Страхування від нещасних випадків

При настанні страхового випадку  страховик зобов'язаний здійснити  страхове відшкодування застрахованій  особі або вигодонабувачеві відповідно до умов договору страхування. Загальна сума виплат з одного або кількох страхових випадків, що сталися в період дії договору страхування, не може перевищувати страхової суми, обумовленої в полісі. При настанні страхового випадку страхові компанії можуть пропонувати різні варіанти виплат страхового відшкодування, які обираються страхувальником при укладенні договору страхування від нещасних випадків. Такими варіантами можуть бути:

страхова виплата обчислюється як щодобова допомога за кожен день непрацездатності, із вихідними та святковими днями включно (у більшості  компаній у розмірі 0,5—2 % від страхової  суми залежно від тяжкості травми, а також не більше 50 днів непрацездатності за кожним страховим випадком);

страхова виплата здійснюється за таблицею, що встановлює її розмір (у  разі травмування застрахованої  особи внаслідок нещасного випадку  відшкодування проводиться у  відсотковому відношенні відповідно до таблиці розмірів страхових виплат);

розмір страхової виплати  визначається за узгодженістю сторін, що обумовлюється у додаткових умовах при укладенні договору.

При настанні стійкої втрати працездатності (інвалідності) розмір страхового відшкодування становить:

за І групу інвалідності — 100 % страхової суми;

за II групу інвалідності — 75—80 % страхової суми;

за III групу інвалідності — 50 % страхової суми.

У разі смерті або встановлення інвалідності страхувальнику після  тимчасової втрати працездатності та отримання ним страхового відшкодування  виплачується різниця між страховою  сумою у разі смерті (чи страховим  відшкодуванням у разі настання інвалідності) та вже отриманою страховою виплатою.

Про настання страхового випадку  страхувальник (застрахована особа, вигодонабувач) письмово повідомляє страховика у визначений строк. Для отримання страхового відшкодування застрахованою особою страховику подаються відповідні документи: заява про страхове відшкодування, документ, що посвідчує особистість, страховий поліс, а також ті документи, які підтверджують факт настання певного страхового випадку (тимчасової втрати працездатності, стійкої втрати працездатності, смерті застрахованої особи). У страховому полісі подається перелік документів, необхідних для отримання страхового відшкодування при настанні конкретного страхового випадку.

Договір страхування у  разі нещасних випадків не передбачає виплату страхової суми (чи її частини) за страхові події, які сталися внаслідок:

професійних захворювань  та захворювань, не пов'язаних з нещасним випадком;

водіння застрахованою особою автомобіля або іншого транспортного  засобу в нетверезому стані, під  впливом наркотичних чи інших  схожих засобів;

скоєння або спроби скоєння  застрахованою особою кримінального  злочину;

самогубства або спроби самогубства  застрахованого;

отруєння алкоголем або  наркотичними засобами;

надання застрахованою особою свідомо неправдивих відомостей про факт настання нещасного випадку;

при невчасному повідомленні застрахованою особою (без поважних причин) про факт настання страхового випадку (у страховому полісі страхова компанія зазначає, протягом якого  часу страхувальник має повідомити про факт настання нещасного випадку).

Якщо застрахована особа  виїжджає на постійне місце проживання за межі України, то договір страхування  у разі нещасних випадків припиняє свою дію.

Страхувальнику можуть надаватися пільги, якщо ним укладався договір  страхування не менше ніж на один рік, період дії якого закінчився, і котрий укладає новий договір  на строк не менше одного року. Страхувальник, за договором якого не було звернень за отриманням страхового відшкодування, одержує знижку із суми страхової  премії. Крім цього, страхувальнику, який протягом 3-х років переукладає  договір страхування безперервно, може бути наданий місячний пільговий  строк для укладання нового договору. При цьому дія нового договору страхування починається з 00.00 годив  дня, наступного за днем закінчення попереднього.

Страхувальник — юридична особа укладає договір страхування  у разі нещасних випадків у двох примірниках. До кожного договору додається  список осіб, які приймаються на страхування, із зазначенням розміру  страхової суми для кожної особи. Список засвідчується підписом керівника  та печаткою. Один примірник договору страхування зберігається у страхувальника, інший — у страховика. За згодою між страхувальником і страховиком  страховий поліс може видаватися кожній застрахованій особі. Страхувальнику — юридичній особі при укладенні  колективного договору страхування  від нещасних випадків може надаватися знижка при сплаті страхового платежу  залежно від кількості застрахованих  осіб. Крім цього, страхувальник —  юридична особа має право вносити  зміни у списки працюючих щодо осіб, яким не було здійснено відшкодування  за страхові випадки.

Страхування дітей віком  до 16 років може здійснюватися за спеціальним тарифом.

Порядок укладання договору, умови його припинення, права та обов'язки сторін не деталізувалися нами, оскільки вони не відрізняються від  тих засад, що закріплені законодавством.

Отже, громадяни за власним  бажанням можуть убезпечити себе від  можливих матеріальних збитків, спричинених  наслідками нещасного випадку. Таку послугу нині реалізують страхові компанії також через банківські установи вкладникам чи власникам кредитних  карток.

5.4. Обов'язкове особисте  страхування від нещасних випадків  на транспорті

Законодавство визначає обов'язкові види особистого страхування від  нещасних випадків [3]. До особливої  категорії обов'язкового страхування  відносять обов'язкове страхування  від нещасних випадків на транспорті. Його дія регулюється Постановою Кабінету Міністрів України "Про  затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті" від 14 серпня 1996 р. № 959 [6]. Згідно з цим документом обов'язковому страхуванню від нещасних випадків на транспорті підлягають:

пасажири залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного й електротранспорту, крім внутрішнього міського, під час поїздки або  перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані;

працівники транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які  безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях.

Обов'язкове страхування  не поширюється на пасажирів:

автомобільного та електротранспорту  на міських маршрутах;

морського і внутрішнього водного транспорту на прогулянкових  лініях, а також внутрішнього водного  транспорту внутрішньоміського сполучення і переправ.

Об'єктом обов'язкового страхування  від нещасних випадків на транспорті є майнові інтереси, пов'язані  з життям, здоров'ям та працездатністю страхувальника (застрахованої особи).

Застрахованими особами  вважаються пасажири з моменту оголошення посадки в транспортний засіб  до моменту завершення поїздки, а  також водії тільки на час обслуговування поїздки.

Страхувальниками водіїв є юридичні особи або дієздатні  громадяни — суб'єкти підприємницької  діяльності, які є власниками транспортних засобів чи експлуатують їх і уклали із страховою компанією договір  страхування.

Страховими випадками  є:

загибель або смерть застрахованої  особи внаслідок нещасного випадку  на транспорті;

одержання застрахованою  особою травми внаслідок нещасного  випадку на транспорті при встановленні інвалідності;

тимчасова втрата застрахованою  особою працездатності внаслідок нещасного  випадку на транспорті.

Транспортна організація  виступає страховим агентом, перераховує  одержані страхові платежі від пасажирів  страховикам, які одержали ліцензію на здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті. Відносини між транспортною організацією та страховою компанією  щодо страхування пасажирів і  водіїв визначаються укладеними між  ними агентською угодою та договорами страхування. Таким чином, виходячи з викладеного, випливає, що лише транспортна  організація, яка безпосередньо  здійснює перевезення пасажирів (перевізник), може виконувати функції страхового агента та укладати договори зі страховими компаніями на страхування пасажирів.

Кожному застрахованому транспортна  організація видає страховий  поліс. Він може видаватися на окремому бланку або міститися на зворотному боці квитка. У страховому полісі зазначаються:

вид обов'язкового страхування;

адреса, телефон і назва  страховика;

розміри страхового платежу  та страхової суми.

Згідно з зазначеною Постановою, страховий платіж утримується з  пасажира транспортною організацією на лініях залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту  на міжобласних і міжміських маршрутах  у межах однієї області, Автономної Республіки Крим у розмірі до 2 % вартості проїзду, на маршрутах приміського  сполучення до 5 % вартості проїзду.

При страхуванні пасажирів  усіх видів транспорту міжнародних  сполучень страховий платіж входить  у вартість квитка у розмірі до 2 % вартості проїзду в національній валюті України. Якщо квиток повністю реалізується за іноземну валюту, страховий  платіж входить у вартість квитка та утримується з пасажира у цій  же валюті.

Пасажири, що мають право  на безкоштовний проїзд відповідно до чинного законодавства, також підлягають такому страхуванню без сплати страхового платежу і без отримання ними страхового поліса.

Страховий платіж за обов'язковим  особистим страхуванням водіїв визначається у розмірі до 1 % страхової суми за кожного застрахованого.

Зауважимо, що у разі перевищення  обсягів страхових платежів над  виплатами страхових відшкодувань, страхові компанії мають відраховувати  транспортним організаціям до 50 % зазначених сум на фінансування запобіжних заходів, спрямованих на зменшення травматизму  на транспорті.

Розмір страхової суми для кожної застрахованої особи  становить 500 неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян.

Транспортна організація  на кожний нещасний випадок, що стався із застрахованою особою на транспорті, повинна: скласти акт про нещасний випадок із застрахованим водієм; скласти акт про нещасний випадок  із пасажирами галузевого зразка; видати довідку потерпілому (що мав право  на безкоштовний проїзд відповідно до чинного законодавства) із зазначенням  відомостей про страховика (найменування, адреса, телефон).

Страхові компанії:

— у разі смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку  на транспорті виплачують його сім'ї  або спадкоємцю 100 % страхової суми;

— при встановленні інвалідності застрахованому внаслідок нещасного  випадку на транспорті виплачують таке відшкодування:

за І групу — 90 % страхової  суми; за II групу — 75 % страхової суми; за III групу — 50 % страхової суми;

— у разі тимчасової втрати застрахованою особою працездатності виплачують за кожну добу 0,2 % страхової  суми, але не більше 50 % страхової  суми.

Для отримання страхового відшкодування застрахована особа  у страхову компанію подає такі документи: заяву про виплату, акт про  нещасний випадок, лист непрацездатності або довідки спеціалізованих  установ про встановлення інвалідності, у разі смерті застрахованого —  копії свідоцтва про смерть та документа про правонаступництво  для спадкоємців, а також страховий  поліс або документ, що його замінює (для пільгових категорій пасажирів — документ, що підтверджує право на пільги).

Страхова сума виплачується не пізніше як через 10 діб з дня  одержання всіх необхідних документів відповідно до рівня неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на день виплати.

Таким чином, певний захист від нещасних випадків на транспорті створює система обов'язкового страхування. В Україні більшість пасажирів  не знають, що на час поїздки вони є застрахованими і можуть звернутися до страхової компанії для отримання  страхового відшкодування при виникненні нещасного випадку.

Короткі підсумки

Страхування у разі нещасних випадків є ризиковим видом особистого страхування. Його основна мета —  страховий захист громадян у разі втрати здоров'я або смерті внаслідок  нещасного випадку. Страхові послуги  громадянам у разі нещасних випадків є індивідуальними і колективними, обов'язковими і добровільними. Об'єктом  страхування є майнові інтереси, пов'язані із життям, здоров'ям і  працездатністю застрахованої особи. Страхувальниками є фізичні й  юридичні особи.

Договір страхування у  разі нещасних випадків має певні  особливості, зокрема: строк є обмеженим, а дія договору поширюється на території України чи у певному  місці; страхові суми, розмір страхових  платежів є невеликих розмірів; на величину страхового відшкодування, що виплачується застрахованій особі  за наслідками нещасного випадку, впливає  рівень стану здоров'я; страхова відповідальність настає лише за наслідками нещасного  випадку, який стався із застрахованою  особою у період дії договору.