Фінансово-економічна діяльність страхових компаній України

     Ринки страхових та перестрахувальних  послуг розвинутих країн, в слід за курсами акцій більшості міжнародних  страхових компаній переживають  стрімке падіння. В цих умовах, вже не вісім, а двадцять найбільших країн світу зібрались, щоб відпрацювати спільну стратегію заходів щодо подолання негативних наслідків  світової економічної кризи. По оцінкам  аналітиків видання Financial Times Українська економіка знаходиться в кращому  стані ніж у її західних сусідів  Угорщини, Словакії. Не зважаючи на це лідери світового страхового сектору  згорнули проекти по інвестуванню у  вітчизняний страховий ринок. Проте, стратегічні інвестори країн  СНД, а саме Росії, Казахстану проявляють зацікавленість у придбанні часток капіталу вітчизняних страховиків. Донедавна країни експортери нафти  і газу у зв’язку з зростанням цін на сировину, знаходились в  більш привабливому становищі, ніж  інші сектори промисловості, отримуючи  значні надприбутки. Але останнім часом  намітилась стійка тенденція до зниження світових цін на газ та нафту, і  це не може не хвилювати основних нафтових експортерів.

     Зовнішня  кон’юнктура на світовому перестрахувальному ринку продовжує перебувати у  м’якій фазі. Це означає, що ціни на переукладання  на 2009 рік на більшість облігаторних перестрахувальних договорів будуть зниженні на 5-10% порівнянно з цінами 2008 року.

     У вітчизняного страхового ринку були внутрішні причини, ризики які реалізувались, низкою протиріч, які не вирішились, а призвели до фінансової кризи. По-перше, це протиріччя між високими темпами  зростання страхових премій і  відносно низькою капіталізацією страховиків. По-друге, протиріччя між високими темпами  зростання страхової премії та низькою  рентабельністю страхових операцій, яка є наслідком неправильної методології при оцінці фінансових результатів діяльності страхових  організацій. По-третє, протиріччя між  високими темпами розвитку і не розвинутою системою продажів страхових послуг. По-четверте, протиріччя між високими темпами розвитку страхових організацій  і відсутністю ефективних форм управління, яке в значній мірі породжено  дефіцитом кваліфікованих фахівців, та відсутність пріоритетного інтересу з боку акціонерів страхової компанії до її результатів.

     Слід  зазначити, що сучасні тенденції ринків страхування та перестрахування в Україні в умовах світової і національної фінансової кризи відображають інституціональну парадигму сучасної економіки. Це означає, що поряд з економічними факторами впливу на страховий ринок діє низка не економічних, зокрема політичні, етичні, етнічні, соціальні чинники, які визначають поведінку та мотивацію основних суб’єктів страхового ринку – страхувальників, страховиків, перестраховиків, їх засновників та державний уповноважений орган з регулювання страхової діяльності.

     З метою покращення ситуації на страховому ринку на мою думку доцільно реалізувати низку системних різнопланових заходів, спрямованих на усунення як хронічних проблем, так і тих, що спричинені фінансовою та економічною кризами. Особливий акцент необхідно зробити на активізації інвестиційного потенціалу страхового ринку.

     Враховуючи, що в Україні вільні кошти страховиків, в силу специфіки вітчизняного законодавства  та інституційних особливостей страхового ринку, не в повній мірі трансформуються  в інвестиційні ресурси, вирішення  хронічних проблем лежить, в першу  чергу, в правовій площині. Правове  поле, в рамках якого функціонує страховий ринок потребує реформування і приведення його до європейських стандартів. Зокрема, в рамках реформування страхового ринку, підвищення рівня  якості послуг на страховому ринку, а  також підвищення його інвестиційного потенціалу доцільно реалізувати наступні заходи нормативно-правового, організаційно-методологічного  та інформаційного характеру:

• формування чіткої концепції реформування галузі, удосконалення державного регулювання ринку, зокрема в сегментах обов’язкового та медичного страхування; своєчасну та широку адаптацію українського страхового ринку до світових вимог фінансового регулювання та нагляду, активну співпрацю з європейськими та міжнародними організаціями;
• створення правових умов для повноцінного впровадження інвестиційного та пенсійного страхування;
• розробка моделі державної підтримки розвитку аграрного страхування, яка має передбачати прийняття спеціального закону та узгоджені дії страховиків і держави щодо покриття ризиків, які існують в аграрній сфері та не можуть бути покриті в інший спосіб на звичайних ринкових засадах;
• впровадження міжнародних стандартів ведення бухгалтерського обліку і аналітики діяльності страхових компаній;
• створення єдиної саморегулівної організації, членами якої повинні бути всі страхові компанії, робота якої повинна бути зосереджена на захисті прав споживачів страхових послуг, забезпеченні добросовісної конкуренції на ринку, розвитку страхування на принципах транспарентності, введенні норм етики між всіма учасниками ринку, а також створенні централізованої бази даних про шахрайство на страховому ринку, доступ до якої матимуть всі страховики;
• створення незалежного інституту експертизи договорів і страхових випадків, а також діючої системи контролю над фінансовим станом страхових компаній;
• забезпечення формування інвестиційних інструментів для розміщення довгострокових страхових резервів;
• удосконалення методології страхових і перестрахувальних операцій за участю страхових посередників;
• розробка національної програми інформування населення про страхові послуги з метою підвищення загального рівня страхової культури;
• формування страхової культури громадян та підвищення фінансової грамотності учасників страхового ринку;
• створення так званої претензійної бази даних, через яку кожен страхувальник, який повинен одержати виплату, проходитиме перевірку щодо кількості та частоти страхових випадків, що сприятиме виявленню недобросовісних страхувальників та зможе своєчасно попередити масові незаконні виплати;
• впровадження системи мікрострахування для незаможних верств населення, державна підтримка соціально значущих видів страхування;
• удосконалення моніторингу діяльності страховиків та посилення контролю за дотриманням страховиками вимог щодо забезпечення платоспроможності, фінансової стійкості, розміру чистих активів, статутного капіталу та осіб, що володіють значною часткою капіталу страховиків;
• гарантування захисту законних прав громадян-власників страхових полісів на отримання страхових виплат, у тому числі шляхом створення і розвитку інститутів досудового захисту, зокрема, діяльності фінансового омбудсмена та підтримки громадських об'єднань страхувальників;
• сприяння створенню фондів страхових гарантій, у тому числі за договорами страхування життя;
• впровадження нормативів достатності капіталу у спосіб, що утруднює псевдострахування;
• розробка та реалізація заохочувальних заходів для страховиків, що добровільно дотримуються у своїй діяльності стандартів прозорості та підвищених вимог до платоспроможності і впровадженні міжнародних стандартів фінансової звітності;
• розробка нормативно-правових актів, які б урегулювали порядок діяльності страхових агентів і консультантів та аварійних комісарів та запровадили їх реєстрацію;
• удосконалення нормативно-правового регулювання діяльності актуаріїв, завершення створення в Україні системи підготовки та сертифікації актуаріїв з поступовою передачею цих функцій саморегулівній організації;
• запровадження стимулюючої податкової політики для розвитку особистого страхування, довгострокового страхування життя, в тому числі інвестиційного, участі страховиків у системі недержавного пенсійного забезпечення, обов'язкового медичного страхування шляхом віднесення частки внесків з цих видів страхування на валові витрати юридичних осіб та удосконалення оподаткування доходів фізичних осіб;
• забезпечити розроблення та впровадження додаткових актів законодавства, що сприятимуть запобіганню використання страхового ринку для проведення протиправних і сумнівних операцій та шахрайства, включаючи відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом.

     Усунення  наслідків економічної та фінансової криз вимагає негайних заходів тактичного характеру, спрямованих на усунення загрозливих тенденцій, що спостерігаються  на страховому ринку, недопущення зменшення  інвестиційного потенціалу та платоспроможності  страховиків та розгортання глибокої кризи страхового ринку. Основними  з цих заходів є наступні:

     забезпечення  дієвого механізму безперешкодного  повернення депозитних коштів страховикам, як таких, що є коштами страхових  резервів страховиків і спрямовуються  на виплати страхових відшкодувань, зокрема, надання рефінансування комерційним  банкам на зазначені цілі;

     забезпечення  наявності страхового покриття майна, що перебуває у заставі в комерційного банку, на весь період дії кредитного договору;

     підвищення  інституційної спроможності та статусу  Держфінпослуг, забезпечення концентрації її обмежених ресурсів на ключових проблемах, зокрема - надання Держфінпослуг  на період фінансової кризи повноважень  з протидії демпінгу на страховому ринку та штучному зниженню платоспроможності  страховиків;

     впровадження  Держфінпослуг методики щомісячного  моніторингу фінансового стану  страховиків з метою вжиття заходів  щодо попередження їх банкрутства;

     надання Державною податковою адміністрацією України роз’яснення на основі законодавства  про страхування та оподаткування  щодо оподаткування курсових різниць  та інвестиційного доходу;

     забезпечення  Міністерством внутрішніх справ  України дієвого постійного контролю за наявністю полісів обов’язкового  страхування цивільно-правової відповідальності автовласників;

     перегляд, з урахуванням наслідків фінансової кризи, вимог та переліку цінних паперів  та інших фінансових інструментів, у які можуть розміщуватися резерви  страхових компаній;

     заборона  надання кредитів комерційними банками  під заставу майна, щодо якого  не забезпечено наявність страхування  протягом всього періоду дії кредитного договору та відсутності договору страхування  життя позичальника протягом всього періоду дії кредитного договору;

     перегляд  обмеження щодо обсягу певних категорій  активів, які приймаються для  представлення технічних резервів страховиків, а саме щодо коштів на поточних, депозитних рахунках в банківських  установах, а також зняття обмежень щодо розміщення грошових коштів в  одному банку, перегляд на період фінансової кризи вимоги до рівня рейтингу банківської  установи;

     створення сприятливих умов щодо купівлі страховиками іноземної валюти для проведення розрахунків з клієнтами іноземною  валютою та формування резервів у  тих валютах, в яких страховики несуть відповідальність за своїми страховими зобов’язаннями;

     посилення контролю за страховиками, які затримують страхові виплати (страхове відшкодування) та притягнення їх до відповідальності, в тому числі шляхом позбавлення  відповідних ліцензій;

     забезпечення  правових, організаційних та матеріально-технічних  умов для оприлюднення Держфінпослуг  показників балансу, звіту про фінансові  результати, звіту про доходи та витрати страховика, показників діяльності за видами страхування та інших показників, що дозволяють встановити реальний фінансовий стан страховиків;

     запровадження попередньої експертизи за участю страховиків, об’єднань страховиків проектів нормативно-правових актів на етапі  їх розроблення до офіційного оприлюднення Держфінпослуг;

     ініціювання створення НБУ спільно з Держфінпослуг  робочої групи для опрацювання  узгодженого проекту спільного  рішення щодо узгодження заходів  з державного регулювання у банківських  та страхових сферах у період фінансової кризи.

     Реалізація  наведених рекомендацій має, на мою  думку, зберегти та, у середньостроковій  перспективі, зміцнити фінансовий потенціал  страхового ринку України, що створить сприятливе підґрунтя для активізації  інвестиційної активності страхових  компаній у період посткризового  відновлення економіки.

     ДОДАТОК А