Фінансово-економічна діяльність страхових компаній України

     За  січень-березень 2009 року на перестрахування  сплачено 1 840,4 млн.грн. (у 1 кв.2008р. - 2 023,7 млн.грн.), з них:

     • перестраховикам-нерезидентам - 311,4 млн.грн.

     (у  1 кв. 2008р. - 378,7 млн. грн.),

     • перестраховикам-резидентам - 1 529,0 млн.грн. (у 1 кв.2008р. - 1645,0 млн. грн.).

     У співвідношенні до валових страхових  премій частка перестрахування станом на 31.03.09 становила 39,3% (у 1 кв.2008р. - 38,0%) (рис.2.4 ):

     - частка перестраховиків-нерезидентів - 6,7% (у 1 кв.2008р. 7,1%);

     - частка перестраховиків-резидентів - 32,7% (у 1 кв.2008р. -30,9%). 

Рис.2.4 Частки страхових  премій, сплачених  на перестрахування  у співвідношенні до валових страхових  премій поквартально протягом 2008 -2009рр. 

     На (рис.2.5) представлено структуру перестрахування  ризиків у нерезидентів за 1 квартал 2009 року. Від загальної суми сплачених  часток страхових премій на перестрахування  нерезидентам (311,4 млн.грн.), найбільше  сплачено до Сполученого королівства  Великобританії (41,% із сплаченого нерезидентам або 130,4 млн.грн.); Німеччини (17,5% або 54,4 млн.грн.) та Російської Федерації (9,7% або 31,3 млн.грн.).

     

Рис.2.5 Країни перестрахування  ризиків у нерезидентів станом на 31.03.2009 (в  млн.грн. та в %) 

     Активи  та інвестиційна діяльність страховиків

     За 1 квартал 2009 року в порівнянні з 1 кварталом 2008 року зберігалася позитивна динаміка зростання активів страховиків (Таблиця 2.8), зокрема загальні активи страховиків  зросли на 21,2%. 

     Таблиця 2.8

 

     Зростання обсягів страхової діяльності стало  одним із факторів росту страхових  резервів та активів (рис.2.6).

     На 31.03.2009 величина активів становила:

     - загальних активів 39,6 мільярдів  гривень, що на 6,9 млрд.грн. перевищує  показник станом на 31.03.2008;

     - активів, які визначені статтею  31 Закону України „Про страхування”, 22,8 мільярдів гривень, що на 3,3 млрд.грн. перевищує показник  станом на 31.03.2008. 

Рис.2.6 Динаміка активів  та страхових резервів за 2007-2008рр. та на кінець 1 кварталу 2007-2009рр. 

     Інвестиційна  діяльність страховиків

     Загальний обсяг сформованих страхових  резервів станом на 31.12.08 становив 9 713,3 млн.грн., в тому числі:

     - резерви зі страхування життя  – 1 588,4 млн.грн.;

     - технічні резерви – 8 124,9 млн.грн.

     Розміщення  страхових резервів має здійснюватися  у відповідності до статті 31 Закону України „Про страхування”, якою визначено  перелік активів за відповідними категоріями. Станом на 31.12.08 обсяг активів  за визначеними законом категоріями  становив 22 774,9 млн. грн., з них 9 713,3 млн. грн. становлять активи на покриття страхових  резервів.На (рис.2.7) наведена структура  загальних активів за визначеними  законом категоріями.

     

Рис.2.7 Структура активів  за визначеними законом  категоріями станом на 31.03.2009 

     У (дод.1 та дод.2)представлено напрямки інвестування коштів страхових резервів активами відповідних категорій у розрізі  технічних резервів та резервів зі страхування життя. 
 
 

     Висновки

     Комплексний аналіз економічної природи, функцій  та взаємодії суб’єктів страхового ринку, визначення сутності об’єктів страхування показав, що страховий  ринок являє собою багаторівневу  структуровану систему зі складним механізмом взаємодії його суб’єктів, на які спрямований страховий  захист. Вивчення структури сучасного  страхування, основних його форм і видів  дозволяє виявити певні закономірності сучасного стану та тенденції  розвитку страхового ринку, має велике значення для теорії й практики страхової  справи.

     Страховий ринок України зростає як за розміром, так і за складністю. Середньорічний темп зростання страхових премій протягом останніх трьох років склав 42%. Крім того багато було зроблено в  сфері законодавства та регулювання, що сприяло прискоренню зростання  сектора. Незважаючи на обнадійливий розвиток, страховий ринок все ще залишається  слаборозвиненим та існує значна потреба в подальшому його вдосконаленні.

     Ринок переважно працює з юридичними особами. Існує високе зосередження на страхуванні  комерційної та промислової власності, що у 2006 році склало 76,9% всіх страхових  премій. Страхові поліси переважно  купуються іноземними інвесторами  та великими міжнародними корпораціями, які працюють в Україні. В свою чергу, страхування фізичних осіб майже  нерозвинене. В Україні відзначається  низька страхова культура. Крім того, компанії інвестують незначні кошти в просвітницькій маркетинг та розвиток ринку індивідуальних страхових полісів. В результаті велика частина населення досі нічого не знає про концепцію та переваги страхування. Регуляторна та інституційна система страхового ринку була значно удосконалена.

     Зростання основних показників діяльності страховиків  за 2008 рік вказувало на збереження тенденцій щодо зростання ділової  активності у порівнянні з 2007 роком. Проте у другій половині року темпи  росту показників діяльності уповільнилися  під впливом загальної фінансової кризи.

     Комплексний аналіз міжнародного ринку страхування  за такими макроекономічними показниками, як співвідношення обсягу страхової  премії до валового внутрішнього продукту, сума страхової премії у розрахунку на душу населення, обсяг страхової  премії у масштабах регіональних й міжнародного страхових ринків, свідчить про те, що страхування  – важливий сектор національних економік. Акумульовані через страхування  кошти є одним із головних джерел залучення великих інвестицій до національної економіки.

     Ринок страхування в Україні має  значний потенціал, використання якого  стримується відсутністю державної  концепції розвитку цієї галузі, кризовими  явищами в економіці, недосконалістю нормативно-правової бази, низьким рівнем добробуту населення і, як наслідок, незначним платоспроможним попитом на страхові послуги. Важливими стримувальними чинниками є також недостатній рівень страхової культури серед громадян та низький рівень довіри до страхових компаній.

     Уряд  і представники провідних страхових  компаній України мають спільно  працювати для забезпечення соціального захисту населення та ефективного використання заощаджень громадян для інвестування економіки України. Одним із чинників, що заважають конструктивній співпраці, є відомчо-корпоративні інтереси, які гальмують процес зменшення державної монополії у страховій галузі, встановлення стабільних і прозорих «правил гри» на страховому ринку.

     Стратегічними напрямами реформування системи  страхування в Україні та заходами, що сприятимуть її розвитку, на думку опитаних експертів, є наступні.

     1. Створення нормативно-правової бази  для розвитку страхового ринку:

     а) нормативно-правове визначення видів, механізмів, норм, стандартів страхування, в т.ч. страхування життя;

     б) законодавче розмежування між обов'язковими та добровільними видами страхування;

     в) внесення змін до Цивільного кодексу  щодо впровадження матеріальної відповідальності за спричинені збитки третім особам;

     г) невідкладне прийняття запропонованих страховиками змін до Закону України  «Про страхування».

     2. Підвищення ефективності державного  регулювання страховою діяльністю:

     а) концептуальне визначення орієнтирів розвитку страхового ринку в Україні, етапів та механізмів його наближення до європейських стандартів;

     б) усунення відомчих бар'єрів на страховому ринку, впровадження тендерного механізму визначення операторів з обслуговування обов'язкових видів страхування;

     в) зниження податкового тиску на діяльність по страхуванню життя, надання підприємствам  права відносити страхові внески по страхуванню життя працівників  до собівартості продукції;

     г) підвищення платоспроможності населення  з метою сприяння розвитку накопичувальних видів страхування;

     д) підвищення ефективності роботи органів  державного нагляду за страховою  діяльністю, вдосконалення механізмів реалізації їх функцій;

     е) розмежування повноважень держави  та акціонерних страхових компаній щодо обов'язкових та добровільних видів страхування

     3. Гармонізація відносин на страховому  ринку:

     а) надання дозволу страховим компаніям  тримати страхові резерви у твердій  валюті,

     а також розміщувати ці резерви  на депозиті Національного банку  України на прийнятних умовах;

     б) підвищення конкурентоздатності вітчизняних  страхових компаній шляхом усунення їх дискримінації на ринку перестрахування;

     в) стимулювання концентрації капіталів  страхових компаній, вдосконалення  їх структури шляхом усунення надмірних обмежень на придбання ними акцій інших страхових компаній.

     Проведене дослідження дає змогу зробити  певні висновки і узагальнення стосовно страхової діяльності в Україні.

     Офіційне  тлумачення терміна в Україні  наведено в Законі "Про страхування": "Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів  громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування  або чинним законодавством за рахунок  грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами  страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від  розміщення коштів цих фондів".

     Перший  спеціальний нормативний акт, що регламентує страхування, був прийнятий  тільки в 1993 р. Навряд чи можна говорити про яку-небудь його істотну роль і піддавати серйозному аналізу, тим більше, це був навіть не закон, а Декрет Кабінету Міністрів “Про страхування”, хоч і мав статус законодавчого акта. Положення урядового Декрету були дуже узагальненими і викликали набагато більше питань, ніж давали відповідей на актуальні питання в роботі починаючих українських страховиків. Правова недосконалість Декрету призвела до того, що на вітчизняному страховому ринку, немов гриби після дощу, з'явилася маса страхових фірм різного калібру.

     Прийняття в 1996 р. Закону “Про страхування” зробило вітчизняний страховий ринок більш цивілізованим. Головним перетворенням стало підвищення розміру мінімального статутного фонду страхової компанії і прив'язка його до поточного офіційного курсу євровалюти (у ті часи вона мала назву екю).

     Життя не стоїть на місці. Закон “Про страхування” у редакції 1996 р. швидко вичерпав свій потенціал, і виникла актуальна потреба в удосконаленні низки його положень. Таким чином, з одного боку, потреби внутрішнього росту, а з іншого боку, — євростандарти призвели до появи в 2001 р. Закону “Про страхування в Україні” у новій редакції.

     Визначну  роль у розвитку вітчизняного страхування  зіграла затверджена урядом Програма розвитку страхового ринку від 14 вересня 1998 р. У ній передбачалося дозволити пряму присутність іноземного страховика в Україні в середині 2000 р.

     Варто зазначити, що у сучасних економічних  умовах страхування – чи не єдина  галузь економіки України, яка протягом останніх років має стабільний значний  щорічний приріст обсягів наданих  послуг. Але, незважаючи на номінальне зростання обсягів страхового ринку, ця галузь забезпечує сьогодні перерозподіл незначної частини внутрішнього валового продукту.

     Основною  метою розвитку страхового ринку  є підвищення рівня страхового захисту  майнових інтересів фізичних та юридичних  осіб, зменшення витрат держави на попередження і ліквідацію наслідків  стихійних лих, катастроф, техногенних  аварій, формування ефективних ринкових механізмів залучення інвестиційних  ресурсів у національну економіку  за рахунок забезпечення ефективного  функціонування ринку страхових  послуг з урахуванням міжнародного досвіду, застосуванням сучасної ринкової інфраструктури та фінансових інструментів.

     Під час фінансової кризи в Україні, ще більш загострилась конкуренція, знизились можливості щодо якісного відбору привабливих ризиків  до власного страхового портфелю. Все  це сприяло до створення незбалансованого портфелю страховика, виникненню можливих небезпек: від зниження платоспроможності, порушення фінансової стабільності, стійкості страховика до його банкрутства.

     Основні симптоми світової фінансової кризи  щодо вітчизняного ринку страхових  послуг проявились у інвестиційному сегменті, коли страховики і перестраховики, як інституціональні інвестори втратили можливість надійно вкладати страхові резерви. Другим симптомом виявилась банківська криза, більшість банків використовувались страховиками, як окремий потужний канал надання страхових послуг. З обмеженнями на видачу нових кредитів, заставне майно, яке зазвичай страхувалось страховиком, як привабливий і вигідний об’єкт страхування було втрачено. Згодом, тісно пов'язаний з ринком страхування, перестрахувальний ринок також зазнав стрімкого падіння.