Розвиток ринку послуг митної логістики в Україні

Зміст

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Митна логістика –  новітній науково-практичний напрям, що поєднує дві державно-господарські сфери, надзвичайно важливі для розвитку України як незалежної держави та її євроінтеграційного курсу, а саме логістичну та митну діяльність. Логістика, зокрема єврологістіка, визначає напрямки інтеграції України до пан'європейської і світової транспортно-логістичні системи, а митна діяльність має на меті забезпечення економічної безпеки України в умовах глобалізації світового господарства. Митна логістика своїм об'єктно-предметним полем має зовнішньоторговельні потоки під час їх перетину митного кордону країни і їх митну обробку. Логістична функція митної діяльності займає важливе місце поряд з тарифно-регулюючою інформаційно-аналітичною, контрольно-пропускною і фінансово-економічною, інтегруючи їх. Цей напрямок недостатньо розкрито в літературі. У той же час тісний зв'язок митної діяльності та логістики чітко простежується в Митному кодексі України, однак це не знайшло адекватного відображення в літературі з митної справи, а сам термін «митна логістика» відсутній в Економічній енциклопедії України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Визначення та функції митної логістики

 

Основою логістичної  функції митної діяльності є логістична організація процесу митної переробки  вантажів, яка об'єднує процеси  реалізації митних режимів, пов'язаних з фізичним переміщенням зовнішньоторговельних  вантажів через митний кордон. Логістика повинна забезпечити узгодженість матеріальних (товарних), інформаційних і фінансових потоків в митній діяльності, оптимальну технологію переміщення товарів через митний кордон з метою прискорення цього процесу, а також відпрацювання стандартних логістичних вимог як по відношенню до митних режимів (тобто щодо митниць), так і до учасників зовнішньоторговельної діяльності. Отже, логістична функція митної справи охоплює дві складові: 1) логістизацію процесу митної переробки вантажів; 2) митну діяльність транспортно-логістичних компаній - як іноземних, що діють в Україні, так і українських. Перший напрямок має основою аналіз митно-логістичних потоків, тобто інтегрованих логістичних (товарно-інформаційно-фінансових) потоків, пов'язаних з перетинанням митного кордону України зовнішньоторговельними потоками і стягненням відповідних митних зборів і платежів. Основою митно-логістичних потоків є зовнішньоторговельні потоки, які мають транскордонний характер. Вони включають вхідні (імпорт) і вихідні (експорт) види потоків. Їх супроводжують інформаційні потоки: вихідні (від митниць до центрального органу), вхідні (навпаки), супровідні (документи на товар). Фінансові потоки, в свою чергу бувають вихідні (стягнення і перерахування мита до бюджету) і вхідні (державне фінансування митниць). Митні функції транспортно-логістичних фірм полягають у тому, що по-перше, їх виробнича діяльність пов'язана з перетинанням митних кордонів, отже вимагає знання та дотримання митних вимог і взаємодії з митними органами; по-друге, великі транспортно-логістичні фірми мають у своїй структурі митні пости та ліцензовані митні склади, можуть виконувати функції митного перевізника та митного брокера, тобто самі можуть здійснювати митні функції.

Митна логістика характеризується комплексною структурою, яка включає компонентну, регіональну та функціональну структури. Компонентна структура митної логістики розглядає логістичні особливості митних режимів. Митний кодекс України кваліфікує митні режими як комплекс митних операцій, пов'язаних з процесом фізичного переміщення зовнішньоторговельних вантажів через митний кордон. Митний режим - це сукупність положень, що визначають статус товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон для митних цілей. Митний кодекс України включає 13 видів митних режимів, зокрема: 1) імпорт; 2) реімпорт; 3) експорт; 4) реекспорт; 5) транзит; 6) тимчасове ввезення (вивезення); 7) митний склад; 8) спеціальна митна зона ; 9) магазин безмитної торгівлі; 10) переробка на митній території; 11) переробка за межами митної території; 12) знищення або руйнування; 13) відмова на користь держави (Рис.1).

 

Рис. 1. Митні режими в Україні (згідно з Митним кодексом України)

 

Дамо їх коротку характеристику. Імпорт - це митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень. Реімпорт - це митний режим, відповідно до якого товари, що походять з України та вивезені за межі митної території України відповідно до митного режиму експорту, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк, ввозяться на митну територію України для вільного обігу на цій території. Експорт - це митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної території України. Реекспорт - це митний режим, відповідно до якого товари, що походять з інших країн, не пізніше, ніж у встановлений законодавством строк з моменту їх ввезення на митну територію України, вивозяться з цієї території в режимі експорту. Транзит - це митний режим, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України. Тимчасове ввезення (вивезення) - це митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим по наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування. Митний склад - це митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення митними органами до фактичного їх вивезення за межі митної території України. Спеціальна митна зона - це митний режим, відповідно до якого до товарів, які ввозяться на території спеціальних (вільних) економічних зон із-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з територій зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законом. Магазин безмитної торгівлі - це митний режим, відповідно до якого товари (а також супутні товарам роботи), не призначені для споживання на митній території України, знаходяться та реалізуються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні України, відкритих для міжнародного сполучення, інших зонах митного контролю, визначених митними органами України, без справляння мита, податків, установлених на експорт та імпорт таких товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання. Переробка на митній території України - це митний режим, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно митного режиму експорту. Переробка за межами митної території України - це митний режим, відповідно до якого товари, що перебувають у вільному обігу на митній території України, вивозяться без застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання з метою їх переробки за межами митної території України та наступного повернення в Україну. Знищення або руйнування - це митний режим, відповідно до якого товари, ввезені на митну територію України, знищуються під митним контролем чи приводяться у стан, який виключає їх використання, без справляння податків, установлених на імпорт, а також без застосування заходів нетарифного регулювання до товарів, які знищуються або руйнуються. Відмова на користь держави - це митний режим, відповідно до якого власник відмовляється від товарів, що перебувають під митним контролем, без будь-яких умов на свою користь. У режимі відмови на користь держави на товари не нараховуються і не справляються податки і збори, а також не застосовуються заходи нетарифного регулювання.

З позицій митної логістики (або логістизації митної переробки  вантажів), усі митні режими класифікуються за такими суттєвими ознаками:

1. Залежно від використання  заходів економічної політики  розрізняють митні режими із  застосуванням таких заходів  та без їхнього застосування. Так, товари, що підпадають під  режим “імпорт” та “експорт”,  підлягають випуску після завершення  митного оформлення із застосуванням заходів економічної політики, сплатою всіх належних митних зборів та податків. А товари, що підлягають під митний режим “транзит”, “митний склад”, “спеціальна митна зона”, “магазин безмитної торгівлі”, після завершення митного оформлення випускаються умовно без застосування заходів економічної політики та сплати митних зборів та податків.

2. Залежно від накладання  мита слід розрізняти митні  режими за яких: а) передбачається  повне звільнення від митних  платежів; б) передбачається часткове звільнення від митних платежів; в) звільнення від митних платежів немає. До перших двох випадків належать митні режими “реімпорт”, “транзит”, “митний склад”, “тимчасовий ввіз (вивіз)”, “спеціальна митна зона”.

3. Залежно від необхідності  ліцензування митними органами України учасників митних режимів розрізняють: а) митні режими, що ліцензуються ДМСУ; б) митні режими, що не ліцензуються ДМСУ. Так, до перших належать митні режими “магазин безмитної торгівлі”, “митний склад”, “переробка на митній території”. Ліцензування учасників митних режимів, яке здійснює ДМСУ, слід відрізняти від ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, яке здійснюється відповідними державними органами, та може бути у формі: а) дозволу на виконання певного виду зовнішньо- економічної діяльності; б) дозволу на проведення певної експортно-імпортної операції з використанням експортної або імпортної ліцензії [7, 64].

4. Залежно від характеру  зовнішньоторговельних операцій  митні режими поділяють на: а)  пов’я- зані з експортом товарів; б) пов’язані з імпортом товарів; в) пов’язані з експортом та імпортом товарів; г) інші.

Регіональна структура  митної логістики включає шість  рівнів регіональних митно-логістичних  систем, в яких реалізуються митні  режими щодо потоків митної переробки вантажів. Це локальний, мікро, мезо, макро, мега та мета рівні. На локальному рівні митно-логістична діяльність здійснюється на митних постах та пунктах пропуску. Україна межує з сімома країнами, на кордонах з якими визначено 234 пункту пропуску, з яких міжнародних - 144, міждержавних - 36, місцевих - 55. На даний час працює 210 пунктів пропуску, в т.ч. міжнародних та міждержавних: для залізничного сполучення - 42, повітряного - 18, морського і річкового - 39, поромного - 4, автомобільного - 77. По країнах - сусідах України доводиться: Росія - 27 митних постів та 41 пункт пропуску; Молдова - відповідно 17 і 39; Румунія - 9 і 17; Польща - 5 і 16; Білорусь - 5 і 15.; Угорщина 5 і 7; Словаччина 6 і 5. Якщо врахувати протяжність кордону України з кожною з вищевказаних країн, то в середньому на один український прикордонний митний об'єкт доводиться 54,2 км кордону з Білоруссю, 28,2 км - з Росією, 23,5 км - з Польщею, 29,9 км - з Румунією, 20,7 км - з Молдовою, 9,6 км - з Угорщиною і 7,5 км - зі Словаччиною. Таким чином, найбільш насиченим митної інфраструктурою є західний напрямок зовнішньоторговельних зв'язків України.

Мікрорівень регіональних митно-логістичних систем представлений  митницями - базовими підрозділами ДМСУ, на які покладена безпосередня відповідальність за здійснення митної діяльності. Митниці діляться на зовнішні, внутрішні, на кордонах спеціальних економічних зон; а також на митниці місця відправлення та місця призначення. Станом на 2009 р. в Україні налічувалося 44 митниці, 36 з яких мали статус прикордонних.

На мезорівні митно-логістична діяльність зосереджується в регіональних митницях. До 1.01.2007 р. їх в системі  ДМСУ було десять: Київська, Дніпровська, Донбаська, Подільська, Північна, Чорноморська, Карпатська, Східна, Західна, Кримська. З 1.01.2007 р. кількість регіональних митниць зменшено до шести: Західна, Центральна, Східна, Південна, Кримська, Київська. Крім цього, виділяють митниці прямого підпорядкування: Бориспільська, Севастопольська, Центральна енергетична та Оперативна (Інформаційна). Із зменшенням числа регіональних митниць істотно змінилися їхні функції: якщо раніше вони виконували контролюючу, то нині - координуючу, пов'язану зокрема із створенням «електронної митниці».

Макрорівень митно-логістичних  систем - це рівень національної митної системи. Митна система держави визначається як сукупність форм, засобів і методів державного регулювання експорту та імпорту товарів, що є важливим елементом системи державного управління зовнішньоекономічною діяльністю. Митна система держави формується як результат її митної політики. Матеріальною основою митної системи держави є митна інфраструктура, яка включає матеріально-технічну базу митних органів і соціальну інфраструктуру. Україна нині має в цілому сформовану митну систему, яка складається з центрального органу управління, 6 регіональних митниць, 44 митниці, 234 митних постів та пунктів пропуску, 12 спеціалізованих митних установ. Митна система України на сьогодні в основному задовольняє митні вимоги держави на всіх геополітичних напрямках її діяльності, по всій довжині сухопутного кордону з сусідніми державами, а також на морській та повітряній кордонах. Одночасно триває процес подальшого облаштування митного кордону України згідно з європейськими вимогами.

Мегарівень митно-логістичних систем - це рівень інтеграційних угруповань країн світу, тобто митних союзів. Як приклад, можна навести ЄС, який створив єдину митну систему Співтовариства і прийняв Митний кодекс ЄС. З розширенням ЄС до 27 країн - членів в 2004 і 2007 рр.., На західних сухопутних кордонах України (з Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією) вже діють митні вимоги єдиного Митного кодексу ЄС, а не національні митні регуляції вищезазначених держав - сусідів України, які втратили свою чинність. У той же час національні митні структури в державах - учасницях ЄС збереглися (наприклад, у Польщі - це Urzed Celny, в Словацькій республіці - Celna Sprava, в Німеччині - Zolldinst). Отже, Україні та її митним структурам необхідно добре знати сучасні особливості митних регуляцій ЄС і, відповідно, співпрацювати з митними структурами країн - сусідів на західному кордоні. Співпраця ДМСУ з митними установами ЄС нині активно заглиблюється, зокрема, в плані пристосування українських митниць до загальноєвропейських митним вимогам з метою ефективного функціонування митного кордону України з країнами - членами ЄС.

Нарешті, на метарівні митно-логістичних систем - в глобальному митному просторі відбувається координація та співпраця таких взаємопов'язаних сфер як зовнішньоторговельна, митна, транспортно-логістична. Керує цим процесом Всесвітня митна організація, до якої належить нині 137 країн, в т.ч. Україна. Всесвітня митна організація (ВМО) в 1994 р. стала правонаступницею Ради митного співробітництва (РМС), заснованого згідно Конвенцій від 15 грудня 1950 Нова назва організації свідчить, що за час своєї діяльності РМС перетворився на дійсно глобальний міжурядовий інструмент. ВМО - єдина всесвітня незалежна міжурядова організація з митних питань і на сьогодні її членами є 162 країни. ВМО виконує важливе завдання: обгрунтування й узгодження розвитку митних систем держав-членів. Важливою складовою цієї роботи є рекомендаційна уніфікація митного законодавства.

Діяльність ВМО має  широке географічне представництво, яке зумовило перехід до її роботи за регіональним принципом. Нині вона включає шість регіонів:

- Північна Африка, Близький  і Середній Схід;

- Західна і Центральна  Африка;

- Східна і Південна  Африка;

- Далекий Схід, Австралія  і Океанія;

- Північна, Південна, Центральна  Америка і Карриби;

- Європа.

Україна разом з пострадянськими країнами-членами належить до регіону Європи. 19 червня 1992 була прийнята Постанова Верховної Ради України «Про приєднання України до Конвенції про створення Ради Митного Співробітництва», згідно з якою Україна стала повноправним членом Організації. Участь України в роботі ВМО сприяє процесам уніфікації деяких питань внутрішніх митних процедур з діючими міжнародними стандартами у цій галузі, впливає на розвиток міжнародного митного співробітництва з країнами-членами.

Функціональна структура митної логістики розкриває логістичні особливості здійснення митної діяльності в ході зовнішньоекономічних перевезень вантажів автомобільним, повітряним, залізничним і водним (морським і річковим) видами транспорту, а також на трубопровідному транспорті та лініях електропередачі. Транспортні засоби, якими переміщуються громадяни та товари через митний кордон України, підлягають митному контролю та митному оформленню. Митні процедури, що здійснюються під час митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, якими переміщуються громадяни та товари через митний кордон України, мають уніфікований характер і не залежать від країни реєстрації або країни - власника транспортного засобу, країни, з якої прибуло це транспортний засіб, або країни, куди він прямує, крім випадків, передбачених міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку, та відповідними міжнародними актами, в частині застосування санкцій та обмежень у торгівлі з окремими країнами.