Майнове страхування

5. При настанні  страхової події розмір страхового  відшкодування ґрунтується на  фактичній вартості будинку на  момент ушкодження.

6. При розрахунку  вартості збитку, нанесеного нерухомості  (майну) внаслідок стихійних лих,  застосовується франшиза (обмеження відповідальності) у розмірі 10% від страхового відшкодування. Для будинків, використаних як житло або в сільськогосподарських цілях, мінімальний розмір франшизи складає 200 франків, максимальний – 2000 франків; для будинків, призначених для інших цілей, мінімальна франшиза – 500 франків, максимальна – 10000 франків [42].

Розмір франшизи визначається в кожному конкретному  випадку для певного об'єкту (події) у момент укладання договору страхування (рухомого майна). Якщо страхова подія охоплює кілька будинків, що належать одному страхувальнику, і при страхуванні обговорені різні розміри франшизи, то до уваги приймається найбільший розмір мінімальної або максимальної франшизи.

7. Існують наступні  обмеження відповідальності, при  яких страхове відшкодування (компенсація) за збиток будинкам (рухомому майну) сумарно не нараховується:

• якщо сума компенсацій, призначена для одного страхувальника за один страховий випадок у різних страхових компаніях Швейцарії перевищує 10 млн. франків, то виплата страхового відшкодування страхувальнику зменшується до цих розмірів,
• якщо сума компенсації, пов'язана з одним страховим випадком у різних страхових компаніях Швейцарії перевищує 100 млн. франків, то виплати, призначені різним потерпілим можуть бути скорочені таким чином, щоб сумарні виплати не перевищили зазначену вище суму.

8. Визначення  тарифу по страхуванню будинків. Для будинків із плоскими дахами, стельовим обігрівом, або обігрівом  підлоги приймається окремий  тариф, адже плоскі дахи створюють  підвищений ризик через можливість проникнення дощу, снігу чи поталої води.

А в системах обігріву через підлогу або стелю  використовуються труби зі штучних  матеріалів, що, як показує досвід, легко  ушкоджуються.

Ушкодження, що розрізняються за часом чи місцем, вважаються такими, що належать одній події, якщо вони викликані тими самими атмосферними (тектонічними) явищами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 5

ПРОБЛЕМИ  РОЗВИТКУ МАЙНОВОГО СТРАХУВАННЯ  В УКРАЇНІ ТА НАПРЯМКИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

 

 

В умовах економічної  і фінансової кризи знижується активність на страховому ринку. Для її активізації необхідною умовою є стабільність гривні, завершення процесів приватизації в основних галузях народного господарства.

Страховий ринок  України має досі не використані  резерви. В державі застраховано лише близько 10 відсотків ризиків, тоді як у більшості розвинутих країн цей показник досягає 90 - 95 відсотків. Частку українського страхового ринку в загальноєвропейському обсязі страхових послуг становить лише 0,05 відсотка, і це при тому, що Україна становить 7 відсотків населення Європи. Існуюча структура страхового ринку України не сприяє зміцненню соціального захисту громадян та забезпеченню внутрішніх інвестицій. Українські страховики передають іноземним страховикам (перестраховикам) до 90 відсотків страхової премії під час страхування авіаційних і морських ризиків, ризиків здоров'я людей, які від'їжджають за кордон, до 60 відсотків - за "автокаско", до 50 відсотків - під час страхування великих майнових ризиків.

Майнове страхування, як і вся галузь страхування, зазнає нині безпрецедентних змін. Зміни мають бути фундаментальні й стосуватися політичних, юридичних, економічних, соціальних і технологічних аспектів еволюції суспільства. Отже реформування тривалий час впливатиме на розвиток усіх галузей економіки країни.

Розвиток страхування майна  громадян  знаходиться у прямій залежності від його правового регулювання  і потребує подальшого доопрацювання  нормативно-правових актів, якими керувалися б страховики при здійсненні такого страхування. Це дало б можливість уникнути конфліктних ситуацій між суб’єктами страхових відносин щодо умов договору страхування і здійснення страхових виплат. Враховуючи зазначене, необхідно внести пропозиції щодо вдосконалення Закону України “Про страхування”. Слід виділити окрему статтю, яка регулює права страхувальників і страховиків за добровільною формою страхування і  внести зміни до статей, які б обумовили в правилах і договорах страхування обов’язкове зазначення  переліку предметів страхування.

Успішному розвитку страхування майна громадян має сприяти законодавче регулювання діяльності аварійних комісарів, які займаються розслідуванням причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків. Слід конкретизувати обов’язки аварійного комісара. Це підвищить результативність і якість роботи аварійних комісарів щодо встановлення обставин страхових випадків і належного оформлення аварійних сертифікатів.

До 1996 р. страхування майна громадян в Україні проводилося в обов’язковій та добровільній формах. З прийняттям Закону України “Про страхування” взаємовідносини між страхувальником і страховиком за договорами страхування майна громадян стали будуватися на добровільних засадах. Але за умов низького рівня життя переважної більшості населення окремому власнику  дуже важко самостійно відновити знищені або пошкоджені будівлі. Ефективне вирішення даної проблеми можливе на основі відновлення обов’язкового страхування будівель,   що   належать  громадянам. Такий підхід дає можливість: надати страховий захист кожному власнику будівель; зменшити страхові тарифи за добровільною формою страхування; знизити бюджетні витрати на відшкодування збитків на випадок повені, урагану та інших надзвичайних подій; створити додаткове джерело ресурсів для інвестування в економіку країни за рахунок тимчасово вільних коштів страхових резервів.

Гарантія страхового захисту страхувальників  забезпечується за умови фінансової надійності страхової компанії. Вагомим  чинником забезпечення такої гарантії є достатність технічних резервів, і зокрема, резерву незароблених премій (який визначає обсяг страхових зобов’язань за укладеними договорами страхування).

Суттєво впливає на розмір резерву  незароблених премій зі страхування  майна громадян метод його обчислення. Згідно з законодавством України, величина такого резерву  розраховується на основі метода “плаваючих кварталів”. Недоліком цього методу є те, що він не враховує термін дії договору страхування. Для вирішення цієї проблеми іноземні страхові компанії використовують декілька методів визначення резерву незароблених премій: метод 1/365, метод 1/8; 1/12; 1/24; метод 40%, 36%. Порівняльний аналіз цих методів формування резерву незароблених премій показав, що вітчизняним страховим компаніям за сучасного комп’ютерного забезпечення  доцільно використовувати метод 1/365. Він є найбільш точним  і дозволяє страховику  оперативно визначити розмір резерву незароблених премій. Використання методу 1/365 при страхуванні майна громадян потребуватиме чіткої організації роботи страховика, а саме своєчасного відображення надходжень страхових платежів за кожним договором страхування, дати укладення договору, вступу його в дію і закінчення  терміну договору страхування.

Спираючись  на проведений аналіз зарубіжного досвіду  страхування майна громадян автор  пропонує удосконалити вітчизняні умови страхування за напрямами: розширення переліку об’єктів страхування таким видом майна громадян як готівка; встановлення  страхової суми у межах відновної вартості майна (зокрема, будівель); визначення максимальної і мінімальної страхової суми за договором страхування щодо окремих об’єктів страхування. Це має забезпечити  відповідність умов страхування реальним потребам страхувальників та сприяти активному розвитку страхування майна громадян.   

 

 

Висновки

 

Отже, майнове  страхування трактується як галузь страхування, в якій об'єктом страхових правовідносин виступає майно в різних видах; його економічне призначення – відшкодування збитку, що виник унаслідок страхового випадку. Застрахованим може бути майно що як є власністю страхувальника, так і знаходиться в його володінні, користуванні, розпорядженні. Страхувальниками виступають не тільки власники майна, але і інші юридичні і фізичні особи, що несуть відповідальність за його збереження.

У 2010 році лідерство  по темпах зростання страхових платежів належало майновому страхуванню. Цей показник склав 83%. Зростанню збору страхових премій не перешкодила навіть відміна обов'язкового страхування майна в сільській місцевості і переведення цього виду страхування на добровільну основу. В основному таке збільшення стало можливим за рахунок зростання числа фізичних осіб, які придбали реальне право власності на майно, а також завдяки зміні порядку відрахування страхових премій підприємствами на цей вид страхування. Тепер такі платежі можна здійснювати за рахунок собівартості. Цей вид страхування є одним з найбільш перспективних. Одним же з головних чинників, що заважають цьому виду страхування розвиватися в повну силу, є низька платоспроможність і юридичних, і фізичних осіб.

Вивчені в процесі  підготовки даної роботи матеріали дозволяють зробити висновок, що на сьогодні назріла необхідність планомірного розвитку страхового ринку і перетворення його в цивілізований. Для цього, на мій погляд, в першу чергу його необхідно регламентувати. З цією метою держава повинна оперативно вирішити питання із законодавчою базою, оподаткуванням, забезпеченням захисту інтересів страхувальника, і, найголовніше, забезпечити вигідність страхування для громадян.

Дуже важливим, на мою думку, є вдумливий підхід до фінансових можливостей діяльності страхових компаній, особливо в питаннях збереження їх платоспроможності. Прийняті зміни порядку формування страхових резервів, на жаль, не дозволяє їх накопичувати, що істотно підриває платоспроможність страхових організацій. По цьому практично єдиною можливістю збереження платоспроможності страхових організацій є нарощування власних засобів, що не завжди відповідає інтересам засновників, оскільки часто можливо тільки в збиток останнім.

Як випливає з останніх публікацій в засобах  масової інформації, страховий ринок України в найближчому майбутньому чекають серйозні зміни.

Економічні  інтереси страховиків та страхувальників  найбільш повно реалізуються на страховому ринку, який являє собою складну, багатофакторну, динамічну, відповідним  чином структуровану систему економічних відносин, що виникають між суб'єктами ринку з приводу забезпечення потреби у страховому захисті.

Основні напрями  розвитку і функціонування страхового ринку нерозривно пов'язані зі створенням конкурентного середовища і вдосконаленням організаційної структури ринку. В цілому національний страховий ринок представлений досить широким аспектом страхових компаній і товариств за статусом і організаційними формами, що є позитивним моментом в формуванні інфраструктури можливої їх участі в основних видах страхової діяльності на національному страховому ринку.

В умовах ринкової економіки добровільне страхування  майна є пріоритетним.

Важливим напрямом залишається впровадження зарубіжного  досвіду організації страхування  і ефективного функціонування страхового ринку, оскільки страхові компанії в розвинутих країнах добре знають сильні і слабкі сторони клієнтів, мають певний досвід ринкових перетворень, вимушені постійно оцінювати ризик і прогнозувати страхові події, розробляти рекомендації по підвищенню ефективності роботи страховиків і страхувальників та по виконанню страхових зобов'язань по укладених договорах. Це, зокрема, досвід США, Англії, Франції, Ізраїлю, Канади, Японії, та інших країн.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Конституція України. – К.: Українська правнича фундація, 2006. – 67 с.
2. Закон України "Про страхування" // Голос України. – 1996. –  
   № 68 (1318) (в редакції 2001 року).
3. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами, внесеними законами України № 607/97-ВР від 04.11.97 р. та № 639/97-ВР від 18.11.97 р.) // Галицькі контракти. – 1998. – C.1-2.
4. Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності" від 18 лютого 1991 р. // Підприємництво і ринок України. – 1992. – № 7. – С. 22-23.
5. Акименко А. Развитие отечественного страхового рынка – шаг к укреплению национальной безопасности Украины // Финансовые услуги. – 2004. – № 5-6. – С. 58-60.
6. Архипов А.П. Управление страховой компанией в условиях кризиса платежеспособности // Финансы. – 2005. – № 11. – С. 40-43.
7. Базилевич В.Д. Страховий ринок України. – К.: Товариство "Знання", КОО. – 2008. – 374 с.
8. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. – К.: Знання, 2005. – 352 с.
9. Барновський О.І. Розвиток страхового бізнесу в Україні // Фінанси України. – 2004. – № 8. – С. 85.
10. Бігдаш В.Д. Страхування: Навч. посібник. – К.: МАУП, 2006. – 424 с.
11. Борисова В.А. Організаційно-економічний механізм страхування. – Суми: Довкілля, 2008. – 194 с.
12. Вовчак О.Д. Страхування: Навчальний посібник. – Львів: "Новий Світ-2000", 2008. – 480 с.
13. Гринюк О. Особливості укладення договору страхування (на прикладі договору майнового страхування) // Юридичний журнал. – 2006. – № 4.
14. Гуцуляк С.А., Залетів К.П., Перетяжко А.И., Шевченко В.И. Страховое дело в Украине. – К. Международная агенция "BeeZone". 2005 – 614 с.
15. Жабинець О. Зарубіжний досвід державного регулювання страхового бізнесу // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. збірник – Львів: Інтереко, 2005. – Спецвип. 14. – С. 434-440.
16. Заруба О.Д. Страхова справа. – К.: Знання, 2004. – 321 с.
17. Изменяя структуру управления, совершенствуя методы работы, "Оранта" становится компанией европейского уровня // Финансовые услуги. –  
    2001. – №3-4. – С. 8-10.
18. Клапків М.С., Ткаченко І.С. Зарубіжна практика застосування теорії ризику в страховому підприємництві // Фінанси України. – 2003. – № 11. – С. 103-111.
19. Криворучко А.В. Розвиток страхового ринку в сільському господарстві // Економіка АПК. – 2004. – № 6. – С. 66-70.
20. Кривошпик Т.Д. Страхування майна громадян. Розділ в книзі "Страхування": К., КНЕУ, 2006. – С. 303-326.
21. Ларіонова Л. Страховий ринок в Україні. Яким йому бути? // Фінанси України. – 2007. – № 8. – С. 89-94.
22. Лутак Н.Д. Пути интегрирования украинского страхового рынка в мировой // Финансовые услуги. – 2007. – № 1. – С. 20-24.
23. Мних М. Проблемы и направления усовершенствования государственной политики в области страхования // Экономика, финансы, право. – 2008. – №8. – С. 27-30
24. Мних М.В. Страхування в Україні: сучасна теорія і практика: Підручник. – К.: Знання України, 2006. – 284 с.
25. Осадець С.С., Харченко Н.В. Проблеми і перспективи розвитку страхової справи // Фінанси України. – 2006. – № 3. – С. 74-78.
26. Основы страховой деятельности: Учебник // Отв. ред. проф. Т.А. Федорова. – М.: Издательство_: БЕК. – 2003. – 776 с.
27. Основы страховой деятельности: Учебн. для вузов; Отв. ред. Т.А. Федорова. – М.: БЕК, 2002. – 749с.
28. Петрова К.Я. Економічні основи страхового ринку. – X.: Ун-т внутр. справ, 2005. – 100 с.
29. Плиса В.И. Страхування: Довідник. – Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2006. – 196 с.
30. Самойловський А. Пропозиції щодо вдосконалення страхового ринку України // Фінанси України. – 2002. – №11. – С. 106-113.
31. Страхование в Украине / А.Н. Залетов; Под ред. О.А. Слюсаренко. – К.: BeeZone, Логос, 2002. – 450 с.
32. Страхові послуги: Навч.-метод, посіб. для самост. вивч. дисципліни; За ред. Т.М. Артюх. – К.: КНЕУ, 2005. – 124 с.
33. Страхування: Підручник/ Керівник авт. кол. і наук. ред. С.С. Осадець. – К.: КНЕУ. – 2002. – 526 с.
34. Субачов I.I., Олійник В.Я., Терещенко Т.Є., Заволока П.О. Розвиток страхового ринку в Україні як фактор фінансової стабілізації економіки  
    // Фінанси України. – №5. – 2001. – С. 130-133.
35. Супрун А.А. Аналіз активів страхових компаній // Економіка: проблеми теорії і практики. Збірник наукових праць. Випуск 192: В 4 т. Том ІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С. 508
36. Теребус О.М. Страхові послуги: Навч.-мет. матеріали для студ. – Тернопіль: ТАНГ, 2002. – 167 с.
37. Фурман В.М. Основні напрями організації стратегічного управління в страхових компаніях // Економіка і прогнозування. – 2004. – № 4. – С. 49-60.
38. Фурман В.М. Світові тенденції розвитку ринку страхових послуг // Економіст. – 2004. – № 8. – С. 50-53.
39. Цриндецький І.Н. Світові страхові ринки: тенденції прискорення розвитку. // Інформаціїний бюлетень Міністерства Статистики України. – 2004. – №9. – С. 10.
40. http://linx.zp.ua/medychne-straxuvannya.html (сайт Ліги страхових організацій)
41. http://www.dfp.gov.ua (сайт Держфінпослуг).
42. http://fingames.com.ua/ru/cu.