Страхування, як предметна галузь

      У міру того, що страхові компанії акумулюють великі суми грошових коштів, вони їх інвестують, вкладають у банки, купують цінні папери. Прибуток від таких інвестицій називається банківським прибутком. Загальна сума прибутку, яку отримує страхова компанія, має назву комерційного прибутку. Він визначається як сума технічного і банківського прибутку.

      Розподіл  і використання прибутку є важливим господарським процесом, що забезпечує як покриття потреб страхових компаній, так і формування доходів бюджету.

      Механізм  розподілу прибутку має бути побудований  таким чином, щоб сприяти підвищенню ефективності страхової справи, стимулювати розвиток нових видів страхування.

      Економічно  обґрунтована система розподілу  прибутку повинна гарантувати виконання фінансових обов’язків перед державою і максимально забезпечити підприємницькі, матеріальні і соціальні потреби страхових компаній.

2. Страхування депозитів

         Для успішної кредитної діяльності комерційним банкам потрібні значні кредитні ресурси. Для їх поповнення банки широко залучають кошти фізичних і юридичних осіб у вигляді добровільно зроблених ними вкладів. Банківські операції із залучених на вклади грошових коштів, що належать різним власникам, для відповідального зберігання на визначених умовах, називаються депозитами. Кошти, отримані у формі депозитів, комерційні банки активно використовують у своїй комерційній кредитній діяльності. Звичайно, ця діяльність пов’язана з ризиком неповернення коштів, наданих банкам у кредит. Тому постає гостра потреба створити за допомогою страхування ефективну систему захисту інтересів вкладників від наслідків ризику неплатоспроможності їхніх банків.

      У багатьох країнах із розвинутою економікою створені та ефективно функціонують механізми, що захищають вкладників від інвестиційного ризику. До них  належить і система депозитного  страхування (СДС). У випадку втрати комерційним банком платоспроможності створені системи зобов’язані відшкодовувати втрати його вкладникам. Ще в 1994 р. ЄС прийняв Директиву 94/19 ЄС відносно програм страхування депозитів. Цим документом визначено основні положення про гарантії з депозитів. Члени ЄС, а також ті, хто бажає вступити в спільноту повинні передбачити в своєму законодавстві норми, що регулюють страхування депозитів.

      Система депозитного страхування забезпечує захист вкладів у випадку банкрутства комерційного банку. Основний ефект системи страхування депозитів полягає в попередженні банківської паніки і відтоку депозитів. Ефективність такого страхування впирається в слабкість вітчизняних банків. Для успішного подолання моральних ризиків, мінімізації перехресного субсидіювання слабких банків сильними потрібно удосконалити діючу схему регулювання і нагляду. Йдеться про інструменти ранньої діагностики банківських проблем і оперативного втручання наглядових органів, що дозволить суттєво скоротити моральні ризики.

      Отже, таке страхування покликано вирішити два основних завдання. По-перше, забезпечити  гарантії повернення вкладів вкладникам. По-друге, сформувати на цій основі реальний механізм попередження кризи банківської ліквідності і масового вилучення коштів із депозитних рахунків у випадку несприятливої кон’юнктури і банківських банкрутств. Забезпечуючи приріст депозитів, страхування депозитних вкладів сприяє підвищенню інвестиційних можливостей банку, а також збільшує ефективність дії регулюючих рішень Центробанку на функціонування грошово-кредитної системи.

      Необхідність  впровадження системи страхування  банківських депозитів встановлюється такими чинниками:

• загальним спадом довіри банків;
• потребою надання допомоги тим банкам, які потрапили у скрутну фінансову ситуацію;
• потребою стабілізації фінансових ресурсів банків – усунення причин до передчасної ліквідації депозитів вкладниками, занепокоєними станом їх надійності;
• обов’язком захисту споживача-клієнта, який не завжди володіє достатньою інформацією про фінансову кондицію банку, якому довіряє свої заощадження.

      Страхування депозитних вкладів поділяється  за формами проведення на обов’язкове і добровільне. Введення такого страхування повинно сприяти підвищенню інвестиційної активності населення країни шляхом переведення готівкових заощаджень, у тому числі у валюті, в банківські вклади. Його головна мета - пом’якшення важких соціальних наслідків втрат дрібних і середніх вкладників, що можуть виникнути внаслідок банкрутства банків. У багатьох випадках ця система охоплює не тільки фізичних осіб, дрібний та середній бізнес, а й самі банки та інших фінансових посередників. Отже, основна функція страхування вкладів – регулювання втрат фінансового капіталу шляхом перерозподілу збитків між кредитними інститутами.

      Механізми відшкодування збитків дуже різноманітні. Часто з цією метою формується фонд з внесків банків. Згодом ці кошти розподіляються між вкладниками, які постраждали від банкрутства банку, в межах визначеної норми.

      Найрозвинутіша  система страхування депозитів  діє у США. Вартість федеральної  програми страхування депозитів  у США досить висока і неухильно зростає.

      Програми  страхування банківських  депозитів

      У більшості країн з розвинутою економікою створені та ефективно функціонують системи депозитного страхування (СДС), що забезпечують захист вкладів на випадок банкрутства банків. СДС покликана виконувати дві функції.

      По-перше, вона оберігає вкладників від банкрутства  банків.

      По-друге, СДС зберігає банки від ризику банківської паніки. Адже якщо вкладники знають, що їхні гроші захищено фондом депозитного страхування, вони принаймні зберігатимуть спокій у разі чуток про банкрутство банків.

      Уперше  СДС було створено в США під  час так званої Великої депресії у 1934 році. У той період усі банки, що входили до ФРС, яка виконує функції Центрального банку, зобов’язані були вступити до Федеральної корпорації страхування депозитів (ФКСД). Решта комерційних та позичково-ощадних банків могли за своїм бажанням звернутися до ФКСД із проханням про вступ.

      Системи депозитного страхування можуть функціонувати на базі державної, приватної, а також змішаної форм власності. Статутний капітал такої системи, заснованої на змішаній формі власності, формується за рахунок внесків держави та комерційних структур. За повнотою охоплення об’єктів страхування СДС може бути повною або частковою. Повна система характеризується тим, що з її допомогою забезпечується захист усіх депозитів, що перебувають на банківських рахунках.⁵

      У системі депозитного страхування  ставки платежів також можуть бути різними: фіксованими та диференційованими, залежно від показників, які характеризують фінансовий стан банку, тобто ліквідності активів, обсягу статутного капіталу, співвідношення між власними та залученими коштами та ін.

      З метою забезпечення надійності та повноти виконань зобов’язань перед комерційними банками потрібно встановити жорсткі вимоги до суб’єктів СДС. Це, зокрема, розмір статутного фонду, максимальні ставки відрахувань та мінімальні суми виплат. Слід також запровадити систему обов’язкового ліцензування зазначених суб’єктів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Страхування депозитів в Україні

         Страховий захист депозитів в Україні здійснюється за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у порядку, передбаченому законодавством.

          Положення „Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб встановлює засади функціонування Фонду гарантування вкладів, порядок відшкодування вкладів вкладникам банків-учасників Фонду, а також регулює відносини між Фондом, Кабінетом Міністрів України та Національним банком України.

      Основними завданнями фонду є:

• забезпечення   захисту   прав  фізичних осіб  –  вкладників  банків –

учасників (тимчасових учасників) Фонду шляхом відшкодування                вкладів за рахунок його коштів, включаючи відсотки у разі настання недоступності цих вкладів;

• здійснення організаційно-управлінських заходів з метою забезпечення вкладникам виплат відшкодування витрат;
• забезпечення надходження та акумулюції зборів з банків-учасників (тимчасових учасників) Фонду та інших коштів, призначених для здійснення відшкодування витрат;
• забезпечення цільового використання коштів, що знаходяться на рахунках Фонду.

      У своїй діяльності фонд керується  Конституцією України, чинним законодавством та діє на підставі „Положення про  Фонд гарантування вкладів фізичних осіб”, яке затверджується Кабінетом Міністрів України та Національним банком України.

      Фонд  гарантує кожному вкладнику банку  – учаснику (тимчасовому учаснику) Фонду відшкодування коштів за його вкладами (включаючи відсотки) в  розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів, але не більше 1200 гривень по вкладах у кожному із банків. Зазначений розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду може бути збільшено за рішенням адміністративної ради Фонду залежно від тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників банками – учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду. Вклади, розмір яких становить менше 1 гривні, не підлягають відшкодуванню. Відшкодування вкладів в іноземній валюті відбувається у національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України на день настання недоступності вкладів.

Джерелами формування коштів Фонду є:

• початкові збори з банків – учасників Фонду;
• регулярні збори з банків – учасників  (тимчасових учасників) Фонду;
• спеціальні збори з банків – учасників  (тимчасових учасників) Фонду;
• кошти, внесені Національним банком України в розмірі 20 мільйонів гривень;
• доходи, одержані від інвестування коштів Фонду в державні цінні папери України;
• кредити, залучені від Кабінету Міністрів України, Національного банку України, банків та іноземних кредиторів; 
• пеня, яку сплачують банки – учасники (тимчасові учасники) Фонду за несвоєчасне або неповне перерахування зборів до Фонду;
• доходи від депозитів, розміщених Фондом у Національному банку України.