші – ні .

2)співучасть – це діяльність спільна. Спільність має такі три моменти:

     а) злочин вчиняється загальними зусиллями  всіх співучасників . Роль, функції  кожного з співучасників можуть відрізнятися, але при цьому злочин – це результат загальної, спільної діяльності всіх співучасників , кожний з них вніс у вчинення злочину  свій внесок.

     б) спільність також означає, що наслідок, який досягається в результаті вчинення злочину, є єдиним, неподільним для  всіх співучасників. За цей наслідок відповідальність несуть всі співучасники , незалежно від ролі , яку кожний виконував у злочині. Обсяг відповідальності кожного співучасника визначається тим, що вчинив виконавець .

     в) спільність при співучасті означає, що між діями співучасників і  тим злочином , що вчинив виконавець, має місце причинний зв’язок . Причому опосередкований зв’язок, тому що загальний результат досягається  лише шляхом свідомої діяльності виконавця . Діяльність кожного співучасника повинна за часом передувати тому злочину , що вчиняє виконавець, вона створює можливість для виконавця вчинити даний злочин . Виконавець перетворює цю можливість на дійсність, спричиняючи необхідний наслідок . Але перетворення цієї можливості в дійсність залежить від діяння виконавця. Саме тому причинний зв’язок тут має опосередкований характер . Якщо причинний зв’язок відсутній , то немає такої об’єктивної ознаки співучасті, як спільність, а отже і немає співучасті.[ 4.с. 35] 

2. Суб’єктивна сторона ознаки спільності співучасті

 

     Суб’єктивна ознака цього злочину характеризується наявністю умислу та спільністю дій співучасників. Умисел – це форма вини, яка передбачає відповідне психічне ставлення особи до окремих елементів злочину , а саме до діяння і його наслідків . Умислом співучасників повинно охоплюватись усвідомлення суспільної небезпеки як власних діянь , так і діянь виконавця. Водночас співучасники бажають, щоб виконавець здійснив ці суспільно небезпечні діяння.

     Свідомістю  також охоплюється причинний  зв’язок між їх діями,та діями виконавця, що були зумовлені попередньою діяльністю, також усвідомлюються і суспільно небезпечні наслідки діянь виконавця. [6. с.35].

     У ст. 26 КК, міститься вказівка на умисний  характер дій співучасників , що виключає можливість співучасті в необережних  злочинах. При співучасті не тільки дія повинна бути умисною, але  і всі співучасники повинні діяти  також умисно . Якщо одна особа діє з необережності , а інша діє умисно,- співучасть відсутня , наприклад, працівник міліції залишає через недбайливість у неналежному місці пістолет, а хтось скориставшись цим заволодіває зброєю і вчиняє з його використанням умисне вбивство .У такому випадку особи будуть нести відповідальність окремо за свої дії .

     Спільність означає , що між співучасниками є згода (змова) на вчинення злочину, але не обов’язково це повинна бути попередня домовленість. Змова може виражатися по різному, у будь-якому разі змова, взаємна узгодженість - це обов’язкова ознака співучасті .

     Також взаємна обізнаність співучасників  не обов’язкова, виконавець як правило  не буває обізнаним із злочинною  діяльністю інших співучасників, які  надають йому сприяння в здійсненні злочину .

     Умисел  при співучасті містить у собі інтелектуальні та вольові моменти.

       Особливістю інтелектуального моменту умислу співучасників є те, що ним охоплюється усвідомлення кожним з учасників не лише суспільно небезпечного характеру особисто вчинюваного діяння, а й факту вчинення всіма співучасниками одного і того ж злочину , характер дій інших співучасників, можливості діяти спільно з ними ,спрямованості їх дій (бездіяльності) на досягнення загального злочинного результату. Інакше кажучи, співучасник повинен бути поінформованим про злочинні дії інших співучасників. Така поінформованість є найважливішою ознакою співучасті ,і факт поінформованості дає підстави для притягнення до кримінальної відповідальності учасника не лише за конкретне діяння, вчинене ним особисто, а й за результат діяльності всіх співучасників вчинення злочину . Наприклад, якщо особа, що вирішила вбити жертву, просить у сусіда рушницю для полювання і сусід цю рушницю дає, а внаслідок цього відбувається вбивство,то співучасть відсутня , тому що , даючи рушницю, особа не була поінформована , не знала про дійсний намір вбивці . Якщо ця рушниця дана майбутньому виконавцю для вчинення вбивства, то тут має місце співучасть, оскільки той, хто дав рушницю ,діє узгоджено з виконавцем, обізнаний про його злочинні наміри .

     Вольовий  момент умислу виявляється у бажанні настання наслідків, коли всі співучасники бажають , щоб настали наслідки ,яких своїми діями прагне досягти виконавець.