Інвестиції та заощадження в Україні

     Property Rights Alliance, Україна серед 70 найбільших  країн світу посіла 58 місце і  поступається всім країнам Центрально-Східної Європи, зокрема, за такими критеріями, як незалежність судів, довіра населення до судів, корупція, захист прав інтелектуальної власності, авторських прав тощо Недосконалість судової системи України де-факто використовується окремими бізнесменами як додаткова конкурентна перевага, що призводить до зниження рівня конкуренції та перенесення її у позаекономічну сферу.

      6. Низький рівень ефективності  законодавства з питань корпоративного  управління, що обумовлює виникнення  конфліктів та протистоянь із залученням силових органів, блокування діяльності підприємств, нагнітання соціальної напруженості. Зокрема, найгострішими проблемами є непрозорість системи реєстрації та можливість викривлення відомостей про акціонерів, розмивання капіталу внаслідок додаткових емісій акцій, блокування проведення зборів акціонерів тощо. Неврегульованим залишається питання прав міноритарних акціонерів, що знижує гарантії захисту прав власників та значно підвищує ризики інвестицій в економіку України.

     7. Негативний міжнародний імідж України, який склався внаслідок відсутності масових «успішних» інвестиційних історій, які б могли слугувати засобом реклами національного інвестиційного клімату; низький рівень підготовки суб’єктів національної економіки до формування інвестиційних пропозицій; значні диспропорції регіонального та галузевого розвитку, що обумовлюють концентрацію інвестицій у вузьких сегментах ринків та територій; застарілість інфраструктури тощо.

     Усвідомлюючи важливість поліпшення інвестиційного клімату в Україні, головним завданням на короткострокову перспективу є підготовка необхідної правової та організаційної бази для підвищення дієздатності механізмів забезпечення інвестиційного клімату й формування основи збереження та нарощування конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Для цього необхідно здійснити низку першочергових заходів з послідовної деполітизації економіки, формування єдиних стратегічних цілей та послідовності економічних реформ, незмінних за приходу до влади будь-яких політичних команд, забезпечення незмінності та гарантованості захисту ринкових прав і свобод інвестора. Зокрема:

     1.Підготувати  план дій щодо забезпечення  сприятливого інвестиційного клімату  у межах проголошених пріоритетів  соціально-економічного розвитку, залучити  до його розробки та обговорення широке коло експертів, науковців, представників органів державної влади та бізнесу.

     2.Розробити  регіональні плани підвищення  інвестиційної привабливості областей  з урахуванням особливостей їх  поточних рейтингів інвестиційної  привабливості, забезпечити державний моніторинг їх виконання як одного з критеріїв успішності діяльності місцевих державних адміністрацій.

     3.Поширити  реалізацію обласними державними  адміністраціями навчальних програм  серед бізнесменів з підготовки  інвестиційних пропозицій, складання інвестиційних бізнес-планів, юридичного супроводу інвестиційних проектів, управління інвестиційними проектами. Передбачити механізми надання державою послуг щодо підвищення кваліфікації та атестації фахівців у сфері інвестиційної діяльності.

     4.Суттєво  розширити спектр заходів конкурентної  політики, зокрема – щодо запобігання  антиконкурентним діям національних  та іноземних інвесторів на  українському ринку, удосконалити  методики та критерії виявлення  проявів недобросовісної конкуренції  з урахуванням реалій сучасної української економіки (останній Указ Президента “Про основні напрями конкурентної політики на 2002-2004 рр.” був прийнятий 19.02.2003 р.).

     5.Підготувати  перелік заходів щодо посилення  відповідальності представників  органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування за вчинення корупційних та інших дискримінаційних дій щодо інвесторів.

     6.Поширити  практику укладання прозорих  угод між інвесторами та владою  щодо взаємних зобов’язань у  сфері конкурентної поведінки  бізнесу та конкурентної політики держави на певних ринках на визначений середньо- і довгостроковий період часу.

     7.Сформувати на основі спільної розробки Міністерства фінансів, Міністерства економіки, Міністерства транспорту і зв’язку, Міністерства промислової політики, Міністерства палива та енергетики, а також галузевих об’єднань підприємців довгострокову програму державного та змішаного інвестування в розвиток телекомунікаційної, транспортної та енергетичної інфраструктури [20, с. 43]. 

     Висновки 

      Після проведеного дослідження по темі роботи можна сказати, що її основну мету є досягнуто. З даної роботи зробимо наступні висновки: 1. Добровільне відкладення грошей на задоволення своїх потреб в майбутньому є основою заощаджень населення. Під заощадження слід розуміти частину грошових доходів населення, яка призначена для того щоб забезпечити потреби у майбутньому і котра формується внаслідок скорочення поточного особистого споживання. Рівень доходів населення зумовлює потребу нагромаджувати гроші, щоб придбати потрібний товар або сплатити послугу в майбутньому. 2. Інвестиції є основою розвитку підприємств, окремих галузей та економіки України в цілому. Економічна діяльність підприємств значною мірою характеризується обсягом і формами здійснюваних інвестицій. 3. Дж. М. Кейнс довів, що заощадження та інвестиції завжди однакові, оскільки фактичні заощадження та інвестиції дорівнюють різниці між доходом і споживанням. Якщо капіталовкладення зростають, то доход зростає в такій мірі, щоб довести заощадження до рівня капіталовкладень. І навпаки, якщо капіталовкладення виявились меншими, ніж заощадження, то доход зменшиться настільки, щоб заощадження зрівнялись з інвестиціями. Це означає, що економіка знаходиться у стані рівноваги в точці, де заощадження та інвестиції врівноважуються. 4. Було визначено, що національні заощадження поділяють на приватні (домогосподаства і підприємці) та державні. Після аналізу даних по заощадженнях домогосподаств можна зробити висновки до вони зростали в середньому за 2001-2006 роки приблизно в 1,5 рази від збільшення доходу. Щодо заощаджень підприємств, то вони мали різну тенденцію: 2001-2002 роки характеризувалися спадом заощаджень, 2002-2004 роки свідчили про зріст, а останні 2004-2006 роки знову принесли нам спад. Державні заощадження переважно мали зростаючий характер, особливо хочу відмітити велике збільшення заощаджень держави у 2006 році, які зросли майже в 3 рази порівняно з попереднім роком, що свідчить про розумінян правительства у необхідності регулювання інвестиційної діяльності. 5. Аналіз вкладання інвестицій в основний капітал з 2001 по 2006 рік свідчить про відчутність сталої тенденції. Так, в період на 2001 та 2002-2003 мало місце зростання обсягів інвестицій в основний капітал, що пояснюється високими темпами зростанні економіки, а в період 2001-2002 та 2003-2005 спостерігається деяке зниження обсягу інвестицій в основний капітал. 6. Україна є не тільки привабливим самостійним середовищем для ведення бізнесу, а й ідеальним плацдармом для виробництва товарів та послуг, орієнтованих на обидва ринки. Для цього є такі основні причини: найдинамічніша у Східній Європі економіка; значні ринки збуту; дешева та якісна робоча сила; стратегічне розміщення; різноманіття ресурсів. Таким чином, на сьогодні вибір конкретної країни для здійснення інвестицій є непростим завданням топ-менеджерів транснаціональних корпорацій та інвестиційних фондів. Для оцінки потенційних ризиків, зазвичай, використовуються рейтингові оцінки авторитетних міжнародних інституцій, які часто є основою для обрання тої чи іншої країни об'єктом для капіталовкладень.

    Список використаної літератури 

1. Закон України  «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 року № 1560-ХІІ (зі змінами та доповненнями).
2. Чирик Н.В. Економічна суть інвестицій: сучасні погляди та концепції// Економіка, фінанси, право. – 2008. – №7. – с. 17-22.
3. Савченко А.Г. Макроекономіка: Підручник. – К.: КНЕУ, 2007. – 448 с. (ISBN 966-574-781-9)
4. Кульчицька Р.Б. Мотиви і фактори формування заощаджень України// Фінанси України. – 1998. - №11. – с. 28-32.
5. Базилевич В., Базилевич К., Баластрик Л. Макроекономіка. – К.: Знання, 2004. – 828 с. (ISBN 966-8148-05-3)
6. Ткач К.І. Кейнсіанська концепція економічного розвитку та її призначення для України// Економіка та держава: Міжнародний науково-практичний журнал. – 2008. – №8. – с. 17-20.
7. Заяць В.С. Механізм трансформації доходів населення в інвестиційні ресурси регіону//Економіка та держава: Міжнародний науково-практичний журнал. – 2008. – №3. – с. 32-34.
8. Кваснюк Б. Національні заощадження України // Фінанси України. – 2001. –№11. – с. 5-18.
9. Conway P. Crisis, Stabilization and Growth in Transition Economies//Cluwer Academic Views. – 2001. – №12. – 30-36 p.
10. Далинишин Б. Інвестиції працюють на вітчизняну економіку// Діловий вісник. – 2008. – №11(174). – с. 23-28.
11. Ватаманюк О.З. Визначники особистих заощаджень в економіці України//Фінанси України. – 2007. – №1. – с. 24-29.
12. Надточій, С. І. Аналіз грошових потоків підприємства з використанням динамічної мультиплікативної оцінки їх ефективності та дослідження їх рядів динаміки як завершальні складові аналізу грошових потоків підприємства в системі управління ними//Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. – №6. –   с. 82-85.
13. www.ukrstat.gov.ua.
14. www.kmu.gov.ua.
15. Демчук, Н. І. Інвестиційний процес на підприємствах у ринкових умовах //Держава та регіони. – 2006. – №5.  – с.100-105.
16. Основні макроекономічні показники розвитку України у вересні 2000-2006 років//Вісник Національного банку України. – 2006. – №6. – с. 61.
17. www.mfa.gov.ua.
18. Волик Н.Г. Удосконалення процесу управління фінансовими інвестиціями //Держава та регіони. – 2006. – №5. – с.64-67.
19. Плахій М.О. Вплив інвестиційної політики на економічний розвиток регіонів // Фінанси України. – 2004. – № 8. – с. 40-48.
20. Опанасова Г.В. Шлях підвищення ефективності діяльності інститутів суспільного інвестування//Вісник Академії митної служби України. – 2008. – № 3(39). – с. 42-45.

Додаток А. 

    Баланс  заощаджень та інвестицій,  %  від ВВП