Охрана труда

N_{р.м. по S} = S/(S_уст. + 6) (р.м.);

N_{р.м. по S} =31,5/(1,4025+6)=4,255 р.м.

N_{р.м. по V} = V/(V_уст. + 20) (р.м.).

N_{р.м. по V} =110,25/(1,05+20)=5,237 р.м.

3. На рис. 1 наведена схема розташування п’яти комп’ютеризованих робочих місць з параметрами приміщення а=7 м, b=4,5 м, h=3,5 м, із врахуванням наступних вимог:

– робочі місця з ВДТ розміщуються на відстані не менше 1 м від стіни зі світловими прорізами;

– відстань між бічними поверхнями ВДТ має  бути не менше за 1,2 м;

– відстань між тильною поверхнею одного ВДТ та екраном іншого не повинна  бути меншою за 2,5 м;

– прохід між рядами робочих місць має  бути не меншим ніж 1 м.

 

Рис. 1 План виробничого  приміщення з комп’ютеризованими  робочими місцями: 
1 – комп’ютеризоване робоче місце з ВДТ, 2 – сонцезахисні жалюзі;  
3 – шафи для зберігання дискет та програмного забезпечення, 4 – шафи  
для зберігання документації та фахової літератури

4. Розрахунок системи штучного освітлення методом коефіцієнта використання світлового потоку

В-2

Розміри приміщення: довжина а=8,5м, ширина b=5,2м, висота Н=3,6м. Приміщення має світлу побілку: коефіцієнт відбиття ρ_стелі=50%, ρ_стін=30%, ρ_{підлоги}=10%. Висота робочих поверхонь (столів) h_p = 0,7 м. Для освітлення прийняти світильники типу ЛПО 02, (тип КСС Г-2), які кріпляться до стелі; відстань від світильника до стелі h_c = 0,15 м. Мінімальна освітленість за нормами Е_норм. = 300 лк.

Розв’язок:

1. Визначається  висота підвісу світильників  над підлогою:

h₀ = Η – h_c, (м).

h₀ =3,6-0,15=3,45 м

Для світильників загального освітлення з лампами  потужністю до 200 Вт мінімальна висота підвісу над підлогою відповідно до ДБН В.2.5.28-2006 повинна бути 2,5...4,0 м, залежно від характеристики світильника.

Висота  підвісу світильника над робочою  поверхнею дорівнює:

h = h₀ – h_р, (м).

h =3,45-0,7=2,75 м

Рівномірність освітлення досягається при відповідному співвідношенні відстані між світильниками L_опт. та висоти їх підвісу над робочою поверхнею h в залежності від типу КСС світильника (КСС – це крива сили світла, що впливає на оптимальну відстань L_опт. між світильниками) для досягнення більш рівномірного розподілу світлового потоку у просторі та на робочій поверхні. Оптимальну відстань між світильниками рекомендується визначати за наступною формулою:

L_опт. = λ·h, (м),

де λ – коефіцієнт, що враховує перерозподіл світлового потоку у просторі в залежності від типу КСС; для типу КСС Г-2 λ = 0,77.

L_опт. =0,77 ·2,75=2,12

 

2. Визначимо  необхідну кількість світильників, яка округлюється до цілого значення і викреслюється схема їх розташування:

,

=9

де L_А та L_В відстані між світильниками відповідно по стороні А та В, що приблизно дорівнюють L_опт.

3. Визначаємо показник приміщення:

.

 

 

4. За  табл. 5 визначається коефіцієнт  використання світлового потоку η (%) в залежності від типу світильника при визначеному індексі приміщення і та заданих коефіцієнтах відбиття ρ_стелі (%), ρ_стін (%), ρ_{підлоги} (%).

Таблиця 5

ρстелі, %	70						50						30
ρстін, %	50						30						10
ρпідлоги, %	30						10						10
Тип КСС	Індекс приміщення						Індекс приміщення						Індекс приміщення
	0,6	0,8	1,25	2	3	5	0,6	0,8	1,25	2	3	5	0,6	0,8	1,25	2	3	5
Г-2	58	68	82	96	102	109	48	58	72	83	86	93	43	54	68	79	85	90
Д-1	36	50	58	72	81	90	27	40	48	55	65	73	27	35	42	52	61	68

 

 

η=58%

 

5. Визначимо світловий потік одного світильника, але слід зазначити, що у типах світильників, наведених у завданні можуть бути встановлені люмінесцентні лампи потужністю до 80 Вт у кількості 2, 4, 6 – для світильника ЛПО 02, по формулі:

 

, (лм),

де Е_норм. , (лк) – нормативна освітленість для заданого виду зорової роботи згідно ДБН В.2.5.28-2006;

S (м²)– площа приміщення, що освітлюється установкою яка проектується;

K_з – коефіцієнт запасу, що для приміщень конторського типу дорівнює 1,3;

Z – коефіцієнт мінімальної освітленості, що для люмінесцентних ламп дорівнює 1,1, для ламп розжарювання – 1,15;

N (шт.) – кількість світильників у приміщенні;

n (шт.) – кількість ламп у кожному світильнику (обираємо максимальне значення для прийнятого типу світильника, а саме - для світильника ЛПО 02 приймаємо 6 ламп та для світильника ЛСП 12 – 2 лампи;

η (%) – коефіцієнт використання світлового потоку.

6. За  табл. 5 по знайденій величіні F_розр вибирається існуюча фактично лампа з найближчим світловим потоком F_факт..

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3 Схема  розташування світильників у приміщенні з урахуванням їх рівномірного розподілу  на оптимальній відстані в залежності від типу КСС.

Таблиця 5

Тип   лампи	Потужність, Р (Вт)	Світловий   потік, Fфакт. (лм)	Тип   лампи	Потужність, Р (Вт)	Світловий   потік , Fфакт. (лм)
ЛДЦ 15	15	500	ЛДЦ 36	36	2200
ЛД 15		590	ЛД 36		-
ЛХБ 15		675	ЛХЦ 36		2150
ЛБ 15		760	ЛТБ 36		3000
ЛТБ 15		700	ЛБ 36		3050
ЛДЦ 18	18	850	ЛДЦ 40	40
ЛБ 18		1250	ЛД 40
ЛДЦ 20	20	820	ЛХБ 40		2200
ЛД 20		920	ЛБ 40		2480
ЛХБ 20		935	ЛТБ 40		2200
ЛТБ 20		975	ЛЛ 65	65	4650
ЛБ 20		1060	ЛДЦ 80	80	2720
ЛДЦ 30	30	1450	ЛД 80		3440
ЛД 30		1640	ЛХБ 80		3840
ЛХБ 30		1720	ЛБ 80		4320
ЛТБ 30		1720	ЛЛ 80		5220
ЛБ 30		2100

 

F_факт = 590=ЛД 15; Р =15

7. Визначається  фактичний рівень освітленості  на робочому місці за умови  використання обраного типу ламп Е_ФАКТ по формулі:

 

, (лк).

 

 

 

8. Визначається  відсоток перевищення між нормативним Е_НОРМ і фактичним Е_ФАКТ значеннями по формулі:

 

.

 

 

 

 не повинно виходити за  нормативну межу –10% < -2,58 < +20%.

5. Визначення втрат, пов’язаних з підбором та навчанням робітника

В-3

 

Кількість днів навчання – n=35 днів, денна зарплата учня – Y_У =10,9 грн., денна зарплата майстра (наставник з числа висококваліфікованих працівників) – Y_M=84,5 грн. Середньорічний (приведений) виробіток одного учня – Z_У=9300грн. Середньорічний виробіток потерпілого робітника до травматизму – Z_Р=91200грн. Кількість днів, необхідних для виробничого тренажу після закінчення навчання, до повного виконання виробничих норм – N=300 днів, а витрати на матеріал і інструмент при навчанні складають·45 грн. на день.

Розв’язок:

1. Визначаємо  втрати підприємства на заробітну  плату учня за період навчання  та виробничого тренажу та  майстра за період навчання  учня:

Y_з.пл. = Y_у ·( n+ N)+ Y_м · n (грн.).

Y_з.пл. =10,9

2. Визначаємо  витрати на матеріал та інструмент  при навчанні:

A = n · 45 (грн.).

А=35 грн

3. Визначаємо  втрати підприємства у зв’язку  з недостатнім виробітком продукції  учнем порівняно з травмованим  працівником Z₂.

(грн.).

 

Z_2грн

 

4. Той  об’єм виробітку, який недовиробив учень власник підприємства доручає виробити іншим своїм робітникам, які будуть працювати у надурочний час з подвійною оплатою праці. Визначимо втрати підприємства у зв’язку з подвійною оплатою праці:

(грн.).

Y=14187,6 грн

 

5. Сума  всіх збитків підприємства зв’язаних  з підбором і навчанням робітника,  що заміняє потерпілого становить:

Х = Y _з.пл. + A + Y (грн.).

Х=6609+1575+14187,6=22371,6 грн

6. Визначення розміру відшкодування збитку потерпілому та його сім’ї  
   у результаті нещасного випадку на виробництві

В-4

 

По висновку МСЕК потерпілий втратив професійну працездатність на х=20%, середньомісячний заробіток потерпілого до травмування У=1900 грн., час непрацездатності D=28 днів, ступінь провини потерпілого становить к =25%.

 

Розв’язок

Сума  всіх виплат по відшкодуванню збитку постраждалому в результаті виробничої травми розраховується по формулі:

У_сум.= У₁+У₂+У₃+У₄,

де: У₁ – відшкодування втраченого заробітку (виплати за листком непрацездатності);

У₂ – одноразова допомога постраждалому;

У₃ – витрати на необхідний догляд за постраждалим та лікування;

У₄ – відшкодування морального збитку.

Для розрахунку виплат за листком непрацездатності У₁ приймається п'ятиденний робочий тиждень з числом робочих днів в місяці – 21, число календарних днів в місяці –30.

1. Відшкодування втраченого заробітку  за період непрацездатності знаходимо  за пропорцією:

30 календарних днів –У  грн.		грн.
D календарних днів –  У1 грн.

 

 

2. Одноразова допомога постраждалому,  яка виплачується за період  стійкої втрати працездатності  у випадку встановлення стійкої  втрати працездатності або інвалідності  залежить від % стійкої втрати  працездатності і виплачується  у розмірі 1 середньомісячної  заробітної плати постраждалого  за кожен % стійкої втрати працездатності, але не більше 60 прожиткових мінімумів,  що визначається згідно з Законом  «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Розмір одноразової допомоги У₂ може бути зменшено з урахуванням ступеню провини постраждалого у тому, що стався нещасний випадок (але одноразова допомога не може бути зменшена більше ніж на 50%), тобто:

.

 

 

При розрахунку одноразова допомоги постраждалому  У₂ у формулу підставляти абсолютні значення коефіцієнтів х та к.

Законом «Про Державний бюджет України на 2011 рік» встановлено, що прожитковий  мінімум на одну працездатну особу  в розрахунку на місяць складає: з 1 грудня - 1004 гривні.

3. Для визначення розміру витрат  на необхідний догляд за постраждалим  У₃, приймаємо для вирішення завдання, що йому необхідно 3 види догляду (спеціальний, звичайний і побутовий) на період тимчасової непрацездатності:

У₃= У₃’ + У₃’’ + У₃’’’