Суспільні відносини у Стародавній Греції

      Утворення держави Аристотель пояснював природним  прагненням людей до спілкування.  В його розумінні, держава досягає найвищого багатства, але й не є бідними, тобто живуть «середнім життям». Аристотель, як і Платон, також будував проекти «кращої держави», основою структури якої уявляв «середній клас», який спроможний нівелювати майнові суперечності. Вся земля повинна, за уявленнями Аристотеля, поділятись на дві частини – приватну і державну. Державою управляють вільні громадяни, наглядаючи і контролюючи суспільне життя, а раби створюю необхідні для вільних життєві блага.

      Досліджуючи природу багатства і закономірності його нагромадження, Арістотель вводить поняття «економіка» і «Хрематистика». Економіка

-7-

створює справжнє багатство, тобто сукупність життєвих благ, необхідних для громадян і держави. Джерелом багатства тут виступає виробництво, розміри якого обмежуються розумним рівнем споживання для забезпечення нормального життя. Економіку Аристотель вважав потрібною і природною. Хрематистика – це надмірне нагромадження багатства в грошовій формі, яке не має меж, тому є протиприродним. З цих позицій засуджується заняття торгівлею і лихварством, адже вони сприяють хрематистиці. Особливо негативно Аристотель ставився до лихварства – най ганебнішої, на його думку, справи, яка суперечить людській природі.

      Аналізуючи  закономірності товарного обміну, Аристотель визначив, що він породжується поділом  праці, сприяючи утворенню спільноти  людей. Життєві блага, з одного боку, використовуються для споживання, а  з іншого – для обміну на інші блага. Власне, таким чином він підходить до розуміння двох сторін товару – як споживної і як мінової вартості, тобто його корисної цінності. Аристотель виявив також розуміння того, що мінова вартість є зародковою формою товарних цін.

      Стародавній дослідник вивчав розвиток форм обміну, починаючи з простого обміну товару на товар (Т – Т), а потім і обмін товарів із посередництвом грошей (Т – Г – Т).  із появою грошей метою торгівлі стає хрематистика – нагромадження багатства в грошовій формі (Г – Т – Г*, де Г* - гроші за торговельним прибутком). Таким чином, Аристотель розглядає дві форми  грошей – гроші як простий засіб обігу товарів і як засіб обігу  в якості грошового капіталу. 

      Одже, протягом з четвертого тисячоліття до нашої ери  та до перших століть нашого часовиміру підтримувалася система рабовласництва та приорітету натурально-господарських відносин перед товарно-грошовими. Економічна думка загалом зводилася до такого:

1. Великі мислителі (філософи)  прагнули ідеалізувати та зберегти назавжди рабовласництво та натуральне господарство як головні умови  відкритого розумом та охороняє мого громадянськими законами неперехідного «природного порядку».
2. Доведення ідеологів Давньої Греції базувалися переважно на категоріях моралі, етики та були спрямовані проти крупних торгово-лихварських операцій, тобто проти вільного функціонування грошового та торгового капіталу, в яких вбачали штучно створене існування, яке порушує принцип еквівалентності та пропорційності процесу обміну товарів на ринку по їх вартості.

Тому варто  ще раз підкреслити, що економічні погляди  мислителів Стародавньої Греції Ксенофонта, Платона і Аристотеля стали відправним пунктом для формування економічної думки. 
 
 

-8- 
 
 
 

Список  використаної літератури: 

1. Л.Я.Корнійчук, Н.О.Татаренко, А.М. Поручник. Історія економічних учень.: Підручник. К.: КНЕУ, - 2001. 564 с.
2. П.І.Юхименко, П.М. Леоненко. Історія економічних учень.: Навч. Посібник. – 2-ге видання, випр. – К.: Знання-Прес, 2001. 514 с.. – (Вища освіта ХХІ ст.).
3. Ковальчук В.М., Сарай М.І.Економічна думка в історичному аспекті. Навч. Посібник. – Тернопіль: Танг-«Астон», 199. – 268 с.
4. Агапова И.И. История єкономических учений%Курс лекцій. – М.: Юристъ, 2000. – 285 с.
5. Ядгаров Я.С. История єкономических учений. Ученик для вузов. 2-е издание. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 288 с.

-9-