Організація страхової справи в Україні. Системи страхування

-                     Багаторівнева мережа. Агентами є самі страхувальники. Отримуючи страховий поліс, вони одночасно здобувають право продавати поліс іншим страхувальникам. Останні також одержують це право продажу. Однак комісійну винагороду страхувальник отримує тільки з третього поліса. Страхова компанія безкоштовно отримує страхувальників другого рівня. Наприклад, у 1996 році 43 страхові компанії американські, канадські, британські приступили до прямого продажу своїх страхових послуг через мережу Інтернет. Договорами було охоплено 60 млн. чоловік.

Страхові брокери – юридичні чи фізичні особи, зареєстровані в діючому порядку як підприємницькі структури, які здійснюють посередницьку діяльність по страхуванню від свого імені.

Брокер є агентом страхувальника, а не страховика. Тому брокер повинен бути експертом в області законодавства, знати усе про страхування. У міжнародній практиці брокер не несе юридичної відповідальності перед страховиком. Існує окреме протиріччя: брокер робить послугу страховику, а комісійна винагорода віднімається зі страхового внеску страхувальника.

Страхові брокери активно працюють у закордонних країнах. Так у Німеччині і у Франції за посередництвом брокерів укладається 18 – 20% усіх договорів страхування, а у Великій Британії – 70%. У США страхові брокери є посередниками при укладанні не менш 80% усіх договорів страхування.

Більшість страхових компаній за рубежем використовують комбінацію різних типів агентських мереж.

В Україні діяльність страхових брокерів підлягає ліцензуванню, порядок якого визначається Комісією з нагляду за ринком фінансових послуг. Для страхових брокерів існують тверді обмеження по роботі з великими ризиками. Постановою Кабінету Міністрів України брокеру дозволено укладати договори страхування тільки на суму страхових платежів, що не перевищує 35% загальної суми платежів по всіх договорах страхування, укладених їм протягом року.

В теперішній час страхові послуги продаються також через банки. Це вигідно і страховій компанії і банку.

5. Державне регулювання страхового ринку

Державне регулювання страхового ринку організоване в Україні у формі законодавчої регламентації страхової діяльності і нагляду за виконанням законодавства. Державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється відповідно до Закону України “Про страхування” з метою ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків і захисту інтересів страхувальників. Державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюється Державною комісією з регулювання ринку фінансових послуг в Україні, яка діє на підставі Положення, затвердженого Указом Президента України № 292/2008 від 4 квітня 2003 року.

Комісія – це спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

Основними завданнями Комісії у межах її повноважень є:

-                                   проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері надання фінансових послуг;

-                                   розроблення і реалізація стратегії розвитку ринків фінансових послуг;

-                                   здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і додержанням законодавства в цій сфері.

Конкретні заходи та інструменти регулювання розкриваються у вищезгаданому положенні.

Страховий нагляд здійснюється по трьох напрямках.

-                     Попередній нагляд. Здійснюється на стадії представлення документів на ліцензування. Відповідні підрозділи Комісії вивчають представлені документи. Особлива увага приділяється правилам (умовам страхування, страховим продукти), що розробляє страховик. При цьому звертається увага на відповідність правил вимогам законодавства, а також на те, щоб окремі положення не привели до можливих зловживань з боку страхувальників і страховиків. Контролюються також розрахунки страхових тарифів.

-                     Аналітичний нагляд. Тут аналізується звітність, що щокварталу надають страховики. Держкомфін звертає увагу на дотримання умов платоспроможності, визначених законодавчими і нормативними актами, а також на формування і розміщення резервів. Особливо ретельно аналізуються розмір і причини заборгованості перед страхувальниками. За результатами аналізу формується план перевірок страховиків на наступний за звітним квартал.

-                     Контрольні перевірки на місцях. Співробітники Комісії перевіряють, аналізують первинну бухгалтерську і фінансову документацію, вивчають відповідність договорів страхування правилам, затвердженим при ліцензуванні і реєстрації. За результатами перевірок складаються акти, що є підставою для застосування санкцій до страховиків.

У разі необхідності Держкомфін призупиняє дію ліцензії на страхування.

Державне регулювання страхової діяльності здійснюється також в деякій мірі місцевими органами державної влади. Але рішення цих органів мають обмежений діапазон дії. До компетенції місцевих органів влади відноситься визначення специфічних можливостей муніципального страхування, видання нормативних актів щодо контролю страховиків, що здійснюють страхування по програмах, розроблених з ініціативи місцевих органів влади.

страховий ринок компанія

6. Системи страхування

У страховій справі застосовують кілька систем страхування та франшизи.

У майновому страхуванні найбільш поширеною є система страхування за дійсною вартістю майна, що визначається як фактична на день підписання договору. За цією системою страхове забезпечення дорівнює величині збитків, тобто має місце повне покриття збитків страхувальника страховиком.

Страхування за системою пропорційної відповідальності передбачає виплату страхового відшкодування, яке розраховується за формулою

Q = T * S/W,

де Q — страхове відшкодування;

S — страхова сума за угодою (договором);

W — вартісна оцінка об'єкта страхування;

Т — фактична сума збитків.

Пропорційна система передбачає участь страхувальника у відшкодуванні збитків. Міра повноти відповідальності страховика в покритті збитків застрахованого тим вища, чим менша різниця між вартісною оцінкою об'єкта страхування та страховою сумою.

Страхування за системою першого ризику передбачає виплату страхового відшкодування у розмірі збитків, але в межах страхової суми.

Під "першим ризиком" у страховій справі розуміють ризик, вартісна оцінка якого не перевищує страхової суми.

При страхуванні за цією системою всі збитки у межах страхової суми (перший ризик) відшкодовуються повністю, а збитки, що перевищують страхову суму (другий ризик), страховиком не відшкодовуються зовсім.

Страхування за системою "дробової частини" передбачає встановлення двох страхових сум, одна з яких називається показаною вартістю. За показаною вартістю страхувальникові, як правило, відшкодуються збитки від ризику у вигляді дробу або відсотка. Відповідальність страховика за цією системою обмежується розмірами дробу. Отже, страхова сума буде меншою показаної вартості та ЇЇ дробової частини. Страхове відшкодування дорівнюватиме збиткам у межах страхової суми.

Якщо показана вартість дорівнює дійсній вартості, то система страхування за дробовою частиною тотожна системі страхування за першим ризиком.

Якщо показана вартість менша від дійсної вартості, страхове відшкодування розраховується за формулою

Q = T * S/W,

де Q — страхове відшкодування;

S — показана вартість;

W — вартісна оцінка об'єкта страхування;

Т — фактична сума збитку.

Страхування за відновною вартістю означає, що відшкодування страховиком збитків за застрахований за цією системою об'єкт дорівнює ціні нового майна відповідного виду. Знос майна не враховується. Ця система забезпечує повний страховий захист інтересів страхувальника.

З метою підвищення відповідальності страхувальника за дбайливе ставлення до об'єктів страхування в страховій справі практикують розподіл відповідальності між страховиком та страхувальником у покритті збитків.

Особиста участь страхувальника у покритті збитків виражається через франшизу.

Франшиза — звільнення страховика від покриття збитків — передбачена підписаним страховим договором. Вона може бути встановлена у відсотках або в абсолютних розмірах стосовно страхової суми, вартісної оцінки об'єкта або розміру збитків.

Розрізняють умовну (інтегральну) та безумовну (ексцедентну) франшизи.

Умовна франшиза звільняє страховика від відповідальності за збитки, які не перевищують встановленої франшизи, і зобов'язує його покривати збитки повністю, якщо розмір їх перевищує франшизу.

Наприклад, якщо страхова сума становить 100 тис. грн, умовна франшиза — 20% від страхової суми, тобто 20 тис. грн, а збитки страхувальника становлять 18 тис. грн, то страховик звільняється від будь-якої компенсації збитків страхувальнику.

Якщо ж за інших рівних умов збитки становлять 60 тис. грн, то страховик відшкодовує усі 60 тис. грн, не звільняючись від 20 тис, які в договорі було застережено як умовну франшизу.

Безумовна франшиза теж передбачає певне застереження (клаузу) в страховому договорі. Вона за будь-яких умов звільняє страховика від компенсації перших Х% страхової суми, незалежно від величини збитків. При безумовній франшизі страхове відшкодування завжди дорівнює різниці між збитками та безумовною франшизою. Наприклад, якщо страхова сума дорівнює 100 тис. грн, безумовна франшиза — 20 тис. грн, то при збитках до 20 тис. грн страховик не відповідає перед страхувальником, а при збитках, що становлять, скажімо, 70 тис. грн, відшкодує тільки 50 тис. грн (70 тис. грн - 20 тис. грн).

Таким чином, франшиза називається безумовною тому, що-вона (безумовно, незалежно від умов) за будь-яких умов вилучається із зобов'язань страховика, і умовною, оскільки вилучається за умови, що збитки не перевищують встановленої величини франшизи.

Висновок

Отже, страхування - це економічні відносини, в які його суб'єкти - страховики та страхувальники - вступають у процесі створення спеці­ального фонду (об'єкт страхових відносин), що використовується страхувачем при сплаті грошей страхувальникам.

При цьому слід підкреслити, що економічне страхування юридич­них і приватних осіб як державою, так і страховими компаніями є най­важливішою складовою частиною соціального забезпечення працю­ючого і непрацюючого (у тому числі безробітного) населення.

Механізм страхування, умови забезпечення платоспроможності страхувачів і державний контроль за їх діяльністю закріплені Декре­том Кабінету Міністрів України „Про страхування".

Підприємцю без страхування працювати складно і він дедалі часті­ше звертається за послугами до страхових компаній. І потрібно сказа­ти, що в основному пріоритет віддається недержавним структурам.

Разом з тим новостворені страхові комерційні організації, не ма­ючи досвіду роботи, достатньої кількості кваліфікованих спеціалістів, часто відлякують підприємця і змушують його знову звертатися до Держстраху. Розуміючи це, ряд страхових організацій („Омета Ін-стер", „Аско" та ін.) розпочали підготовку власних кадрів для роботи в своїх установах.

Не маючи фундаментальної державної та підприємницької підтрим­ки, страховий ринок, як елемент ринку України, формується поспіхом, з масою деформацій і помилок, які потрібно буде виправляти у май­бутньому.

Література

1. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про страхування”//Урядовий кур’єр. – 2001. – 7 листопада.

2. Законодавство України про страхування//Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 1999. – 464 с.

3. Александров А.А. Страхование. – М.: ПРИОР, 2008. – 186с.

4. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. – К.: Знання, 2007. – 216с.

5. Балабанов И.Т., Балабанов А.И. Страхование. Учебник. –СПб.: Питер, 2001. – 256с.

6. Балабанов И.Т. Риск-менеджмент. – М.: Финансы и статистика, 2006. – 192 с.

7. Біленчук Д.П., Біленчук П.Д., Залетов О.М., Кліменко Н.I. Страхове право України: Підручник. – К.: Атіка, 2009. – 368 с.

8. Воблый К.Г. Основы экономии страхования. – М.: Анкил, 2005. – 228 с.

9. Кашенко О.Л., Борисова В.А. Соціально-економічні основи страхування. Навчальний посібник. Суми: Університетська книга, 2009. – 252 с.

10.             Крутик А.Б., Никитина Т.В. Организация страхового дела: Учебное пособие. – СПб.: Изд. дом “Бизнесс-пресса”, 2009. – 304 с.

11.             Основы страховой деятельности: Учебник/Отв. ред. проф. Т. А. Федорова. – М.: БЕК, 2009. – 776 с.

12.             Практикум по страховому делу/Под ред. проф. В.И. Рябикина. – М.: Финстатинформ, 2008. – 72 с.