Місцеві податки як джерело формування дохідної частини місцевих бюджетів

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1  Теоретичні аспекти  місцевого оподаткування в Україні

1.1 Економічна сутність  місцевих податків та зборів……………………6

1.2 Нормативно-правове забезпечення системи місцевого оподаткування……………………………………………………………………12

РОЗДІЛ 2 Аналіз ефективності системи місцевого оподаткування  в Україні

1. Роль місцевих податків та зборів у формуванні бюджетів………………………………………………………………………….14

РОЗДІЛ 3 Проблеми та шляхи  вдосконалення місцевих податків  в Україні

3.1 Зарубіжний досвід формування  бюджетів та можливості його  використання в Україні………………………………………………………….20

3.2 Недоліки місцевого  оподаткування в Україні………………………31

3.3 Реформування місцевого оподаткування в Україні………………...33

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….36

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

На сучасному етапі  розвитку економіки регіонів без перебільшення важливе значення надається місцевим податкам і зборам. Вони є складовою частиною податкової системи держави і покликані відповідати інтересам органів місцевого самоврядування, оскільки є самостійним джерелом доходів місцевих бюджетів.

Уже протягом тривалого часу проблематика місцевого оподаткування  займає важливе місце в дослідженнях як зарубіжних, так і вітчизняних вчених, але, не дивлячись на свою актуальність, не знайшла достатнього висвітлення в економічній та правовій літературі.

Зважаючи на вищесказане, аналіз проблемних аспектів справляння місцевих податків і зборів, а також  пошук перспективних напрямів посилення  їхнього фіскального значення набуває  особливої актуальності в міру розвитку сучасних трансформаційних процесів, пов'язаних з утвердженням в Україні ринкової моделі господарювання.

В умовах становлення та розвитку ринкової економіки великої  актуальності набуває питання постійного і стабільного фінансового забезпечення місцевих бюджетів. Надання органам  місцевого самоврядування достатніх  фінансових ресурсів відіграє важливе  практичне і теоретичне значення, оскільки місцева влада є не тільки розпорядником видаткової частини  місцевих бюджетів, але й реально  впливає на його дохідну частину.

Зі здобуттям незалежності, перед Україною постало завдання створити власну бюджетну та податкову  системи, а в даний час виникла  необхідність їхнього подальшого розвитку та удосконалення, що сприятиме швидшій  інтеграції нашої держави у Європейський Союз. Вирішення цього завдання вимагає  переосмислення природи податків в  цілому та місцевих податків і зборів, зокрема, визначення їхнього місця  і ролі як в економічній системі  держави так і у формуванні бюджетів місцевого самоврядування.

У наукових колах вважається, що головна причина удосконалення  порядку справляння місцевих податків і зборів полягає у необхідності зміцненні та стабілізації фінансів місцевих органів влади України  в умовах різкого скорочення обсягів  централізованого фінансування. Саме місцеві податки і збори покликані  забезпечити основні надходження  до бюджетів міських, селищних і сільських  рад, підтримати і розвивати місцеву  інфраструктуру, яка відіграє дедалі більшу роль при проведенні соціальної та економічної політики регіону.

Розвиток місцевого самоуправління не може не спиратися на фінансову

базу, якою поряд з відрахуваннями від загальнодержавних податків у

місцеві бюджети є визначене  Кабінетом Міністрів України  право органів місцевого самоврядування на встановлення місцевих податків та зборів.

При цьому органам місцевого  самоврядування визначено види цих  податків і зборів, їхні граничні розміри, об'єкти оподаткування та джерела  оплати.

Причому органи місцевого  самоврядування своїми рішеннями встановлюють ті чи інші податки, але можуть і  не встановлювати.

Практика роботи органів  місцевого самоврядування показала, що для

розширення дохідної бази й вирішення проблем соціально-культурного  розвитку територій вони йдуть шляхом впровадження відповідними рішеннями  органів місцевої влади місцевих податків і зборів. Ці органи затверджують по кожному податкові чи зборові  положення та визначають порядок  сплати і внесення їх до місцевих бюджетів. Цим-таки положенням визначаються граничні ставки оподаткування й відповідна система пільг по податках і зборах.

Виходячи з вищесказаного  ми не можемо заперечити важливість даної  проблеми для розгляду її як у науковому  так і практичному аспектах. Дана проблема є безперечно актуальною і, на самперед, для України як молодої  держави в цей складний період її становлення.

Об`єктом дослідження роботи виступають особливості справляння,нарахування та  сплати місцевих податків та зборів до відповідних бюджетів.

Предметом дослідження виступає саме процес адміністрування місцевих податків та зборів.

Мета роботи- дослідити  фактичний стан законодавства по даному питанню і виявити позитивні  і негативні аспекти у впливі його на економічний стан - на надходження  у місцеві бюджети від сплати суб’єктами місцевих податків і зборів,а  також висвітлення зарубіжного  досвіду місцевого оподаткування  та можливості його впровадження в  Україні.

Виходячи з поставленої  мети можна виділити наступні завдання:

-висвітлення теоретичних  засад місцевого оподаткування;

-дослідження нормативно-правової  бази ,що регулює справляння місцевих  податків та зборів;

-аналіз ефективності  системи місцевого оподаткування  в Україні;

-висвітлення зарубіжного  досвіду місцевого оподаткування  та можливостей його запровадження  в Україні.

При досліджені в цій курсовій роботі використовувались різні  джерела - від нормативно-правових актів  до монографічної літератури. Зокрема, можна відмітити хоча б деякі з них: науково-теоретичний журнал «Фінанси України»,моніторингові данні за 2006-2011 роки,навчальний посібник Ткаченко Н.М., Горова Т.М., Ільєнко Н.О. «Податкові системи країн світу та України».

 

 

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МІСЦЕВОГО ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ

 

1.1 Економічна сутність місцевих податків та зборів

Виникнення місцевих податків і зборів зумовлене необхідністю розмежування джерел доходів між  бюджетами різних рівнів. Це розмежування здебільшого має політичне забарвлення і свідчить про те, наскільки центральний уряд довіряє місцевим органам влади. З іншого боку, це розмежування свідчить про рівень розвитку демократії в державі, бо надмірна централізація фінансових ресурсів завжди приховує небезпеку встановлення фінансової диктатури.

Сьогодні ведуться значні наукові і практичні дискусії навколо питань зміцнення фінансової незалежності місцевих бюджетів, наукового  обгрунтування концепції розмежування доходів і витрат різних ланок  бюджетної системи, взаємовідносин між місцевими бюджетами і  Державним бюджетом. Усі ці питання тією чи іншою мірою знайшли своє відображення у Бюджетному кодексі та новому Податковому кодексі. Самостійність місцевих рад повинна мати в своїй основі законодавче закріплений розмір доходів, що надходять до місцевих бюджетів залежно від обсягу створюваних і використовуваних фінансових ресурсів на певній території [7].

Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок місцевих податків і зборів, неподаткових доходів, надходжень із бюджетів вищого рівня. Співвідношення між цими джерелами залежить від  функцій, що покладені на регіональні  органи управління, від потенційних  можливостей отримання ними місцевих податків, а також від можливостей  вищих органів влади надавати фінансову підтримку територіям.

Складовою частиною системи  оподаткування є місцеві податки  і збори. Їх суть полягає в тому, що держава для свого функціонування повинна мати певні фінансові  ресурси, які забезпечували б  діяльність як на загальнодержавному, так і на місцевих рівнях. Ефективність структурних перетворень та загальний стан розвитку на місцях багато залежить від того, які бюджетні ресурси отримають у своє розпорядження місцеві органи державної влади та через які фінансові важелі це здійснюється.

З урахуванням особливостей кожного регіону держава шляхом правового регулювання податкових і бюджетних відносин надає місцевим органам самоврядування право запроваджувати місцеві податки і збори (обов’язкові платежі), які в межах своєї компетенції також мають право застосовувати пільгові ставки, повністю відміняти місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у їх сплаті.

Місцеві органи самоврядування по кожному платежу розробляють і затверджують положення, яким визначається порядок сплати і перерахування до місцевого бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів).

Згідно Податкового кодексу  України до місцевих податків та зборів належать:

• податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, (вводиться з 01.01.2012р.)
• єдиний податок.
• збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності,
• збір за місця для паркування транспортних засобів,
• туристичний збір[1].

Платниками місцевих податків і зборів є юридичні і фізичні  особи, незалежно від форм господарювання та власності, які здійснюють діяльність на території  України і визначені платниками згідно з базою оподаткування [3].

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - це місцевий податок, що сплачується  платниками за об’єкти житлової нерухомості  і зараховується до місцевого  бюджету.

 

Об’єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки. Об’єкти  житлової нерухомості поділяються  на такі типи:

1) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості;

2) житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;

3) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;

4) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;

5) котедж - одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;

6) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах – ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів;

7) садовий будинок - будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків;

8) дачний будинок - житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку.

Платниками податку є  фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової нерухомості.

Об’єктом оподаткування  податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об’єкт житлової нерухомості,а базою оподаткування  є житлова площа об’єкта житлової нерухомості.

Єдиний податок — місцевий податок, що стягується в Україні  з підприємств і фізичних осіб — суб'єктів підприємницької  діяльності, які обрали спрощену систему  оподаткування.

Об'єктом оподаткування  є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), під якою розуміється  сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької  діяльності на поточний рахунок або/та в касу за здійснення операцій з  продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є  платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

- податку на додану  вартість, крім випадку, коли юридична  особа обрала спосіб оподаткування  доходів за єдиним податком  за ставкою 6 відсотків;