Форми співучасті

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 10 Октября 2011 в 20:40, курсовая работа

Описание

Мета курсової роботи–дослідити правову природу поняття співучасті, її види та форми.

Предметом курсової роботи є вивчення і аналіз окремих аспектів співучасті у злочині, об’єктом виступає Кримінальний Кодекс України.

Содержание

Вступ…………………………………………………………………………….3
Розділ I. Поняття і ознаки співучасті…………………………………………5

1.1. Об’єктивна сторона ознаки спільності співучасті…………………….5

1.2 . Суб’єктивна сторона ознаки спільності співучасті…………………….7

Розділ II. Види співучасників………………………………………………….9

2.1. Виконавець……………………………………………………………….9

2.2. Організатор……………………………………………………………..11

2.3. Підбурювач……………………………………………………………..15

2.4. Пособник…………………………………………………………………17

Розділ III. Форми співучасті у злочині………………………………………20
3.1 Основні визначення форм співучасті………………………………….20
3.2. Соціолого- психологічні та кримінологічні аспекти форм співучасті.23
3.3 Злочинна організація…………………………………………………..25

Висновки……................................................................................................28

Список використаної літератури…………………………………………….

Работа состоит из  1 файл

Курсова кримынальне.docx

— 65.10 Кб (Скачать документ)

     Єдність наміру всіх співучасників щодо спільності їх дій і єдиного результату не означає обов’язкового збігу їх мотивів, злочинна діяльність кожного з них може бути викликана різними спонуканнями .

 

     

Розділ II. Види співучасників 

     Згідно  ст. 27 ККУ : співучасниками злочину поряд  з виконавцем, є організатор, підбурювач і пособник.

       В основу нормативного визначення  та класифікації видів співучасників покладено характер дій, що виконуються ними , та об’єктивна роль , яку відіграють конкретні суб’єкти у вчиненні злочину .

     Вид співучасника визначається не тільки обумовленою роллю , але і характером , і ступенем  участі кожного в  спільному для них злочині . Саме на цю обставину вказує законодавець , коли встановлює , що суд при призначенні покарання зобов’язаний врахувати міру і ступінь участі кожного із співучасників у здійсненні злочину .З даного випливає , що суд зобов’язаний встановити не тільки роль співучасника , але і ступінь його участі в ньому.

 [ 6.с.35]

     Отже  розглянемо докладно види співучасників . 

     2.1. Виконавець 

     Згідно  ч. 2 ст.27 : виконавцем ( співвиконавцем) є особа , яка у співучасті з іншими суб’єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне , вчинила злочин передбачений цим Кодексом .

     Основною  ознакою виконавця є вчинення ним діяння, яке визначено як об’єктивна сторона складу злочину нормою Особливої  частини КК . Особа визнається виконавцем злочину тоді, коли вона вчиняє злочин безпосередньо, тобто особисто виконує об’єктивну сторону злочину , або шляхом використання інших осіб , які не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне.

     Виконавцем  злочину може бути особа, здатна нести  кримінальну відповідальність , тобто така , якій притаманні загальні ознаки суб’єкта ( вік кримінальної відповідальності та осудність ), а також додаткові ознаки , обов’язкові для того чи іншого злочину .

     Також із закону видно , що виконавцем визнається і особа, що використовує для вчинення злочину осіб, які не є суб’єктом злочину, тобто осіб , що є неосудними та не досягли віку кримінальної відповідальності .У цих випадках має місце посередня винність . Вона має місце там, де як фактичний виконавець злочину виступає особа , що не є суб’єктом кримінальної відповідальності . Тут особа , що фактично вчинила злочин, виступає як знаряддя чи засіб вчинення злочину .У таких випадках ця особа , не несе кримінальної відповідальності, внаслідок її неосудності та недосягнення нею віку кримінальної відповідальності, до відповідальності буде притягнута особа, що спрямувала її дії і усвідомлювала обставини, що виключають визнання її суб’єктом злочину .

     Об’єктивна  ознака злочину може виконуватись кількома особами . У таких випадках має місце співвиконання. Співвиконавцем визнається і той , хто хоч сам не здійснював діянь, що описані в диспозиції норми Особливої частини КК, але надав допомогу іншим співвиконавцям злочину, дії яких безпосередньо її утворювали (напр. тримав потерпілого при вбивстві, не надаючи йому можливості чинити опір, хоча своїми діями і не спричинив смерті ).

     Суб’єктивна сторона злочину , вчиненого виконавцем, характеризується умислом . Виконавець усвідомлює суспільно небезпечний характер власної поведінки, вчинення її у співучасті, передбачає можливість настання загального , єдиного наслідку і бажає або свідомо допускає його настання.

     При вчиненні злочину кількома виконавцями ( співвиконання ) необхідно, щоб із суб’єктивної сторони злочин повністю охоплювався свідомістю кожного із виконавців.

     Без виконавця немає співучасті , тому що тільки він вчиняє задумане , він  реалізовує , завершує умисел співучасників. І в цьому розумінні виконавець – визначальна , центральна фігура в співучасті.

     2.2. Організатор 

     Організатором злочину є особа , яка вчинила хоча б одну з таких дій :

     1) організувала вчинення злочину  ( злочинів) ; 2) керувала підготовкою  злочину (злочинів) або його ( їх) вчиненням ; 3) утворила організовану  групу чи злочинну організацію  ; 4) керувала організованою групою  чи злочинною організацією ; 5) забезпечувала  фінансування організованої групи  чи злочинної організації ; 6) організувала приховування злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації ( ч.3 ст.27 КК) .

     Організатор злочину – найбільш небезпечна фігура серед співучасників.

     Отже, організація вчинення злочину ( злочинів) полягає у діях , які спрямовують , об’єднують інших співучасників на вчинення одного чи кількох злочинів або координують їх поведінку. Дії по організації злочину полягають у : а) залученні до вчинення злочину виконавців, пособників, підбурювачів чи інших організаторів ; б) розподілі обов’язків між ними ; в) визначенні об’єкта , предмета посягання ; г) розробці плану вчинення злочину. Основне завдання , на виконанні якого зосереджена діяльність організатора при організації вчинення злочину – спрямувати, об’єднати і скоординувати зусилля інших осіб на вчинення злочину . Організація вчинення злочину може включати залучення до вчинення злочину, об’єднання та координацію зусиль як співучасників усіх видів, так і лише одного чи двох. Організація вчинення злочину може здійснюватись у формі наказу, угоди, прохання, підкупу, доручення, замовлення і т.п.

     Припинення  діяльності організатора на етапі організації  вчинення злочину за наявності відповідних підстав утворює готування до злочину .

     Керування підготовкою злочину  передбачає спрямування дій виконавця, пособника, підбурювача на готування до одного чи декількох злочинів,тобто на:

  • підшукування або пристосування засобів чи знарядь ;
  • підшукування співучасників ;
  • замовлення вчинення злочину ;
  • усунення перешкод ;
  • інше умисне створення умов для вчинення злочину .

     Керування підготовкою злочину охоплюється також проведенням інструктажу співучасників щодо виконання ними відповідних злочинних дій (бездіяльності ), вироблення заходів щодо нейтралізації діяльності правоохоронних органів ( організація підкупу, застосування насильства до працівника такого органу чи його близьких родичів та ін.), визначення місць переховування співучасників після вчинення ними злочину, а також місць приховування знарядь, засобів вчинення злочину, слідів вчинення злочину, слідів злочину та предметів здобутих злочинним шляхом .

     Керування вчиненням злочину  передбачає спрямування зусиль інших співучасників на безпосереднє виконання об’єктивної сторони злочину чи забезпечення такого виконання. Воно може полягати у :

     - наданні настанов конкретним  учасникам злочину, щодо виконання тих чи інших дій, які становлять об’єктивну сторону чи забезпечують виконання таких дій ;

     - координації дій співучасників  ( їх розстановка на місці вчинення  злочину, визначення послідовності вчинення дій ) ;

     - забезпеченні прикриття злочинних  дій співучасників .

     Особливістю цього виду організаторських дій є те, що вони пов’язані з безпосереднім виконанням об’єктивної сторони злочину і здійснюється в процесі вчинення злочину або перед самим його початком. Організація вчинення злочину, керування його підготовкою чи вчиненням, а також інші форми організації злочинної діяльності не виключають участі організатора у виконанні об’єктивної сторони злочину, тобто участі його у злочині як виконавця . За таких обставин дії організатора слід кваліфікувати за статтею Особливої частини КК , яка передбачає відповідальність за вчинення злочину без посилання на ст.27 КК. Якщо у вчиненні одного злочину особа брала участь як організатор , а в другому - як виконавець , пособник чи підбурювач , її дії у кожному разі повинні одержувати самостійну правову оцінку .

     Утворення організованої групи  чи злочинної організації - сукупність дій по організації (формуванню, заснуванню,створенню) стійкого об’єднання у формі організованої групи чи злочинної організації для вчинення одного чи багатьох злочинів.

     Дії, щодо утворення організованої групи чи злочинної організації, за своїм змістом є близькими до дій щодо організації злочину. Однак основне завдання , яке стоїть перед організатором у цьому випадку є іншим – створити ( заснувати ) стійке об’єднання осіб, в якому поєднати їх зусилля для зайняття злочинною діяльністю. Створення такого об’єднання є необхідною умовою для досягнення визначених організатором цілей такої діяльності.

     Керування організованою групою чи злочинною організацією полягає у вчиненні сукупності дій, спрямованих на управління процесом підтримання функціонування (забезпечення існування та збереження організованості ) організованої групи чи злочинної організації як стійкого об’єднання осіб та здійснення ними злочинної діяльності.

     Управління  процесом підтримання функціонування організованої групи чи злочинної організації передбачає: вербування нових членів таких об’єднань ; розподіл функціональних обов’язків їх членів ; планування вчинення конкретних злочинів , та здійснення злочинної діяльності взагалі ; організацію заходів щодо прикриття діяльності об’єднання .

     Управління  процесом здійснення злочинної діяльності включає в себе : визначення мети та напрямів такої діяльності , конкретних завдань , що висуваються перед групою чи організацією ; вчинення конкретних злочинів, визначення їх об’єкта, способу вчинення ; об’єднання і координацію дій окремих учасників.

     Керування організованою групою чи злочинною  організацією може здійснюватись у  формі віддання наказів, розпоряджень, доручень, проведення інструктажів, прийняття рішень про застосування заходів впливу щодо членів злочинного об’єднання за невиконання доручень його керівництва або порушення прийнятих у ньому правил поведінки.

     У випадках коли дії організаторського  характеру утворюють самостійний склад злочину, особу, яка утворила таке об’єднання чи керувала ним, слід визнавати виконавцем такого злочину, а її дії кваліфікувати за відповідною статтею КК.

     Забезпечення  фінансування злочинної  діяльності організованої  групи чи злочинної  організації - це забезпечення організованої групи чи злочинної організації коштами у національній валюті України чи в іноземній валюті. Таке забезпечення передбачає як організацію винним постачання фінансів іншими особами, так і здійснення такого постачання ним безпосередньо.

     Воно  може спрямовуватись на фінансування як забезпечення функціонування організованої групи чи злочинної організації ( придбання техніки, зброї, оренду чи придбання приміщень ), так і вчинення конкретного злочину ( придбання та пристосування знарядь і засобів вчинення злочину ).

     Організація приховування злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації являє собою організацію переховування злочинця, знарядь чи засобів вчинення злочину , слідів злочину чи предметів здобутих злочинним шляхом . Організація приховування такої діяльності може виражатись в організації:

  1. легалізації доходів , отриманих злочинним шляхом ;
  2. підкупу працівників органів державної влади з метою неприйняття ними заходів до викриття учасників групи та притягнення їх до відповідальності;
  3. проникнення учасників таких об’єднань до органів державної влади з метою забезпечення зв’язків для злочинної діяльності ;
  4. виїзду учасників такої діяльності за межі регіону чи країни ;
  5. збуту предметів , здобутих злочинним шляхом ;
  6. маскування слідів злочину ;
  7. знищення знарядь та засобів вчинення злочину ;
  8. фізичного знищення потерпілих , свідків злочинної діяльності. [5. с.35]

     З об’єктивної сторони організаторська  діяльність повинна відповідати  вимогам спільності . Дії організатора завжди причинно пов’язані з тим  злочином , що вчиняє виконавець.

     Суб’єктивна сторона діянь, що вчиняються організатором , характеризується тільки прямим умислом. Він усвідомлює характер дій, які повинні бути виконані співучасниками, передбачає їх злочинні наслідки і бажає їх настання. Організатор несе відповідальність за всі злочини , вчинені членами організованої групи чи злочинної організації , якщо ці злочини охоплювались його умислом. 

     2.3. Підбурювач 

     Підбурювачем визнається особа , яка умовлянням , підкупом, погрозою, примусом чи іншим шляхом схилила іншого співучасника до вчинення злочину.

     Умовляння означає систематичне або одноразове настійливе прохання особи у необхідності вчинення злочину .

     Підкуп  – це надання чи обіцянка надати особі матеріальної чи іншої вигоди у разі вчинення нею злочину . Підбурювання шляхом підкупу може проявлятись у замовленні вбивства , коли особа, схиляючи до вчинення злочину іншу особу обіцяє чи надає їй матеріальну винагороду .

Информация о работе Форми співучасті