Сутність та зміст ринкового закону

Ядром концепції  логістики є системний підхід до управління, що передбачає інтеграцію всіх функціональних сфер, пов'язаних з обслуговуванням матеріальних потоків, і врахування взаємозв'язків  між ними

Можна виділити дві групи взаємозв'язків, що лежать в основі управління логістичною системою:

• Взаємодії "поведінкового" характеру між організаціями і організаційними структурами, що формують канал розподілу, тобто кооперація або конфлікти між ними.
• Взаємозв'язки між основними функціональними сферами, що складають так званий комплекс логістики: запаси, інформаційне забезпечення, складування, упаковування, перевезення.

Створити ідеальну для всіх підприємств логістичну систему неможливо. Для кожного  підприємства вона буде унікальною, оскільки її метою є досягнення конкретних стратегічних завдань підприємства. Проте можна виділити основні загальні етапи процесу планування і створення логістичної системи:

• постановка цілей системи;
• визначення реального її стану (шляхом зовнішнього і внутрішнього аудиту);
• створення і розгляд альтернативних проектів системи;
• впровадження одного з них і контроль за ним (рис.2).

Рис. 2. Схема процесу створення маркетингової логістики.

Визначення цілей є першим і відповідальним кроком, від якого залежить ефективність логістичної системи. Кожна ціль повинна мати якісну і кількісну характеристики і часовий інтервал для її досягнення.

 

 

 

2) Логістичний  принцип «Точно в строк» (just in time)

У основу побудови логістичної інформаційної системи  мають бути закладені принципи:

1. Повнота і  придатність інформації для користувача.  Логістичний менеджер повинен  мати в розпорядженні необхідну  і повну (достатньою) інформацію для ухвалення рішень, причому в необхідному йому виді. Наприклад, інформація про запаси або замовлення споживачів часто потребує попередньої обробки і зазвичай розміщується не там, де логістичний менеджер приймає рішення.

2. Точність. Точність початкової інформації має принципове значення для ухвалення правильних рішень. Наприклад, інформація про рівень запасів в розподільній мережі в сучасних логістичних системах допускає не більше 1 % помилки або невизначеності для ухвалення ефективних рішень у фізичному розподілі, створенні запасів і задоволенні запитів споживачів.

3. Своєчасність. Логістична інформація повинна  поступати в систему менеджменту  вчасно, як цього вимагають багато  логістичних технологій, особливо  заснованих на концепції "точно в строк". Своєчасність інформації важлива практично для усіх комплексних логістичних функцій. Крім того, багато завдань в транспортуванні, операційному менеджменті, управлінні замовленнями і запасами вирішуються в режимі реального часу ("on line"). Цього ж вимагають і численні завдання логістичного моніторингу. Вимоги своєчасності вступу і обробки інформації реалізуються сучасними логістичними технологіями сканування, супутникової навігації, штрихового кодування, впровадження стандартів EDI/EDIFACT.

4. Орієнтованість. Інформація в логістичній информа-ционной  системі має бути спрямована  на виявлення додаткових можливостей  поліпшення якості продукції,  сервісу, зниження логістичних  витрат. Способи отримання, передачі, відображення і попередньої обробки інформації повинні сприяти виявленню "вузьких місць", резервів економії ресурсів і т. п.

5. Гнучкість.  Інформація, циркулююча в логістичній  інформаційній системі, має бути  пристосована для конкретних  користувачів, мати найбільш зручний  для них вигляд. Це стосується як персоналу фірми, так і логістичних посередників і кінцевих споживачів. Паперовий і електронний документообіг, проміжні і вихідні форми, звіти, довідки і інші документи мають бути максимально пристосований до вимог усіх учасників логістичного процесу і адаптований до можливого діалогового режиму для багатьох користувачів.

6. Відповідний  формат даних. Формат даних  і повідомлень, вживаний в комп'ютерних  і телекомунікаційних мережах  логістичної інформаційної системи,  повинен максимально ефективно використовувати продуктивність технічних засобів (об'єм пам'яті, швидкодія, пропускна спроможність і т. д.). Види і форми документів, розташування реквізитів на паперових документах, розмірність даних і інші параметри повинні полегшувати машинну обробку інформації. Крім того, потрібна інформаційна сумісність комп'ютерних і телекомунікаційних систем логістичних посередників і інших користувачів по форматах даних в логістичній інформаційній системі.

Логістика має  високий потенціал економічної  ефективності. Це, підтверджується відносно короткою історією розвитку практичної логістики. Він виявляється у високому рівні організації виробництва і, як наслідок, в економії матеріалів і коштів. Розмір ефекту, в свою чергу, залежить від масштабів поширення логістики. За даними західноєвропейських учених, у Західній Європі в комерційній та виробничій діяльності приблизно 64 % підприємств та фірм тією чи іншою мірою виявляються логістичні функції.

Ефективність  логістики конкретизується такими натуральними показниками, як: 1) рівень запасів; 2) час проходження матеріалів по логістичному ланцюгу; 3) тривалість циклу обслуговування замовлення, якість та рівень сервісу; 4) розміри партії вантажів; 5) рівень використання виробничих потужностей; 6) маневреність, адаптивність та стійкість роботи.

Проблема зменшення  запасів при доставці вантажів точно  в строк дуже актуальна. Це одна з  центральних проблем логістики. Підраховано, що змертвління капіталів  у запасах досягає більше 1/3, на утримування запасів споживач витрачає від 20 до 40 % усіх витрат, включаючи витрати на транспортно-складські операції. Доставка вантажів точно в строк дає змогу удвічі скоротити час на виконання замовлення споживача, на 50 % зменшити запаси і на 50—70 % - тривалість виконання замовлення на підприємстві, що виготовляє продукцію. Аналіз показує, що в разі реалізації фірмою принципу доставки вантажів «точно в строк» на 60 % знижуються запаси матеріалів та комплектуючих виробів, на 40 % — витрати на перевезення вантажів, на 40 % — витрати на матеріали, на 28 % підвищується якість постачання матеріалів. Якщо прийняти витрати на логістику за 100 %, то частка окремих її складових становить: перевезення магістральним транспортом - 28-30-46 %; пакування - 15-20-25 %; управління — 5—10-15 %; інші, в тому числі і на обробку замовлень, - 5-10-17 %. У разі суворого дотримання договорів з боку як залізниць, так і клієнтів можна скоротити розміри «мертвого» капіталу в запасах, знизити потребу в складських приміщеннях, вивільнити матеріальні й трудові ресурси за рахунок ліквідації додаткових перевалок вантажів та підвищення їх збереженості. Наприклад, металурги, що одержують близько 400 млн т. сировинних продуктів на рік, можуть одержувати їх як через склади, так і з вивантажуванням прямо в бункери доменних печей. В останньому випадку обсяг вантажних робіт може скоротитись у 4 рази, що сприяє збереженню якості сировини. Так, лише за одне вивантажування та завантажування коксу до 27 % його стає непридатним для виробництва металу.

Основними в  логістиці є витрати: 1) на транспортування; 2) на подальше складування товарів; 3) на зберігання товарно-матеріальних запасів; 4) на одержання, відвантажування та пакування товарів; 5) адміністративні та на обробку замовлень. Основні статті витрат заготівельної логістики — транспортування сировини та напівфабрикатів, їх зберігання та контроль за надходженням матеріалів. У виробничій та розподільчій логістиці найбільшими є витрати на зберігання напівфабрикатів та готової продукції, пакування товарів, їх сортування, реалізацію і транспортування, а також на управлінську діяльність та ін.

В економічній  літературі з проблем логістики  розглядаються 3 види витрат: 1) на закупівлі; 2) на утримання запасів 3) втрати через  відсутність продукції. Витрати  на закупівлі пов'язані з оформленням  замовлень, договорів, встановленням зв'язків з постачальниками. До них належать також транспортні витрати, якщо вартість перевезень не включена у вартість товару, а також витрати на складування та отримання замовлень. Витрати на утримання запасів пов'язані із складським зберіганням продукції протягом визначеного часу і залежать від кількості вантажу, що складується. Втрат через відсутність продукції зазнає, як правило, її виробник.

Основні витрати  на складування пов'язані з виконанням таких видів операцій: приймання продукції з виробництва; її складування та зберігання; підготовка до відвантажування (комплектування партії постачання, пакування, маркірування); підготовка продукції, доставка на місце франко-відправлення та здавання транспортній організації для перевезення; облік наявності і руху готової продукції на складі.

Отже, орієнтація на мінімізацію витрат залишається  актуальною, але за умови оптимального поєднання витрат основного та оборотного капіталу, задіяного в ринковій стратегії, і прибутку, який він дає. Звідси висновок — стратегія матеріальної технічного постачання компанії має бути цілком підпорядкованою ринковій стратегії. Успішна реалізація цього гарантує високу рентабельність фірми.

Випереджаючий інформаційний потік у зустрічному  напрямку містить, як правило, відомості про замовлення. Випереджаючий інформаційний потік у прямому напрямку — це попередні повідомлення про майбутнє прибуття вантажу. Одночасно з матеріальним потоком йде інформація в прямому напрямку про кількісні і якісні параметри матеріального потоку. Слідом за матеріальним потоком у зустрічному напрямку може проходити інформація про результати приймання вантажу по кількості і якості, різноманітні претензії, підтвердження.

Інформаційний потік характеризується наступними показниками:

• джерело виникнення;

• напрямок руху;

• швидкість  передачі і прийому;

• інтенсивність  потоку й ін.

 

Рис. 3. Види інформаційних потоків

 

 

 

3) Економічний ефект від реалізації економії часу.

Поняття “економічний ефект” — це загальне поняття, що в  нього вкладається все: від чистого  прибутку до національного доходу, від доходу окремого підприємства до доходу держави.

Показники прибутку можуть бути різними, що зумовлено передовсім необхідністю відрахування з валового прибутку різних податків і зборів, а також розрахунком прибутку за різні проміжки часу: за місяць, рік або за весь період виробництва продукції, освоєної за допомогою інвестиції. Для розрахунку показників прибутку застосовують формули:

П = Ц – С;

П = (Ц – С)А (або П = В – З);

П = Ц – Н  – С;

П = (Ц – Н  – С)А (або П = В – Нт – З),

де П —  прибуток; Ц — ціна; С — собівартість одиниці продукції; А — обсяг  виробництва за весь термін служби (застосування) продукції; В — виторг від реалізації продукції за весь термін служби

(В = ЦА); З  — затрати за весь термін  служби (З = СА); Н і Нт — податки  та обов’язкові платежі в розрахунку  відповідно на одиницю продукції  і весь її обсяг за весь  термін служби.

Коли вкладення  капіталу забезпечує збільшення прибутку завдяки поліпшенню технології продукції, що випускалася раніше, у розрахунках виходять не з усього прибутку, а тільки з його приросту (DП), що обчислюється як різниця між прибутком після інвестиції (П2) та до інвестиції (П1):

DП = П2 –  П1.

Якщо конкретна  інвестиція є тільки одним з багатьох чинників прибутку, також обліковують  не весь прибуток, а ту його частину, котра зв’язана саме з даною інвестицією (визначається експертним шляхом).

Що пізніше  буде отримано прибуток, то менше часу він буде перебувати в господарському обороті і давати нові доходи у вигляді дивідендів або відсотків. Ранній прибуток має більшу цінність, а пізній — меншу. Тому величину розрахованого прибутку коригують за фактором часу через дисконтування.

Інвестором  може бути не лише окреме підприємство, у тім числі приватне, а й  держава з її непорівнянно ширшими  інтересами. Тому поряд з розрахунком  прибутку доцільно (а часто і необхідно) визначати інтегральний економічний  ефект, що з усіх показників економічного ефекту є найповнішим (він охоплює аналіз витрат і результатів не тільки в конкретній, а й у суміжних сферах) і є найбільш релевантним (найповніше відображує реальну дійсність).

Інтегральний  економічний ефект визначається за формулою:

Ет = Рт – Вт,

де Ет — інтегральний економічний ефект; Рт — вартісна оцінка результатів інвестиції за всі  роки їх отримання; Вт — витрати  на здійснення заходів щодо реалізації інвестиції.

Економічний ефект  може проявлятися в суміжних галузях  та сферах, але не враховуватися в інтегральному показнику за недостатністю документального підтвердження вхідної інформації. Тому ефект у суміжних галузях потрібно враховувати окремо (як доповнення до інтегрального).

З іншої причини  не можна плюсувати до інтегрального  ефекту ефект від відвернутого економічного збитку. У методичному аспекті ця вимога очевидна, однак на практиці її не назавжди дотримують, тому на цьому питанні варто спинитися окремо.