Визначення поняття інформації

 

Рис. 1. Система взаємозв’язків між об’єктами  і користувачами інформації

 

Актуальним є підхід Д.Н.Філімонова щодо інформації як посередника та зв’язкового між даними (як емпіричною основою)  і знанням (як результатом переосмислення,  обробки та застосування наявних даних) (рис. 2).  При цьому процес руху від даних до знання не є строго односторонньо направленим, оскільки в результаті отримання знань може виникати нова інформація і нові дані не лише за формою, але й за змістом [19, с. 83].

Рис. 2. Взаємозв’язок понять «інформація», «дані» та «знання»

 

Отже, слід наголосити, що інформація базується на емпіричних даних, які пройшли інтерпретацію в процесі передавання/одержання; процес інтерпретації та передавання даних може спричинити викривлення значень, які лежали в основі цих даних. Тому дослідження ефективності процесу руху та обміну інформацією на підприємствах є дуже важливою передумовою для побудови раціональних інформаційних потоків при зниженні витрат на їх формування та підвищення ефективності управління підприємством.

Проте,  підприємствам  доводиться функціонувати в динамічному інформаційному середовищі,  вирішуючи питання адаптації до змін навколишнього середовища,  тому постійне поновлення інформації на підприємствах та потреба в постійній роботі з нею створює окремий неперервний інформаційний виробничий процес, який полягає в постійному зборі,  обробці, поданні інформації та потребує впровадження на підприємстві підсистеми інформаційного менеджменту [3, с. 24].

Таким чином, можна вважати, що інформація є сукупністю відомостей (даних), які підприємства отримують із навколишнього середовища (вхідна інформація),  та/або видають у навколишнє середовище (вихідна інформація)  або зберігають та використовують всередині підприємства.

Інформація є одним  із ресурсів,  який може накопичуватися,  реалізуватися, поновлюватися,  є придатним для колективного використання та (на відміну від інших ресурсів) у процесі споживання не втрачає своїх якостей. Володіння повною, достовірною,  актуальною та оперативною інформацією дає можливість підприємству отримати ринкові переваги, знижувати фінансові ризики, ефективно підтримувати та супроводжувати процес прийняття зважених, обґрунтованих управлінських рішень. Крім того,  ефективність використання інформаційних ресурсів в системі управління підприємством дозволяє визначити здатність підприємства ефективно взаємодіяти з навколишнім середовищем і реалізовувати поставлені перед підприємством завдання для досягнення стратегічних цілей.

В той же час,  в порівнянні з іншими економічними ресурсами, для інформації характерні специфічні властивості – невичерпність, неможливість відчуження, нееквівалентність кількості і якості,  вибірковість, легкість розмноження, що зумовлює специфіку використання інформаційних ресурсів в процесах управління підприємством [12, с. 147].

Крім того, в останні  роки в умовах стрімких темпів інформатизації суспільства інформація все частіше стає повноцінним товаром,  який виробляється, продається, розповсюджується та придбавається суб’єктами господарювання.  При цьому як товар,  інформація володіє рядом специфічних властивостей:

• в процесі споживання не відбувається її знищення;
• є можливість її багатократного використання різними споживачами одночасно;
• невизначеність і суб’єктивність корисності інформації;
• характеризується достовірністю, надійністю та доступністю, але при цьому ці характеристики відрізняються для різних економічних суб’єктів;
• виробнику інформації не завжди відомий кінцевий споживач;
• неможлива однозначна вартісна оцінка створеного об’єму інформації;
• існує особливий механізм старіння інформації – інформація не старіє, а стає неактуальною [20, с. 138].

 

 

5. Життєвий цикл інформації та знань

 

Поняття "інформація" розглядається  лише при наявності джерела інформації та її одержувача, а також каналу зв'язку між ними. Для використання інформації також є необхідною певна  система сприйняття (мозок, наприклад), яка здатна оперувати цією інформацією.

Інформація - довільні відомості про подію, сутність чи процес, що є об'єктом операцій сприйняття, перетворення, зберігання, використання та передачі.

Інформація використовується у  всіх галузях людської життєдіяльності; будь-який взаємозв'язок і координація дій є можливими тільки завдяки інформації.

Життєвий цикл інформації є досить коротким. Інформація виникає або  при інтерпретації даних користувачем, або при передачі знань між  користувачами чи при перетворенні знань у дані. Невелика тривалість циклу зумовлена відсутністю етапу збереження інформації, оскільки при інтерпретації інформації (тобто вже при сприйнятті і усвідомленні її) можливі наступні варіанти: приймається рішення і інформація втрачає свою значимість; інформація трансформується у нові знання [19, с. 114].

Основні аспекти трансформування  інформації полягають у наступному:

Рис. 3. Структурна схема аспектів трансформування інформації

 

Ці перетворення завжди підпадають під категорію інформації. Перетворення "інформація - знання" залежить лише від бази знань користувача. В життєвому циклі інформації за фазою використання одразу слідує фаза її знищення. Термін "інформація" часто використовують замість більш точного "дані". Проте, з контексту завжди можна зрозуміти, про дані чи інформацію йде мова.

Розглянемо життєвий цикл знань. В інформаційній системі поняття "інформація" пов'язано із сутністю процесів, а поняття "знання" - з їх якістю. Точніше зв'язок понять "інформація" та "знання" можна охарактеризувати на прикладі категорій "частина - ціле".

Знання - сукупність відомостей з певної предметної області.

На сьогоднішній день поняття "знання" набуло додаткового  змісту:

• це люди та інформація, піднесені до ступеня засобів поширення цієї інформації;
• це вміння знайти потрібну інформацію та потрібних людей для організації процесу, що спрямований на досягнення поставленої мети.

Отже, зміст цього поняття  одержав інший напрям і розглядається  як об'єкт комерції та автоматизації. Це логічно цілісний набір відомостей для безпосереднього вирішення потрібної задачі (або ряду задач), який підготовлений спеціалістами.

 

Рис. 4. Схема життєвого циклу знань

 

Цей цикл є найбільш складним, оскільки процеси перетворення знань  є мало вивченими. Нові знання можуть породжуватись лише наступними методами:

• цілеспрямоване навчання (передача інформації безпосередньо за схемою "вчитель-учень");
• вивчення даних (самоосвіта, опрацювання відповідних джерел);
• безпосереднє спостереження явищ, процесів, подій, об'єктів;
• осмислення наявних знань [15, с. 74].

В життєвому циклі  знань змінюється форма існування  знань, рівні їх усвідомлення та осмислення за рахунок появи нових знань і нових асоціацій між ними, рівень вербалізованості, а також їх структурний аспект - зростання обсягу даних, який дозволяє їх класифікувати та систематизувати. Основною вимогою для організації і збереження знань є забезпечення простої і швидкої модифікації структур даних [6, с. 152].

Рис. 5. Схема еволюції знань

 

Вигляд узагальненого  життєвого циклу наведено на рис. 4 та рис. 5. У відповідності до фаз він представляється наступними інформаційними процесами:

• збір і реєстрація даних;
• передача даних;
• переробка та збереження даних;
• підготовка даних для оцінки та інтерпретації;
• пошук даних відповідно до запиту;
• трансформація знань через інформацію в дані [2, с. 93].

В залежності від предметної області і специфіки експлуатації інформаційних систем реалізація інформаційних  процесів може вимагати як подальшої  декомпозиції фаз, так і об'єднання  кількох процесів в один.

 

6. Економічна інформація, її властивості, класифікація та призначення

 

Як правило, економічною  інформацією вважають фінансово-господарську документацію та показники, що містяться  в ній. Але економічна інформація може бути усвідомлена, проаналізована та раціонально використана тільки під час вивчення економічних систем, процесів управління в них та конкретних задач, що розв’язуються в системах управління. Тому в загальному випадку під економічною інформацією можна розуміти інформацію, що виникає у процесі підготовки й здійснення виробничо-господарської діяльності та використовується для управління цією діяльністю.

Отже, економічна інформація — це сукупність повідомлень, зміст яких необхідний на різних рівнях планування та управління економічними об’єктами. Із цього погляду під економічною інформацією розуміють:

• знання спостерігача про економічний об’єкт;
• якісні та кількісні характеристики компонентів економічної системи (ЕС);
• сукупність взаємозв’язків між компонентами ЕС;
• відомості, що зменшують невизначеність ситуації в ЕС для спостерігача з погляду розв’язання певної задачі управління;
• нематеріальні складові системи — знання, навички, методи, точніше інформаційні схеми (або інформаційні підсистеми) економічної системи;
• повідомлення, що циркулюють в економічній системі, якими вона обмінюється із середовищем та з іншими економічними системами;
• деякі загальновизнані знання, відомості, правила та звичаї, якими керуються люди й колективи у своїй виробничо-економічній діяльності. Вони існують у вигляді актів державно-економічного законодавства, правових норм господарської діяльності, «контрольних цифр» і показників планування тощо.

Прикладом економічної  інформації на рівні підприємств  можуть бути, зокрема, технічні характеристики засобів виробництва; опис технологій та умов виробництва; відомості про кадровий склад; відомості про наявні та потрібні ресурси; нормативи, планові завдання; показники, що характеризують ефективність економічної діяльності; відомості стосовно ринкової кон’юнктури тощо.

Для правильного визначення цілей та ефективних методів діяльності необхідно мати відомості, з одного боку, про зовнішнє  
середовище (зовнішня інформація), а з другого — про внутрішній стан та функціонування системи (внутрішня інформація) [20, с. 131].

Для вивчення, ідентифікації та аналізу зовнішнього і внутрішнього середовища застосовують вхідну інформацію, а вихідна інформація є засобом впливу на це середовище або пристосування до нього ЕС. Діяльність ЕС, її реакція на зміну зовнішніх і внутрішніх обставин ґрунтується на аналізі, обробці та синтезі інформації про зміни зовнішніх і внутрішніх умов. Зовнішню інформацію можна класифікувати так:

Чинне законодавство, урядові  заходи, накази, розпорядження і  інструкції вищих органів управління. Ця інформація має особливо важливе значення під час розробки стратегічних і тактичних планів розвитку і функціонування об’єкта управління.

Демографічні і соціальні  тенденції розвитку суспільства. Ця інформація важлива для планування обсягів виробництва. Види товарів  та послуг значною мірою залежать від загальної чисельності, структури, розміщення та купівельної спроможності населення [18, с. 64].

Економічні тенденції  розвитку, до яких належать обсяг та тенденції зміни ВВП, грошової маси, рівень безробіття, валютний курс, рівень цін, продуктивність праці за галузями та багато інших, що можуть виявитися корисними під час прийняття планових рішень стосовно роботи конкретного об’єкта.

Рівень та тенденції  розвитку технологій за галузями. Ця інформація може вплинути на планування виробництва  нових видів продукції, розробку нових технологічних процесів.

Чинники виробництва. Ця інформація характеризує джерела, витрати, розміщення, наявність, доступність  і продуктивність основних елементів  виробництва (трудові ресурси, виробничі  матеріали, обладнання тощо).

Інформація про попит, якість, надійність та інші характеристики продукції, що випускається.

Інформація про стан справ у постачальників, споживачів та конкурентів.

Носіями інформації можуть бути різні наукові документи, книги (монографії, підручники, навчальні посібники), періодичні видання (журнали, бюлетені, праці інститутів, наукові збірники), нормативні документи (стандарти, будівельні норми і правила, технічні інструкції, вказівки тощо), каталоги й прейскуранти, патентна документація (патенти, авторські свідоцтва), звіти про науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, інформаційні видання (збірники НТ1, аналітичні огляди, інформаційні листки, експрес - інформації, виставочні проспекти та ін.), переклади іноземної науково-технічної літератури, матеріали науково-технічних і виробничих нарад, дисертації та автореферати, виробничо-технічна документація організацій (звіти, акти приймання об’єктів в експлуатацію та ін.) [14, с. 207].