Створення та розвиток логістичних систем

     Сфера дій в логістичних  системах четвертої  стадії подібна третій за винятком того, що тут інтегруються процеси планування та контролю операцій логістики з операціями маркетинга, збуту, виробництва і фінансів. Така інтеграція сприяє тому, що пов»язуються часом протилежні цілі різних підрозділів підприємства. Управління системою здійснюється на основі тривалого планування. Робота системи при цьому оцінюється з урахуванням вимог міжнародних стандартів. Підприємства здійснюють свою діяльність, як правило, не тальки на національному або регіональному рівні, але й на глобальному. Вони виробляють продукцію для світового ринку і управляють часткою світових систем виробництва та розподілення, враховуючи оптимізацію витрат та задоволення потреб замовників.

     Практичний  досвід роботи підприємств різних країн  доводить, що перехід від першої стадії розвитку систем логістики до більш високих може проходити як поступово, так і скачками (при відповідних умовах: об’єднання підприємств, новий режим управління, політичні ініціативи). Перехід на більш високий рівень може проходити різними темпами: статистичні дані доводять, що послідовний перехід від однієї стадії до іншої може бути протягом від шести місяців до двох років; перехід від першої стадії до четвертої займає десь 20 років. Але сьогодні надається оптимістичний прогноз, який очікує скорочення терміну переходу до 10 років у зв’язку з міжнародною конкуренцією і можливістю використання досвіду тих підприємств, які вже пройшли цей шлях.

Як правило, на першому рівні розвитку крупні капітальні вклади спрямовуються на те, щоб нейтралізувати негативний вплив, а на більш високому рівні – на формування логістичної інфраструктури.

     Розвиток  логістичних систем здійснюється у  взаємозв’язку з еволюцією концепції  логістики та її принципів, які формувалися  в країнах з ринковою економікою протягом тривалого часу. 
 

ВИСНОВКИ  ТА ПРОПОЗИЦІЇ 

      В цій контрольній роботі було розглянуте таке питання, як «Створення і розвиток логістичних систем». Тому можна  зробити висновок, що метою логістичної  системи є доставка у задане місце  необхідної кількості та асортименту товарів та виробів, максимально підготованих до виробничого чи особистого споживання при заданому рівні витрат. Поряд з функціональними підсистемами до яких відноситься закупівельна, виробнича, розподільча логістична система має і забезпечуючі підсистеми (наприклад, інформаційну, правову, кадрову тощо). Логістика повною мірою працює на споживача. Тому вважають, що реалізація функцій збуту у сфері логістики здійснюється через додержання шести умов: вантаж, якість, кількість, час, витрати та пункт призначення. Для досягнення цього ефективні логістичні системи оптимізують матеріальні потоки, сприяють здійсненню комплексу заходів, пов’язаних з раціоналізацією тари та пакування, уніфікацією вантажних одиниць, у тому числі пакетизацією та контейнеризацією перевезень, налагодженням ефективної системи складування, оптимізацією кількості замовлень та рівня запасів, плануванням найвигідніших маршрутів переміщення вантажів на складських об’єктах підприємств та за їх межами на магістральному транспорті.

    Виділяють чотири послідовні стадії розвитку логістичних систем. 
Перша стадія розвитку логістики пов’язана тільки з організацією збереження готової продукції та її транспортуванням. Для другої стадії розвитку логістики характерним є управління потоком виробляємих підприємством товарів від останнього пункту виробничої лінії до кінцевого споживача. Системи логістики третього рівня контролюють логістичні операції від закупівлі сировини до обслуговування кінцевого споживача продукції. Сфера дій в логістичних системах четвертої стадії подібна третій за винятком того, що тут інтегруються процеси планування та контролю операцій логістики з операціями маркетинга, збуту, виробництва і фінансів.

Задача № 5 

      Припустимо, що підприємство працювало з десятьма постачальниками, дані про річний обіг з якими наведено в таблиці. 

 

  Розрахуйте: Частку обігу кожного постачальника у відсотках до загального обігу. Знайти акумульовані значення обігу постачальників у відсотках. Зробити висновки. 

РІШЕННЯ: 

1) Частка обігу постачальника у відсотках до загального обігу розраховується так:

Обіг  кожного постачальника (тис.грн.) * 100%

    Загальну суму обігу (тис.грн.) 

2) Акумульовані  значення обігу постачальників  у відсотках розраховуються так:

     а) обіг 1 постачальника  =  частці обігу 1 постачальника до загального у  відсотках;

     б) обіг 2 постачальника = обіг 1 постачальника + частка обігу                            2 постачальника до загального у відсотках і т.д.

     Отримані  дані заносимо у таблицю.

 
 
 

     АВС-аналіз постачальників показує, що найбільший внесок у формування загального обігу (74,7%) зробили тільки два постачальники, які й склали групу А. До групи В увійшли три постачальники, на яких припадає 20,8% сукупного обігу. Інші 4,4% обігу забезпечували п’ять постачальників – група С.

     На  основі цього аналізу можна зробити  висновок про перевагу роботи з певними  постачальниками для цього підприємства. Так, якщо витрати на заходи у сфері закупівель потрібно скоротити, то доцільно приділити увагу насамперед А-постачальникам, оскільки інтенсивніша робота з ними може вплинути на загальний обіг підприємства.

     АВС-класифікацію постачальників можна здійснювати і в розмірі товарів, що закуповуються, насамперед з А-товарами, якщо витрати на заходи, пов’язані із закупівлями, будуть незначні.

     Через виявлення значення окремих товарів  для підприємства потрібно досягнути  концентрації зусиль на конкретних заходах із закупівлі. Таким чином можна визначити ключові завдання для системи складування.

     Для А-товарів, які закуповуються, можна вжити таких заходів, як: точніший аналіз цін закупівель, детальний аналіз структури витрат, всеохоплюючий аналіз ринку, отримання кількох пропозицій від постачальників, більш жорсткі переговори щодо закупівельних цін, ретельна підготовка замовлень на постачання, регулярний контроль запасів, точніше визначення страхових запасів тощо.

     В-товари – товари, які характеризуються середньо-вартісними величинами. Залежно від їх значення з ними слід працювати або як з А-товарами, або як із С-товарами.

     Через велику кількість і низьку вартість С-товарів, які закуповуються, головне завдання раціоналізації полягає у зниженні витрат на оформлення замовлень і складування. Для цього потребуються такі заходи: спрощення оформлення замовлень, зведені замовлення, застосування простих формулювань замовлень, телефонні замовлення, спрощений складський облік, великі партії замовлень, спрощений контроль замовлень, встановлення більш високого рівня страхових запасів тощо.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
 
 

1. А.Г. Кальченко  «Логістика» /підручник/. — К.: КНЕУ, 2003.

 

2. А.М. Гаджинский «Логистика» /учебник/. — М.: ИВЦ "Маркетинг", 1999.

 

3. А.М. Родников «Логистика: Терминологический словарь». – М.: Экономика, 1995.

 

4. А.М. Ганджинский «Основы логистики». – М: Информационно-внедренческий центр «Маркетинг», 1996.

 

5. Е.А. Голиков «Маркетинг и логистика». – М: Издательский дом «Данников и компания», 1999.