Особливості оподаткування фінансових структур

    Відповідно  до статті 34 Закону України „ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ” Держфінпослуг видає небанківським фінансовим установам ліцензії.

    У додаток до Свідоцтва, відповідно до встановлених законодавством обмежень на суміщення діяльності з надання  певних видів фінансових послуг, Держфінпослуг  вносить такі види послуг:

    - надання фінансових кредитів (за  рахунок власних коштів);

    - фінансовий лізинг;

    - факторинг;

    - надання порук (поручительств);

    - гарантій;

    - позик;

    - залучення фінансових активів юридичних осіб із зобов'язанням щодо наступного їх повернення.

    У додаток до Свідоцтва також можуть бути внесені інші операції, які  відповідають критеріям, визначеним у  пункті 5 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги  та державне регулювання ринків фінансових послуг", здійснення яких відповідно до Законів України можливе без  отримання ліцензій/дозволів.

    Фінансова компанія набуває статусу фінансової установи, у разі виконання таких  обов'язкових умов:

    1) в установчих документах фінансової  компанії має бути визначена  діяльність з надання фінансових  послуг як виключна діяльність;

    2) наявності внутрішніх правил  з надання фінансових послуг, які затверджуються уповноваженим  органом заявника відповідно  до його установчих документів;

    3) наявності системи бухгалтерського  обліку та звітності, що відповідають  вимогам законодавства і передбачають  облік операцій з надання фінансових  послуг своїм клієнтам;

    4) наявності власного капіталу  в розмірі не менше ніж 3 млн. грн. на дату подання  заяви для фінансових компаній , які планують надавати послуги  по залученню коштів фізичних  осіб, та не менше ніж 1 млн.  грн. для усіх інших фінансових  компаній - заявників; 

    5) наявності кваліфікованих кадрів, що безпосередньо здійснюють  діяльність з надання відповідних  видів фінансових послуг, не мають  непогашеної судимості за корисливі  злочини, а також взяли на  себе зобов'язання щодо безумовного  виконання вимог статті 10 Закону  України "Про фінансові послуги  та державне регулювання ринків  фінансових послуг", та відповідності  керівника заявника Професійним  вимогам до керівників та головних  бухгалтерів фінансових установ,  установленим Державною комісією  з регулювання ринків фінансових  послуг України;

    6) наявності технічних умов (у тому  числі приміщень), необхідних для  надання фінансових послуг своїм  клієнтам, та забезпечення належного  та своєчасного обліку фінансово-господарських  операцій відповідно до законодавства  України (у тому числі відповідне програмне забезпечення, комп'ютерна техніка, комунікаційні засоби тощо);

    7) відсутності збитків за даними  останнього річного фінансового  звіту про фінансові результати, що передує поданню заяви, підтвердженого  аудитором;

    8) відсутності порушень чинного  законодавства в сфері регулювання  ринків фінансових послуг.

    Крім  того, фінансові компанії мають затвердити внутрішні правила надання фінансових послуг та примірні договори про надання  певних видів фінансових послуг. Внутрішні  правила надання фінансових послуг фінансових компаній мають обов'язково включати порядок укладання договорів  з клієнтами та здійснення внутрішнього контролю за наданням фінансових послуг своїм клієнтам, визначати ступінь  відповідальності посадових осіб, до посадових обов'язків яких належать безпосередня робота з клієнтами, укладання  та виконання договорів.

    На  вимогу клієнта фінансова компанія зобов'язана надати інформацію згідно з вимогами статті 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

    Примірні  договори про надання певного  виду фінансової послуги мають відповідати  вимогам Цивільного кодексу України, статті 6 Закону України "Про фінансові  послуги та державне регулювання  ринків фінансових послуг" та інших  нормативно-правових актів.

    Облікова  та реєструюча система фінансової компанії має забезпечувати облік та реєстрацію договорів про надання фінансових послуг у електронному та паперовому вигляді. Реєстрація договорів про  фінансові послуги здійснюється шляхом ведення фінансовою компанією  журналу обліку укладених і виконаних  договорів про надання фінансових послуг (далі - журнал обліку) та карток обліку укладених та виконаних договорів (далі - картка обліку), відомості яких повинні містити інформацію, необхідну  для ведення бухгалтерського  обліку відповідних фінансово-господарських  операцій.

    Журнал  обліку ведеться в хронологічному порядку (окремо за кожним видом послуг) .

    У разі необхідності фінансова компанія може доповнити журнал та картки обліку виконання договорів додатковою інформацією.

    Облікова  та реєструюча система фінансових компаній, що надають фінансові послуги, здійснення яких передбачає отримання ліцензії/дозволу  відповідних державних органів, має відповідати вимогам, установленим нормативно-правовими актами таких  органів.

    Договори  на здійснення діяльності з надання  фінансових послуг зберігаються окремо за кожним видом діяльності протягом п'яти років після виконання  взаємних зобов'язань сторін договору або відмови від договору за згодою сторін, крім випадків, передбачених законодавством. У разі наявності додатків до договорів  вони зберігаються разом з відповідними договорами. Про виконання взаємних зобов'язань сторін за договором  має складатись акт виконаних  робіт, який підписується всіма сторонами  договору.

    Облікова  та реєструюча система фінансової компанії має забезпечувати формування інформації та складання звітності фінансової компанії.

    Проаналізуємо структуру фінансових компаній за видами фінансових послуг, що надаються ними:

    Внесення  інформації про фінансові компанії до Державного реєстру фінансових установ  Держфінпослуг розпочалося у 2004 році.

    Разом з тим, основними видами фінансових послуг, які мають намір надавати фінансові компанії, є послуги  по залученню фінансових активів  фізичних та юридичних осіб із зобов’язанням  щодо наступного їх повернення шляхом укладання договорів на управління майном.

    Для надання послуг з обміну валют та переказу коштів фінансовим установам необхідно мати ліцензію Національного банку України.

    З моменту запровадження Державного реєстру фінансових установ, Держфінпослуг  видала свідоцтво лише одній фінансовій компанії, яка вже мала ліцензію НБУ.

    Право надавати фінансові послуги з  переказу грошових коштів одержала лише одна фінансова компанія.

    У 2004 році набрав чинності Закон України  „Про фінансово - кредитні механізми  та управління майном при будівництві  житла та операціях з нерухомістю”, який забезпечив можливість небанківським  фінансовим установам здійснювати  діяльність із залучення фінансових активів фізичних та юридичних осіб із зобов’язанням щодо наступного їх повернення шляхом укладання договорів управління майном.

    Законодавчо встановлено, що для здійснення діяльності із залучення коштів фізичних осіб необхідно отримати відповідну ліцензію.

    Створення фондів фінансування будівництва фінансові  компанії розпочали у вересні 2008 року.

    У 2009 році остаточно було сформовано нормативно-правову базу щодо запровадження  механізму фінансування фондів операцій з нерухомістю (ФОН) після затвердження Державною комісією з цінних паперів  та фондового ринку Порядку реєстрації емісії сертифікатів ФОН. У грудні 2008 року Держфінпослуг видала двом фінансовим компаніям дозволи на здійснення емісії сертифікатів ФОН.

    Сьогодні  банківська система та сектор небанківських  фінансових установ не є конкурентними  на ринку фінансових послуг України, як це має місце в країнах з  розвиненою ринковою економікою, де пропонуються інвесторам альтернативні варіанти вкладення їх заощаджень. Одна з  основних причин – низький рівень активів небанківських фінансових установ порівняно з банківською  системою та недостатній рівень розвитку правового поля для небанківських  фінансових установ.

    Висновок  до Розділу 1: Об’єктивна необхідність удосконалення механізму оподаткування фінансових установ в Україні з метою зміцнення їх позицій, їх фінансової основи, забезпечення захоплення більшого простору на фінансовому ринку і зумовила проведення даного дослідження.

    Основна мета дослідження полягає в характеристиці сучасного стану фінансових структур в Україні, розгляді особливостей їх оподаткування згідно з існуючим законодавством та вироблення практичних рекомендацій щодо удосконалення механізму стягнення податків з фінансових установ.  

    РОЗДІЛ 2

    ПОДАТКИ, ЯКИМИ ОПОДАТКОВУЮТЬСЯ  ФІНАНСОВІ УСТАНОВИ 

1. Оподаткування фінансових установ  податком на прибуток підприємств

 

    Отримання прибутку — основна мета діяльності фінансової установи (окрім кредитних  спілок та недержавних пенсійних  фондів, які є неприбутковими організаціями), тому що прибуток є основним джерелом фінансування їх діяльності, фінансової стійкості, а також фінансово-економічного та соціального розвитку.

    Прибуток  є важливим фактором підвищення капіталізації фінансової установи та необхідним для залучення нового капіталу, що своєю чергою, дає змогу розширювати обсяг фінансових операцій та послуг, а також підвищувати їх якість.

    Прибуток  є джерелом створення різного  виду страхових фондів та резервів для страхування ризиків за здійснюваними операціями. Це забезпечує фінансову стабільність фінансової установи, зміцнює довіру клієнтів та укріплює позицію фінансової установи в конкурентній боротьбі.

    Прибуток  є одним із джерел формування бюджетів різних рівнів. Він надходить у  вигляді податків і, водночас, з другими  податками і обов'язковими платежами використовується для фінансування задоволення суспільних потреб, забезпечення виконання державою своїх функцій, державних, інвестиційних, науково-технічних і соціальних програм.

    Платниками  податку на прибуток є резиденти та нерезиденти.

    3 числа резидентів платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи й організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку на території України і за її межами.

    3 числа нерезидентів платниками  податку є фізичні особи, а  також юридичні особи, створені  у будь-якій організаційно-правовій  формі, які отримують доходи, джерелом  походження котрих є Україна  (крім установ і організацій,  що мають дипломатичний статус). Платник податку, який має відокремлені підрозділи (філії), може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток.

    Податок на прибуток підприємств визначається шляхом обчислення валового доходу та здійснення виключення із суми скоригованого  валового доходу валових витрат платника податку, а також нарахованих  амортизаційних відрахувань.

    Валовий дохід — це загальна сума доходу платника податку від усіх видів  діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і  за її межами.

    Валові  витрати виробництва й обігу  — це сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, що здійснюється як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбані чи виготовлені  цим платником для подалыпого використання у власній господарській діяльності.

    Визначення валового доходу для оподаткування значно відрізняється від класичного (різниця між виручкою від реалізації і матеріальними, а також прирівняними до них.