Діалектика як теорія розвитку

Одне заперечення не створює  закону, для його появи необхідно  декілька послідовних і пов'язаних заперечень. Саме тут ключовими поняттями стають "заперечення заперечення", "цикл", "спіраль".

Заперечень в цілісному  процесі розвитку може бути багато: перше заперечення, друге, третє, і так далі. Заперечення попереднього заперечення і є запереченням заперечення. Фрагментом циклу можуть бути і деструктивні заперечення. Наприклад: 1 (-1) = - 1; (-1) (-1) = 1; ці найпростіші арифметичні дії і є ілюстрацією поняття "цикл".

Кожне заперечення - це певна  сходинка в поступальній зміні, якісному перетворенні об'єктів. Заключне заперечення  в цілісному процесі розвитку начебто відтворює і ті риси, якими  характеризувався цей процес з самого початку. Таким чином виникає  цикл розвитку. Цикли можуть бути різноманітними:

1) сходження за якістю: виникнення і розвиток форм життя, антропогенез, форми розвитку типів суспільної організації, технологічні цикли;

2) циклічний кругообіг:  кругообіг води, вуглецю, кальцію  в природі;

3) циклічна дегенерація,  тобто спрощення структури об'єкта, занепад етносів, держав, соціальних утворень, зникнення цивілізації.

У розвитку (не в русі взагалі!) завжди присутнє повернення до старого. Отже і суть діалектичного заперечення полягає в тому, що утвердження наступної стадії розвитку передбачає зникнення, руйнування попередньої стадії, і разом з тим збереження, утримання деяких її суттєвих елементів.

Отже, закон заперечення  заперечення визначає напрямок процесу  розвитку як спіраль, а не як лінійний процес неухильного сходження знизу вгору.

Висновки

Філософів завжди цікавили не тільки проблеми теорії, тобто тлумачення, пояснення світу, але й проблеми методу, тобто шляхів, заходів і прийомів наукового пізнання і перетворення світу. Філософською теорією, методом і методологією наукового пізнання і творчості взагалі виступає діалектика, що в перекладі з грецької мови означає мистецтво вести бесіду, суперечку.

Сам термін "діалектика" вперше застосував Сократ, маючи на увазі діалог, спрямований на взаємозацікавлене  обговорення проблеми з метою  досягнення істини шляхом протиборства думок, поглядів.

Діалектика - це спосіб філософствування, оснований на всезагальних принципах  зв'язку та розвитку, теорія і метод  філософської рефлексії, які дають  змогу суб'єкту філософії розглядати і пояснювати універсальні зв'язки світу, людського мислення, суспільного існування та культури через взаємозв'язок, взаємодію, боротьбу і єдність протилежних начал, аспектів, сторін буття, що саморозвивається.

Діалектична концепція  розвитку полягає в тому, що розпиток тлумачиться як боротьба протилежностей, стрибкоподібний перехід кількості у якість і навпаки та як рух за спіраллю. Метафізики сприймають розвиток як результат. божественного першопоштовху, як збільшення або зменшення, тобто як чисто кількісній) процес та як рух по замкненому колу.

Закон єдності та боротьби протилежностей - це, на думку як Гегеля, так і Маркса й Енгельса, основний закон діалектики, зміст якого дає відповідь на запитання: "Що таке розвиток?" В основі його лежить категорія "протиріччя". Другий закон діалектики - закон взаємного переходу кількісних і якісних змін - має на меті знайти відповідь на питання "Як відбувається розвиток?" Третій універсальний закон діалектики дає відповідь на питання: "куди веде розвиток?"

Отже, в реферативній роботі детально розглянуті поставлені завдання, проаналізовано трактування філософами терміну "діалектика" і розкрито суть діалектики як теорії розвитку.

Список використаної літератури

1. Петрушенко В.Л. Філософія:  Курс лекцій.3-тє видання, перероблене  і доповнене. - Львів, 2004. - 528 с.

2. Подольська Є.А. Філософія. - К., 2006. - 706 с.

3. Причепій Є.М., Черній  А.М., Гвоздецький В.Д., Чекаль Л.А.  Філософія. - К., 2001. - 576 с.

4. Білодід Ю.М. Філософія:  український світоглядний акцент. - К., 2006. - 356 с.

5. Сепетий Д. Діалектика versus метафізика: переоцінка дилеми // Філософська думка. - 2006. - № 4. - с.56-75.