Місцеві податки як джерело формування дохідної частини місцевих бюджетів

Проблеми становлення  і розвитку місцевого оподаткування  перебувають в центрі уваги багатьох вітчизняних науковців, зокрема  Іваненко В., Герчаківського С., Піхоцького В., Кириленко О., Кравченко В., Назаркевича  І., Бадиди М. тощо. Однак, це питання  й досі не втратило актуальності і  потребує подальшого дослідження.

Становлення системи місцевого  оподаткування в Україні відбувається надто повільними темпами. Система  місцевих податків і зборів має багато недоліків. Так, на думку окремих  економістів [18] основними з них є відсутність ефективного правового поля, що відповідало б сучасним умовам господарювання;  великі затрати місцевих бюджетів зі справляння місцевих податків і зборів, що ледве покриваються надходженнями цих платежів до бюджету;  відсутність правових механізмів у органів місцевого самоврядування щодо запровадження на своїй території власних податків і зборів; нерозвиненість податків, які відображають політику органів місцевого самоврядування.

Вважається, що головна задача в частині удосконалення порядку  справляння місцевих податків і зборів [19], полягає у зміцненні та стабілізації фінансів місцевих органів влади України в умовах різкого скорочення обсягів централізованого фінансування. Саме місцеві податки і збори покликані забезпечити основні надходження до бюджетів міських, селищних і сільських рад, підтримати і розвивати місцеву інфраструктуру, роль якої дедалі зростає у проведенні соціальної та економічної політики.

Важливим елементом реформування системи місцевого оподаткування  є відмова від неефективних податків і зборів, які не мають ні фіскального (іноді надходження від податків не перевищують витрат по стягненню), ні регулюючого значення. Тому й  вони не використовуються місцевою владою. До таких слід віднести: збір за участь у бігах на іподромі, збір за виграш на бігах на іподромі, збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, збір за видачу ордера за квартиру, збір за проведення конкурсного  розпродажу і лотерей. Саме ці збори  не передбачені у проекті Податкового  кодексу. Замість них пропонується ввести такі збори, як: будівельний, туристичний, за розміщення об’єктів грального  бізнесу. Передбачається встановлення широкого діапазону між нижньою  та верхньою ставками цих податкових платежів, що дасть змогу обґрунтовано запроваджувати місцеві податки  і збори з урахуванням особливостей їх справляння на території кожної територіальної громади.

До переліку місцевих податків і зборів потрібно додати податок  на нерухомість, податок на спадщину, дарування, податок на майно підприємств, організацій та громадян. Ці податки  дозволять перерозподіляти кошти, встановлюючи залежність між обсягами місцевих бюджетів і результатами господарювання підприємств, рівнем оплати праці працівників, ступенем розвитку ринку нерухомості, ефективного використання суб'єктами господарювання  майна  тощо,   що   стимулюватиме   органи   місцевої   влади створювати сприятливі умови для розвитку підприємництва, адже це безпосередньо впливатиме на розміри доходів місцевих бюджетів [20].

Органам місцевого самоврядування, на нашу думку, слід передати ті фіскальні  інструменти, які фактично є місцевими (тобто зараховуються до місцевих бюджетів). До таких належить плата  за землю та податок з власників  транспортних засобів. Ці податкові  платежі мають високу прибутковість  і стабільно надходять до бюджетів. Крім того, базу оподаткування плати  за землю доцільно встановлювати  на місцевому рівні, а органи місцевої влади без великих додаткових витрат (у порівнянні з іншими місцевими  платежами) можуть організувати систему  контролю за сплатою таких податків.

До місцевих податків і  зборів необхідно віднести податки  на бізнес (податок на промисел, плата  за торговий патент на певні види підприємницької  діяльності, плата за ліцензії). Такі податки потрібно віддати в розпорядження  місцевих органів влади з правом встановлення на них ставок. Як стверджують  спеціалісти [21], загроза виникнення податкової конкуренції слугуватиме інструментом обмеження ставок таких податків.

Доцільним є включення  до системи місцевого оподаткування  екологічних податків. Проект Податкового кодексу [22] передбачає запровадження екологічного податку як альтернативи збору за забруднення навколишнього середовища, який буде справлятися за місцем, де знаходиться об’єкт обчислення. При чому екологічним податком буде оподатковуватися продукт, який забруднює навколишнє середовище. Такий податок ввійде до ціни і його застосування не лише сприятиме зниженню загального рівня забруднення, а й стимулюватиме виробництво нової, екологічно чистої продукції, адже такий додатковий фінансовий тягар збільшує ціну шкідливої продукції.

Таким чином, в перспективі, місцеві податки і збори має  бути змінено на більш прогресивні  та корисні, шляхом запровадження нових  актуальних податків та зборів, та відмови  від неефективних, що не приносять  достатніх надходжень до бюджету  країни.

ВИСНОВКИ

Теорія і досвід окремих  країн свідчать, що система місцевих податків і зборів повинна відзначатися гнучкістю використовуваних фіскальних інструментів. Це дасть змогу адаптувати місцеві способи мобілізації фінансових ресурсів до специфічних потреб територіальних громад з урахуванням особливостей державного адміністративно-  територіального устрою при дотриманні загальних принципів національної бюджетно-податкової політики. Система місцевих податків і зборів повинна бути вмонтованим механізмом адаптації, що забезпечує можливості перманентного пошуку кращих рішень шляхом ініціативних дій органів регіонального й місцевого самоврядування в межах установленого правового поля.

Таким чином, практика організації  місцевого оподаткування в різних країнах різноманітна. Дещо із цього досвіду, з урахуванням особливостей нашої економіки, Україна може запозичити[23].

Практичне дослідження процесу  формування місцевих бюджетів довело, що на сьогоднішній день місцеві органи влади не володіють достатніми фінансовими  ресурсами для організації управління економікою і соціальною сферою на своєму рівні. Це обумовлено цілою низкою обставин:

- високими рівнем концентрації  фінансових ресурсів у державному  бюджеті країни, що знижує значення  регіональних і місцевих бюджетів  у вирішенні життєво важливих  для населення задач;

- домінуючою роллю регулюючих  доходів у структурі надходжень  коштів до місцевого бюджету  і низькою часткою закріплених  за територіями податкових платежів;

-діючою практикою формування  місцевих бюджетів, при якій збережений  поки що в своїй основі механізм  централізованого встановлення  нормативів відрахувань від регулюючих  доходів, хоча вони й знаходяться  у протиріччі з принципами  бюджетної децентралізації;

- тенденцією встановлення  видатків униз по бюджетній  системі без відповідного підкріплення  дохідними джерелами, що призводить  до дотаційності багатьох, раніше  збалансованих місцевих бюджетів[24].

Важливим елементом реформування системи місцевого оподаткування  є відмова від неефективних податків і зборів, які не мають ні фіскального (іноді надходження від податків не перевищують витрат по стягненню), ні регулюючого значення. Тому й  вони не використовуються місцевою владою. До таких слід віднести збори за проведення кіно- та телезйомок, за участь у бігах на іподромі, за виграші  на бігах, збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, збір за проїзд по території  прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, а також збір з власників собак.

До переліку місцевих податків і зборів потрібно додати податок  на нерухомість, податок на спадщину, дарування, податок на майно підприємств, організацій та громадян. Ці податки  дозволять перерозподіляти кошти, встановлюючи залежність між обсягами місцевих бюджетів і результатами господарювання підприємств, рівнем оплати праці працівників, ступенем розвитку ринку нерухомості, ефективного використання суб`єктами господарювання майна тощо, що стимулюватиме органи місцевої влади створювати сприятливі умови для розвитку підприємництва, адже це безпосередньо впливатиме на розміри доходів місцевих бюджетів[25].

Органам місцевого самоврядування, на нашу думку, слід передати ті фіскальні  інструменти, які фактично є місцевими (тобто зараховуються до місцевих бюджетів). До таких належить плата  за землю та податок з власників  транспортних засобів. Ці податкові  платежі мають високу прибутковість  і стабільно надходять до бюджетів. Крім того, базу оподаткування плати  за землю доцільно встановлювати  на місцевому рівні, а органи місцевої влади без великих додаткових витрат (у порівнянні з іншими місцевими  платежами) можуть організувати систему  контролю за сплатою таких податків.

До місцевих податків і  зборів необхідно віднести податки  на бізнес (податок на промисел, плата  за торговий патент на певні види підприємницької  діяльності, плата за ліцензії). Такі податки потрібно віддати в розпорядження  місцевих органів влади з правом встановлення на них ставок. Загроза  виникнення податкової конкуренції  слугуватиме інструментом обмеження ставок таких податків.

Доцільним є включення  до системи місцевого оподаткування  екологічних податків. При чому потрібно ввести екологічні податки на продукт, який забруднює навколишнє середовище. Такі податки ввійдуть до ціни і  їх застосування не лише сприятиме  зниженню загального рівня забруднення, а й стимулюватиме виробництво  нової, екологічно чистої продукції, адже такий додатковий фінансовий тягар  збільшує ціну шкідливої продукції.