Створення та розвиток логістичних систем

     Планування  та управління виробництвом - ця підсистема приймає матеріальний потік від підсистеми закупівель та управляє ним в процесі виконання різних технологічних операцій, які перетворюють предмет праці в продукт праці.

     Збут  - підсистема, яка забезпечує вибуття матеріального потоку з логістичної системи.

     Як  бачимо, елементи логістичних систем різноякісні, але одночасно сумісні. Сумісність елементів забезпечується єдністю цілі, якій підпорядковане функціонування кожного з елементів логістичної системи.

     Залежно від виду логістичних ланцюгів логістичні системи поділяються на:

     - логістичні системи з прямими  зв’язками - це системи, у яких  матеріальний потік доводиться до споживача без посередників, на основі прямих господарських зв’язків.

     - ешелоновані (багаторівневі) логістичні  системи - це системи, у яких  матеріальний потік доводиться  до споживача за участю як  мінімум одного посередника.

     - гнучкі логістичні системи - системи, у яких доведення матеріального потоку до споживача здійснюється як за прямими зв’язками, так і за участю посередників. 
 

     1.3. СТВОРЕННЯ ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ 

    Світова практика створення логістичних  систем управління виявила, що логістичні принципи керування виробництвом і роботою підприємства в сучасних умовах можна розглядати як один з важливих магістральних напрямів нормалізації розвитку підприємств з метою посилення режимів економії трудових, матеріальних, грошових та енергетичних ресурсів, підвищення ефективності управління на різних рівнях, забезпечення потрібної кількості споживчих благ.

    Система логістики включає в себе матеріальні  засоби, що забезпечують рух товарів  по логістичному ланцюжку (склади, вантажно-розвантажувальні механізми, транспортні засоби),виробничі запаси та засоби управління усіма ланками ланцюжка. Логістична система – адаптивна система зі зворотнім зв’язком, яка виконує ті чи інші логістичні функції та операції. Вона, як правило, складається з кількох підсистем й має розвинуті зв’язки із зовнішнім середовищем.

    Під логістичною системою розуміють  організаційно-управлінський механізм координації, який дає змогу досягти  ефекти шляхом чіткої злагодженості  у діях спеціалістів різноманітних  служб, які беруть участь в управлінні матеріальним потоком.

    Основу  побудови та функціонування логістичної  системи становить реалізація принципу системного підходу, що має свій прояв, насамперед, в інтеграції та чіткості взаємодії всіх елементів логістичної  системи. Цей принцип знаходить свій відбиток у розробці й здійсненні єдиного технологічного процесу виробничо-транспортної системи, у переході від окремих видів устаткування до створення виробничо-складських та виробничо-транспортних систем.

    Логістичні  функціональні системи можна класифікувати: 
 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Рис. 1.1. Функції логістичної системи 

    Залежно від виду логістичних ланцюжків  логістичні системи поділяються  на системи з прямими зв'язками, гнучкі та ешелоновані. Гнучка логістична система - система, в якій доведення матеріального потоку до споживача здійснюється як за прямими зв'язками, так і за участю посередників. Прикладом системи, що розглядається, може бути постачання запасних частин, коли відвантаження деталей епізодичного попиту часто провадяться безпосередньо з центрального складу і відправляються на адресу одержувача, а відвантаження деталей стандартного та підвищеного попиту - зі складу посередника.

    Логістична  система з прямими  зв'язками - система, в якій матеріальний потік доводиться до споживача без участі посередників на основі прямих господарських зв'язків.

    Ешелонована логістична система - система, особливість якої полягає в тому, що матеріальний потік на шляху від виробника до споживача проходить принаймні через одного посередника.

    В прямих логістичних системах, як правило використовують прискорені засоби транспортування разом з інформаційними технологіями, що дозволяє швидко обробляти замовлення споживачів, а також дозволяє скоротити терміни доставки і в значній мірі компенсує географічну роз”єднаність постачальників та споживачів.

    Штовхаюча логістична система передбачає подачу матеріалів до місця обробки згідно з затвердженим графіком, а при тягучій логістичній системі матеріали до місця обробки надходять згідно з замовленнями цих ланок. Тобто коли в першому випадку вони виштовхуються на виробничі місця, то в другому матеріали витягуються самими виробниками ланками.

    У виконанні перерахованих вище функцій  важливу роль відіграють показники, які характеризують процеси, що розглядаються. Деякі з цих показників характерні і для вітчизняної практики, а деякі нові, чим заслуговують особливої уваги. Але всі вони достатньо загальні. Є ще цілий ряд показників, що використовуються логістичною службою для розв'язання конкретних завдань. Наприклад, при виборі логістичних систем використовують показники, що дають у сукупності якісну оцінку усієї системи.

Рис.1.2. Критерії оцінок при виборі логістичної  системи

Умовні  позначення

1- ступінь  надійності поставок

2.- мінімальна  тривалість транспортування

3.-мінімальні  транспортні витрати

4.-гнучкість  системи

5.-забезпечення  зберігання вантажів

6.-швидкість  обробки рекламацій

7.- мінімальні  витрати на пакування вантажів

8.- низькі  витрати на страхування

    На  ряді цих критеріїв базується  селекція типу логістичної системи, її міцність та технічне оснащення. Найголовнішим з вищеперерахованих критеріїв є надійність. Підсумовуючи питання, відмітимо, що  завданням будь-якої логістичної системи є забезпечення своєчасної, надійної, мінімально витратної доставки до пункту призначення необхідного товару у неушкодженому стані. Вибір типу логістичної системи залежить від комплексу функцій, що вона виконує , та ряду критеріїв, які їх характеризують.

    Границі логістичної системи визначаються циклом оборту засобів виробництва. Спочатку закупають засоби виробництва. Вони у вигляді матеріального потока поступають в логістичну систему, складуються, обробляються, знову зберігаються, а потім уходять з логістичної системи у споживання в обмін на фінансові ресурси, котрі поступають у логістичну систему. Виявлення границь логістичної системи на базі цикла оборту засобів виробництва отримало назву принципа „сплати грошей – отримання грошей”.

    Для стабільного функціонування системи  першорядне значення має достовірне планування виробництва, збуту і розподілу. Причому перевага надається стратегічному плануванню по відношенню до оперативного. З метою досягнення високої надійності такого плану необхідно вивчати динаміку зовнішнього середовища, насамперед ринку, ідентифікувати можливі ситуації і одержувати стратегічні відповіді на питання, що постають в зв’язку з цим.  Слід зазначити, що логістика - унікальна сфера творчої діяльності, спрямованої на стратегічну орієнтацію. Однак, виробленням стратегії поведінки фірм в умовах логістики процес планування не завершується. Стратегічне планування генерує ланцюжок технічних планів, коли ідентифіковані цілі та дії в оперативних ситуаціях на кожен день.

    Для визначення найбільш оптимальної логістичної  системи необхідно розробити  її проект. Для цього слід відокремити три стани: виявлення проблем, планування шляхів їх вирішення і розробка пропозицій щодо створення проекта.

    Проектування  та планування логістичної системи  необхідно починати з всебічної  оцінки поточній ситуації мета складається  в тому, щоб зрозуміти зовнішнє середовище, процес і характерні характеристики існуючої системи, а також визначити, які зміни є необхідними. Все це можливо зробити використовуючи ситуаційний аналіз, котрий дає змогу вивчати внутрішній устрій логістичної системи, оцінювати ринкове та конкурентне середовище. Вивченню належить увесь логістичний процес і кожна логістична функція окрема. Зміст дослідження залежить від потрібної глибини аналіза.

    Одним з показників реальної ефективності обраної логістичної системи  може бути її стійкість тобто, притримування прийнятих стандартів обслуговування. До них відносяться параметри, пороговий рівень сервіса в системі з мінімальними витратами.

    Аналізуя  проект логістичної системи, визначають по-перше, некують або не достатні резерви удосконалення логістики, котрі виправдали би проведення детальних досліджень та аналізу. По-друге, вироб концептуальних схем проекта, потребує всебічного вивчення фактичних даних, що допомагає об”єктивно та критично поглянути на існуючі методи роботи. По-третє, в процесі виробу концептуальної схеми проекту належить чітко визначити можливі варіанти перебудови логістичної системи.

    Процес  планування логістичного проекта включає  до себе і визначення мети та обмежень; розробка стандартів оцінки результатів, вибір техніки аналіза, складаення проектного завдання. Вивчення мети – фіксування припускаємих при перетворенні логістичної системи витрат і рівня мервіса. Визначена мета повинна описувати сегмент ринка або галузі, часові рамки досягнення результатів і конкретні параметри діяльності, котрі, як правило представляють собою характеристика рівня сервіса.

    Аналізують  такі питання, як структуру замовлень  і її зміна, організація отримання  замовлень, види інформаційних потоків, види матеріальних та транспортних потоків, переробка та зберігання вантажів та інше. Головне в внутрішньому аналізі – вияв областей, в котрих можливо значне удосконалення.

    Аналіз  зовнішніх факторів націлений на визначення тенденцій ринкового  попиту і сервісних потреб споживачів. Основне завдання оцінки ринку – дати опис сприйняття та передбачить поживачів, котрі мають відношення до логістичним можливостям фірми. Для цього може бути здійснено опитування клієнтів, а іноді і детальне дослідження думок та жадань споживачів.

    Важливою  частиною аналіза є технологічний аналіз, котрий дає змогу оцінювати теперішні та потенційні можливості технології, завдання технологічного аналізу – вияв перспективних напрямів по удосконаленню технологічного процеса логістики.

    При прогнозуванні технологічного процеса  аналізують технології, котрі використовують конкуренти, звертаючи увагу на обробку замовлень, планування потреб в матеріалах. Особливу увагу приділяють технологіям вантажепереробки і транспортування.

    Технічною базою для оптимального управління інформаційними потоками логістичних систем є багаторівнева АСУ. Тому необхідною умовою високої ефективності логістичних систем є органічне поєднання логістики з кібернетикою. 
 
 
 
 
 

1.4. СТАДІЇ РОЗВИТКУ ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ 

     В практичній діяльності системи логістики  різних виробничих об?єднань знаходяться на різних стадіях розвитку. Існують окремі стадії, через які функції логістики обов?язково повинні пройти, перш ніж вони досягнуть високого рівня розвитку. Сьогодні виділяють чотири послідовні стадії розвитку логістичних систем.

     Перша стадія розвитку логістики має такі характерні риси. Підприємства працюють на основі виконання смінно-добових планових завдань, форма управління логістикою найменш удосконалена. Система діє за принципом безпосереднього реагування на щоденні коливання попиту та проблеми в процесі розподілення продукції. Робота системи логістики на цій стадії її розвитку на підприємстві оцінюється величиною частки витрат на транспортування і інші операції по розподіленню продукції в загальній сумі прибутку від продажу.

     Для другої стадії розвитку логістики характерним є управління потоком виробляємих підприємством товарів від останнього пункту виробничої лінії до кінцевого споживача. Контроль системи логістики розповсюджується на такі функції: обслуговування замовника, обробка замовлень, збереження готової продукції на підприємстві, управління запасами готової продукції, перспективне планування роботи системи логістики.

     Системи логістики третього рівня контролюють логістичні операції від закупівлі сировини до обслуговування кінцевого споживача продукції. Додатковими функціями таких систем є: доставка сировини на підприємство, прогнозування збуту, виробниче планування, добування або закупівля сировини, управління запасами сировини або незавершеного виробництва, проектування систем логістики. Єдина сфера, яка на цій стадії не контролюється логіст-менеджером, - це повсякденне управління підприємством. Робота системи оцінюється шляхом порівняння зі стандартом якості обслуговування. При цьому підприємтсва намагаються підвищити продуктивність системи, а не знизити витрати, що характерно для другої стадії розвитку логістики. Управління здійснюється не за принципом безпосереднього реагування, а засновано на плануванні запереджуючого впливу.