Страхування, як предметна галузь

Вступ

             Формування в Україні ринкової економіки, розбудова її інфраструктури, створення дієвих механізмів господарювання для усіх суб'єктів ринку передбачає необхідність теоретичного з'ясування суті страхової діяльності, пошук адекватних новим умовам методів захисту та відшкодування втрат як фізичним, так і юридичним особам.

            Разом із розвитком ринкових відносин, ускладненням взаємозв'язків між усіма суб'єктами господарювання зростає ймовірність виникнення непередбачуваних ускладнень, підвищується ступінь ризику на всіх рівнях. Підприємець у ринкових умовах ризикує втратити свій капітал, може спричинити своєю необачною поведінкою втрати капіталу у своїх постачальників, споживачів або посередників. Працівник в умовах ринку може втратити роботу, здоров'я, працездатність, заощадження, майно. Одні втрачають годувальника, комусь не повертають кредит, хтось потерпає від зміни курсу валюти і т. ін.

          Суттєво впливає на зростання ризиків, пов'язаних із технікою та технологією, розвиток науково-технічного прогресу.

          Все більшої гостроти набувають екологічні проблеми. Потребують професійного вирішення політичні аспекти суспільного буття.

          Страхування у ринковій економіці ґрунтується на попередньому створенні страхових фондів із страхових внесків та на відшкодуванні збитків потерпілим-учасникам.

           Зростання ризику в усіх сферах людського життя та господарської діяльності зумовлює необхідність захисту громадян від можливих втрат та розподілу збитків серед широкого загалу. Закономірність тут така: чим більше суб'єктів охоплено страхуванням, тим менше воно коштує окремій особі. В умовах сучасного суспільства страхування перетворилося в загальний універсальний засіб страхового захисту усіх форм власності, доходів і інших інтересів підприємств, організацій, фермерів, орендарів, громадян.

             Термін “страхування”, що виражає перерозподільні відносини, із приводу відшкодування збитку, варто відрізняти від інших значеннєвих значень цього слова. У даному випадку цей термін вживається в значенні інструмента відшкодування збитку.

            Головним документом у сфері страхування в Україні виступає Закон України про страхування. Цей Закон регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

            Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.¹

            Отже, страхування — це спосіб захисту майнових інтересів громадян в умовах ринкової економіки. Кожна людина має знати, як вона може обмежити свій ризик і скільки їй це коштуватиме. З іншого боку, страхова справа є прибутковим різновидом підприємництва, яке в Україні тільки починає розвиватися. 
 
 
 
 
 
 
 
 

       1. Показники фінансового стану страховика

        1.1 Доходи страховика 

          Головною особливістю діяльності страхової компанії є те, що на відміну від сфери виробництва, де товаровиробник спочатку здійснює витрати на випуск продукції, а потім уже компенсує їх за рахунок виручки від реалізації, страховик спочатку акумулює кошти, що надходять від страхувальника, створюючи необхідний страховий фонд, а лише після цього несе витрати, пов'язані з компенсацією збитків за укладеними страховими угодами. 
         Двоїстий характер діяльності страховика, що полягає як у проведенні власне страхування, так і у виконанні ним ролі активного інвестора, зумовлює специфіку його доходів. 
         Доходи страховика можна поділити на три великі групи:                                                        

• доходи від страхової діяльності, тобто всі надходження на користь страховика, пов'язані з проведенням страхування і перестрахування;
• доходи від інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів (як власних, так і коштів страхових резервів);
• інші доходи, тобто ті, які не належать ні до страхових, ні до інвестиційних доходів, але часом з'являються у страховика у процесі його звичайної господарської діяльності.

 

    

    

    

    

      

    

    

      Доходи від страхової діяльності є, так би мовити, первинними доходами страхової компанії. Саме на залучення цих доходів розраховує страховик, з'являючись на страховому ринку і пропонуючи страхові послуги за певну плату. У складі цих доходів - страхові премії за договорами страхування та перестрахування, комісійні винагороди, частки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками, повернені суми із централізованих страхових фондів, повернені суми технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій. Зазначені доходи формуються за рахунок страхової премії, в основу якої покладено тариф-брутто. При цьому обсяг премій забезпечує формування страхового фонду, а структура страхового тарифу напрямки використання надходжень.

    Основним  джерелом доходів страховика є зароблені страхові премії. Тобто, кошти страховика є „заробленими" після закінчення договору страхування, якщо за період дії цього договору не відбуваються страхові випадки. За економічним змістом зароблені страхові премії є результатом реалізації страхової послуги, аналогічно поняттю „виручка від реалізації продукції".

    Незароблені страхові премії є складовою технічних резервів страховика, представляють собою страхові премії, що отримані страховиком, зберігаються ним до закінчення терміну дії договору страхування, не з власністю страховика.

    Резерви незароблених премій розраховуються щоквартально в залежності від сум надходжень страхових платежів за певними видами страхування в кожному кварталі, який передує звітній даті декількома методами.

    Якщо  страхова компанія при перестрахуванні  виступає у ролі перестрахувальника, то вона отримує доходи у вигляді комісійних винагород за передачу ризику у перестрахування.

    Якщо  страхова компанія входила до складу професійного об'єднання страховиків, то при виході з нього їй повертається частка раніше зроблених внесків, які також вважаються доходами від страхової діяльності.

    Доходи  від інвестиційної діяльності відносяться до додаткових доходів від фінансової діяльності і включають в себе доходи від розміщення страхових резервів та тимчасово вільних коштів за визначеними напрямками їх вкладання. Інвестиційна діяльність Ґрунтується на вірогідному характері кругообігу коштів в процесі страхової діяльності, а тривалість вкладання коштів страхувальників визначається договором страхування. Напрямки інвестування в загальному плані закріплені законодавчо, а конкретно - визначаються умовами господарювання страхової компанії. Зазначені доходи використовуються не тільки на страхові виплати, а й на розвиток страхової справи.²

    Доходи  від іншої операційної діяльності відносяться до звичайної діяльності страховика і включають в себе: доходи від здачі майна в оренду, доходи від перерахунку страхових виплат, доходи безповоротної фінансової допомоги, результат індексації основних засобів, доходи від реалізації прав регресії, від надання консультацій, штрафи, пеня тощо.

    Різниця між доходами та витратами створює  фінансовий результат діяльності страхової компані

1.2 Витрати страховика

        Витрати страхової компанії, так само як і доходи, пов'язані із двоїстим характером її діяльності і поділяються на:

• витрати на проведення страхових операцій;

• витрати на проведення інших операцій.

Основною  статтею витрат страховика є виплати страхових сум та страхових відшкодувань. Страхові виплати – це ті кошти, які страхова компанія виплатила своїм клієнтам за реальними страховими випадками. Згідно із Законом України "Про страхування", страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Згідно з чинним законодавством страхове відшкодування не повинно перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, коли це передбачено договором страхування. Якщо страхова сума становить певну частку вартості застрахованого об’єкта, страхове відшкодування виплачується у тій же частці від визначених за страховою подією збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

      Закон України "Про страхування" до витрат страховика відносить:

• виплати страхових сум та страхових відшкодувань;
• відрахування в централізовані страхові резервні фонди;
• відрахування в технічні резерви, інші, ніж резерв незароблених премій;
• витрати на проведення страхування, (тобто звичайні витрати на утримання фірми;
• інші витрати, що включаються до собівартості страхових послуг:
• оплата стороннім установам, організаціям, підприємствам або фізичним особам за надані послуги, пов’язані з основною діяльністю страховика, утому числі: виплату комісійних винагород брокерам і агентам за укладання та обслуговування договорів страхування; оплату послуг з метою оцінювання прийнятих на страхування ризиків та збитків, завданих об’єктам страхування; оплату за виготовлення бланків страхової документації; оплату банківських послуг, пов’язаних з інкасацією страхових платежів та здійсненням виплат страхового відшкодування; оплату послуг, пов’язаних з розробкою умов, правил страхування та проведенням актуарних розрахунків;
• відшкодування страховим агентам витрат на службові поїздки, пов’язані з виконанням їхніх службових обов’язків.³

      Варто зазначити, що крім витрат, які забезпечують виконання страховиком його основної діяльності та на основі яких визначається собівартість страхової послуги, страхова компанія має витрати, пов’язані із забезпеченням процесу інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів, тобто витрати, пов’язані з управлінням своїми активами. Як правило, такі витрати складаються з оплати послуг фінансово-кредитних установ, які діють на ринку цінних паперів. Звичайно, ці витрати виглядають досить незначними.                                                         

      Усі перелічені види витрат страхова компанія бере до уваги при визначенні фінансових результатів діяльності.

1.3 Прибуток страховика 

Найважливішим фінансовим результатом діяльності страхової компанії, як і будь-якої підприємницької структури, є прибуток, тобто фінансовий результат діяльності страхової компанії за певний період. Фінансовий результат - це вартісна оцінка підсумків господарювання страховика, що визначається як різниця між доходами і витратами.

 Згідно із Законом України "Про страхування" балансовий прибуток страховика складається з прибутку від страхової діяльності, прибутку від інвестування та розміщення тимчасово вільних коштів, прибутку від інших операцій.

Прибуток  від страхової діяльності (крім страхування  життя і медичного страхування, порядок та умови здійснення яких визначаються чинним законодавством) обчислюється як різниця між доходами від страхової діяльності та витратами страховика на надання страхових послуг.

Його  поділяють на:

• прибуток  у тарифах;

• прибуток  від економії управлінських витрат;

• прибуток  від скорочення збитковості.

      Джерелами прибутку страховика виступають доходи від власне страхової діяльності, отримані в результаті відхилення реальної збитковості від середньої, розрахованої за багато років збитковості. Такі доходи носять назву технічного прибутку. Він позитивний, якщо реальна збитковість нижче середнього, і негативний (збиток), якщо реальна збитковість вище середньої.

      Збитковість страхової суми - економічний показник діяльності страховика, який характеризує перевищення виплат страхового відшкодування над страховою сумою. Формування резервів, їх обсяг і наступне використання об’єктивно зумовлені динамікою величини показника збитковості страхової суми.⁴