Майнове страхування

Крім того, не відшкодовується збиток, завданий внаслідок подій непереборної сили (форс-мажорних обставин), якщо договором страхування не передбачене інше. До таких форс-мажорних подій відносять:

• вплив ядерного вибуху, радіації або радіоактивного зараження;

• воєнні дії, а також маневри або інші військові заходи;

• громадянська війна, народні хвилювання всякого роду або страйку;

• конфіскація, реквізиція, арешт  або вилучення й знищення майна  за рішенням органів державної влади, якщо договором страхування не передбачене інше.

У класифікації майнового страхування є виділення  небезпек, за ієрархією не пов'язаних між собою [33, 34-36]:

1. Страхування від вогню та інших стихійних лих (землетрусів, повеней тощо) таких матеріальних об'єктів, як будівлі, споруди, обладнання, продукція, сировина, матеріали, домашнє майно тощо.
2. Страхування сільськогосподарських культур від посухи та інших стихійних лих.
3. Страхування на випадок падежу чи вимушеного забою худоби.
4. Страхування засобів транспорту від аварій, крадіжок та інших небезпек.

Правила страхування майна часто включають зобов'язання відшкодувати збитки від неправомірних дій трьох осіб.

У Законі України "Про лізинг" – окремим видом  майнового страхування виступає страхування майна за лізинговими  операціями.

 Перелік  ризиків визначається лізингодавцем та узгоджується зі страховою компанією.

Відмінною рисою  умов страхування майна, що використовується в міжнародній практиці, є докладний  перелік подій, при яких збитки підлягають компенсації, і страхових випадків, коли відшкодування не виплачується.

Передумовою повноти  відшкодування збитку виступає оцінка майна.

Важливою складовою  майнового страхування є страхування  транспорту.

Під транспортним страхуванням розуміється сукупність видів страхування від загроз, що виникають на різних шляхах сполучення: морських, річкових, повітряних, сухопутних, змішаних. Об’єктами страхування можуть бути як самі засоби транспорту, так і перевезені ними вантажі. Страхування вантажів часто називається карго, а страхування засобів транспорту – каско.

• Страхування вантажів – один з найбільш розповсюджених видів страхових операцій. Страхувальниками можуть виступати будь-які юридичні і фізичні особи, що є вантажовідправниками чи вантажоодержувачами. Хто конкретно укладає договір страхування вантажів, покупець чи продавець, залежить від умов постачання продукції, обумовлених ними юридичних і економічних взаємин сторін.

Найбільш поширені чотири основних типи торгових угод, що позначаються абревіатурами : СІФ, КАФ, ФОБ і ФАС.

-Угода СІФ одержала свою назву від початкових букв англійських слів: вартість товару, страхування і фрахт (cost, іnsurance, freіght). Це особливий вид контракту у якому на спеціальних підставах зважуються основні питання купівлі-продажу: момент переходу на покупця ризику випадкової загибелі, ушкодження чи передачі товару, сумлінної дії продавця; порядок розрахунків і інші питання. При продажу товару на умовах СІФ продавець зобов’язаний доставити вантаж у порт відвантаження, завантажити його на борт судна, зафрахтувати тоннаж і оплатити фрахт, застрахувати вантаж від морських ризиків на увесь час перевезення до здачі його перевізником покупцю і вислати покупцю всі необхідні документи про відправлення. По угоді СІФ від продавця не потрібно фізичної передачі товару покупцю, достатньо пересилання йому всіх товаросупроводжувальних документів по цій угоді. Маючи документи, покупець може розпоряджатися подальшою долею вантажу до його одержання.

Широке поширення  угод СІФ у міжнародній торгівлі привело до необхідності вироблення спеціальних міжнародних правил по їхньому тлумаченню. У результаті багаторічної роботи вийшов зведений довідковий матеріал, іменований “Інкотермс”, що знаходить широке застосування в практиці міжнародної торгівлі, у тому числі і при угодах на умовах СІФ. “Інкотермс” має на меті установити однакові міжнародні правила по тлумаченню найбільш важливих термінів і понять, застосовуваних у договорах купівлі – продажу в зовнішній торгівлі.

-Угоди КАФ одержали свою назва від початкових букв англійських слів: вартість і фрахт (cost and freіght). По угоді КАФ продавець повинен укласти за свій рахунок договір морського перевезення до місця призначення, зазначеного в контракті, і доставити вантаж на борт судна. Обов’язок страхування лежить на покупці.

-Угоди ФОБ одержали свою назву від англійського вираження “вільно на борті” (free on board). За умовами цього виду угод продавець зобов’язаний занурити товар на борт судна, якого повинний зафрахтувати покупець. Він же повинний застрахувати товар на час перевезення, зазвичай від внутрішнього пункту до порту навантаження і далі до кінцевого пункту призначення.

-Угоди ФАС – від англійського вираження “вільно уздовж чи борта вільно уздовж борта судна” (free alongsіde shіp). Зміст угод на умовах ФАС аналогічно умовам ФОБ, з тією різницею, що за умовами угоди ФОБ продавець зобов’язаний занурити вантаж на судно і товар переходить на ризик покупця з моменту перетинання борта судна, а по угоді ФАС продавець доставляє вантаж на причал до борта судна і подальша відповідальність за вантаж з його знімається.

Договір морського страхування вантажів підлягає укладанню на підставі письмової заяви страхувальника, у якому повинні бути зазначені: точне найменування вантажу, вид упакування, число місць, маса вантажу, номери і дати коносаментів чи інших перевізних документів; найменування, рік будівлі, прапор і тоннаж судна; спосіб розміщення вантажу (у трюмі, на палубі, навалом, насипом, наливом); пункти відправлення, перевантаження і призначення вантажу; дата відправлення судна, страхова сума вантажу, умови страхування. Усі ці дані необхідні для визначення відповідності даного перевезення вантажів до визначеної групи, що передбачає для різних вантажів визначені вимоги до упакування, укладанню на судні, до самого судна і т.п. Ці групи в тій чи іншій модифікації відповідають стандартним умовам Інституту лондонських страховиків: з відповідальністю за всі ризики, з відповідальністю за приватну аварію; без відповідальності за ушкодження, крім випадків катастрофи.

В даний час  широко стало розвиватися страхування  підприємницьких ризиків. Основною цільовою функцією підприємництва є одержання прибутку, що веде до зміцнення фінансового стану підприємця. Тому підприємницькі ризики – це фінансові ризики. До них відносять: ризик в області комерційного кредиту, цінних паперів, нерухомості; валютні і біржові ризики, ризики не платежів, ризики від збитків унаслідок перерв у виробництві, виходу з ладу техніки, недосконалості технологій, аварій при перевезенні вантажів.

Інструменти страхування  цінових і валютних ризиків лежать у сфері біржової торгівлі і фінансового ринку, тому тут розглядатися не будуть. Класичне страхування забезпечує страхування втрати прибутку у виді страхування непрямих ризиків, тобто ризиків, що носять побічний характер (поява додаткового фінансового збитку при настанні страхової події).

Страхування непрямих ризиків проводиться паралельно з укладанням звичайних договорів  страхування майна юридичних  осіб. Страховик відшкодовує прямий збиток, що наноситься майну, але складність у тім, що найчастіше непрямі збитки на підприємстві є значно вищими ніж прямі.

Страхувальниками, насамперед, є промислові виробничі  підприємства.

• Страхування втрати прибутку (доходу) від простою.

Факторами непрямих ризиків є: стихійні лиха, несприятливі погодні умови, технічні фактори, комерційні фактори, суспільно-політичні фактори.

До стихійних  лих відносяться: землетруси, вулкани, зсуви, підземні пожежі, гірські обвали, урагани, бури, град, злива, вихор, падіння пілотованих літаючих об’єктів і їхніх уламків, зриви парових котлів, машин, трубопроводів, сховищ, ушкодження водою з водопровідних, каналізаційних систем пожежегасіння, бій шибок, вітрин (для торгових підприємств).

До технічних  факторів відносяться різні ризики, що покриваються страхуванням технічних ризиків (поломки і т.д.)

До комерційних  факторів можна віднести:

• невиконання постачальниками і контрагентами своїх зобов’язань;
• відсутність договорів на постачання необхідних матеріалів;
• зміна кон’юнктури ринку;
• необхідність перепрофілювання.

До суспільно-політичних факторів відносяться: воєнні дії, іспити зброї, цивільні хвилювання, страйки, мітинги і т.п.

Відповідальність  страховиків повинна поширюватися, насамперед, на перший і другий фактори. Але за узгодженням між страховиком  і страхувальником у договір страхування можуть включатися в інші ризики.

 

 

РОЗДІЛ 3

АНАЛІЗ  РОЗВИТКУ МАЙНОВОГО СТРАХУВАННЯ  В УКРАЇНІ

 

 

Сучасний стан розвитку світової економіки і міжнародних  відносин характеризується ускладненням процесу відтворення, збільшенням  масштабів та розширенням інтернаціоналізації  виробництва, зростанням розвитку та поширенням ринкового середовища, поглибленням інтеграційних процесів. Зважаючи на вищезазначене майнове страхування набуває все більшого значення. Проте в умовах посткризового періоду темпи розвитку данного виду страхування в Україні знизилися.

Також відмічаємо, що зміни відбулися у структурі  страхових премій та виплат (рис. 3.1-3.2), які були продовженням тенденцій попередніх років.

Рис. 3.1. Структура страхових премій 2010 рік [41]

 

 

Обсяг надходження страхових премій страхових компаній у 2010 в цілому залишився на рівні 2009 року, у той же час зросли страхові виплати, це сприяло зростанню їх рівня майже до рівня 18% (14,74% у 2009 році).

Найбільшу частку як в преміях так і в виплатах займає добровільне майнове страхування  – цей вид страхування є ринкоутворюючим.

Рис. 3.2. Структура страхових виплат 2010 рік [41]

Динаміка саме цих видів більш за все впливає  на результати діяльності українського страхового ринку. В останні два  роки частка страхування фінансових ризиків суттєво зменшилась і  зараз вона складає 24% проти 31,6% у 2009 році та 46,2% – у 2008. У той же час частка добровільного майнового страхування зростала так, у 2008 році вона складала 39,3%, у 2009 – 50,3%, а у 2010 досягла відмітки у 56% – причиною цього є зменшення обсягів страхування фінансових ризиків (-930,2 млн. грн.) і підвищення кількості отриманих премій з добровільного майнового страхування (+640,5 млн. грн.) [41].

Сьогодні все  більше людей розуміє, що найцінніше майно краще застрахувати. Навряд чи варто сподіватися на те, що держава відшкодує збиток, який можуть заподіяти квартирі, дачі або гаражу пожежа, повінь або протиправні дії злочинців. Тепер кожен сам робить вибір, чи потрібне йому добровільно страхувати ризики. За підсумками 2010 року саме майнове страхування лідирує в списку добровільних видів. На його частку доводиться більша половина всіх зібраних премій по добровільному страхуванню – 16 612,7 млн. грн. Це майже на 8 млн. грн. більше, ніж в 2009 році, темп зростання при цьому дорівнює 214%.

Зростання зібраних премій по майновому страхуванню відзначають всі експерти. В даний час відбувається збільшення попиту на всі види послуг в секторі страхування нерухомого і рухомого майна, що належить громадянам. Зміни, які відбуваються в останні декілька років на ринку майнового страхування, більшість експертів пов'язують із зростанням страхової культури населення. До того ж сьогодні все більше людей набувають житла на власні засоби, а не одержують за муніципальними програмами, і їх бажання застрахувати свою нерухомість цілком зрозуміло. Стимулює майнове страхування і сектор іпотеки, що сприяє зростанню не тільки звичайного страхування придбаної нерухомості, але також заставного і титульного страхування.

Ринок страхування нерухомого майна громадян знаходиться в  даний час на підйомі. У громадській думці поступово складається уявлення про необхідність страхування як однієї з форм захисту від всіляких неприємностей.

Сьогодні всі види майнового  страхування затребувані в основному  у достатньо забезпеченої категорії  громадян. Ці види страхування розвиватимуться, в першу чергу, шляхом збільшення вартості об'єктів, що приймаються на страхування, – страхові суми будівель, наприклад, будуть наближені до реальних цін їх відновлення. Проте сьогодні найбільш перспективні на цьому сегменті ринку, юридичні особи – підприємства малого і середнього бізнесу. Керівники цих підприємств поступово приходять до думки, що щорічні страхові внески по страхуванню майна – це цілком прораховувані витрати підприємства, до того ж майже повною мірою відношувані на собівартість (знижуючі базу, оподаткування, підприємства). Вартість послуг страхування майна юридичних осіб  0,1% – 0,5 % від його вартості (залежно від протипожежних і охоронних заходів, виду майна і т.п.). А навіть невелика пожежа або повінь здатна повністю зупинити виробництво, роботу офісу, викликати необхідність миттєвих вкладень на відновлення майна і навряд чи такі підприємства на такий випадок створюють спеціальні резервні фонди[16].